Гості:
|
|||
Війна
не проводилась у білих рукавичках — ті чоловіки, які могли бути
героями, одночасно могли бути і злочинцями, — у студії «Громадського
радіо» говоримо про сексуальне насилля під час війни
Про дискримінацію та насильство щодо жінок під час Другої світової війни на території України поговоримо з кандидатом історичних наук і молодшою науковою співробітницею Інституту українознавства ім. Крип’якевича НАН України Мартою Гавришко, Вікторія Єрмолаєва: В начале нашего разговора вы сказали, что это непопулярная тема. Почему так? Марта Гавришко: Тему сексуального насильства над жінками почали досліджувати на заході ще у 70-х роках. Станом на сьогодні ми маємо понад 2000 наукових праць на цю тематику. Зокрема, мова йде про систему комфортних жінок в Японській імператорській армії. Йдеться про сотні тисяч жінок, частина з яких померла від інфекцій і неналежного медичного догляду. Японії було дуже важко визнати, що їхня влада причетна до організації системи насилля над жінками. Питання сексуального насильства також досліджено у Червоній армії. Зараз питання полягає не в тому, було це явище чи ні, а в тому, скільки жінок постраждало в наслідок нього. Так само зараз у Німеччині дуже потужна гендерна школа, яку очолює Регіна МІльхойзер, яка досліджує питання сексуального насилля вермахту на території окупованого Радянського Союзу. За кордоном ці табу вже давно знято. Ми ще не маємо такого досвіду. Моє завдання — показати, що війна не проводилась у білих рукавичках і ті чоловіки, які могли бути героями, одночасно могли бути злочинцями. Дуже тонка межа між добром і злом і ми маємо розуміти, що особливо вразливими є ті категорії населення, які не мають влади. Тетяна Курманова: В прошлом году вышел дневник лейтенанта Владимира Гельфанда. Там он описывает эти зверства. Российские СМИ говорят, что рассказы об изнасилованиях — миф, состряпанный на западе. Марта Гавришко: Там є закони, що забороняють ревізії історичного погляду і історичних пам’яток, які вписуються в їхній політичний наратив. Російські дослідниці не можуть про це писати в Росії, тому вони їдуть на захід і там займаються дослідженнями. В Україні також є подібна проблема. Безумовно, Червона армія визволила Європу від нацизму, але 9 травня, згадуючи війну, ми маємо говорити не тільки про перемогу, а й про страждання, пов’язані з хвилею насильства. Насправді, є навіть списки людей, які були розстріляні за сексуальне насильство, але німецькі дослідниці пояснили, що радянські солдати були змучені і виснажені, вони розглядали зґвалтування як винагороду за їхні попередні страждання. Це була помста і бажання принизити свого ворога. Сексуальне насилля є інструментом комунікації між переможцями і переможеними і способом приниження свого візаві. Жіноче
тіло, як писав Руд Зайферт,
є символічним і політичним тілом, воно є тілом нації, і чистота цього тіла охороняється тими ж чоловіками Ґвалтування чужих жінок є способом деморалізації своїх ворогів і це було дуже поширеним явищем під час Другої світової війни. Пізніше в Югославії сексуальне насильство перетворилося на інструмент геноциду. Жінок ґвалтували спеціально, зокрема, існувало явище примусової вагітності. На території України насильство над жінками було екстремальним. Жінки ставали жертвами насилля як чоловіків з Червоної армії, радянських партизан і вермахту, так і з боку своїх. Найбільша проблема — насилля своїх над своїми. Мій фокус дослідження — жінки в підпіллі організації українських націоналістів. Цих жінок не допускали до системи прийняття серйозних рішень, а ті, кого допускали, потерпали від того, що в екстремальних ситуаціях з їхньою думкою не рахувалися. Нещодавно я мала інтерв’ю з Лесею Слободян. Про ОУН і УПА говорять як про організації, що захищали мирне населення. Одного разу Леся Слободян прийшла у село, де був повстанський загін. Коли члени загону побачили на пагорбі озброєних чоловіків, повстанці її просто покинули. Також вона розповідала, що коли повстанський загін, зайнявши стратегічні позиції, напав на 3 автівки з угорською армією, вона мала завдання зібрати зброю. Здавалося б, це легке завдання, але деякі хлопці лишилися живими і могли вистрілити у дівчат. Натомість повстанці чекали поки дівчата зберуть зброю і потім йшли перевіряти, хто лишився в живих і кого можна взяти у полон. Разом з тим, Ольга Горошко розповідала, що, коли постало питання про переговори з німцями, було вирішено послати жінку і вона впоралась з завданням. Таким чином ми маємо дуже неоднозначну історію. Якщо жінки були звинувачені у зв’язках з
НКВД МГБ, їхній чоловік врятувати цю жінку не міг. Варто зазначити, що ОУН могла без належної перевірки ліквідувати людину У 1949 році керівник СБУ Бережанського району затримав підпільницю Конвалію за підозру в співпраці з НКВД. Він не мав достатньо доказів. Звичайно, ця жінка могла нічого не знати, але він її заарештував, допитував, а під час слідства почав її домагатися. Вона йому відмовила і він сфабрикував протокол допиту. Під час допиту він її зґвалтував в лісі, свідками цього стало 4 солдат. Коли її вели на розстріл, вона почала розповідати, що насправді сталося. Над нею змилостивились і почали розслідування справи. Після цього керівник СБУ Бережанського району запропонував Конвалії одружитися, а через її відмову, почав погрожувати. Справа набула величезного розголосу, його заарештували і засудили до розстрілу, але деякі з його підлеглих вважали його цінним працівником і були переконані, що розстріл був несправедливим. Жінки в даному випадку використовувались як ресурс, з яким рідко рахувалися. Тетяна Курманова: Правда ли, что многие женщины становились любовницами своих командиров? Марта Гавришко: Феномен військово-польових дружин у Червоній армії був поширеним. У підпіллі також є безліч випадків домагань чоловіками своїх підлеглих. Наприклад, деякі чоловіки брали секретарок з умовою, що вони будуть їхніми коханками. Підпілля було закритим клубом — ти можеш зайти, але не можеш вийти. Тих жінок, які хотіли народжувати легально, просто вбивали, адже вони могли видати інформацію через шантаж дітьми. Так, наприклад, підпільний Олесь запросив на службу Олену Андрущак, а потім запропонував їй стати своєю коханкою. Вона відмовила, хоча знала, що за нею вже слідкують МГБ. Після цього вона говорили, що той рік, коли вона сама переховувалась без зброї і ресурсів, був важчим, аніж перебування в ГУЛАГу. Марія Ковальчук поскаржилась на те, що її безпосередній провідник зґвалтував її і заразив сифілісом. Через те, що він займав дуже серйозну посаду в УПА, розслідуванням справи займався його брат, який визнав її винною. Таким чином Марію Ковальчук розстріляли. Жінкам було важко довести що вони стали жертвою. Разом з тим, деякі жінки шукали собі патрона. Потрапляючи в маскулінне середовище, жіноче тіло ставало ресурсом виживання. |
© 2005–2016 «Громадське радіо»
Gast:
|
|||
Der
Krieg wurde nicht in den weißen Handschuhen durchgeführt - Männer, die
Helden sein könnte, während Kriminelle sein könnte - im Studio "Public
Radio" Gespräch über sexuelle Gewalt im Krieg
Diskriminierung und Gewalt gegen Frauen während des Zweiten Weltkriegs in der Ukraine sprechen mit dem Kandidaten der historischen Wissenschaften und der jüngeren wissenschaftlichen Mitarbeiter des Instituts für ukrainische Studien. Krypyakevych NAS in der Ukraine Martha Gavryshkiv, Viktoriya Ermolaeva: Zu Beginn unseres Gesprächs, Sie haben gesagt, dass dies eine unpopuläre Thema. Warum so? Martha Gavryshkiv: Das Thema der sexuellen Gewalt gegen Frauen begann im Westen in den 70er Jahren zu erkunden. Ab heute haben wir mehr als 2.000 wissenschaftliche Arbeiten zu diesem Thema. Insbesondere ist es ein System von Trostfrauen in der japanischen kaiserlichen Armee. Wir reden über Hunderttausende von Frauen, einige von ihnen starben an Infektionen und unzureichende medizinische Versorgung. Japan war sehr schwer zu akzeptieren, dass ihre Macht in der Organisation von Gewalt gegen Frauen beteiligt ist. Das Thema der sexuellen Gewalt auch in der Roten Armee untersucht. Nun ist die Frage nicht, ob dieses Phänomen war oder nicht, sondern, wie viele Frauen als Folge davon starben. Auch in Deutschland ist sehr stark Geschlecht Schule, unter der Leitung von Regina MIlhoyzer, die das Problem der sexuellen Gewalt Wehrmacht im besetzten Sowjetunion untersucht. Im Ausland sind diese Tabus lange entfernt. Wir haben noch nicht eine solche Erfahrung. Meine Aufgabe - um zu zeigen, dass der Krieg nicht in den weißen Handschuhen und Männern durchgeführt wurde, die Helden sein könnte, beide Verbrecher sein könnte. Es gibt eine feine Linie zwischen Gut und Böse, und wir müssen verstehen, dass sie besonders anfällig sind Kategorien der Bevölkerung, die keine Macht haben. Tatiana Kurmanova: Im vergangenen Jahr ging Tagebuch von Leutnant Wladimir Gelfand. Es beschreibt er diese Grausamkeiten. Russische Medien sagen, dass die Geschichten von Vergewaltigung - ein Mythos vom Westen ausgeheckt . Martha Gavryshkiv: Es gibt Gesetze zum Verbot der Prüfung der historischen Perspektive und historischen Stätten, die in ihrer politischen Erzählung passen. Russische Forscher kann darüber in Russland nicht zu schreiben, so dass sie gehen nach Westen und dort in der Forschung tätig. Ukraine hat auch ein ähnliches Problem. Natürlich befreite die Rote Armee Europa vom Nazismus, aber am 9. Mai, den Krieg zu erinnern, sprechen wir nicht nur über das Gewinnen, sondern auch um das Leiden mit der Welle der Gewalt in Verbindung gebracht. In der Tat gibt es sogar Listen von Menschen, die für sexuelle Gewalt ausgeführt wurden, aber der deutsche Forscher erklärt, dass sowjetische Soldaten müde und erschöpft waren, als sie Vergewaltigung als Belohnung für ihre Vergangenheit Leid. Es war Rache und der Wunsch, den Feind zu demütigen. Sexuelle Gewalt ist ein Instrument der Kommunikation zwischen Gewinnern und Verlierern und wie sein Gegen Demütigung. Der weibliche Körper als Ruud Seifert schrieb,
ein symbolischer und politischer Körper, es ist der Körper der Nation, und die Reinheit des der Körper wird von den gleichen Männern geschützt Vergewaltigung ausländischer Frauen ist ein Weg, der Demoralisierung ihrer Feinde, und es war während des Zweiten Weltkrieges sehr verbreitet. Später in Jugoslawien sexueller Gewalt hat sich zu einem Werkzeug des Völkermords geworden. Die Frauen wurden absichtlich vergewaltigt, insbesondere, da das Phänomen der Zwangs Schwangerschaft war. In der Ukraine, die Gewalt gegen Frauen war extrem. Frauen waren die Opfer von Gewalt als Männer der Roten Armee und der sowjetischen Partisanen Wehrmacht, und von ihren eigenen. Das größte Problem - Gewalt auf eigene Faust. Mein Forschungsschwerpunkt - weiblich U-Bahn-Organisation Ukrainischer Nationalisten. Diese Frauen sind nicht auf das System der Entscheidungsfindung ernst zugelassen, und diejenigen, die zugelassen wurden, litt unter der Tatsache, dass in extremen Situationen mit ihrer Meinung nicht gezählt wird. Ich hatte vor kurzem ein Interview mit Lesia Slobodyan. Auf der OUN und UPA bezeichnet als Organisationen, die Zivilbevölkerung zu schützen. Einmal kam Les Slobodyan in das Dorf, wo er Rebell. Wenn die Mitglieder des Kaders auf dem Hügel bewaffnete Männer sahen, verließen die Rebellen einfach. Sie sagte mir auch, dass, wenn Rebell, besetzen strategische Positionen von 3 mit dem Auto von der ungarischen Armee fiel sie Waffen sammeln musste. Es scheint, dass dies eine leichte Aufgabe ist, aber einige Leute haben überlebt und die Mädchen schießen konnte. Stattdessen wartete die Rebellen, bis die Mädchen Waffen sammeln und ging dann zu überprüfen, wer am Leben geblieben und die gefangen genommen werden kann. Aber Olga Erbsen sagte mir, dass, wenn die Frage der Verhandlungen mit den Deutschen, wurde beschlossen, die Frau zu senden und sie mit der Aufgabe fertig geworden. So haben wir eine gemischte Geschichte. Wenn Frauen wurden, Verbindungen beschuldigt mit
MGB NKWD, ihre Menschen, diese Frau zu retten konnte es nicht. Es sollte beachtet werden, dass die OUN konnte ohne Sorgfalt, um die Person zu beseitigen Im Jahr 1949 festgenommen der Leiter der SBU Berezhany Bezirk Krypto Lilie unter dem Verdacht der Zusammenarbeit mit der NKWD. Er hatte nicht genug Beweise. Natürlich könnte diese Frau weiß nichts, aber ihr verhaftet, verhört, und während der Untersuchung verfolgen begann. Sie drehte sich um ihn und er fabriziert Vernehmungsprotokoll. Während des Verhörs, vergewaltigte er sie im Wald, diese vier Soldaten gezeugt wurde. Als sie zur Hinrichtung geführt wurde, begann sie zu erzählen, was wirklich passiert ist. Darüber zmylostyvylys und begann Untersuchung. Dann wird der Leiter der SBU Berezhany Bezirk angeboten Maiglöckchen zu heiraten, und nach ihrer Weigerung, begann zu drohen. Der Fall gewonnen riesige Publicity, er wurde verhaftet und zum Tode verurteilt, aber einige seiner Mitarbeiter als ihn zu einem wertvollen Mitarbeiter und waren überzeugt, dass die Dreharbeiten war unfair. Frauen in diesem Fall als eine Ressource verwendet, die selten gezählt wird. Tatiana Kurmanova: Ist es wahr, dass viele Frauen wurde Mätressen ihrer Kommandanten? Martha Gavryshkiv: Phenomenon militärischen Bereich in der Roten Armee Frauen üblich war. In der U-Bahn gibt es auch viele Fälle von Belästigung von Männern ihrer Untergebenen. Zum Beispiel waren einige Männer Sekretäre unter der Bedingung, dass sie ihre Mätressen sind. U-Bahn-Club war geschlossen - Sie können gehen, aber man kann nicht raus. Jene Frauen, die rechtmäßig getötet einfach tragen würden, weil sie Informationen über Erpressung Kindern geben kann. Zum Beispiel lud U-Bahn Oles Helen Andrushchak den Dienst, und fragte dann, sie zu seiner Geliebten zu werden. Sie weigerte sich, aber kannte sie bereits MGB folgen. Dann sagte sie, dass das Jahr, dass sie Waffen und ohne Ressourcen versteckt, war schwieriger als im Gulag zu sein. Maria Kovalchuk darüber beschwert, dass ihre unmittelbaren Leiter vergewaltigt und infiziert sie mit Syphilis. Weil er eine sehr ernste Lage in der UPA war, ging es um die Untersuchung des Falles sein Bruder, der sie für schuldig befunden. So schoss Mary Kovalchuk. Frauen waren nur schwer zu beweisen, dass sie Opfer sind. Allerdings suchen einige Frauen für einen Mäzen. Einmal in der männlichen Umgebung, wird der weibliche Körper eine Ressource für das Überleben. |
© 2005–2016 «Громадське радіо»