•     theБабель "Український лейтенант Володимир Гельфанд пройшов Другу світову війну від Сталінграда до Берліна"   
  •     theБабель "Украинский лейтенант Владимир Гельфанд прошел Вторую мировую войну от Сталинграда до Берлина"
      
  •  

      

      

     

     

     

     

     

     

    Український лейтенант Володимир Гельфанд пройшов 
    Другу світову війну від Сталінграда до Берліна. 
    Ми публікуємо уривки з його відвертого щоденника 1941—1946 років
     


    Перегляди:
    Автор:
    Сергій Пивоваров
               9 мая 2019
    Дата:

    Дев'ятого травня в Україні відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Одним з учасників цієї війни був Володимир Гельфанд, єврей з Катеринославу (зараз — Дніпро). Він потрапив на фронт 19-річним рядовим у 1942 році, дослужився до лейтенанта, командував мінометним взводом. Гельфанд воював під Харковом, брав участь в обороні Сталінграда (нині — Волгоград), визволяв Україну, Польщу, дійшов до Берліна і закінчив війну в Німеччині, де залишався з окупаційним корпусом до вересня 1946 року. Усе побачене й пережите Гельфанд записував у щоденнику, який він вів з квітня 1941-го до грудня 1946-го. Він був ідейним радянським патріотом, на фронті вступив у компартію, мріяв стати політпрацівником і письменником. Проте у щоденнику описує докладно й без ідеалізації реалії солдатського життя в Червоній армії, ставлення командирів до підлеглих, мародерство, антисемітизм, ставлення радянських солдатів до цивільного населення Польщі та Німеччини. Після смерті Гельфанда в 1983 році його син Віталій систематизував, розшифрував та оцифрував архіви свого батька. Частину щоденника вперше видали в Німеччині та Швеції в 2000-х роках, повну версію — у Москві в 2015-му. theБабель з дозволу Віталія Гельфанда публікує фото та вперше в українському перекладі уривки зі щоденника його батька 1941—1946 років.

       

    Щоденник починається з кінця квітня 1941 року, майже за два місяці до початку війни між Німеччиною і СРСР. До цього моменту Володимир Гельфанд встиг закінчити вісім класів середньої школи та 3-й курс Дніпропетровського індустріального робітфаку (нині — Національна металургійна академія України).

    02.07.1941

    Війна змінила всі мої плани щодо проведення літніх канікул. 22 числа минулого місяця відвідав... Малий театр, який тоді у нас гастролював. Ішла комедія Островського О. М. «Правда добре, а щастя краще». Веселі та збуджені спектаклем, ми покинули залу.

    ... Дізналися, що Німеччина оголосила нам війну. Це було жахливо й несподівано.

    Та ось усі стали збиратися біля репродуктора, підійшов і я. Почалася війна — довелося погодитися з доконаним фактом.

    У серпні 1941-го Володимир евакуювався в Єсентуки, де оселився в тітки — батькової сестри. Через тиждень після його від'їзду місто окупували німецькі війська.

    18.09.1941, Єсентуки

    Сьогодні місяць з того дня, як я покинув Дніпропетровськ. Першого числа сюди приїжджали ще жителі Бессарабії, західних областей України та Білорусії, мешканці Одеси та Кам'янця-Подільського. Усі були впевнені, що німці не прийдуть до Дніпропетровська, що їх не допустить Червона Армія в цей важливий для країни промисловий регіон.

    Почали евакуацію членів сімей міськради і міліції. Раз по раз чулися сигнали автомобільних гудків — вдень і вночі залишали місто тисячі його жителів. Почали розтікатися чутки. Ті, що залишалися в місті, з обуренням дивилися на тих, хто відбуває.

    З фронту теж надходили недобрі вісті. Наші війська залишали одне за одним міста: Смоленськ, Гомель, Коростень, Білу Церкву і Житомир. Фронт невідворотно наближався, міцніли нальоти німецької авіації. З міста постійно відправлялися ешелони, що вивозили верстати та обладнання зупинених заводів. Евакуація посилилася, дістати квитки на поїзд стало зовсім неможливо.

    Наша сім'я заметушилася. Стали й ми готуватися до від'їзду. Я сміявся над підготовкою — до фронту лишалися сотні кілометрів. Але за кілька днів мені довелося гірко шкодувати про своє невір'я в окупацію міста ворожими військами.

    У Єсентуках він вступає в комсомол і його направляють працювати в ремонтно-відновлювальну колону зв'язку. Це давало бронь від призову в армію. Володимир описує, як із початком війни в суспільстві посилюються антисемітські настрої. З їхніми проявами йому ще не раз доведеться стикатися на фронті, у госпіталі, на звільнених територіях.

    23.10.1941

    Євреї. Жалюгідні й нещасні, горді та хитрі, мудрі та дріб'язкові, добрі та скупі, полохливі... і...

    На вулицях і в парку, у хлібній крамниці, у черзі за гасом — усюди чується шепіт. Шепіт жахливий, веселий, але ненависний. Говорять про євреїв. Кажуть поки ще боязко, озираючись на всі боки.

    Євреї — злодії. Євреї мають гроші. Євреї не люблять працювати. Євреї не хочуть служити в Червоній Армії. Євреї живуть без прописки. Євреї сіли нам на голову. Словом, євреї — причина всіх лих. Усе це мені не раз доводиться чути — зовнішність і мова не видають у мені єврея.

    07.11.1941

    «Не мала баба клопоту, купила порося». Так і в мене. Замість військової служби вибрав непосильну, на мій погляд, роботу.

    Але... злякався сліз матері, піддався на її умовляння і вирішив відвернутись від військової служби. Що броня? Чи не краще веселе окопне життя, гаряча військова служба, пов'язана з небезпеками, кривавими бойовими етюдами та самопожертвою на благо Батьківщини.

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    У травні 1942 року Гельфанда призвали в Червону армію. Він пройшов навчання в артилерійській школі, отримав звання сержанта і став командиром мінометного взводу. На фронт Володимир потрапив улітку 1942-го в дні важких поразок радянських військ під Харковом. Разом зі своїм батальйоном він виходив з оточення і відступав до Сталінграда. Володимир Гельфанд намагався писати практично кожен день, навіть в окопі під обстрілом.

    22.06.1942

    Сьогодні рік війни між нашою країною та німецько-фашистськими гадами. Ця знаменна дата збіглася сьогодні з першим запеклим нальотом на ці місця.

    Пишу в землянці. Нальоти тривають і зараз. Хаустов, мій боєць, остаточно розгубився і навіть від переляку захворів. Його нудить. Руки трясуться й обличчя перекошене. Він спочатку намагався приховати свій страх перед бомбардуванням, але тепер, уже не соромлячись, відверто зізнається мені, що більше терпіти не може — нерви і серце не витримують — це вчорашній герой, який минулої ночі матюкав мене і говорив, що я «сирун», у першому ж бою накладу в штани, покинувши його гинути в бою.

    02.07.1942

    Уже третій день страшна картина спостерігається мною: вибиті шибки покинутих жител, забиті двері та віконниці, пір'я і голови нещодавно зарізаних курей, плачучі жінки і голі дітлахи, прибиті безперервними окриками сердитих матерів.

    Корів, як виявилось, забрали всіх, не видавши селянам навіть розписок. Одну жінку, яка відмовилася розлучитися з коровою, якийсь лейтенант пристрелив — поранив у живіт, і вона зараз помирає. Ніхто навіть не намагається врятувати її.

    03.07.1942

    До мене прийшов якийсь майор (з ним були капітан і старший лейтенант, як я дізнався, фахівці зі складання карт на географічній місцевості). Заговорили про карти та про становище на фронтах. Капітан сказав, що у нас карти зараз погані, гірші за німецькі, оскільки наше командування не думало, що німці займуть таку територію, так далеко вглиб, і карти склало тільки до Київської області включно. Позаяк німецький двофюзеляжний літак-розвідник, знімаючи місцевість, збільшує і складає з ділянок знімки, потім отримує чудову карту місцевості, де кожна найдрібніша деталь нанесена.

    20.07.1942

    Хутір Беленський. Сьогодні ми вже тут другий день. Війська все йдуть і йдуть. Одинаки, дрібні групи і великі підрозділи. Усі мають виснажений і змучений вигляд. Багато поперевдягались у цивільне, більшість покидало зброю, деякі командири позривали з себе відзнаки. Яка ганьба! Яка несподівана і сумна невідповідність із газетними даними.

    Вище командування розбіглося на машинах, зрадило червоноармійські маси, незважаючи на віддаленість звідси фронту. Всі переправи і мости зруйновані, майно і худоба, розбиті та понівечені, валяються на дорозі. Процвітає мародерство, панує боягузтво.

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    Гельфанд брав участь в обороні Сталінграда. У грудні 1942-го його поранили, і до кінця лютого 1943-го він пробув у госпіталі. Потім його направили на курси офіцерів, і в кінці серпня Володимир отримав звання молодшого лейтенанта. Він командував мінометним взводом на передовій під Мелітополем, форсував Дніпро.

    13.03.1943

    Ночували на станції Двойній. Хазяйка розповідала про німців. Людям похилого віку видавали хліб безкоштовно. Молодь примушували працювати. За кожного вбитого німця вбивали одразу жителів — правих і неправих. Так що про партизанів тут і не думали. Євреїв усіх вивезли: розстріляли навіть однорічних дітей.

    Коли поїзд рушив — перед моїми очима знову пронеслися великі поля сільських степів, покриті суцільно побитими танками, гарматами, автомашинами та іншим брухтом грізної ворожої техніки, покинутої ними під час відступу.

    4 або 5.11.1943

    Біля дослідної станції села Якимівка, у лісосмузі, що перед станцією, ми зайняли оборону. Незабаром туди підійшли санітари 2 батальйону і розташувалися в окопах. Серед них була Марійка.

    Ми сиділи в одному окопі. Навколо рвалися, гуркотіли та гули снаряди, здіймаючи то близько, то далеко густий сірий дим розривів. Я обіцяв, що викопаю окоп на двох, і заспокоював її, як міг. Удвох було не можна сидіти в одиночному окопі. Я вирішив перейти в інший окоп, що був поруч. Тільки поміняв я окоп — новий загурчав снаряд, зашипів несамовито і з люттю вдарив у землю. Я впав горілиць, відчувши в окопі страшний поштовх раптом у вуха і в голову. Скинувши з себе землю, що присипала мене, встав і почав кликати Марійку. Вона не відгукувалась.

    Марію на ранок розкопали, розколупали. Знайшли одну ногу, нирки і більше нічого. Марію зарили і залишили в землі без жодного сліду і пам'яті. Я наказав своїм бійцям зробити Т-подібну табличку, і, надписавши на ній маленький некролог на пам'ять Марії, встановив її.

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    У кінці січня 1944 року Гельфанду присвоїли звання лейтенанта. Він бився на південній ділянці фронту, визволяв Миколаїв, Одесу. Восени 1944-го його підрозділ уже перебував у Польщі. У щоденнику Гельфанд описував не лише бойові будні, а й свої інтимні переживання, на яких війна теж залишила відбиток.

    12.04.1944

    В Одесі багато красивих дівчат. Деякі, щоправда, занадто вирядились і розчепурились до краю. Цього я не люблю. Простота прикрашає людину. Майже всі вони дивилися на мене закоханими або, точніше, захопленими очима, і це приносило мені задоволення. Я безумовно подобався багатьом, оскільки був у новій офіцерській формі і шинель носив унакид. Тільки от поводитись я з ними не вмію, і страшно боюся того моменту, коли доведеться розділити ліжко з дівчиною. Страшно сказати — мені 21 рік, і я досі не маю щодо цього поняття і досвіду. «Живої п.... не бачив», — сміються товариші, і це правильно. Адже я не знаю, як навіть приступити до цього; хіба що спробувати може вже на бувалій?!

    Учора, щоправда, мертву бачив, але не придивився до того, що у неї між ногами, — засоромився, а про живу й казати годі...

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    28.09.1944

    Багато офіцерів в армії зараз живуть для себе. Про солдатів казати годі — вони раби свого начальника, і його воля для них закон. Але є офіцери (і їх багато), які воюють на словах, відсиджуючись у тилах, і отримують, завдяки пронозливості та спритності, ордени та славу. Бійці. Ті взагалі лишаються за бортом уваги.

    Я, напевно, не матиму нагороди. І якщо вийду з війни неушкодженим, незнайомі зі мною в сутичках з німцями люди скажуть цілком резонно, що так я і воював. Але хай їм, людям! Я люблю людей, але останнім часом абсолютно перестав зважати на їхню думкою — так багато несправедливості і неприємностей зустрів я від людей у період війни та фронту.

    22.10.1944 Польща.

    У Владові та в інших місцях польські солдати та офіцери першими вітають нас. У їхніх вітаннях добре помітно принижену гідність і підлабузництво, яке вони відчувають перед нами. Солдати наші ходять, молока просять, самогону, крадуть коней, худобу, і взагалі рух армії супроводжується сльозами та голосінням мешканців. Німці гірше вчиняли, але і нашими слов'янами стосовно цього тут незадоволені.

    25.10.1944

    Розговорилися. Господарі виявили переді мною цілком свої реакційні погляди.

    — Сталін дав трохи зерна для мешканців Варшави, але це зерно він відібрав раніше в населення ще в більшій кількості! Ми не вважаємо, що Червона Армія звільняє нас — вона несе нам інший гніт, ще більш важкий, ніж німецький. Ви прийшли до нас зі зброєю, тому що сильніші за нас. Якби ми змогли — ми б не пустили вас до себе. Ви закрилися від усього світу, щоб він не знав про ті жахи, що кояться у вас! І в той же час ви кричали на всю землю про свої досягнення та успіхи.

    — Ви допустили до того, щоб зайняли Польщу та інші країни, ви й самі не змогли встояти, і тільки допомога союзників забезпечила вам успіхи. Німці тільки через вас пішли на Польщу, інакше вони її не чіпали б.

     

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    У січні 1945 року дивізія, у якій служив Гельфанд, уже воює в Німеччині і проривається до Берліна. Наприкінці березня його перевели в штаб вести журнал бойових дій дивізії. Пізніше він дізнався, що його мінометна рота практично повністю була знищена.

    28.01.1945

    Німеччина зустріла нас непривітно, хуртовиною, лютим вітром і порожніми, майже вимерлими селами. Люди тут — німці — бояться гніву російського. ТІкають, покидаючи все своє господарство та майно.

    30.01.1945

    Ніхто нікому не забороняє брати і знищувати у німців те, що вони награбували в нас раніше. Я дуже задоволений. Не подобається мені тільки безрозсудне бешкетування. Вчора, наприклад, Рисєв [капітан мінометної роти] розбив бюст Шиллера і знищив би і Гете, якби я не вирвав його з рук зайдиголови і не сховав, обмотавши ганчірʼям. Генії не можуть бути прирівняні до варварів, і знищувати їхню пам'ять — великий гріх і ганьба для нормальної людини.

    21.02.1945

    Позавчора на лівому фланзі діяв жіночий батальйон. Їх розбили вщент, а полонені кішки-німкені оголосили себе месницями за загиблих на фронті чоловіків. Солдати наші пропонують, наприклад, заколоти через статеві органи та інше, але я просто б їх знищив.

     

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    25.04.1945, Берлін. Шпрее.

    Позавчора, катаючись на велосипеді (до речі, днем раніше я навчився їздити на цій чудовій, як мені здалося, машині) у передмісті Берліна, я зустрівся з групою німецьких жінок з вузликами, тюками і валізами. Вони з жахом розповіли про те лихо, яке заподіяли їм передовики фронту в першу ж ніч приходу сюди Червоної Армії.

    Коли прийшли наші солдати, — вони витіснили всіх у підвал. Наймолодшу та, мабуть, найвродливішу забрали з собою і почали з неї знущатися.

    — Вони тикали сюди, — пояснювала німкеня, показуючи під спідницю, — усю ніч, і їх було так багато. Я була «медхен» (дівчина). Їх було не менше ніж двадцять.

    — Залишайся тут, — раптом кинулася до мене дівчина, — будеш зі мною спати. Ти можеш зі мною робити все, що захочеш, тільки ти один! Я готова з тобою «фік-фік», я згодна на все, що ти захочеш, аби не вони знову!

    Разом з нею благала мене її мати.

     

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    Гельфанд був очевидцем капітуляції Німеччини, брав участь у параді в Берліні. А потім готувався до відправки на Далекосхідний фронт, коли СРСР оголосив війну Японії.

    07.05.1945

    1 травня о 3 годині прийшли німецькі парламентарі, 5 осіб, серед них полковник, перекладач та інші (з білим прапором), з питання щодо повної капітуляції Німеччини.

    Після коротких переговорів вони привели двох генералів, серед яких був начальник генерального штабу — генерал-полковник, який повідомив, що 30 квітня о 15:55 Гітлер покінчив з життям...

    10.05.1945

    Учора вранці сталася незабутня подія. Німці погодилися на повну безумовну капітуляцію. Скупо, але врочисто повідомляли про це газети.

     

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    25.06.1945

    Я, напевно, побуваю і в Японії. У всякому разі, намагатимусь цього домогтись. Але тепер уже не буду такий дурний і наївний, як раніше, і більше не буду так нестримно і стрімголов рватися в саму гущу бою. Я побачив війну очима солдата. Іншу війну я повинен побачити іншими очима, бо не смію ризикувати собою — багато історично правдивого багатства, що накопичилося в моїй голові, не повинно піддаватися ризику бути назавжди втраченим для нащадків.

    26.08.1945

    По радіо останні вісті. Сьогодні на Червоній Площі в Москві, з повідомленням про підписання Японією акту про безумовну капітуляцію і настання миру в усьому світі, виступив товариш Сталін.

    Друга Світова війна відійшла в історію.

     

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    Після закінчення війни Володимир Гельфанд ще фактично рік залишався в окупованій Німеччині. Він служив на різних посадах у Берліні та його околицях. Додому Гельфанд повернувся тільки після демобілізації восени 1946 року.

    19.09.1946, Берлін.

    Німеччина — ти не приїлася, але із задоволенням покидаю тебе, розпусну і порожню. Нічого в тобі нема дивного, нічого нема радісного. Лише життя в тобі веселе і безтурботне, дешеве, галасливе і балакуче.

     

    Із архіву Володимира Гельфанда.

     

    30.10.1946, Дніпропетровськ.

    Сиджу і слухаю музику. Тепер уже звик, втягнувся в нове життя і, хоча ще все тут нове, але вже зовсім звичне, як до війни. 

     

       

       


       

     

      

     

     

     

     

                          

     

  •     theБабель "Украинский лейтенант Владимир Гельфанд прошел Вторую мировую войну от Сталинграда до Берлина"
      
  •  

     


    Украинский лейтенант Владимир Гельфанд прошел 
    Вторую мировую войну от Сталинграда до Берлина. 
    Мы публикуем выдержки из его откровенного дневника 1941—1946 годов
     
     
    Просмотры:
    Автор:
    Сергей Пивоваров
    Дата:
                 

     

    Девятого мая в Украине отмечают День победы над нацизмом во Второй мировой войне. Одним из участников этой войны был Владимир Гельфанд, еврей из Екатеринослава (сейчас — Днипро). Он попал на фронт 19-летним рядовым в 1942 году, дослужился до лейтенанта, командовал минометным взводом. Гельфанд воевал под Харьковом, участвовал в обороне Сталинграда (сейчас — Волгоград), освобождал Украину, Польшу, дошел до Берлина и закончил войну в Германии, где оставался с оккупационным корпусом до сентября 1946 года. Все увиденное и пережитое Гельфанд записывал в дневнике, который вел с апреля 1941 по декабрь 1946 года. Он был идейным советским патриотом, на фронте вступил в компартию, мечтал стать политработником и писателем. Вместе с тем в дневнике он подробно и без идеализации описывает реалии солдатской жизни в Красной армии, отношение командиров к подчиненным, мародерство, антисемитизм, взаимоотношения советских солдат с гражданским населением Польши и Германии. После смерти Гельфанда в 1983 году его сын Виталий систематизировал, расшифровал и оцифровал архивы своего отца. Часть дневника впервые издали в Германии и Швеции в 2000-х, полную версию — в Москве в 2015 году. theБабель с разрешения Виталия Гельфанда публикует фото и выдержки из дневника его отца 1941—1946 годов. 

       

     

    Дневник начинается с конца апреля 1941 года, почти за два месяца до начала войны между Германией и СССР. К этому моменту Владимир Гельфанд успел окончить восемь классов средней школы и третий курс Днепропетровского индустриального рабфака (сейчас — Национальная металлургическая академия Украины).

    02.07.1941

    Война изменила все мои планы относительно проведения летних каникул. 22 числа прошлого месяца посетил... Малый театр, который тогда у нас гастролировал. Шла комедия Островского А. Н. «Правда хорошо, а счастье лучше». Веселые и возбужденные постановкой, мы покинули зрительный зал.

    …Узнали, что Германия объявила нам войну. Это было ужасно и неожиданно.

    Но вот все стали собираться у репродуктора, подошел и я. Началась война — пришлось согласиться со свершившимся фактом.

    В августе 1941 года Владимир эвакуировался в Ессентуки, где поселился у тети — сестры отца. Через неделю после его отъезда город оккупировали немецкие войска.

    18.09.1941 Ессентуки

    Сегодня месяц с того дня, как я покинул Днепропетровск. Первого числа сюда приезжали еще жители Бессарабии, западных областей Украины и Белоруссии, жители Одессы и Каменец-Подольского. Все были уверены, что немцы не придут в Днепропетровск, что их не допустит Красная Армия в этот важный для страны промышленный регион.

    Начали эвакуацию семьи членов горсовета и милиции. То и дело слышались сигналы автомобильных гудков — днем и ночью город оставляли тысячи его жителей. Начали растекаться слухи. Остающиеся в городе с негодованием смотрели на убывающих.

    С фронта тоже приходили нехорошие вести. Наши войска оставляли один за другим города: Смоленск, Гомель, Коростень, Белую Церковь и Житомир. Фронт неотвратимо приближался, усиливались налеты немецкой авиации. Из города то и дело отправлялись эшелоны, вывозящие станки и оборудование остановленных заводов. Эвакуация усилилась, достать билеты на поезд стало совершенно невозможно.

    Наша семья засуетилась. Стали и мы готовиться к отъезду. Я смеялся над подготовкой — до фронта оставались сотни километров. Но через несколько дней мне пришлось горько сожалеть о своем неверии в оккупацию города вражескими войсками.

    В Ессентуках Гельфанд вступает в комсомол, и его направляют работать в ремонтно-восстановительную колонну связи. Это давало бронь от призыва в армию. Владимир описывает, как с началом войны в обществе усиливаются антисемитские настроения — с ними ему еще не раз придется столкнуться на фронте, в госпитале, на освобожденных территориях.

    23.10.1941

    Евреи. Жалкие и несчастные, гордые и хитрые, мудрые и мелочные, добрые и скупые, пугливые... и...

    На улицах и в парке, в хлебной лавке, в очереди за керосином — всюду слышится шепот. Шепот ужасный, веселый, но ненавистный. Говорят о евреях. Говорят пока еще робко, оглядываясь по сторонам.

    Евреи — воры. Евреи имеют деньги. Евреи не любят работать. Евреи не хотят служить в Красной Армии. Евреи живут без прописки. Евреи сели нам на голову. Словом, евреи — причина всех бедствий. Все это мне не раз приходится слышать — внешность и речь не выдают во мне еврея.

    07.11.1941

    «Не мала баба клопоту, купила порося». Так и у меня. Вместо воинской службы выбрал непосильную, на мой взгляд, работу.

    Но... испугался слез матери, поддался ее просьбам и решил уйти от воинской службы. Что броня? Не лучше ли веселая окопная жизнь, жаркая воинская служба, сопряженная с опасностями, кровавыми боевыми этюдами и самопожертвованием во благо Родины.


    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    В мае 1942 года Гельфанда призвали в Красную армию. Он прошел обучение в артиллерийской школе, получил звание сержанта и стал командиром минометного взвода. На фронт Владимир попал летом 1942-го, в дни тяжелых поражений советских войск под Харьковом. Вместе со своим батальоном он выходил из окружения и отступал до Сталинграда. Владимир Гельфанд старался писать практически каждый день, даже в окопе под обстрелом.

    22.06.1942

    Сегодня год войны между нашей страной и немецко-фашистскими гадами. Эта знаменательная дата совпала сегодня с первым ожесточенным налетом на эти места.

    Пишу в землянке. Налеты продолжаются и сейчас. Хаустов, мой боец, окончательно растерялся и даже от испуга заболел. У него рвота. Руки трясутся и лицо перекошено. Он сначала пытался скрыть свой страх перед бомбежкой, но теперь, уже не стесняясь, открыто признается мне, что больше терпеть не может — нервы и сердце не выдерживают. Это вчерашний герой, который прошлой ночью матюгался на меня и говорил, что я «сырун», при первом же бое наделаю в штаны, оставив его погибать в бою.

    02.07.1942

    Уже третий день страшная картина наблюдается мною: выбитые стекла оставленных жилищ, заколоченные двери и ставни, перья и головы недавно зарезанных кур, плачущие женщины и голые ребятишки, прибитые непрерывными окриками сердитых матерей.

    Коров, оказывается, увели всех, не выдав селянам даже расписок. Одну женщину, отказавшуюся расстаться с коровой, какой-то лейтенант пристрелил — ранил в живот, и она сейчас умирает. Никто даже не пытается спасти ее.

    03.07.1942

    Ко мне нагрянул какой-то майор (с ним были капитан и старший лейтенант, как я узнал, специалисты по составлению карт на географической местности). Заговорили о картах и о положении на фронтах. Капитан сказал, что у нас карты сейчас плохие — хуже немецких, так как наше командование не думало, что немцы займут такую территорию, так далеко вглубь, и карты составило только до Киевской области включительно. Немецкий же двуфюзеляжный самолет-разведчик, снимая местность, увеличивает и складывает из кусков снимки, потом получает отличную карту местности, где всякая мельчайшая деталь нанесена.

    20.07.1942

    Хутор Беленский. Сегодня мы уже здесь второй день. Войска все идут и идут. Одиночки, мелкие группы и крупные подразделения. Все имеют изнуренный и измученный вид. Многие попереодевались в штатское, большинство побросало оружие, некоторые командиры посрывали с себя знаки отличия. Какой позор! Какое неожиданное и печальное несоответствие с газетными данными.

    Высшее командование разбежалось на машинах, предало массы красноармейские, несмотря на удаленность отсюда фронта. Все переправы и мосты разрушены, имущество и скот, разбитые и изуродованные, валяются на дороге. Процветает мародерство, властвует трусость.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    Гельфанд участвовал в обороне Сталинграда. В декабре 1942 года его ранили, и до конца февраля 1943-го он пробыл в госпитале. Затем его направили на курсы офицеров, и к концу августа Владимир получил звание младшего лейтенанта. Он командовал минометным взводом на передовой под Мелитополем, форсировал Днепр.

    13.03.1943

    Ночевали на станции Двойной. Хозяйка рассказывала о немцах. Старикам и старухам выдавали хлеб бесплатно. Молодежь заставляли работать. За каждого убитого немца убивали сразу жителей — правых и неправых. Так что о партизанах здесь и не думали. Евреев всех вывезли, расстреляли даже годовалых детей.

    Когда поезд тронулся, перед взором моим опять пронеслись обширные поля сельских степей, усеянные сплошь побитыми танками, пушками, автомашинами и прочим ломом грозной вражеской техники, брошенной при отступлении.

    4 или 5.11.1943

    Возле опытной станции села Акимовка, в лесопосадке, что перед станцией, заняли мы оборону. Вскоре туда подошли санитары второго батальона и расположились в окопах. Среди них была Марийка.

    Мы сидели в одном окопе. Кругом рвались, ухали и гудели снаряды, поднимая то близко, то далеко густой серый дым разрывов. Я обещал, что вырою окоп на двоих, и успокаивал ее как мог. Вдвоем было нельзя сидеть в одиночном окопе. Я решил перейти в другой окоп, что был рядом. Только поменял я окоп — новый заурчал снаряд, зашипел неистово и с остервенением ударил в землю. Я упал навзничь, в окопе почувствовав страшный толчок вдруг в уши и голову. Сбросив с себя землю, присыпавшую меня, встал и стал звать Марию. Она не отзывалась.

    Марию наутро раскопали, расковыряли. Нашли одну ногу, почки и больше ничего. Марию зарыли и оставили в земле безо всякого следа и памяти. Я приказал своим бойцам сделать Т-образную табличку и, написав на ней маленький некролог в память Марии, установил ее.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    В конце января 1944 года Гельфанду присвоили звание лейтенанта. Он сражался на южном участке фронта, освобождал Николаев, Одессу. Осенью 1944-го его подразделение уже находилось в Польше. В дневнике Гельфанд описывал не только боевые будни, но свои интимные переживания, на которых война тоже оставила свой отпечаток.

    12.04.1944

    В Одессе много красивых девушек. Некоторые, правда, чересчур модничают и расфуфырены до красноты. Этого я не люблю. Простота красит человека. Почти все они смотрели на меня влюбленными или, вернее, восторженными глазами, и это доставляло мне удовольствие. Я определенно нравился многим, тем более что я был в новой офицерской форме и шинель носил внакидку. Только вот держать себя я с ними не умею и страшно боюсь того момента, когда придется разделить постель с девушкой. Страшно сказать: мне 21 год, и я до сих пор не имею насчет этого понятия и опыта. «Живой п.... не видел», — смеются товарищи, и это верно. Ведь я не знаю, как даже приступить к этому; или попробовать может на уже видавшей виды?!

    Вчера, правда, мертвую видел, но не пригляделся к тому, что у нее меж ногами находится, — постеснялся, а о живой и говорить не приходится...

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    28.09.1944

    Многие офицеры в армии живут сейчас для себя. О солдатах говорить не приходится: они рабы своего начальника, и его воля — для них закон. Но есть офицеры (и много их), которые воюют на словах, отсиживаясь в тылах и получают, благодаря пронырливости и изворотливости, ордена и славу. Бойцы вообще остаются за бортом внимания.

    Я, наверно, не буду иметь награды. И если выйду из войны невредимым, незнакомые со мной по схваткам с немцами люди скажут совершенно резонно, что так я и воевал. Но пусть их, людей! Я люблю человека, но за последнее время абсолютно перестал дорожить его мнением — так много несправедливости и неприятностей встретил я от людей в период войны и фронта.

    22.10.1944, Польша.

    Во Владове и в других местах польские солдаты и офицеры первые приветствуют нас. В их приветствиях хорошо заметно униженное достоинство и подобострастие, которое они испытывают перед нами. Солдаты наши ходят, молока просят, самогонку, воруют лошадей, скот — и вообще, движение армии сопровождается слезами и причитаниями жителей. Немцы хуже делали, но и нашими славянами в этом отношении здесь недовольны.

    25.10.1944

    Разговорились. Хозяева выявили передо мной целиком свои реакционные взгляды.

    — Сталин дал немного зерна для жителей Варшавы, но это зерно он отобрал раньше у населения еще в большем количестве! Мы не считаем, что Красная Армия освобождает нас — она несет нам другой гнет, еще более тяжелый, чем немецкий. Вы пришли к нам с оружием, потому что сильнее нас. Если бы мы смогли, мы бы не пустили вас к себе. Вы закрылись от всего мира, чтобы он не знал о тех ужасах, что делаются у вас! И в то же время вы кричали на всю Землю о своих достижениях и успехах.

    — Вы допустили, чтобы заняли Польшу и другие страны, вы и сами не смогли устоять, и только помощь союзников обеспечила вам успехи. Немцы только из-за вас пошли на Польшу, иначе они ее не трогали б.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    В январе 1945 года дивизия, в которой служил Гельфанд, уже воюет в Германии и прорывается к Берлину. В конце марта его перевели в штаб — вести журнал боевых действий дивизии. Позже он узнал, что его минометная рота практически полностью была уничтожена.

    28.01.1945

    Германия встретила нас неприветливо — метелью, ветром лютым и пустыми, почти вымершими деревнями. Люди здесь, немцы, боятся гнева русского. Бегут, бросая все свое хозяйство и имущество.

    30.01.1945

    Никто никому не запрещает брать и уничтожать у немцев то, что они награбили у нас раньше. Я весьма удовлетворен. Не нравится мне только безрассудное буянство. Вчера, например, Рысев [капитан минометной роты] разбил бюст Шиллера и уничтожил бы и Гете, кабы я не вырвал его из рук сумасброда и не схоронил, обмотав тряпками. Гении не могут быть приравнены к варварам, и уничтожать их память — великий грех и позор для нормального человека.

    21.02.1945

    Позавчера на левом фланге действовал женский батальон. Их разбили наголову, а пленные кошки-немки объявили себя мстительницами за погибших на фронте мужей. Солдаты наши предлагают, например, заколоть через половые органы и другое, но я просто бы их уничтожил.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    25.04.1945, Берлин, Шпрее.

    Позавчера, катаясь на велосипеде (кстати, днем раньше я научился ездить на этой замечательной, как мне показалось, машине) в предместье Берлина, я встретился с группой немецких женщин с узелками, тюками и чемоданами. Они с ужасом рассказали о том горе, которое причинили им передовики фронта в первую же ночь прихода сюда Красной Армии.

    Когда пришли наши солдаты, они всех вытеснили в подвал. Самую молодую и самую, пожалуй, красивую, забрали с собой и стали над ней глумиться.

    — Они тыкали сюда, — объясняла немка, показывая под юбку. — Всю ночь, и их было так много. Я была «медхен» (девушка). Их было не меньше двадцати.

    — Оставайся здесь, — вдруг бросилась ко мне девушка. — Будешь со мной спать. Ты можешь со мной делать все, что захочешь, только ты один! Я готова с тобой «фик-фик», я согласна на все, что ты захочешь, только не они опять!

    Вместе с ней умоляла меня ее мать.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    Гельфанд был очевидцем капитуляции Германии, принимал участие в параде в Берлине. А затем готовился к отправке на Дальневосточный фронт, когда СССР объявил войну Японии.

    07.05.1945

    Первого мая в три часа пришли германские парламентарии, пять человек — полковник, переводчик и другие (с белым флагом), по вопросу о полной капитуляции Германии.

    После коротких переговоров они привели двух генералов, в числе которых был начальник генерального штаба генерал-полковник, он сообщил, что 30 апреля в 15:55 Гитлер покончил жизнь…

    10.05.1945

    Вчера утром произошло незабываемое событие. Немцы согласились на полную и безоговорочную капитуляцию. Скупо, но торжественно сообщали об этом газеты.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    25.06.1945

    Я, наверно, побываю и в Японии. Во всяком случае, постараюсь этого добиться. Но теперь уже не буду столь глуп и наивен, как прежде, и больше не стану так безудержно и очертя голову рваться в самую гущу сражений. Я увидел войну глазами солдата. Другую войну я должен увидеть другими глазами, ибо не смею рисковать собой — много накопившегося в моей голове исторически правдивого богатства не должно подвергаться риску быть навсегда потерянным для потомков.

    26.08.1945

    По радио — последние известия. Сегодня на Красной Площади в Москве с сообщением о подписании Японией акта о безоговорочной капитуляции и наступлении мира во всем мире выступил товарищ Сталин.

    Вторая Мировая война ушла в историю.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    После окончания войны Владимир Гельфанд еще почти год оставался в оккупированной Германии. Он служил на различных должностях в Берлине и его окрестностях. Домой Гельфанд вернулся только после демобилизации, осенью 1946 года.

    19.09.1946, Берлин.

    Германия, ты не приелась, но с удовольствием покидаю тебя, развратную и пустую. Ничего в тебе нет удивительного, ничего нет радостного. Лишь жизнь в тебе веселая и беззаботная, дешевая, шумная и болтливая.

     

    Из архива Владимира Гельфанда.

     

    30.10.1946, Днепропетровск.

    Сижу и слушаю музыку. Теперь уже привык, втянулся в новую жизнь, и хотя еще все здесь ново, но уже совсем привычно, как до войны. 

     

     

     

    © theБабель   

     

     

     

     

     

     





    Der ukrainische Leutnant Vladimir Gelfand ist gegangen
    Zweiter Weltkrieg von Stalingrad nach Berlin.
    Wir veröffentlichen Auszüge aus seinem Tagebuch von 1941-1946.

     
     
    Просмотры:
    Автор:
    Sergey Pivovarov
    Дата:
                 

     

    Der 9. Mai in der Ukraine markiert den Tag des Sieges über den Nationalsozialismus im Zweiten Weltkrieg. Einer der Teilnehmer dieses Krieges war Vladimir Gelfand, ein Jude aus Jekaterinoslav (heute Dnipro). Er schlug die Front als 19-jähriger Privatsoldat im Jahr 1942, stieg zum Leutnant auf, befahl einen Mörserzug. Gelfand kämpfte in der Nähe von Charkow, nahm an der Verteidigung von Stalingrad (heute Wolgograd) teil, befreite die Ukraine, Polen, erreichte Berlin und beendete den Krieg in Deutschland, wo er bis September 1946 beim Besatzungskorps blieb. Gelfand schrieb alles, was er sah und erlebte, in sein Tagebuch, das er von April 1941 bis Dezember 1946 führte. Er war ein ideologischer sowjetischer Patriot, trat der Kommunistischen Partei an der Front bei und träumte davon, politischer Arbeiter und Schriftsteller zu werden. Allerdings beschreibt das Tagebuch, das er ausführlich und ohne Idealisierung, die Realitäten des militärischen Lebens in der Roten Armee, die Haltung der Kommandanten an Untergebene, Plünderungen, Antisemitismus, die Beziehungen zwischen den sowjetischen Soldaten mit der Zivilbevölkerung von Polen und Deutschland. Nach dem Tod von Gelfand im Jahr 1983 systematisierte, entschlüsselte und digitalisierte sein Sohn Vitaly die Archive seines Vaters. Ein Teil des Tagebuchs wurde erstmals in den 2000er Jahren in Deutschland und Schweden veröffentlicht, die Vollversion 2015 in Moskau. theBabel mit Erlaubnis Vitaly Gelfand veröffentlicht Fotos und Auszüge aus dem Tagebuch seines Vaters 1941-1946.

       

     

    Das Tagebuch beginnt Ende April 1941, fast zwei Monate vor Beginn des Krieges zwischen Deutschland und der UdSSR. Zu diesem Zeitpunkt schaffte es Vladimir Gelfand, acht Klassen der Sekundarschule und das dritte Jahr der Dnipropetrovsk Industrial Workers 'School (heute National Metallurgical Academy of Ukraine) zu beenden.

    02.07.1941

    Der Krieg änderte alle meine Pläne für Sommerferien. Ich habe den 22. des letzten Monats besucht ...
    das Maly Theatre, das dann mit uns tourte. Es gab eine Komödie Ostrovsky A. N. "Die Wahrheit ist
    gut, aber das Glück ist besser." Fröhlich und begeistert von der Inszenierung verließen wir das Auditorium.

    ... Sie haben erfahren, dass Deutschland uns den Krieg erklärt hat. Es war schrecklich und unerwartet.

    Aber alle begannen sich am Lautsprecher zu versammeln, und ich näherte mich. Der Krieg begann -
    ich musste den vollendeten Tatsachen zustimmen.

    Im August 1941 wurde Vladimir nach Jessentuki evakuiert, wo er sich mit seiner Tante - der Schwester
    seines Vaters - niederließ. Eine Woche nach seiner Abreise wurde die Stadt von deutschen Truppen
    besetzt.
     

    18.09.1941 Еssentuki

    Heute ist ein Monat von dem Tag an, an dem ich Dnepropetrovsk verlassen habe. Die erste Zahl hier kamen
    mehr Einwohner von Bessarabien, den westlichen Regionen der Ukraine und Weißrussland, Einwohner von
    Odessa und Kamenetz-Podolsk. Alle waren sich sicher, dass die Deutschen nicht nach Dnepropetrowsk
    kommen würden, dass die Rote Armee sie nicht in diese für das Land wichtige Industrieregion lassen würde.

    Begann, die Familienmitglieder des Stadtrats und der Polizei zu evakuieren. Von Zeit zu Zeit waren Autohupen
     zu hören - Tausende von Einwohnern verließen die Stadt Tag und Nacht. Gerüchte verbreiteten sich. Mit
    Empörung in der Stadt zu bleiben, sah abnehmend aus.

    Auch von vorne kamen schlechte Nachrichten. Unsere Truppen verließen eine Stadt nach der anderen: Smolensk,
     Gomel, Korosten, Belaya Tserkov und Zhytomyr. Die Front näherte sich unweigerlich, deutsche Luftangriffe
    nahmen zu. Von der Stadt aus schickten ab und zu Züge, exportierende Maschinen und Geräte stellten Anlagen
    ein. Die Evakuierung verschärfte sich, es wurde absolut unmöglich, die Bahntickets zu bekommen.

    Unsere Familie hat begonnen, Aufhebens zu machen. Steel und wir bereiten uns auf den Abflug vor. Ich habe über
    die Vorbereitung gelacht - Hunderte Kilometer blieben vorne. Aber ein paar Tage später musste ich meinen
    Unglauben an die Besetzung der Stadt durch feindliche Truppen bitter bereuen.

    In Yessentuki schließt sich Gelfand dem Komsomol an und wird zur Arbeit in der Reparatur- und
    Restaurierungsspalte der Kommunikation geschickt. Dies gab den Einberufungsvorbehalt. Wladimir
    beschreibt, wie sich die antisemitischen Gefühle mit Beginn des Krieges in der Gesellschaft verschärfen -
    er wird sie mehrmals an der Front, in einem Krankenhaus, in befreiten Gebieten konfrontieren müssen.
     

    23.10.1941

    Die Juden. Erbärmlich und elend, stolz und gerissen, weise und kleinlich, gütig und gemein, ängstlich ...
    und ...

    Auf den Straßen und im Park, im Brotladen, in der Schlange nach Petroleum - überall ist Flüstern zu hören.
    Das Flüstern ist schrecklich, fröhlich, aber hasserfüllt. Sie reden über die Juden. Sie sagen, es ist immer
    noch schüchtern und schaut sich um.

    Juden sind Diebe. Juden haben Geld. Juden arbeiten nicht gern. Juden wollen nicht in der Roten Armee
    dienen. Juden leben ohne Registrierung. Die Juden saßen auf unseren Köpfen. Kurz gesagt, die Juden -
    die Ursache aller Katastrophen. All das muss ich mehrmals hören - mein Äußeres und meine Rede geben
    mir keinen Juden.
     

    07.11.1941

    "Baba ist kein kleiner Buggy, kaufte ein Schwein." So ist es bei mir. Anstelle des Militärdienstes habe
    ich meiner Meinung nach eine überwältigende Arbeit gewählt.

    Aber ...  hatte Angst vor den Tränen meiner Mutter, erlag ihren Bitten und beschloss, den Militärdienst
    zu verlassen. Was ist Rüstung? Ist es nicht ein unterhaltsameres Grabenleben, ein heißer Militärdienst,
    gepaart mit Gefahren, blutigen Kampfskizzen und Selbstaufopferung zum Wohle des Mutterlandes?


    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand..

     

    Im Mai 1942 wurde Gelfand in die Rote Armee eingezogen. Er wurde in einer Artillerieschule ausgebildet, erhielt den Rang eines Sergeanten und wurde Kommandeur eines Mörserzuges. Wladimir kam im Sommer 1942 an die Front, in den Tagen schwerer Niederlagen der sowjetischen Truppen in der Nähe von Charkow. Zusammen mit seinem Bataillon verließ er die Umzingelung und zog sich nach Stalingrad zurück. Vladimir Gelfand versuchte fast jeden Tag zu schreiben, sogar in einem Graben unter Beschuss.

    22.06.1942

    Heute ist ein Kriegsjahr zwischen unserem Land und faschistischen Reptilien. Dieses bedeutende
    Datum fiel heute mit dem ersten heftigen Überfall auf diese Orte zusammen.

    Ich schreibe im Unterstand. Die Razzien gehen jetzt weiter. Khaustov, mein Kämpfer, war völlig
    verblüfft und hatte sogar Angst vor Angst. Er hat Erbrechen. Die Hände zittern und das Gesicht ist
     verdreht. Anfangs versuchte er, seine Angst vor der Bombardierung zu verbergen, aber jetzt gesteht
    er mir offen, ohne sich zu schämen, dass er es nicht länger aushalten kann - Nerven und Herz können
    es nicht aushalten. Dies ist der Held von gestern, der mich letzte Nacht aufgeregt und gesagt hat,
    ich sei ein "Syrun". Beim ersten Kampf würde ich meine Hose machen und ihn im Kampf sterben lassen.
     

    02.07.1942

    Für den dritten Tag habe ich ein schreckliches Bild gesehen: zerbrochene Fenster verlassener Wohnungen,
    mit Brettern versehene Türen und Fensterläden, Federn und Köpfe von kürzlich geschlachteten Hühnern,
    weinende Frauen und nackte Kinder, genagelt von andauernden Schreien wütender Mütter.

    Es stellte sich heraus, dass die Kühe alles weggenommen haben, ohne den Dorfbewohnern auch nur
    Quittungen zu geben. Eine Frau, die sich geweigert hat, sich von einer Kuh zu trennen, ein Leutnant
    hat sich in den Magen geschossen und ist jetzt im Sterben. Niemand versucht sie zu retten.
     

    03.07.1942

    Ein Major kam zu mir (es gab einen Kapitän und einen Oberleutnant mit ihm, wie ich herausfand, Spezialisten für die Kartierung eines geografischen Gebiets). Wir sprachen über die Karten und die Situation an den Fronten. Der Kapitän sagte, dass unsere Karten jetzt schlecht sind - schlimmer als die deutschen, da unser Kommando nicht glaubte, dass die Deutschen ein solches Gebiet im Landesinneren besetzen würden und die Karten sich nur auf die Kiewer Region einschließlich beliefen. Das deutsche Zwei-Körper-Aufklärungsflugzeug entfernt das Gelände, vergrößert und faltet die Bilder aus den Teilen und erhält dann eine ausgezeichnete Karte des Gebiets, in dem jedes kleinste Detail angewendet wird.

    20.07.1942

    Belensky Farm. Heute sind wir am zweiten Tag hier. Alle Truppen gehen und gehen. Singles, kleine
    Gruppen und große Einheiten. Alle haben ein abgenutztes und erschöpftes Aussehen. Viele waren in
    Zivil gekleidet, die meisten hatten ihre Waffen fallen lassen, einige Kommandeure hatten ihre
    Abzeichen abgerissen. Was für eine Schande! Was für eine unerwartete und traurige Diskrepanz mit
     Zeitungsdaten.

    Das auf den Maschinen verstreute Oberkommando verriet die Massen der Roten Armee, trotz der
     Entfernung von dieser Front. Alle Fähren und Brücken sind zerstört, Eigentum und Vieh liegen kaputt und
    verstümmelt auf der Straße. Plünderungen gedeihen, Feigheit herrscht.

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand.

     

    Gelfand nahm an der Verteidigung von Stalingrad teil. Im Dezember 1942 wurde er verwundet und war bis Ende Februar 1943 im Krankenhaus. Dann wurde er zu den Offizierslehrgängen geschickt, und Ende August wurde Vladimir zum Oberleutnant befördert. Er befahl einen Mörserzug an der Front in der Nähe von Melitopol, zwang den Dnjepr.

    13.03.1943

    Wir haben die Nacht im Bahnhof Double verbracht. Die Gastgeberin erzählte von den Deutschen. Alte
    Männer und alte Frauen bekamen kostenlos Brot. Jugendliche wurden zur Arbeit gezwungen. Für jeden
    getöteten Deutschen wurden die Bewohner richtig und falsch getötet. Also was ist mit den Partisanen
    hier und nicht gedacht. Alle Juden wurden herausgenommen, sogar einjährige Kinder wurden erschossen.

    Als der Zug losfuhr, fegten große Felder ländlicher Steppen voller Panzer, Kanonen, Autos und anderer
    schrecklicher feindlicher Fahrzeuge, die während des Rückzugs geworfen wurden, wieder vor meinen Augen.
     

    4 oder 5.11.1943

    In der Nähe der Versuchsstation des Dorfes Akimovka, in der Waldplantage, die vor der Station lag, nahmen
    wir die Verteidigung auf. Bald näherten sich die Ordonnanzen des zweiten Bataillons und ließen sich in den
    Schützengräben nieder. Unter ihnen war Marika.

    Wir saßen im selben Graben. Um die zerrissenen, dröhnenden und dröhnenden Muscheln, die den jetzt
    nahen, dann weit dicken grauen Rauch aufwirbeln. Ich versprach, dass ich einen Graben für zwei graben
    würde, und beruhigte sie, so gut ich konnte. Zusammen war es unmöglich, in einem Graben zu sitzen.
    Ich beschloss, in einen anderen Graben in der Nähe zu ziehen. Ich habe gerade den Graben gewechselt -
    ein neuer Vorsprung schnurrte, zischte wütend und mit einer Raserei schlug auf den Boden. Ich fiel
    rückwärts in einen Graben und fühlte plötzlich einen schrecklichen Stoß in meinen Ohren und meinem
    Kopf. Ich warf mich vom Boden, puderte mich, stand auf und fing an, Mary anzurufen. Sie antwortete
    nicht.

    Maria am Morgen ausgegraben, aufgeschlagen. Habe ein Bein, eine Niere und sonst nichts gefunden.
    Mary wurde begraben und ohne Spur oder Erinnerung im Boden zurückgelassen. Ich befahl meinen
    Kämpfern, eine T-Platte anzufertigen, und brachte sie an, indem ich einen kleinen Nachruf in
    Erinnerung an Maria darauf schrieb.

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand..

     

    Ende Januar 1944 wurde Gelfand zum Leutnant ernannt. Er hat im südlichen Sektor der Front gekämpft, hat Nikolaev, Odessa befreit. Im Herbst 1944 befand sich seine Einheit bereits in Polen. Gelfand beschrieb in seinem Tagebuch nicht nur seinen Alltag, sondern auch seine intimen Erlebnisse, die auch vom Krieg geprägt waren.

    12.04.1944

    In Odessa viele schöne Mädchen. Einige sind jedoch zu modisch und zu rot verfärbt. Ich mag das nicht.
    Einfachheit malt eine Person. Fast alle schauten mich verliebt oder vielmehr mit begeisterten Augen an,
     und es machte mir Freude. Viele mochten mich auf jeden Fall, zumal ich eine neue Offiziersuniform
    trug und einen Mantel trug. Aber ich weiß nicht, wie ich mit ihnen umgehen soll, und ich habe schreckliche
    Angst vor dem Moment, in dem ich mit einem Mädchen ein Bett teilen muss. Es ist schrecklich zu sagen:
     Ich bin 21 Jahre alt und habe noch immer keine Ahnung von diesem Konzept und dieser Erfahrung.
    "Ich habe kein lebendes n gesehen ...", lachen Kameraden, und das ist wahr. Schließlich weiß ich nicht
    einmal, wie ich damit vorgehen soll. oder kann man die schon angeschlagenen anprobieren ?!

    Gestern habe ich die Toten gesehen, aber ich habe mir nicht genauer angesehen, was sich zwischen
    ihren Beinen befand - ich schämte mich, aber ich muss nichts über das Leben sagen ...

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand.

     

    28.09.1944

    Viele Offiziere in der Armee leben jetzt für sich. Über Soldaten muss nicht gesprochen werden: Sie
    sind Sklaven ihres Vorgesetzten, und sein Wille ist das Gesetz für sie. Aber es gibt Offiziere (und
    viele von ihnen), die mit Worten kämpfen, im Hintergrund sitzen und dank Unterstellungen und
    Einfallsreichtum Befehle und Ruhm erhalten. Die Kämpfer bleiben in der Regel zurück.

    Ich werde wahrscheinlich keine Belohnung haben. Und wenn ich unversehrt aus dem Krieg komme,
    werden mir Fremde aus den Zusammenstößen mit den Deutschen mit Recht sagen, dass ich so gekämpft
    habe. Aber lasst sie, Leute! Ich liebe einen Menschen, aber in letzter Zeit habe ich völlig aufgehört,
    seine Meinung zu schätzen - es gab so viele Ungerechtigkeiten und Probleme von Menschen während
    des Krieges und der Front.
     

    22.10.1944, Польша.

    In Wladow und anderswo grüßen uns zuerst polnische Soldaten und Offiziere. In ihren Grüßen ist die erniedrigende Würde und Unterwürfigkeit, die sie vor uns empfinden, deutlich zu spüren. Unsere Soldaten gehen, sie bitten um Milch, sie machen Mondschein, stehlen Pferde und Vieh - und im Allgemeinen wird die Armeebewegung von Tränen und Wehklagen der Bewohner begleitet. Die Deutschen haben es schlechter gemacht, aber unsere Slawen sind in dieser Hinsicht unglücklich.

    25.10.1944

    Wir haben geredet. Die Gastgeber haben mir ihre reaktionären Ansichten vollständig mitgeteilt.

    - Stalin gab den Einwohnern Warschaus etwas Getreide, das er jedoch der Bevölkerung in noch
    größeren Mengen früher abnahm! Wir glauben nicht, dass die Rote Armee uns befreit - sie führt
    uns zu einer weiteren Unterdrückung, die noch schlimmer ist als die der Deutschen. Du bist mit
    einer Waffe zu uns gekommen, weil du stärker bist als wir. Wenn wir könnten, würden wir Sie nicht
    hereinlassen. Du hast dich von der ganzen Welt abgeschottet, damit er nichts über die Schrecken
    weiß, die mit dir geschehen! Gleichzeitig hast du auf der ganzen Erde nach deinen Erfolgen und
    Erfolgen gerufen.

    - Sie ließen zu, dass Polen und andere Länder besetzt wurden, Sie selbst konnten nicht widerstehen, u
    nd nur die Hilfe der Verbündeten sicherte Ihnen den Erfolg. Die Deutschen sind nur wegen dir nach
    Polen gegangen, sonst würden sie sie nicht berühren b.

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand.

     

    Im Januar 1945 kämpft die Division, in der Gelfand diente, bereits in Deutschland und bricht nach Berlin durch. Ende März wurde er in das Hauptquartier verlegt, um die Kampfhandlungen der Division zu protokollieren. Er erfuhr später, dass seine Mörserfirma fast vollständig zerstört wurde.

    28.01.1945

    Deutschland hat uns kalt getroffen - mit einem Schneesturm, heftigem Wind und leeren, fast ausgestorbenen Dörfern. Die Menschen hier, die Deutschen, fürchten den Zorn der Russen. Sie rennen und werfen ihren ganzen Haushalt und ihr gesamtes Eigentum weg.

    30.01.1945

    Niemand verbietet es, den Deutschen, die uns schon einmal ausgeraubt haben, zu rauben und sie zu vernichten. Ich bin sehr zufrieden Ich mag einfach keine rücksichtslose Aufregung. Gestern zum Beispiel hat Rysev [der Kapitän einer Mörserfabrik] Schillers Büste gebrochen und hätte Goethe zerstört, wenn ich ihn nicht aus den Händen einer Irrenmütze gerissen und ihn nicht begraben hätte, und sie in Lumpen gewickelt. Genies können nicht mit Barbaren gleichgesetzt werden, und die Zerstörung ihres Gedächtnisses ist eine große Sünde und Schande für einen normalen Menschen.

    21.02.1945

    Vorgestern befand sich auf der linken Seite ein Frauenbataillon. Sie wurden völlig besiegt, und die erbeuteten deutschen Katzen erklärten sich als Rache für ihre an der Front getöteten Ehemänner. Unsere Soldaten bieten zum Beispiel an, in die Genitalien und andere Dinge zu stechen, aber ich würde sie einfach zerstören.

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand.

     

    25.04.1945, Berlin, Spree

    Vorgestern traf ich im Umland Berlins eine Gruppe deutscher Frauen mit Knoten, Ballen und Koffern,
    die Fahrrad fuhren (übrigens, am Tag zuvor habe ich gelernt, dieses wunderbare Auto zu fahren, dachte
    ich). Sie erzählten mit Entsetzen von der Trauer, die die Frontführer in der ersten Nacht nach dem
    Eintreffen der Roten Armee verursacht hatten.

    Als unsere Soldaten ankamen, fuhren sie alle in den Keller. Die jüngste und vielleicht schönste wurde
    mitgenommen und fing an, sie höhnisch anzusprechen.

    „Sie haben hier gestochert“, erklärte die Deutsche und zeigte auf ihren Rock. - Die ganze Nacht, und
    es waren so viele. Ich war "medkhen" (Mädchen). Es waren mindestens zwanzig.

    „Bleib hier“, eilte plötzlich ein Mädchen zu mir. - Du wirst mit mir schlafen. Du kannst mit mir
    machen, was immer du willst, nur du allein! Ich bin bereit mit dir "fiq-fi", ich stimme zu, was du willst,
    aber nicht sie wieder!

    Ihre Mutter bat mich zusammen mit ihr.

    .

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand.

     

    Gelfand erlebte die Kapitulation Deutschlands und nahm an der Parade in Berlin teil. Und dann bereitete er sich darauf vor, an die fernöstliche Front geschickt zu werden, als die UdSSR Japan den Krieg erklärte.

    07.05.1945

    Am 1. Mai um drei Uhr kamen die deutschen Abgeordneten an, fünf Personen - ein Oberst, ein Übersetzer
     und andere (mit weißer Flagge) - zur Frage der völligen Kapitulation Deutschlands.

    Nach kurzen Verhandlungen brachten sie zwei Generäle mit, darunter den Chef des Generalstabs,
    Generaloberst. Er sagte, dass Hitler sein Leben am 30. April um 15:55 Uhr beendet hatte ...
     

    10.05.1945

    Gestern Morgen gab es ein unvergessliches Ereignis. Die Deutschen stimmten einer vollständigen und bedingungslosen Kapitulation zu. Ein wenig, aber feierlich berichtet diese Zeitung.

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand..

     

    25.06.1945

    Ich werde wahrscheinlich Japan besuchen. In jedem Fall werde ich versuchen, dies zu erreichen. Aber jetzt werde ich nicht mehr so dumm und naiv sein wie zuvor und werde nicht länger so zügellos und eigensinnig sein, um mich in die dichten Kämpfe zu stürzen. Ich habe den Krieg mit den Augen eines Soldaten gesehen. Ich muss einen weiteren Krieg mit anderen Augen sehen, weil ich es nicht wage, mich selbst zu riskieren - ein Großteil des historisch wahren Reichtums, der sich in meinem Kopf angesammelt hat, sollte nicht für immer für die Nachwelt verloren gehen.

    26.08.1945

    Im Radio - die neuesten Nachrichten. Heute sprach Genosse Stalin auf dem Roten Platz in Moskau
    über die Unterzeichnung des Aktes der bedingungslosen Kapitulation und des einsetzenden Friedens
    in der ganzen Welt durch Japan.

    Der Zweite Weltkrieg ging in die Geschichte ein.

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand.

     

    Nach dem Krieg blieb Vladimir Gelfand fast ein Jahr im besetzten Deutschland. Er war in verschiedenen Positionen in und um Berlin tätig. Gelfand kehrte erst nach der Demobilisierung im Herbst 1946 nach Hause zurück.

    19.09.1946, Berlin.

    Deutschland, du bist nicht langweilig geworden, aber mit Vergnügen verlasse ich dich, verdorben und leer. Nichts in dir ist überraschend, nichts ist freudig. Nur das Leben in dir ist fröhlich und sorglos, billig, laut und gesprächig.

     

    Aus dem Archiv von Vladimir Gelfand.

     

    30.10.1946, Dnepropetrovsk.

    Ich sitze und höre Musik. Jetzt habe ich mich daran gewöhnt, ich habe mich in ein neues Leben verwickelt, und obwohl hier noch alles neu ist, aber schon ziemlich vertraut, wie vor dem Krieg.

     

     

     

     
     














  •     Dr. Elke Scherstjanoi "Ein Rotarmist in Deutschland"
  •     Stern  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Märkische Allgemeine  "Hinter den Kulissen"
  •     Das Erste /TV/  "Kulturreport"
  •     Berliner Zeitung  "Besatzer, Schöngeist, Nervensäge, Liebhaber"
  •     SR 2 KulturRadio  "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Die Zeit  "Wodka, Schlendrian, Gewalt"
  •     Jüdische Allgemeine  "Aufzeichnungen im Feindesland"
  •     Mitteldeutsche Zeitung  "Ein rotes Herz in Uniform"
  •     Unveröffentlichte Kritik  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten vom Umgang mit den Deutschen"
  •     Bild  "Auf Berlin, das Besiegte, spucke ich!"
  •     Das Buch von Gregor Thum "Traumland Osten. Deutsche Bilder vom östlichen Europa im 20. Jahrhundert"
  •     Flensborg Avis  "Set med en russisk officers øjne"
  •     Ostsee Zeitung  "Das Tagebuch des Rotarmisten"
  •     Leipziger Volkszeitung  "Das Glück lächelt uns also zu!"
  •     Passauer Neue Presse "Erinnerungspolitischer Gezeitenwechsel"
  •     Lübecker Nachrichten  "Das Kriegsende aus Sicht eines Rotarmisten"
  •     Lausitzer Rundschau  "Ich werde es erzählen"
  •     Leipzigs-Neue  "Rotarmisten und Deutsche"
  •     SWR2 Radio ART: Hörspiel
  •     Kulturation  "Tagebuchaufzeichnungen eines jungen Sowjetleutnants"
  •     Der Tagesspiegel  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR  "Bücher Journal"
  •     Kulturportal  "Chronik"
  •     Sächsische Zeitung  "Bitterer Beigeschmack"
  •     Wiesbadener Tagblatt "Reflexionen, Textcollagen und inhaltlicher Zündstoff"
  •     Deutschlandradio Kultur  "Krieg und Kriegsende aus russischer Sicht"
  •     Berliner Zeitung  "Die Deutschen tragen alle weisse Armbinden"
  •     MDR  "Deutschland-Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Jüdisches Berlin  "Das Unvergessliche ist geschehen" / "Личные воспоминания"
  •     Süddeutsche Zeitung  "So dachten die Sieger"
  •     Financial Times Deutschland  "Aufzeichnungen aus den Kellerlöchern"
  •     Badisches Tagblatt  "Ehrliches Interesse oder narzisstische Selbstschau?"
  •     Freie Presse  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Nordkurier/Usedom Kurier  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten ungefiltert"
  •     Nordkurier  "Tagebuch, Briefe und Erinnerungen"
  •     Ostthüringer Zeitung  "An den Rand geschrieben"
  •     Potsdamer Neueste Nachrichten  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR Info. Forum Zeitgeschichte "Features und Hintergründe"
  •     Deutschlandradio Kultur. Politische Literatur. "Lasse mir eine Dauerwelle machen"
  •     Konkret "Watching the krauts. Emigranten und internationale Beobachter schildern ihre Eindrücke aus Nachkriegsdeutschland"
  •     Dagens Nyheter  "Det oaendliga kriget"
  •     Utopie-kreativ  "Des jungen Leutnants Deutschland - Tagebuch"
  •     Neues Deutschland  "Berlin, Stunde Null"
  •     Webwecker-bielefeld  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Südkurier  "Späte Entschädigung"
  •     Online Rezension  "Das kriegsende aus der Sicht eines Soldaten der Roten Armee"
  •     Saarbrücker Zeitung  "Erstmals: Das Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Neue Osnabrücker Zeitung  "Weder Brutalbesatzer noch ein Held"
  •     Thüringische Landeszeitung  "Vom Alltag im Land der Besiegten"
  •     Das Argument  "Wladimir Gelfand: Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Deutschland Archiv: Zeitschrift für das vereinigte Deutschland "Betrachtungen eines Aussenseiters"
  •     Neue Gesellschaft/Frankfurter Hefte  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Online Rezensionen. Die Literaturdatenbank
  •     Literaturkritik  "Ein siegreicher Rotarmist"
  •     RBB Kulturradio  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Українська правда  "Нульовий варiант" для ветеранiв вiйни / Комсомольская правда "Нулевой вариант" для ветеранов войны"
  •     Dagens Nyheter. "Sovjetsoldatens dagbok. Hoppfull läsning trots krigets grymheter"
  •     Ersatz  "Tysk dagbok 1945-46 av Vladimir Gelfand"
  •     Borås Tidning  "Vittnesmåil från krigets inferno"
  •     Sundsvall (ST)  "Solkig skildring av sovjetisk soldat frеn det besegrade Berlin"
  •     Helsingborgs Dagblad  "Krigsdagbok av privat natur"
  •     2006 Bradfor  "Conference on Contemporary German Literature"
  •     Spring-2005/2006/2016 Foreign Rights, German Diary 1945-1946
  •     Flamman / Ryska Posten "Dagbok kastar tvivel över våldtäktsmyten"
  •     INTERPRES "DAGBOG REJSER TVIVL OM DEN TYSK-REVANCHISTISKE “VOLDTÆGTSMYTE”
  •     Expressen  "Kamratliga kramar"
  •     Expressen Kultur  "Under våldets täckmantel"
  •     Lo Tidningen  "Krigets vardag i röda armén"
  •     Tuffnet Radio  "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Norrköpings Tidningar  "En blick från andra sidan"
  •     Expressen Kultur  "Den enda vägens historia"
  •     Expressen Kultur  "Det totalitära arvet"
  •     Allehanda  "Rysk soldatdagbok om den grymma slutstriden"
  •     Ryska Posten  "Till försvar för fakta och anständighet"
  •     Hugin & Munin  "En rödarmist i Tyskland"
  •     Theater "Das deutsch-russische Soldatenwörtebuch" / Театр  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     SWR2 Radio "Journal am Mittag"
  •     Berliner Zeitung  "Dem Krieg den Krieg erklären"
  •     Die Tageszeitung  "Mach's noch einmal, Iwan!"
  •     The book of Paul Steege: "Black Market, Cold War: Everyday Life in Berlin, 1946-1949"
  •     Телеканал РТР "Культура"  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     Аргументы и факты  "Есть ли правда у войны?"
  •     RT "Russian-German soldier's phrase-book on stage in Moscow"
  •     Утро.ru  "Контурная карта великой войны"
  •     Телеканал РТР "Культура":  "Широкий формат с Ириной Лесовой"
  •     Museum Berlin-Karlshorst  "Das Haus in Karlshorst. Geschichte am Ort der Kapitulation"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Rote Fahnen über Potsdam 1933 - 1989: Lebenswege und Tagebücher"
  •     Das Buch von Bernd Vogenbeck, Juliane Tomann, Magda Abraham-Diefenbach: "Terra Transoderana: Zwischen Neumark und Ziemia Lubuska"
  •     Das Buch von Sven Reichardt & Malte Zierenberg: "Damals nach dem Krieg Eine Geschichte Deutschlands - 1945 bis 1949" 
  •     Lothar Gall & Barbara Blessing: "Historische Zeitschrift Register zu Band 276 (2003) bis 285 (2007)"
  •     Kollektives Gedächtnis "Erinnerungen an meine Cousine Dora aus Königsberg"
  •     Das Buch von Ingeborg Jacobs: "Freiwild: Das Schicksal deutscher Frauen 1945"
  •     Закон i Бiзнес "Двічі по двісті - суд честі"
  •     Радио Свобода "Красная армия. Встреча с Европой"
  •     DEP "Stupri sovietici in Germania (1944-45)"
  •     Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького "Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. Листи з 43-го"
  •     Explorations in Russian and Eurasian History "The Intelligentsia Meets the Enemy: Educated Soviet Officers in Defeated Germany, 1945"
  •     DAMALS "Deutschland-Tagebuch 1945-1946"
  •     Das Buch von Pauline de Bok: "Blankow oder Das Verlangen nach Heimat"  
  •     Das Buch von Ingo von Münch: "Frau, komm!": die Massenvergewaltigungen deutscher Frauen und Mädchen 1944/45"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Schwarzmondnacht: Authentische Tagebücher berichten (1933-1953). Nazidiktatur - Sowjetische Besatzerwillkür"
  •     История государства "Миф о миллионах изнасилованных немок"
  •     Das Buch Alexander Häusser, Gordian Maugg: "Hungerwinter: Deutschlands humanitäre Katastrophe 1946/47"
  •     Heinz Schilling: "Jahresberichte für deutsche Geschichte: Neue Folge. 60. Jahrgang 2008"
  •     Jan M. Piskorski "WYGNAŃCY: Migracje przymusowe i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie"
  •     Deutschlandradio "Heimat ist dort, wo kein Hass ist"
  •     Journal of Cold War Studies "Wladimir Gelfand, Deutschland-Tagebuch 1945–1946: Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне. Солдатские дневники"
  •     Частный Корреспондент "Победа благодаря и вопреки"
  •     Перспективы "Сексуальное насилие в годы Второй мировой войны: память, дискурс, орудие политики"
  •     Радиостанция Эхо Москвы & RTVi "Не так" с Олегом Будницким: Великая Отечественная - солдатские дневники"
  •     Books Llc "Person im Zweiten Weltkrieg /Sowjetunion/ Georgi Konstantinowitsch Schukow, Wladimir Gelfand, Pawel Alexejewitsch Rotmistrow"
  •     Das Buch von Jan Musekamp: "Zwischen Stettin und Szczecin - Metamorphosen einer Stadt von 1945 bis 2005"
  •     Encyclopedia of safety "Ladies liberated Europe in the eyes of Russian soldiers and officers (1944-1945 gg.)"
  •     Азовские греки "Павел Тасиц"
  •     Newsland "СМЯТЕНИЕ ГРОЗНОЙ ОСЕНИ 1941 ГОДА"
  •     Вестник РГГУ "Болезненная тема второй мировой войны: сексуальное насилие по обе стороны фронта"
  •     Das Buch von Jürgen W. Schmidt: "Als die Heimat zur Fremde wurde"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне: от советского к еврейскому?"
  •     Gedenkstätte/ Museum Seelower Höhen "Die Schlacht"
  •     The book of Frederick Taylor "Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany"
  •     Огонёк "10 дневников одной войны"
  •     The book of Michael Jones "Total War: From Stalingrad to Berlin"
  •     Das Buch von Frederick Taylor "Zwischen Krieg und Frieden: Die Besetzung und Entnazifizierung Deutschlands 1944-1946"
  •     WordPress.com "Wie sind wir Westler alt und überklug - und sind jetzt doch Schmutz unter ihren Stiefeln"
  •     Олег Будницкий: "Архив еврейской истории" Том 6. "Дневники"
  •     Åke Sandin "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Michael Jones: "El trasfondo humano de la guerra: con el ejército soviético de Stalingrado a Berlín"
  •     Das Buch von Jörg Baberowski: "Verbrannte Erde: Stalins Herrschaft der Gewalt"
  •     Zeitschrift fur Geschichtswissenschaft "Gewalt im Militar. Die Rote Armee im Zweiten Weltkrieg"
  •     Ersatz-[E-bok] "Tysk dagbok 1945-46"
  •     The book of Michael David-Fox, Peter Holquist, Alexander M. Martin: "Fascination and Enmity: Russia and Germany as Entangled Histories, 1914-1945"
  •     Елена Сенявская "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров (1944-1945 гг.)"
  •     The book of Raphaelle Branche, Fabrice Virgili: "Rape in Wartime (Genders and Sexualities in History)"
  •     БезФорматаРу "Хоть бы скорей газетку прочесть"
  •     ВЕСТНИК "Проблемы реадаптации студентов-фронтовиков к учебному процессу после Великой Отечественной войны"
  •     Все лечится "10 миллионов изнасилованных немок"
  •     Симха "Еврейский Марк Твен. Так называли Шолома Рабиновича, известного как Шолом-Алейхем"
  •     Annales: Nathalie Moine "La perte, le don, le butin. Civilisation stalinienne, aide étrangère et biens trophées dans l’Union soviétique des années 1940"
  •     Das Buch von Beata Halicka "Polens Wilder Westen. Erzwungene Migration und die kulturelle Aneignung des Oderraums 1945 - 1948"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     "آسو  "دشمن هرگز در نمی‌زن
  •     Уроки истории. ХХ век. Гефтер. "Антисемитизм в СССР во время Второй мировой войны в контексте холокоста"
  •     Ella Janatovsky "The Crystallization of National Identity in Times of War: The Experience of a Soviet Jewish Soldier"
  •     Word War II Multimedia Database "Borgward Panzerjager At The Reichstag"  
  •     Всеукраинский еженедельник Украина-Центр "Рукописи не горят"
  •     Bücher / CD-s / E-Book von Niclas Sennerteg "Nionde arméns undergång: Kampen om Berlin 1945"
  •     Das Buch von Michaela Kipp: "Großreinemachen im Osten: Feindbilder in deutschen Feldpostbriefen im Zweiten Weltkrieg"
  •     Петербургская газета "Женщины на службе в Третьем Рейхе"
  •     Володимир Поліщук "Зроблено в Єлисаветграді"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst. Katalog zur Dauerausstellung / Каталог постоянной экспозиции
  •     Clarissa Schnabel "The life and times of Marta Dietschy-Hillers"
  •     Alliance for Human Research Protection "Breaking the Silence about sexual violence against women during the Holocaust"
  •     Еврейский музей и центр толерантности. Группа по работе с архивными документами 
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Bok / eBok: Anders Bergman & Emelie Perland "365 dagar: Utdrag ur kända och okända dagböcker"
  •     РИА Новости "Освободители Германии"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski  "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     Das Buch von Miriam Gebhardt "Als die Soldaten kamen: Die Vergewaltigung deutscher Frauen am Ende des Zweiten Weltkriegs"
  •     Petra Tabarelli "Vladimir Gelfand"
  •     Das Buch von Martin Stein "Die sowjetische Kriegspropaganda 1941 - 1945 in Ego-Dokumenten"
  •     The German Quarterly "Philomela’s Legacy: Rape, the Second World War, and the Ethics of Reading"
  •     MAZ LOKAL "Archäologische Spuren der Roten Armee in Brandenburg"
  •     Deutsches Historisches Museum "1945 – Niederlage. Befreiung. Neuanfang. Zwölf Länder Europas nach dem Zweiten Weltkrieg"
  •     День за днем "Дневник лейтенанта Гельфанда"
  •     BBC News "The rape of Berlin" / BBC Mundo / BBC O`zbek  / BBC Brasil / BBC فارْسِى "تجاوز در برلین"
  •     Echo24.cz "Z deníku rudoarmějce: Probodneme je skrz genitálie"
  •     The Telegraph "The truth behind The Rape of Berlin"
  •     BBC World Service "The Rape of Berlin"
  •     ParlamentniListy.cz "Mrzačení, znásilňování, to všechno jsme dělali. Český server připomíná drsné paměti sovětského vojáka"
  •     WordPress.com "Termina a Batalha de Berlim"
  •     Dnevnik.hr "Podignula je suknju i kazala mi: 'Spavaj sa mnom. Čini što želiš! Ali samo ti"                  
  •     ilPOST "Gli stupri in Germania, 70 anni fa"
  •     上 海东方报业有限公司 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?很多人仍在寻找真相
  •     연합뉴스 "BBC: 러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     Telegraf "SPOMENIK RUSKOM SILOVATELJU: Nemci bi da preimenuju istorijsko zdanje u Berlinu?"
  •    Múlt-kor "A berlini asszonyok küzdelme a szovjet erőszaktevők ellen"
  •     Noticiasbit.com "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Museumsportal Berlin "Landsberger Allee 563, 21. April 1945"
  •     Caldeirão Político "70 anos após fim da guerra, estupro coletivo de alemãs ainda é episódio pouco conhecido"
  •     Nuestras Charlas Nocturnas "70 aniversario del fin de la II Guerra Mundial: del horror nazi al terror rojo en Alemania"
  •     W Radio "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     La Tercera "BBC: El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Noticias de Paraguay "El drama de las alemanas violadas por tropas soviéticas hacia el final de la Segunda Guerra Mundial"
  •     Cnn Hit New "The drama hidden mass rape during the fall of Berlin"
  •     Dân Luận "Trần Lê - Hồng quân, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin 1945"
  •     Český rozhlas "Temná stránka sovětského vítězství: znásilňování Němek"
  •     Historia "Cerita Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     G'Le Monde "Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945 mang tên Hồng Quân"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Красная армия в Европе"
  •     Der Freitag "Eine Schnappschussidee"
  •     باز آفريني واقعيت ها  "تجاوز در برلین"
  •     Quadriculado "O Fim da Guerra e o início do Pesadelo. Duas narrativas sobre o inferno"    
  •     Majano Gossip "PER NON DIMENTICARE... LE PORCHERIE COMUNISTE!!!"
  •     Constantin Film "Anonyma - Eine Frau in Berlin. Materialien zum Film"
  •     Русская Германия "Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал"
  •     Das Buch von Nicholas Stargardt "Der deutsche Krieg: 1939 - 1945"    
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"    
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"    
  •     Das Buch "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     BBC Русская служба "Изнасилование Берлина: неизвестная история войны" / BBC Україна "Зґвалтування Берліна: невідома історія війни"
  •     Virtual Azərbaycan "Berlinin zorlanması"
  •     Гефтер. "Олег Будницкий: «Дневник, приятель дорогой!» Военный дневник Владимира Гельфанда"
  •     Гефтер "Владимир Гельфанд. Дневник 1942 года"
  •     BBC Tiếng Việt "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Дневники лейтенанта Гельфанда"
  •     Renato Furtado "Soviéticos estupraram 2 milhões de mulheres alemãs, durante a Guerra Mundial"
  •     Вера Дубина "«Обыкновенная история» Второй мировой войны: дискурсы сексуального насилия над женщинами оккупированных территорий"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Презентация книги Владимира Гельфанда «Дневник 1941-1946»"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Атака"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Бой"
  •     
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Победа"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. Эпилог
  •     Труд "Покорность и отвага: кто кого?"
  •     Издательский Дом «Новый Взгляд» "Выставка подвига"
  •     Katalog NT "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне " - собрание уникальных документов"
  •     Вести "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" - собрание уникальных документов"
  •     Радио Свобода "Бесценный графоман"
  •     Вечерняя Москва "Еще раз о войне"
  •     РИА Новости "Выставка про евреев во время ВОВ открывается в Еврейском музее"
  •     Телеканал «Культура» Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" проходит в Москве
  •     Россия HD "Вести в 20.00"
  •     GORSKIE "В Москве открылась выставка "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Aгентство еврейских новостей "Евреи – герои войны"
  •     STMEGI TV "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Национальный исследовательский университет Высшая школа экономики "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Независимая газета "Война Абрама"
  •     Revista de Historia "El lado oscuro de la victoria aliada en la Segunda Guerra Mundial"
  •     Лехаим "Война Абрама"
  •     Libertad USA "El drama de las alemanas: violadas por tropas soviéticas en 1945 y violadas por inmigrantes musulmanes en 2016"
  •     НГ Ex Libris "Пять книг недели"
  •     Брестский Курьер "Фамильное древо Бреста. На перекрестках тех дорог…"
  •     Полит.Ру "ProScience: Олег Будницкий о народной истории войны"
  •     Олена Проскура "Запiзнiла сповiдь"
  •     Полит.Ру "ProScience: Возможна ли научная история Великой Отечественной войны?"
  •     Das Buch "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     Ahlul Bait Nabi Saw "Kisah Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     北京北晚新视觉传媒有限公司 "70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     Преподавание истории в школе "«О том, что происходило…» Дневник Владимира Гельфанда"
  •     Вестник НГПУ "О «НЕУБЕДИТЕЛЬНЕЙШЕЙ» ИЗ ПОМЕТ: (Высокая лексика в толковых словарях русского языка XX-XXI вв.)"
  •     Archäologisches Landesmuseum Brandenburg "Zwischen Krieg und Frieden" / "Между войной и миром"
  •     Российская газета "Там, где кончается война"
  •     Народный Корреспондент "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат: правда про "2 миллиона изнасилованых немок"
  •     Fiona "Военные изнасилования — преступления против жизни и личности"
  •     军情观察室 "苏军攻克柏林后暴行妇女遭殃,战争中的强奸现象为什么频发?"
  •     Независимая газета "Дневник минометчика"
  •     Независимая газета "ИСПОДЛОБЬЯ: Кризис концепции"
  •     Olhar Atual "A Esquerda a história e o estupro"
  •     The book of Stefan-Ludwig Hoffmann, Sandrine Kott, Peter Romijn, Olivier Wieviorka "Seeking Peace in the Wake of War: Europe, 1943-1947"
  •     Steemit "Berlin Rape: The Hidden History of War"
  •     Estudo Prático "Crimes de estupro na Segunda Guerra Mundial e dentro do exército americano"
  •     Громадське радіо "Насильство над жінками під час бойових дій — табу для України"
  •     InfoRadio RBB "Geschichte in den Wäldern Brandenburgs"
  •     "شگفتی های تاریخ است "پشت پرده تجاوز به زنان برلینی در پایان جنگ جهانی دوم
  •     Hans-Jürgen Beier gewidmet "Lehren – Sammeln – Publizieren"
  •     The book of Miriam Gebhardt "Crimes Unspoken: The Rape of German Women at the End of the Second World War"
  •     Русский вестник "Искажение истории: «Изнасилованная Германия»"
  •     凯迪 "推荐《柏林女人》与《五月四日》影片"
  •     Vix "Estupro de guerra: o que acontece com mulheres em zonas de conflito, como Aleppo?"
  •     Universidad del Bío-Bío "CRÍMENES DE GUERRA RUSOS EN LA SEGUNDA GUERRA MUNDIAL (1940-1945)"
  •     企业头条 "柏林战役后的女人"
  •     Sántha István "A front emlékezete"
  •     腾讯公司& nbsp; "二战时期欧洲, 战胜国对战败国的十万妇女是怎么处理的!"
  •     El Nuevo Accion "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     Periodismo Libre "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     DE Y.OBIDIN "Какими видели европейских женщин советские солдаты и офицеры (1944-1945 годы)?"
  •     歷史錄 "近1萬女性被強姦致死,女孩撩開裙子說:不下20個男人戳我這兒"
  •     Cyberpedia "Проблема возмездия и «границы ненависти» у советского солдата-освободителя"
  •     NewConcepts Society "Можно ли ставить знак равенства между зверствами гитлеровцев и зверствами советских солдат?"
  •     搜狐 "二战时期欧洲,战胜国对战败国的妇女是怎么处理的"
  •     Ranker "14 Shocking Atrocities Committed By 20th Century Communist Dictatorships"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Начало войны. Личные источники"
  •     Журнал "Огонёк" "Эго прошедшей войны"
  •     Уроки истории. XX век "Книжный дайджест «Уроков истории»: советский антисемитизм"
  •     Свободная Пресса "Кто кого насиловал в Германии"
  •     Озёрск.Ru "Война и немцы"
  •     Імекс-ЛТД "Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти"
  •     יד ושם - רשות הזיכרון לשואה ולגבורה "Vladimir Gelfand"
  •     Atchuup! "Soviet soldiers openly sexually harass German woman in Leipzig after WWII victory, 1945"
  •     Книга Мириам Гебхардт "Когда пришли солдаты. Изнасилование немецких женщин в конце Второй мировой войны"
  •     Coffe Time "Женщины освобождённой"
  •     Дилетант "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Feldgrau.Info - Bоенная история "Подборка"
  •     Вечерний Брест "В поисках утраченного времени. Солдат Победы Аркадий Бляхер. Часть 9. Нелюбовь"
  •     Аргументы недели "Всю правду знает только народ. Почему фронтовые дневники совсем не похожи на кино о войне"
  •     VietInfo "Hồng quân, Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     Книга: Виталий Дымарский, Владимир Рыжков "Лица войны"
  •     Dozor "Про День Перемоги в Кіровограді, фейкових ветеранів і "липове" примирення"
  •     The book of Harriet Murav, Gennady Estraikh "Soviet Jews in World War II: Fighting, Witnessing, Remembering"
  •     TARINGA! "Las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     ВолиньPost "Еротика та війна: спогади про Любомль 1944 року"
  •     Anews "Молодые воспринимают войну в конфетном обличии"
  •     RTVi "«Война эта будет дикая». Что писали 22 июня 1941 года в дневниках"
  •     Tribun Manado "Nasib Kelam Perempuan Jerman Usai Nazi Kalah, Gadis Muda, Wanita Tua dan Hamil Diperkosa Bergantian"
  •     The book of Elisabeth Krimmer "German Women's Life Writing and the Holocaust: Complicity and Gender in the Second World War"
  •     ViewsBros  "WARTIME VIOLENCE AGAINST WOMEN"
  •     Русская семерка "В чьем плену хуже всего содержались женщины-военные на Второй мировой"
  •     Mail Online "Mass grave containing 1,800 German soldiers who perished at the Battle of Stalingrad is uncovered in Russia - 75 years after WWII's largest confrontation claimed 2 mln lives"
  •     PT. Kompas Cyber Media "Kuburan Massal 1.800 Tentara Jerman Ditemukan di Kota Volgograd"
  •     Công ty Cổ phần Quảng cáo Trực tuyến 24H "Nga: Sửa ống nước, phát hiện 1.800 hài cốt của trận đánh đẫm máu nhất lịch sử"
  •     LGMI News "Pasang Pipa Air, Tukang Temukan Kuburan Masal 1.837 Tentara Jerman"
  •     Quora "¿Cuál es un hecho sobre la Segunda Guerra Mundial que la mayoría de las personas no saben y probablemente no quieren saber?"
  •     Музейний простiр  "Музей на Дніпрі отримав новорічні подарунки під ялинку"
  •     The book of Paul Roland "Life After the Third Reich: The Struggle to Rise from the Nazi Ruins"
  •     O Sentinela "Dois Milhões de Alemãs: O Maior Estupro em Massa da História foi um Crime Aliado-Soviético"    
  •     Stratejik Güvenlik "SAVAŞ DOSYASI : TARİHTEN BİR KARE – 2. DÜNYA SAVAŞI BİTİMİNDE ALMANYA’DA KADINLARA TOPLU TECAVÜZLER"
  •     Агентство новостей «Хакасия-Информ» "Кто остановит шоу Коновалова?"
  •     Das Buch von Kerstin Bischl "Frontbeziehungen: Geschlechterverhältnisse und Gewaltdynamiken in der Roten Armee 1941-1945"
  •     Русская семерка "Красноармейцы или солдаты союзников: кто вызывал у немок больший страх"
  •     History Magazine "Sõjapäevik leitnant Vladimir Gelfand"
  •     theБабель "Український лейтенант Володимир Гельфанд пройшов Другу світову війну від Сталінграда до Берліна"
  •     Znaj.UA "Жорстокі знущання та масові вбивства: злочини Другої світової показали в моторошних кадрах"
  •     Gazeta.ua "Масові вбивства і зґвалтування: жорстокі злочини Другої світової війни у фотографіях"
  •     PikTag "Знали вы о том, что советские солдаты ИЗНАСИЛОВАЛИ бессчетное число женщин по пути к Берлину?"
  •     Kerstin Bischl  "Sammelrezension: Alltagserfahrungen von Rotarmisten und ihr Verhältnis zum Staat"
  •     Конт "Несколько слов о фронтовом дневнике"









  •