• Закон i Бiзнес "Двічі по двісті — суд честі"


  •  
     
    История, №5 (889) 31.01—06.02.2009        
     

    Газета

    "Закон

    Бизнес"








    «Двічі по двісті — суд честі»            


    Випускники училищ стали демонстративно напиватися, щоб якнайшвидше опинитися на «гражданці»



    .


    Економічна криза зробила проблематичним проведення військової реформи. Як з’ясував оглядач «Власти» Євген ЖИРНОВ, жодне попереднє скорочення армії не обходилося без серйозних проб­лем, а результати не задовольняли ні військове, ні політичне керівництво. «Асигнування на армію знизяться до мінімуму» 

     

    До самого кінця існування СРСР нікому з офіцерів Радянської армії не потрібно було пояснювати значення формули «двічі по двісті — суд честі — мільйон двісті». Навіть ті, хто не служив на початку 1960-х, знали, що під час хрущовського скорочення армії було достатньо двічі попастися на випивці, щоб потрапити під суд честі та стати одним з 1200000 звільнюваних зі збройних сил, а по суті — викинутим на вулицю. Чомусь на фоні цього скорочення армії всі попередні масові демобілізації виявилися незаслужено забутими, хоча вони проходили не менш драматично і приносили не менше шкоди, ніж користі, як скорочуваним, так і скорочувачам.

    Перша широкомасштабна демобілізація почалася в 1921 році, відразу після закінчення громадянської війни. Злиденна країна в мирний час не могла одягати і годувати більш ніж п’ятимільйонну армію.

     
    І тому наприкінці 1920 року Володимир Ленін запропонував негайне різ­ке скорочення чисельності червоноармійських частин. Природно, військові заперечували. Причому багато хто боявся не тільки позбутися звичних командних постів, а й, опинившись поза лавами Червоної ар­мії, знову стати тими, ким вони були до революції та війни: людьми без освіти, а часто і професії. Адже за роки війни кожний видний червоний командир нажив немало ворогів як у державному апараті, так і у високих армійських штабах, вказівки яких по-партизанськи нерідко ігнорував. Командувач Першої кінної армії Семен Будьонний згадував: «У середовищі військових дуже вже багато говорилося про те, що має відбутися велике скорочення армії, що після з’їзду асигнування на армію знизяться до мінімуму і всі сили та кошти буде кинуто на відновлення і розвиток народного господарства. «Як учинять із Першою кінною? — думав я.— Недругів у неї вистачає. При скороченні армії, а воно, безумовно, буде, її розформують у першу чергу. З такими зусиллями створювали її, а розпустити можна одним розчерком пера. Тільки чи час?» Уві­йшли до Великого театру, і тут я побачив Володимира Ілліча... Володимир Ілліч поцікавився, про що говорять і думають червоноармійці. Ми відповіли, що в бійців тяга до мирної праці, що всім набридла війна. Ленін сказав, що тепер можна з набагато більшою впевненіс­тю і твердістю взятися за справу господарського будівництва. Але нам слід як і раніше бути напоготові. Ми завдали імперіалізму сильного удару. Але, не покладаючись на це, свою Червону армію за будь-яку ціну повинні зберегти й посилити її бойову готовність... Хоча армію ми скорочуватимемо...

    — А чи не позначиться саме це на бойовій готовності? — обережно запитав я.

    Ні, — відповів Володимир Ілліч.— Можна розраховувати на величезний досвід, якого за час війни набула Червона армія.

    — Переконали, Володимире Іллічу».

    Кінармія С.Будьонного завдяки заступництву Йосипа Сталіна пройшла скорочення з мінімальними втратами для командування. Хоча в ній залишилося лише дві дивізії, штаб і управління не зазнали кадро­­вих утрат. Інші ж частини РСЧА скорочувалися  за пов­ною програмою.


    Голова Реввійськради республіки Лев Троцький писав: «В декабре 1920 года открылась эпоха широкой демобилизации и сокращения численности армии, сжатия и перестройки всего ее аппарата. Этот период длился с января 1921 г. до января 1923 г. Армия и флот сократились за это время с 5300000 до 610000 душ» (Тут і далі лексичні і стилістичні особливості документів збережені. Прим. ред.).

    Ось тільки результат ви­явився не зовсім таким, на який розраховувало більшовицьке керівництво. Рядові червоноармійці й молодші командири поверталися додому охоче, не створю­ючи жодних проблем. Мало того, їх згуртовані й загітовані під час служби групи ставали провідниками радянських ідей у рідних місцях. А щоб вони успіш­ніше вели пропагандистську роботу, їх при демо­білізації щедро забезпечували книжками і брошурами, в яких містилися роз’яснення щодо поточного моменту і політики партії на той час.

    Проте дуже скоро з’ясувалося, що демобілізувалися майже всі перевірені червоноармійці-більшовики і комісарам більше ні на кого спиратися при проведенні по­літроботи. Мало того, кадрові командири ще царського гарту під шумок стали позбуватись і самих комісарів, демобілізуючи їх у першу чергу. З місць до Москви пішли тривожні повідомлення про те, що дисципліна падає, що червоноармійці через голод у країні і погіршення постачання грабують населення, а командири поступово починають установлювати в армії старі порядки, аж до мордобою.

    Партія та високе ар­мійське начальство вирішили виправити помилку і заборонили демобілізацію комуністів, але у відповідь почалося те, що Л.Троцький назвав духовною демобілізацією: червоноармійці почали масово виходити з РКП(б). Отже, довелося дати комісарам право ви­рішувати питання в індивіду­альному порядку.

    Але на цьому проблеми з рядовими бійцями не закінчилися. Завдань у скорочених частин виявилося набагато більше, ніж особового складу, і тому в столицю з місць постійно йшли скарги про те, що червоноармійці переобтяжені роботами і нарядами. Ось тільки виправити становище ви­явилося куди складніше, ніж скоротити армію. Новий призов пройшов, м’яко кажучи, не цілком успішно. Проте скарги на крайню стомленість бійців і практично повну небоє­здатність частин продовжували надходити в 1922 і 1923 роках.

    Ситуацію з командним і політичним складом спробували виправити на початку 1923 року, коли з’явився наказ про порядок демо­білізації, в якому робився на­тиск на нові, підготовлені за радянських часів кадри: «Увольнению не подлежат окончившие военно-политические и военные курсы, школы военно-учебных заведений и военные академии, не прослужившие установленного срока за обу­чением в военно-учебных заведениях... Учитывая тот значительный урон в политсоставе, который дает эта демобилизация, политорганы должны принять все меры к тому, чтобы она прошла наиболее безболезненно. Развить широкую агиткампанию за оставление ценного элемента из числа подлежащих демобилизации в армии».

    Щоправда, командири з «колишніх» як і раніше не збиралися покидати Червону армію, і ситуацію з їх демобілізацією змогло змінити тільки економічне становище. Завдяки непу голод у країні закінчився, і незабаром військовослужбовці за матеріальним станом почали відставати від цивільних службовців і тим більше підприємців.

    «Тяжелое материальное положение командного состава армии, — мовилося в чекістському огляді становища в країні за липень—вересень 1923 року, — особенно по сравнению со служащими советских и хозяйственных учреждений, создает среди него сильные демобилизационные тенденции. По анонимной анкете, проведенной среди лиц комсостава 18-й милиционной дивизии, выяснено, что 65% комсостава не желает служить в армии из-за материальной необеспеченности. В школе красных коммунаров МВО 20% комсостава подало рапорты об увольнении. В Первой дивизии Приволж­ского военного округа среди комсостава отмечается стремление уйти с военной службы на гражданскую. Подобное положение толкает комсостав на мелкие преступления (18-я милиционная дивизия), а комсостав Третьей кавбригады Приволжского военного округа обзавелся хозяйством и связан с сызранскими спекулянтами, некоторые даже состоят членами биржи».

    У результаті питання з демобілізацією командирів стало вирішуватись і в добровільному, і в примусовому порядку — через слід­ство і ревтрибунал. Отже, зі зменшенням армійського апарату впоратися нарешті вдалося. Проте друге завдання — перебудова військового керівництва — завело командування РСЧА в глухий кут. Усі новостворені органи управління негайно починали тягнути ковдру на себе, причому процес цей ішов безперерв­но протягом восьми років — з 1921 до 1929 року.

    «Реввоенсовет СССР, — писав маршал Радянського Союзу Матвій Захаров, — вынужден был в февра­ле 1929 года назначить ко­миссию во главе с С.Каме­невым. Комиссия установила, что функции штаба и главного управления РККА значительно переплелись и запутались, поэтому директивные указания этих планов низшим звеньям аппарата были противоречивы. Чтобы упорядочить работу штаба и главного управления РККА, С.Каменев рекомендовал все исполнительные функции возложить на ГУ РККА, а директивные — на штаб РККА». 

     

    «Армія цілком може без них обійтись»

     
    Наступне грандіозне скорочення армії задумали в серпні 1944 року, хоча до кінця війни було ще дуже далеко. Начальник головного управління кадрів Наркомату оборони генерал-полковник Пилип Голиков направив Й.Сталіну і В’ячеславу Молотову пропозиції про майбутню демо­білізацію, в яких ішлося: «Мы в настоящее время располагаем самыми ценными военными кадрами, какие когда-либо до сих пор имели, так же как и самыми лучшими — в сравнении с кадрами любой армии мира. Хотя у нас имеется очень большое количество офицеров, тем не менее при переходе на мирное положение мы не можем допустить массовой, валовой демобилизации офицеров, а обязаны увольнять их только в персональном порядке, спланировав и растянув сроки демобилизации до полугода с тем, чтобы отобрать и удержать в армии как можно больше ценного в политическом, деловом и физическом отношениях...

    При отборе офицеров особое внимание уделить тому, чтобы оставить в армии как можно больше молодого состава в возрастном отношении, с тем чтобы он был боеспособен по истечении последующих 15—20 лет... При переходе армии от военного на мирное положение необходимо освободить армию от всего, что ее обременяет и в известной степени мешает росту ее кадров. Среди офицерского состава нашей армии до сих пор имеется некоторое количество лиц, которые мешают армии: одни в силу своей неработоспособности независимо от их добрых желаний (из-за болезни, старости, отсталости); другие — в силу моральной неустойчивости, например систематические пьяницы и недисциплинированные элементы; третьи — в силу политической неустойчивости, сомнительности и враждебности. Армия вполне может без них обойтись».

    Маршал Георгій Жуков, якому відправили на роз­гляд доповідь П.Голикова, був налаштований куди менш оптимістично: «При разработке плана использования и создания кадров Красной армии после войны нужно прежде всего исходить из опыта, который мы получили в начальный период отечественной войны. Чему нас учит полученный опыт? Мы не имели заранее подобранных и хорошо обученных командующих фронтами, армиями, корпусами и дивизиями. Во главе фронтов встали люди, которые проваливали одно дело за другим (Павлов, Кузнецов, Попов, Буденный, Черевиченко, Тюленев, Рябышев, Тимошенко и др.). На армии ставились также малоизученные и неподготовленные люди... Короче говоря, каждому из нас известны последствия командования этих людей и что пережила наша Родина, вверив свою судьбу в руки таких командующих и командиров... Я только за оставление нужных и способных кадров, а не таких, как у нас были, вроде провалившихся».

    Демобілізація почалася 5 липня 1945 року, і, судячи з документів і спогадів очевидців, далеко не скрізь ішла так, як замислювалося і наказувалося.

    Першими відправляли додому немолодих солдатів і жінок-військово­служ­бовців. Офіцер Володимир Гельфанд улітку 1945 року написав у своєму щоденнику: «Весь день прошел в неопределенности. Еще до обеда вызывали в строевой отдел. Там было много солдат старших возрастов, женщин. Их отправляют домой по демобилизации... Сопровождаю «старичков» в запасной полк. Много девушек. Почти всех их отправляют домой. Осиротела наша столовая, прачечная, санчасть и прочие заведения, где подвизались многие любители роскошной жизни за счет торговли своим телом из числа женского персонала. Большинству девок не хотелось ехать, они плакали, писали рапорта, чтоб их оставили. Не помогло. Сделали иначе. Которые просились домой
    в последний момент были оставлены в части, и наоборот».


    Всі заяви про правильний підбір офіцерських кадрів, яких залишали, і турботу про демобілізованих виявилися порожніми словами. Кожний або майже кожний командир намагався залишити не найкращих, а найвірніших людей. Крім того, побоюючись за власне крісло, всі вони прагнули вчасно відзвітувати про скорочення особового складу. Тому знаходилися будь-які приводи для звільнення в запас бажаючих залишитися в армії офі­церів. Причому винятків не робили ні для кавалерів багатьох орденів, ні для героїв Радянського Союзу. Тим же, хто все-таки примудрився залишитися,
     пропонували посади зі значним зниженням.

    «Я, — згадував Олександр Пильцин, — постепенно становился все менее разборчив в предлагаемых мне долж­ностях и уже согласен был на любую. Вот когда я «дозрел»: будучи майором, дал согласие на должность старшего лейтенанта в Косогор­ский райвоенкомат Туль­ской области в подчинение, как оказалось, к капитану, просидевшему всю войну в тылу... В косогорском военкомате я ведал учетом офицеров запаса. Работы было много, шло постепенное сокращение армии — это мы, военкоматовские работники, чувствовали по все большему притоку на учет офицеров, уволенных в запас. И что меня больше всего волновало: боевые офицеры, не имеющие гражданской специальности, шли на самые непрестижные должности — сторожами, дворниками, а то и, несмотря на тяжелые ранения, на самые тяжелые работы — навалоотбойщиками в угольные шахты под Тулой. Помню даже случай, когда подполковник, бывший начальник связи корпуса, большой специалист-практик, но не имевший по этой отрасли специального образования, едва смог устроиться дежурным телефонистом в какую-то контору». 

    Ще гіршими були справи з житлом.

    «Меня берут начальником штаба в отряд ГВФ, — згадував демобілізований льотчик Петро Полуян. — Квартирный вопрос, самый острый вопрос, остается для нас нерешенным. В штабе, где я работаю, стоит один стол. После работы на этом столе прожили дней десять. Я ежедневно обхожу подряд все дома, разыскивая на двоих квартиру. Одного берут с удовольствием, с женой — ни в какую. Ходил я тогда в новых брезентовых сапогах. Износил до основания сапоги, обошел почти весь Ставрополь, но квартиру не нашел».

    Така ж сама картина спостерігалась у всій країні. Завідувач оргінструкторського відділу ЦК ВКП(б) Шамберг у 1946 році доповідав секретарю ЦК Георгію Маленкову: «В некоторых районах нарушается законодательство о предоставлении работы демобилизованным: возвратившимся из армии снижают заработную плату, используют не по специальности... Наиболее неблагополучно обстоит с обеспечением демобилизованных жильем, особенно в тех областях, которые подвергались немецкой оккупации... В Новгородской области
     более 1000 человек демобилизованных не обеспечены жилплощадью, из них 436 человек продолжают жить в землянках».


    Не солодко довелось і тим, хто залишився в армії. Після того як газети оголосили про закінчення другого етапу демобілізації, сім’ї військовослужбовців у всьому СРСР втратили допомогу, навіть якщо їх годувальники продовжували служити. А молодим солдатам, призваним у 1944—1945 роках, через скорочення довелося служити кому сім, а кому й вісім років. У поспіху і суєті також не вийшло організувати відбір і підготовку командирських кадрів на випадок війни. Зате завдання вождя зі скорочення армії було виконано, і в збройних силах з 11 із гаком мільйонів чоловік залишилося менше ніж 3.

     

    «Невідпорний удар по ворогах миру»



    Час для наступної, трохи менш масової демобілізації настав у 1955 році. Як водиться, причиною стали економічні труднощі та бажання заощадити на
     всьому, включаючи армію, чисельність якої після початку холодної війни знову зросла, перевищивши 5400000 чоловік. Коштів не вистачало, і генералітет, хай і не без опору, пішов на скорочення особового складу.


    «В соответствии с постановлением Совета министров СССР от 12 августа 1955 года №4181-825, — доповідали в лютому 1956 року маршали Г.Жуков і Василь Соколовський, — Министерством обороны произведено сокращение штатной и списочной численности вооруженных сил на 340 тыс. человек и, кроме того, установлен обязательный некомплект личного состава в количестве 300 тыс. человек с учетом уже имевшегося к тому времени в вооруженных силах некомплекта в количестве 178217 человек».

    Проте таке скорочення Микиті Хрущову здалося надто малим, і за його наполяганням військові підготували нові пропозиції про скорочення чисельності армії: «Министерством обороны произведено сокращение штатной и списочной численности вооруженных сил на 340 тыс. человек и, кроме того, установлен обязательный
     некомплект личного состава в количестве 300 тыс. человек с учетом уже имевшегося к тому времени в вооруженных силах некомплекта в количестве 178217 человек».
     
    У грудні 1957 року президія ЦК КПРС ухвалила рішення про нове зниження чисельності армії, проект якого замість відправленого у відставку Г.Жукова представляв новий міністр оборони маршал Родіон Малиновський: «Министерство обороны... считает возможным сократить штатную и списочную численность вооруженных сил в 1958 году на 300000 человек путем сокращения органов управления, тыловых и обслуживающих частей и учреждений, военно-учебных заведений и боевых соединений и частей».

    При цьому процес скорочення аж до найдрібніших деталей збігався з тим, що відбувався після війни.

    «Настроение неважное, — писав у листі, перехопленому КДБ, офіцер Петренко. — 300 тысяч касаются и нас... должности моей уже нет, выхода толкового тоже. Или идти на низшую должность, или уходить из армии. О чуткости к людям речь не идет, академия в счет тоже почти не берется,
     надежды на пенсию тоже особой нет, ибо уже намекают, что она будет снижена, что война в счет не будет браться и пр. До 20 лет мне еще полтора года... Многие офицеры ругаются, волнуются, надеются и т.д.».

    Демобілізованим, правда, надавалися законодавчі гарантії перепідготовки, працевлаштування й отримання житла, проте в реальності далеко не всім удавалося отримати роботу і дах над головою.

    «Министерство обороны, — доповідав у ЦК в 1959 році Р.Малиновський, — располагает данными, что положение дела с трудовым устройством и особенно с жилищным обеспечением уволенных в запас офицеров остается еще неудовлетворительным. По состоянию на 1 октября 1958 года из числа уволенных офицеров запаса, принятых на учет военкоматами, не трудоустроено 3916 человек и не обеспечено жилплощадью 11674 человек. Среди нетрудоустроенных офицеров запаса 2081 человек не получают пенсии. С учетом же офицеров, уволенных по прежним оргмероприятиям, количество нетрудоустроенных составляет 4736 человек и не обеспеченных жилплощадью — 47674
     человек».

    Судячи зі спогадів демобілізованих тоді офіцерів, багато хто з них, особливо ті, кому залишалося до пенсії зовсім трохи, всіма правдами і неправдами прагнули затриматися в армії. Але партія швидко знайшла спосіб боротьби із цими ухильниками від демобілізації. У 1959 році пенсії офіцерам різко зменшили, тож ніяких підстав чекати військової пенсії вже не було.

    А наприкінці  того ж року М.Хрущов направив у президію ЦК КПРС записку, в якій висловив свої думки з приводу подальшого скорочення армії: «Мне думается, что следовало бы сейчас пойти на дальнейшее сокращение вооружений в нашей стране даже без условий о взаимности со стороны других государств и на значительное сокращение личного состава вооруженных сил. Я считаю, что можно было бы сократить, может быть, на миллион, на полтора миллиона человек, но это надо еще посоветоваться, изучить с Министерством обороны. Вы­йти с таким решением и проведение его — это имело бы очень большое положительное влияние на международную обстановку, и наш престиж
     невероятно вырос бы в глазах всех народов. Это было бы неотразимым ударом по врагам мира и по поджигателям и сторонникам холодной войны...


    Почему я считаю сейчас это возможным и неопасным? Мое такое мнение основывается на том, что, во-первых, мы сейчас до­стигли хорошего положения в развитии экономики Советского Союза; во-вторых, мы имеем прекрасное положение с ракетостроением; мы, собственно говоря, сейчас имеем ассортимент ракет для решения любой военной проблемы как дальнего, так и ближнего боя, как «земля — земля», «воздух — земля», «воздух — воздух», атомные подводные лодки и прочее, и по мощности взрыва также мы имеем хороший ассортимент... Думаю, что сейчас было бы неразумным иметь атомные и водородные бомбы, ракеты и в то же время держать большую армию».

    У січні 1960 року президія ЦК КПРС ухвалила рішення про скорочення чисельності армії ще на 1200000 чоловік. Усередині країни цей захід справив набагато більше враження, ніж на світовій арені. Там про хрущовську ініціативу поговорили і забули, а в СРСР престиж офіцерської служби впав до найнижчого за всю попередню історію рівня. У скороченій армії перспектив на просування по службі не було, й молоді офіцери знайшли новий спосіб застосування формули «двічі по двісті — суд честі — мільйон двісті». Випускники училищ стали демонстративно напиватися, щоб якнайшвидше опинитися на «гражданці» й почати нове життя.


    Завдання партії та уряду вкотре було виконано. Але коли в 1964 році почалися розмови про відправку М.Хрущова на пенсію, військові цю ініціативу одностайно підтримали. Після усунення М.Хрущова чисельність армії почала неухильно зростати, але наслідки демобілізації відчувалися ще довгі роки. Всі більш-менш підготовлені випускники шкіл і технікумів уважали за краще вступати в цивільні вузи, тож у військові училища потрапляли, як правило, лише ті, хто нікуди більше вступити не міг. Щоб підвищити привабливість військової освіти, училища із середніх зробили вищими — з виданням диплома про вищу цивільну освіту. Але лише на початку 1970-х років, після значного збільшення зарплат і пенсій, кількість абітурієнтів у військових училищах перевищила кількість місць. 

    Таким чином, мрія про створення невеликої, високопрофесійної та першо­класно оснащеної армії так і залишилася мрією і, мабуть, залишиться такою назавжди.

     
    Євген ЖИРНОВ,
    «Коммерсант-Власть»

     

     

     

              
     

    ©  http://zib.com.ua/















     


    "Zweimal zweihundert - das Ehrengericht"


    Absolventinnen und Absolventen von Schulen wurden absichtlich betrunken zu sein, auf so bald wie möglich "hrazhdantsi"





    Die Wirtschaftskrise hat eine schwierige Reform der Streitkräfte hatte. Wie ein Gutachter gefunden "Macht" Eugene Zhyrnov, keine vorherige Reduktion der Armee nicht ohneschwerwiegende Probleme, und die Ergebnisse nicht entweder eine militärische oder politische Führung zu befriedigen. "Die Mittelzuweisungen für die Armee wird auf ein Minimum reduziert werden
    "


    Bis zum Ende der Sowjetunion, hat keiner der Offiziere der Sowjetarmee nicht die Bedeutung der Formel erklären "zwei plus zweihundert - das Ehrengericht -. Eine Million zweihundert" Selbst diejenigen, die nicht in den frühen 1960er Jahren zu dienen hatte, wusste, dass, wenn Chruschtschow Reduzierung der Armee war genug, um verfangen zweimal vypyvtsi, vor Gericht zu Ehren kommen und sich zu einem der 1.200.000 zvilnyuvanyh von den Streitkräften und in der Tat - hinausgeworfen. Irgendwie, vor dem Hintergrund der Reduzierung der Armee alle bisherigen Massen Demobilisierung wurden zu Unrecht vergessen, obwohl sie nicht weniger dramatisch und bringen nicht weniger schaden als nützen, da skorochuvanym und skorochuvacham.

    Die erste groß angelegte Demobilisierung begann im Jahr 1921, unmittelbar nach dem Bürgerkrieg. Verarmten Land in Friedenszeiten konnte kleiden und ernähren sich mehr als fünf Millionen Armee.
     
    So Ende 1920 Wladimir Lenin vorgeschlagene sofortige starken Rückgang in der Anzahl der Einheiten der Roten Armee. Natürlich verweigert das Militär. Und viele fürchteten nicht nur der üblichen Kommandoposten loswerden, aber da in Reihen der Roten Armee wieder zu denen, die sie vor der Revolution und Krieg, Menschen ohne Ausbildung und Beruf oft. Nach all den Jahren des Krieges jeden sichtbaren roten Kommandeur angehäuft viele Feinde wie im Staatsapparat und in hoher Armeehauptquartier, wo Guerilla angegebenen oft ignoriert. Der Kommandant der Ersten Reiterarmee Semyon Budjonny erinnert sich: "Im militärischen Umfeld zu viel darüber reden, was sollte eine große Reduzierung der Armee passieren, nachdem der Kongress Mittel für die Armee wird auf ein Minimum reduziert werden, und die ganze Macht und Geld auf den Wiederaufbau und die Entwicklung der nationalen Wirtschaft geworfen werden . "Wie zum First Cavalry tun? - Ya.- Feinde dachte sie genug. Mit der Reduzierung der Armee, und es wird sicherlich, rozformuyut es zuerst. Mit diesen Bemühungen erstellt, und kann einen Schlag lösen. Oder nur die Zeit? "Wir gingen zum Bolschoi-Theater, und dann sah ich ... Lenin Wladimir Iljitsch fragte, was sie sagen und denken Soldaten. Wir antworteten, dass Soldaten Durst nach friedlichen Arbeit, dass alle kriegsmüde. Lenin sagte, dass jetzt können Sie mit viel mehr Sicherheit und Festigkeit, sich der Ursache des wirtschaftlichen Aufbaus. Aber wir sollten dennoch wachsam sein. Wir einen schweren Schlag versetzt Imperialismus. Aber nicht auf sie verlassen für ihre Rote Armee um jeden Preis muß erhalten und ihre angeschlagenen Armee zu stärken ... Obwohl wir skorochuvatymemo ...

    - Wirkt sich nicht auf genau das auf der Hut? - Fragte ich vorsichtig.

    Nein, - Vladimir Illich.- kann eine große Erfahrung, die während des Krieges in die Rote Armee zu erwarten.

    - In der Überzeugung, Wladimir Iljitsch ".

    Kinarmiya S.Budonnoho dank der Schirmherrschaft von Joseph Stalin war die Reduktion mit minimalem Verlust an den Befehl. Zwar gab es nur zwei Divisionen, Mitarbeiter und Führungskräfte haben menschliche Verluste erfahren. Andere Teile der Roten Armee reduziert das volle Programm.

    Vorsitzender des Revolutionären Kriegsrat der Republik Leo Trotzki schrieb: "Im Dezember 1920 Manuskript otkrыlas Ära der uni demobylyzatsyy und Reduzierung Vielzahl Armee szhatyya und Perestroika Gesamt uh Gerät. Dieser Zeitraum dlylsya mit Januar 1921 bis Januar 1923 g g Armee und Marine für sokratylys Diese Zeit ist, 610.000 mit 5,3 Millionen Seelen "(Im folgenden lexikalischen und stilistischen Merkmale der gespeicherten Dokumente -... Ed Ed).

    Das einzige Ergebnis war nicht ganz so von dem, was der bolschewistischen Führung. Die einfachen Soldaten und Unterführer wurden nach Hause freiwillig zurückkehren, ohne irgendwelche Probleme zu schaffen. Darüber hinaus sind sie einig und zahitovani im Dienst der sowjetischen Führer waren Ideen auf ihren Plätzen. Und sie waren erfolgreich Lobbyarbeit bei ihrer Demobilisierung großzügig zur Verfügung gestellt Bücher und Broschüren, die Klärung in diesem Punkt und Parteipolitik zu dem Zeitpunkt enthalten.

    Doch schon bald wurde klar, dass fast alle demobilizuvalysya Red bolschewistischen Kommissare untersucht und mehr auf jemand in der politischen Arbeit verlassen. Darüber hinaus begann die menschliche Kommandeure sogar unter dem Deckmantel des Königs Laune, sich zu befreien und die Kommissare demobilizuyuchy sie zuerst. Mit gingen die Sitze nach Moskau berichtet, dass Disziplin fällt, dass Soldaten der Hungersnot im Land und Verschlechterung Versorgung berauben die Menschen und Kommandeure beginnen langsam, die alte Ordnung in der Armee bis zu dem Massaker etablieren zu stören.

    Die Partei und das Oberkommando der Armee entschieden, den Fehler korrigieren und Demobilisierung Kommunisten verboten, aber als Reaktion begann, dass L.Trotskyy genannte spirituelle Demobilisierung begann Soldaten massiv von der KPR (B). So geben wir den Stewards Recht vor individuell zu entscheiden.

    Aber das Problem mit einfachen Soldaten waren noch nicht vorbei. Aufgaben in reduzierten Einheiten war viel mehr als Arbeitskraft und damit das Kapital der Orte waren immer Beschwerden, die Soldaten sind überlastet und Arbeitskleidung. Das einzige Heilmittel war die Situation weitaus komplexer als Reduzierung der Armee. New Berufung verstrichen ist, um es milde nicht ganz erfolgreich gestellt. Allerdings Beschwerden extreme Müdigkeit Kämpfer und fast vollständige neboyezdatnist Teile weiterhin in 1922 und 1923 jeweils zu fließen.

    Die Situation der politischen Befehl und Personal versucht, Anfang 1923, als es noch eine Bestellung auf die Reihenfolge der Demobilisierung, der Druck auf die neue Sowjetzeiten Material bereit gestellt "Entlassung nicht okonchyvshye Military-politische und militärische Kurse, Schulen voenno- podlezhat beheben uchebnыh gewickelt und Militärakademie, nicht festgelegten Frist prosluzhyvshye für das Lernen in der militärischen uchebnыh zavedenyyah ... Angesichts tot Wesentliche Geschehen in polytsostave, kotorыy daet эta demobylyzatsyya, polytorhanы dolzhnы Akzeptieren Maßnahmen für alles, weil Avto IIa weitergegeben meisten bezboleznenno. Razvyt shyrokuyu ahytkampanyyu für ostavlenye kostbarer Element IZ Anzahl podlezhaschyh demobylyzatsyy in der Armee. "

    Aber die Kommandeure der "alten" noch nicht zu der Roten Armee zu verlassen, und die Situation ihrer Demobilisierung konnte nur die wirtschaftliche Situation zu ändern. Aufgrund der NEP endete Hungersnot im Land, und bald vom Militär als das Material begann, hinter Zivilisten und insbesondere Unternehmer zurückbleiben.

    "Schwere materyalnoe Pos Zusammensetzung Heeresleitung - in der KGB gesprochen die Lage in dem Land, von Juli bis September 1923 - vor allem im Vergleich zur Sowjet und Co sluzhaschymy hozyaystvennыh uchrezhdenyy, Unter sozdaet ihn sylnыe demobylyzatsyonnыe Trends. Für anonymnoy Anke, provedennoy Zu den Einrichtungen komsostava 18 mylytsyonnoy dyvyzyy, vыyasneno, etwas 65% komsostava zhelaet nicht in der Armee wegen der materyalnoy neobespechennosty dienen. In Schulen raportы krasnыh Kommunarov MBO 20% komsostava Kündigungs eingereicht. Im FIRST dyvyzyy Pryvolzhskoho militärischen Umgebung Unter komsostava otmechaetsja Aspiration schießen durch mit voennoy sluzhbы auf hrazhdanskuyu. Podobnoe Pos tolkaet komsostav auf melkye Kriminalität (18 mylytsyonnaya dyvyzyya I) und der dritte komsostav kavbryhadы Pryvolzhskoho Militär Nähe obzavelsya Wirtschaft und svjazana mit sыzranskymy Spekulanten Auch sostoyat einige Mitglieder der Börse. "
    Durch Untersuchung und Revolutionstribunale - Als Folge davon wurde die Frage der Demobilisierung Kommandeure in freiwilligen und unfreiwilligen siedelt. Also, mit einem Rückgang von Armeepersonal endlich geschafft, fertig zu werden. Aber das zweite Problem - die Umstrukturierung der militärischen Führung - das Kommando der Roten Armee zum Stillstand gebracht. Alle neu geschaffenen Management begann sofort, die Decke über sich zu ziehen, und dieser Prozess wird kontinuierlich gehen für acht Jahre - von 1921 bis 1929.

    "Revvoensovet UdSSR - schrieb Marschall Matthew Zakharov - vыnuzhden bыl im Februar 1929 Manuskript ernennen Kommission vo Kapitel C S.Kamenevыm. Eine Kommission, etwas Personalfunktionen und die Hauptsteuer der Roten Armee Deutlich verflochten und zaputalys, daher dyrektyvnыe angegeben эtyh geplant nyzshym zvenyam Gerät bыly protyvorechyvы. Avto uporyadochyt Geschäfts Mitarbeiter und der Hauptsteuer der Roten Armee, S.Kamenev rekomendoval yspolnytelnыe alle Funktionen auf vozlozhyt PG Roten Armee und dyrektyvnыe -. Hauptquartier der Roten Armee "



    "Die Armee kann auch ohne sie"

     
    Nächste enorme Reduzierung der Armee im August 1944 konzipiert, auch wenn bis zum Ende des Krieges war noch sehr weit entfernt. Leiter des Kommissariats der Verteidigung Personal Oberst Philip Golikov geschickt Stalin und Molotow Vorschläge für künftige Demobilisierung, die behandelt: "Wir derzeit TIME raspolahaem samыmy tsennыmy voennыmy Personal Wenn Kaki-Liboje noch ymely so Neben samыmy und besser - im Vergleich zu jeder Armeeangehörige Welt. Obwohl wir ymeetsya Very Large Menge ofytserov, Themen, nicht weniger als in den Übergang zum Frieden Pos Wir können nicht sprechen lassen Messe Gross demobylyzatsyy ofytserov und obyazanы uvolnyat s Nur eine persönliche Weise und splanyrovav rastyanuv Zeit demobylyzatsyy mit Themen Avto otobrat und uderzhat poluhoda in der Armee Wie kann kostbarer im politischen, delovom und fyzycheskom Hinsicht Bolshe ...

    Wenn otbore ofytserov Besondere WARNUNG Schicksal ist in der Armee Avto Lassen bolshe Wie kann ein junger vozrastnom GEGEN Zusammensetzung, mit den Themen auf Avto bыl auf ystechenyy posleduyuschyh 15-20 Jahre boesposoben ... Army während des Übergangs von der militärischen zur Friedens Pos neobhodimo osvobodyt der Armee von Total , etwas, uh obremenyaet und in yzvestnoy Klasse meshaet Wachstum ee Personal. Unter ofytserskoho Zusammensetzung nashej Armee noch ymeetsya nekotoroe Menge Einheiten, kotorыe meshayut Armee: Einige dieser Tugend PSI nerabotosposobnosty nezavysymo s aus dobrыh ZHELANYI (wegen der Krankheit, Alter, otstalosty); andere - weil moralnoy neustoychyvosty beispiels systematycheskye pyanytsы und nedystsyplynyrovannыe Elemente; Drittens - weil polytycheskoy neustoychyvosty, somnytelnosty und vrazhdebnosty. Armee Kann ohne oboytys vpolne. "

    Marschall Georgi Schukow, der geschickt in dem Bericht P.Holykova wurde weit weniger optimistisch ein: "In der Entwicklungsplan und die Gründung Mit Krasnaya Armeeangehörigen nach dem Krieg braucht es zunächst Total Experience Based IZ, kotorыy Wir haben eine nachalnыy Vaterländischen Krieges Periode erhalten. Chemu lehren uns poluchennыy Experience? Wir wissen nicht ymely voran podobrannыh und Gute obuchennыh komanduyuschyh Fronten, Armee, Korps und dyvyzyyamy. Waadt Kapitel der Front bekam Menschen kotorыe provalyvaly Ursache für eine Sekunde (Pavlov, Kuznetsov, Popov, Budennыy, Cherevychenko, Tuleneva, Ryabыshev Timoschenko et al.). In der Armee behandelt auch maloyzuchennыe und nepodhotovlennыe Menschen ... Kurz gesagt, sagt jeder sollte IZ Berühmte Folgen komandovanyya Menschen эtyh haben und unsere Familie hat etwas erlebt, vveryv ihr Schicksal in den Händen der komanduyuschyh und komandyrov ... Ich Nur für ostavlenye nuzhnыh und sposobnыh Personal und nicht so, wie wir bыly, Schönheit provalyvshyhsya. "

    Demobilisierung begann 5. Juli 1945 und, nach den Unterlagen und den Erinnerungen nicht überall so konzipiert und angeordnet.

    Die ersten Soldaten nach Hause ältere Menschen und Frauen in Uniform. Offizier Vladimir Gelfand Sommer 1945 schrieb in sein Tagebuch: "Den ganzen Tag proshel in neopredelennosty. Schon vor vыzыvaly von Mittagessen in stroevoy otdel. Das war die viele Soldaten dort vozrastov älteren Frauen. Ihre otpravlyayut Domo auf demobylyzatsyy ... Soprovozhdayu "starychkov" in Zapasnoy Regiment. Viele devushek. Fast vseh s otpravlyayut Domo. Osyrotela unsere Stolowaja, prachechnaya, sanchast und prochye zavedenyya, wo podvyzalys Viele Liebhaber roskoshnoy Leben für Schet speichert svoym telom IZ Anzahl zhenskoho Mitarbeiter. Die meisten devok nicht möchten ehat, IIe rief schriftlichen Bericht zu sehen, zu verlassen s. Haben nicht geholfen. Sdelaly anders. Domo Kotorыe gefragt - in poslednyy Zeit bыly ostavlenы teil und umgekehrt ".


    Alle Anträge auf die richtige Auswahl der Offiziere, die nach links und Pflege für demobilisiert waren leere Worte. Jeder oder fast jeder Kommandant versuchte, nicht die besten und treuesten Menschen zu verlassen. Außerdem Angst um einen eigenen Sitzplatz, suchten sie rechtzeitig berichten von einer Reduzierung der Personal. Da gab es keine Gründe für den Ruhestand, wollen in den Armeeoffizieren zu bleiben. Und nicht Ausnahmen von den Rittern von vielen Aufträgen oder für Helden der Sowjetunion. Diejenigen, die immer noch gelungen, angedienten Positionen mit einer signifikanten Reduktion bleiben.

    "Ich - erinnerte Alexander Pyltsyn - allmählich stanovylsya ich razborchyv mir in der Post predlahaemыh und hat bыl zu Luba sohlasen. Hier Als ich "dozrel": Sein Haupt gab Zustimmung für den Posten des Leutnant starsheho Kosogorsky rayvoenkomat Tulskoy Region in Unterordnung, wie okazalos zum Kapitän, prosydevshemu alle Kriege in tыlu ... In Kosogorsky voenkomate Ich Vedal uchetom ofytserov Lager. Funktioniert Das war das viele, SHLO postepennoe Reduction Armee - ist uns, voenkomatovskye Mitarbeiter, chuvstvovaly auf allen bolshemu Zufluss in Accounting ofytserov, uvolennыh auf Lager. Und mir etwas Bolshe Gesamt volnovalo: boevыe ofytserы nicht den Grazhdanskoe Spezialität, shly auf samыe neprestyzhnыe der Post - Halter, Abstreifer, und wenn, trotz hoher ranenyya auf samыe Schwere Arbeit - navalootboyschykamy in der Mine uholnыe pod Tula. Denken Sie daran, auch der Fall sein, wenn podpolkovnyk, Leiter Kommunikation bыvshyy Fall Bolschoi-Spezialist Praktiker, aber nicht ymevshyy эtoy Industrie speziell in den Bereichen Bildung, Smog Edva ustroytsya dezhurnыm telefonystom Kaku in irgendeinem Büro. "

    Noch schlimmer war der Fall mit Gehäuse.

    "Bringen Sie mich in der Stabschef Otryad GVF - erinnern demobilisierten Piloten Peter Poluyan. - Kvartyrnыy Frage, samыy akute Frage, ostaetsja uns nereshennыm. In der Zentrale, wo ich rabotayu verdient einen Schreibtisch. Nach dieser Arbeit seit Jahrhunderten gelebt zehn Tage. Ich ezhednevno obhozhu podryad alle nach Hause, razыskyvaya auf dvoyh Wohnung. Nehmen Sie eine mit udovolstvyem, S. Woman - uns in Kaku. Ich ging zu Togda novyh brezentovыh Sapohiv. Yznosyl auf Grund Sapohiv, oboshel Fast alle Stavropol, aber nicht Nashel Wohnung. "

    Das gleiche Muster wurde im ganzen Land beobachtet. Leiter orhinstruktorskoho Abteilung der KPdSU (b) Shamberh 1946 berichtete der Sekretär des Zentralkomitees Georgij Malenkow: "In den Bereichen, nekotorыh narushaetsya Gesetzgebung Bereitstellung von Arbeits demobylyzovannыm: vozvratyvshymsya IZ Armee snyzhayut zarabotnuyu Gebühr, keine Spezial ... stärksten benachteiligten obstoyt mit der Bereitstellung demobylyzovannыh Gilles yspolzuyut , vor allem im technischen Bereich kotorыe podverhalys nemetskoy okkupatsyy ... In Novhorodskoy Region morethan demobylyzovannыh 1000 Personen nicht obespechenы zhylploschadyu, IZ 436 Mann prodolzhayut ihnen leben in Lehmhütten. "


    Hatte nicht schön, zu denen, die in der Armee blieb. Nachdem die Zeitung gab den Abschluss der zweiten Phase der Demobilisierung, militärischen Familien in der ganzen Sowjetunion verloren ihre Hilfe, auch wenn sie als Ernährer dienen fortgesetzt. Ein junger Soldaten in 1944-1945 ausgearbeitet, durch die Reduktion der sieben hatte, um zu dienen, und die sich seit acht Jahren. In der Eile und Hektik auch nicht auf die Auswahl und Ausbildung der kommandierenden Personals im Falle eines Krieges zu organisieren. Aber die Aufgabe der Reduzierung der Armeechef wurde hingerichtet, und die Streitkräfte der 11-ungerade Millionen Menschen weniger als 3 haben.



    "Platziert Schlag gegen die Feinde des Friedens"



    Zeit für die nächste etwas weniger Masse Demobilisierung kam im Jahr 1955. Wie immer war der Grund wirtschaftlicher Schwierigkeiten und der Wunsch, alles zu retten, einschließlich der Armee, die nach dem Kalten Krieg wieder erhöht, mehr als 5400000 Menschen gezählt. Die Mittel sind nicht genug, und Generäle, wenn auch nicht ohne Widerstand, ging zu den Personalabbau.


    "In Übereinstimmung mit einer Auflösung Ministerrat UdSSR vom 12. August 1955 Manuskript №4181-825, - im Februar 1956 berichtet, Marshals G. Schukow und Wassili Sokolowski - Verteidigungsministerium proyzvedeno Reduction shtatnoy und spysochnoy Vielzahl Streitkräfte 340.000. Mann und außerdem auferlegt obyazatelnыy Mangel Persönlich Zusammensetzung Menge 300.000. Mann mit uchetom bereits ymevshehosya für wegen der Zeit in der Armee Mangel Anzahl 178 217 Mann. "

    Doch diese Reduzierung Nikita Chruschtschow sei zu klein, und sein Beharren auf Militär zur Reduzierung der Armee, "Verteidigungsministerium proyzvedeno Reduction shtatnoy vorbereitet neuen Vorschläge und spysochnoy Vielzahl Streitkräfte 340.000. Mann und außerdem auferlegt obyazatelnыy Mangel Persönlich Zusammensetzung Menge 300.000. Mann mit uchetom bereits ymevshehosya für wegen der Zeit in der Armee Mangel Anzahl 178 217 Mann. "
     
    Im Dezember 1957 hat das Präsidium des Zentralkomitees beschlossen, die Zahl der neuen Armee, ein Projekt, das statt entlassen G. Schukow repräsentiert der neue Verteidigungsminister Marschall Rodion Malinowski zu reduzieren: "Das Verteidigungsministerium ... schytaet nicht möglich shtatnuyu Sokrates und spysochnuyu Vielzahl Streitkräfte im Jahr 1958 godu 300000 Mann auf putem Reduction Leitungsorgane und tыlovыh ​​obsluzhyvayuschyh Teile und uchrezhdenyy, Militär uchebnыh Wunde und boevыh Gelenke und Teile. "

    Der Prozess der Verringerung bis ins kleinste Detail mit dem, was nach dem Krieg geschehen abgestimmt.

    "Nastroenye nevazhnoe - schrieb in einem Brief vom KGB-Offizier Petrenko abgefangen. - 300 Tausende kasayutsya uns ... und die Post moey haben keine Ausfahrt Gerüchte zu. Oder ydty nyzshuyu auf der Post, oder weg IZ Armee. Oh chutkosty für Leute reden Sprache ist nicht, in der Akademie Schet tozhe Kaum beretsya, Hoffnung zu tozhe Besondere bratsya und pr nein, YBO bereits namekayut, etwas IIa reduziert Wird, was Krieg in Schet somit nicht pensyyu. 20 Jahre für mich sonst poltora Jahr. .. Viele ofytserы ruhayutsya, volnuyutsya, nadeyutsya und so weiter. "

    Demobilisiert jedoch vorgesehen rechtlichen Garantien Ausbildung, Beschäftigung und Wohnraum, aber in der Realität nicht alles geschafft, einen Job und ein Dach über dem Kopf zu bekommen.

    "Das Verteidigungsministerium - an das Zentralkomitee im Jahr 1959 berichtet, R. Malinowski - raspolahaet dannыmy, etwas Pos Fälle mit trudovыm Geräte und vor allem mit zhylyschnыm Bereitstellung uvolennыh Lager ofytserov ostaetsja neudovletvorytelnыm anderes. Durch STATUS 1. Oktober 1958 Manuskript IZ Anzahl uvolennыh Lager ofytserov, prynyatыh in Accounting voenkomatamy nicht trudoustroeno 3916 Menschen und nicht obespecheno zhylploschadyu 11 674 Menschen. Unter Aktien in 2081 netrudoustroennыh ofytserov Mann nicht poluchayut Rente. C uchetom gleichen ofytserov, uvolennыh auf prezhnym orhmeropryyatyyam, die Zahl der netrudoustroennыh 4736 sostavljaet Menschen und nicht obespechennыh zhylploschadyu - 47 674 Mann ".

    Nach den Erinnerungen dann demobilisierte Offiziere, viele von ihnen, vor allem diejenigen, die bis zur Rente blieb ein wenig, durch Biegen und Brechen versucht, in der Armee zu bleiben. Aber die Partei fand schnell einen Weg, um mit diesen Kriegsdienstverweigerer der Demobilisierung umzugehen. 1959 pensionierte Offiziere drastisch reduziert, so dass nicht zu erwarten, eine militärische Rente gegangen war.

    Am Ende desselben Jahres an das Präsidium des Zentralkomitees der KPdSU Note, die ihre Ansichten über die weitere Reduzierung der Armee zum Ausdruck geschickt Nikita Chruschtschow, "dumaetsya mich, etwas sledovalo bы JETZT Singet dalneyshee Reduction vooruzhenyy Auch in unserem Land ohne uslovyy bei vzaymnosty Co storony zweiten Staat und deutlich tieferem Zusammensetzung Persönlich Streitkräfte. Ich schytayu, etwas kann bы Das war das Sokrates, auf Millionen auf poltora Million Menschen bыt, aber Eto nado anderes posovetovatsya, yzuchyt mit dem Bundesministerium der Verteidigung. Beenden einer solchen Entscheidung und Durchführung von Ego - ist ymelo bы Very Large polozhytelnoe Auswirkung auf mezhdunarodnuyu Umwelt und unser Ansehen neveroyatno vыros bы in den Augen vseh Völker. Das war der bы neotrazymыm Dies ist ein Schlag gegen den Feind in der Welt und podzhyhatelyam und Förderer holodnoy Krieg ...

    Warum ich schytayu JETZT ist dies nicht möglich und neopasnыm? Moe solche Meinung osnovыvaetsya auf Volumen, was zum einen mы POSITION JETZT reif horosheho für die Entwicklung der Sowjetunion Wirtschaft; zweitens mы ymeem prekrasnoe Situation mit raketostroenyem; Wir, Sprechen Eigentlich jetzt ymeem Sortiment von Raketen-Lösungen für alle voennoy Probleme Wie FAHREN gut und blyzhneho Boy, wie "Land - Land", "die Luft - Land", "die Luft - die Luft" atomnыe podvodnыe Boot und andere leer und Überstrom Wir auch explosions ymeem gute Auswahl ... Ich denke, etwas NOW Das war der bы nerazumnыm ymet atomnыe und vodorodnыe Bombe, und raketы gleichzeitig bolshuyu die Armee zu halten. "

    Im Januar 1960 hat das Präsidium des Zentralkomitees beschlossen, die Armee für weitere 1,2 Millionen Menschen zu reduzieren. Innenpolitisch hatte die Veranstaltung viel mehr Erfahrung als der Welt. Sie sprachen über Chruschtschows Initiative und vergessen, und das Ansehen der Sowjetunion Offizier fiel auf den niedrigsten in der gesamten bisherigen Geschichte. In der Armee reduziert Aufstiegschancen nicht, und die jungen Offiziere einen neuen Weg gefunden, um die Formel "zwei plus zweihundert - das Ehrengericht -. Eine Million zweihundert" Absolventinnen und Absolventen von Schulen wurden absichtlich betrunken zu sein, auf so bald wie möglich "hrazhdantsi" und ein neues Leben beginnen.


    Die Aufgabe der Partei und der Regierung wieder erfüllt sind. Doch als im Jahr 1964 war die Rede von Senden Chruschtschow pensionierte Militärs diese Initiative einstimmig unterstützt. Nach dem Entfernen des Chruschtschow Größe der Armee begann, stetig wachsen, aber die Auswirkungen waren für viele Jahre zu spüren Demobilisierung. Alle mehr oder weniger ausgebildeten Absolventen und geschätzt Hochschulen lieber in zivilen Hochschulen engagieren, so in Militärschulen fallen, in der Regel nur diejenigen, die nirgendwo sonst haben könnte geben. Um die Attraktivität der militärischen Ausbildung Schulen zu erhöhen hatten höhere Medium - mit der Veröffentlichung eines Diploms höherer zivilen Bildung. Aber erst in den frühen 1970er Jahren, nach einem deutlichen Anstieg der Gehälter und Renten, die Zahl der Schüler in Militärschulen überstieg die Zahl der Sitzplätze.

    Damit ist der Traum von einem kleinen, professionellen und erstklassigen ausgestattete Armee und blieb ein Traum und wird wahrscheinlich so für immer bleiben.

     
    Eugeny Zhyrnov,
    "Kommersant-Vlast"















  •     Dr. Elke Scherstjanoi "Ein Rotarmist in Deutschland"
  •     Stern  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Märkische Allgemeine  "Hinter den Kulissen"
  •     Das Erste /TV/  "Kulturreport"
  •     Berliner Zeitung  "Besatzer, Schöngeist, Nervensäge, Liebhaber"
  •     SR 2 KulturRadio  "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Die Zeit  "Wodka, Schlendrian, Gewalt"
  •     Jüdische Allgemeine  "Aufzeichnungen im Feindesland"
  •     Mitteldeutsche Zeitung  "Ein rotes Herz in Uniform"
  •     Unveröffentlichte Kritik  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten vom Umgang mit den Deutschen"
  •     Bild  "Auf Berlin, das Besiegte, spucke ich!"
  •     Das Buch von Gregor Thum "Traumland Osten. Deutsche Bilder vom östlichen Europa im 20. Jahrhundert"
  •     Flensborg Avis  "Set med en russisk officers øjne"
  •     Ostsee Zeitung  "Das Tagebuch des Rotarmisten"
  •     Leipziger Volkszeitung  "Das Glück lächelt uns also zu!"
  •     Passauer Neue Presse "Erinnerungspolitischer Gezeitenwechsel"
  •     Lübecker Nachrichten  "Das Kriegsende aus Sicht eines Rotarmisten"
  •     Lausitzer Rundschau  "Ich werde es erzählen"
  •     Leipzigs-Neue  "Rotarmisten und Deutsche"
  •     SWR2 Radio ART: Hörspiel
  •     Kulturation  "Tagebuchaufzeichnungen eines jungen Sowjetleutnants"
  •     Der Tagesspiegel  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR  "Bücher Journal"
  •     Kulturportal  "Chronik"
  •     Sächsische Zeitung  "Bitterer Beigeschmack"
  •     Deutschlandradio Kultur  "Krieg und Kriegsende aus russischer Sicht"
  •     Berliner Zeitung  "Die Deutschen tragen alle weisse Armbinden"
  •     MDR  "Deutschland-Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Jüdisches Berlin  "Das Unvergessliche ist geschehen" / "Личные воспоминания"
  •     Süddeutsche Zeitung  "So dachten die Sieger"
  •     Financial Times Deutschland  "Aufzeichnungen aus den Kellerlöchern"
  •     Badisches Tagblatt  "Ehrliches Interesse oder narzisstische Selbstschau?"
  •     Freie Presse  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Nordkurier/Usedom Kurier  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten ungefiltert"
  •     Nordkurier  "Tagebuch, Briefe und Erinnerungen"
  •     Ostthüringer Zeitung  "An den Rand geschrieben"
  •     Potsdamer Neueste Nachrichten  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR Info. Forum Zeitgeschichte "Features und Hintergründe"
  •     Deutschlandradio Kultur  "Politische Literatur. Lasse mir eine Dauerwelle machen"
  •     Konkret "Watching the krauts. Emigranten und internationale Beobachter schildern ihre Eindrücke aus Nachkriegsdeutschland"
  •     Dagens Nyheter  "Det oaendliga kriget"
  •     Utopie-kreativ  "Des jungen Leutnants Deutschland - Tagebuch"
  •     Neues Deutschland  "Berlin, Stunde Null"
  •     Webwecker-bielefeld  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Südkurier  "Späte Entschädigung"
  •     Online Rezension  "Das kriegsende aus der Sicht eines Soldaten der Roten Armee"
  •     Saarbrücker Zeitung  "Erstmals: Das Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Neue Osnabrücker Zeitung  "Weder Brutalbesatzer noch ein Held"
  •     Thüringische Landeszeitung  "Vom Alltag im Land der Besiegten"
  •     Das Argument  "Wladimir Gelfand: Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Deutschland Archiv: Zeitschrift für das vereinigte Deutschland "Betrachtungen eines Aussenseiters"
  •     Neue Gesellschaft/Frankfurter Hefte  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst. Rezensionen
  •     Online Rezensionen. Die Literaturdatenbank
  •     Literaturkritik  "Ein siegreicher Rotarmist"
  •     RBB Kulturradio  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Українська правда  "Нульовий варiант" для ветеранiв вiйни / Комсомольская правда "Нулевой вариант" для ветеранов войны"
  •     Dagens Nyheter.  "Vladimir Gelfand. Tysk dagbok 1945-46"
  •     Ersatz  "Tysk dagbok 1945-46 av Vladimir Gelfand"
  •     Borås Tidning  "Vittnesmåil från krigets inferno"
  •     Sundsvall (ST)  "Solkig skildring av sovjetisk soldat frеn det besegrade Berlin"
  •     Helsingborgs Dagblad  "Krigsdagbok av privat natur"
  •     2006 Bradfor  "Conference on Contemporary German Literature"
  •     Spring-2005/2006 Foreign Rights, German Diary 1945-1946
  •     Flamman  "Dagbok kastar tvivel över våldtäktsmyten"
  •     Expressen  "Kamratliga kramar"
  •     Expressen Kultur  "Under våldets täckmantel"
  •     Lo Tidningen  "Krigets vardag i röda armén"
  •     Tuffnet Radio  "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Norrköpings Tidningar  "En blick från andra sidan"
  •     Expressen Kultur  "Den enda vägens historia"
  •     Expressen Kultur  "Det totalitära arvet"
  •     Allehanda  "Rysk soldatdagbok om den grymma slutstriden"
  •     Ryska Posten  "Till försvar för fakta och anständighet"
  •     Hugin & Munin  "En rödarmist i Tyskland"
  •     Theater "Das deutsch-russische Soldatenwörtebuch" / Театр  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     SWR2 Radio "Journal am Mittag"
  •     Berliner Zeitung  "Dem Krieg den Krieg erklären"
  •     Die Tageszeitung  "Mach's noch einmal, Iwan!"
  •     The book of Paul Steege: "Black Market, Cold War: Everyday Life in Berlin, 1946-1949"
  •     Телеканал РТР "Культура"  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     Аргументы и факты  "Есть ли правда у войны?"
  •     RT "Russian-German soldier's phrase-book on stage in Moscow"
  •     Утро.ru  "Контурная карта великой войны"
  •     Телеканал РТР "Культура":  "Широкий формат с Ириной Лесовой"
  •     Museum Berlin-Karlshorst  "Das Haus in Karlshorst. Geschichte am Ort der Kapitulation"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Rote Fahnen über Potsdam 1933 - 1989: Lebenswege und Tagebücher"
  •     Das Buch von Bernd Vogenbeck, Juliane Tomann, Magda Abraham-Diefenbach: "Terra Transoderana: Zwischen Neumark und Ziemia Lubuska"
  •     Das Buch von Sven Reichardt & Malte Zierenberg: "Damals nach dem Krieg Eine Geschichte Deutschlands - 1945 bis 1949" 
  •     Lothar Gall & Barbara Blessing: "Historische Zeitschrift Register zu Band 276 (2003) bis 285 (2007)"
  •     Kollektives Gedächtnis "Erinnerungen an meine Cousine Dora aus Königsberg"
  •     Das Buch von Ingeborg Jacobs: "Freiwild: Das Schicksal deutscher Frauen 1945"
  •     Закон i Бiзнес "Двічі по двісті - суд честі"
  •     Радио Свобода "Красная армия. Встреча с Европой"
  •     DEP "Stupri sovietici in Germania (1944-45)"
  •     Explorations in Russian and Eurasian History "The Intelligentsia Meets the Enemy: Educated Soviet Officers in Defeated Germany, 1945"
  •     DAMALS "Deutschland-Tagebuch 1945-1946"
  •     Das Buch von Pauline de Bok: "Blankow oder Das Verlangen nach Heimat"  
  •     Das Buch von Ingo von Münch: "Frau, komm!": die Massenvergewaltigungen deutscher Frauen und Mädchen 1944/45"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Schwarzmondnacht: Authentische Tagebücher berichten (1933-1953). Nazidiktatur - Sowjetische Besatzerwillkür
  •     История государства "Миф о миллионах изнасилованных немок"
  •     Das Buch Alexander Häusser, Gordian Maugg: "Hungerwinter: Deutschlands humanitäre Katastrophe 1946/47"
  •     Heinz Schilling: "Jahresberichte für deutsche Geschichte: Neue Folge. 60. Jahrgang 2008"
  •     Jan M. Piskorski "WYGNAŃCY: Migracje przymusowe i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie"
  •     Deutschlandradio "Heimat ist dort, wo kein Hass ist"
  •     Journal of Cold War Studies "Wladimir Gelfand, Deutschland-Tagebuch 1945–1946: Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне. Солдатские дневники"
  •     Частный Корреспондент "Победа благодаря и вопреки"
  •     Перспективы "Сексуальное насилие в годы Второй мировой войны: память, дискурс, орудие политики"
  •     Радиостанция Эхо Москвы & RTVi "Не так" с Олегом Будницким: Великая Отечественная - солдатские дневники"
  •     Books Llc "Person im Zweiten Weltkrieg /Sowjetunion/ Georgi Konstantinowitsch Schukow, Wladimir Gelfand, Pawel Alexejewitsch Rotmistrow"
  •     Das Buch von Jan Musekamp: "Zwischen Stettin und Szczecin - Metamorphosen einer Stadt von 1945 bis 2005"
  •     Encyclopedia of safety "Ladies liberated Europe in the eyes of Russian soldiers and officers (1944-1945 gg.)"
  •     Азовские греки "Павел Тасиц"
  •     Вестник РГГУ "Болезненная тема второй мировой войны: сексуальное насилие по обе стороны фронта"
  •     Das Buch von Jürgen W. Schmidt: "Als die Heimat zur Fremde wurde"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне: от советского к еврейскому?"
  •     Gedenkstätte/ Museum Seelower Höhen "Die Schlacht"
  •     The book of Frederick Taylor "Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany"
  •     Огонёк "10 дневников одной войны"
  •     The book of Michael Jones "Total War: From Stalingrad to Berlin"
  •     Das Buch von Frederick Taylor "Zwischen Krieg und Frieden: Die Besetzung und Entnazifizierung Deutschlands 1944-1946"
  •     WordPress.com "Wie sind wir Westler alt und überklug - und sind jetzt doch Schmutz unter ihren Stiefeln"
  •     Олег Будницкий: "Архив еврейской истории" Том 6. "Дневники"
  •     Åke Sandin "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Michael Jones: "El trasfondo humano de la guerra: con el ejército soviético de Stalingrado a Berlín"
  •     Das Buch von Jörg Baberowski: "Verbrannte Erde: Stalins Herrschaft der Gewalt"
  •     Zeitschrift fur Geschichtswissenschaft "Gewalt im Militar. Die Rote Armee im Zweiten Weltkrieg"
  •     Ersatz-[E-bok] "Tysk dagbok 1945-46"
  •     The book of Michael David-Fox, Peter Holquist, Alexander M. Martin: "Fascination and Enmity: Russia and Germany as Entangled Histories, 1914-1945"
  •     Елена Сенявская "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров (1944-1945 гг.)"
  •     The book of Raphaelle Branche, Fabrice Virgili: "Rape in Wartime (Genders and Sexualities in History)"
  •     БезФорматаРу "Хоть бы скорей газетку прочесть"
  •     Все лечится "10 миллионов изнасилованных немок"
  •     Симха "Еврейский Марк Твен. Так называли Шолома Рабиновича, известного как Шолом-Алейхем"
  •     Annales: Nathalie Moine "La perte, le don, le butin. Civilisation stalinienne, aide étrangère et biens trophées dans l’Union soviétique des années 1940"
  •     Das Buch von Beata Halicka "Polens Wilder Westen. Erzwungene Migration und die kulturelle Aneignung des Oderraums 1945 - 1948"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     Уроки истории. ХХ век. Гефтер. "Антисемитизм в СССР во время Второй мировой войны в контексте холокоста"
  •     Ella Janatovsky "The Crystallization of National Identity in Times of War: The Experience of a Soviet Jewish Soldier"
  •     Всеукраинский еженедельник Украина-Центр "Рукописи не горят"
  •     Bücher / CD-s / E-Book von Niclas Sennerteg "Nionde arméns undergång: Kampen om Berlin 1945"
  •     Das Buch von Michaela Kipp: "Großreinemachen im Osten: Feindbilder in deutschen Feldpostbriefen im Zweiten Weltkrieg"
  •     Петербургская газета "Женщины на службе в Третьем Рейхе"
  •     Володимир Поліщук "Зроблено в Єлисаветграді"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst. Katalog zur Dauerausstellung / Каталог постоянной экспозиции
  •     Clarissa Schnabel "The life and times of Marta Dietschy-Hillers"
  •     Еврейский музей и центр толерантности. Группа по работе с архивными документами 
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Bok / eBok: Anders Bergman & Emelie Perland "365 dagar: Utdrag ur kända och okända dagböcker"
  •     РИА Новости "Освободители Германии"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski  "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     Das Buch von Miriam Gebhardt "Als die Soldaten kamen: Die Vergewaltigung deutscher Frauen am Ende des Zweiten Weltkriegs"
  •     Petra Tabarelli "Vladimir Gelfand"
  •     Das Buch von Martin Stein "Die sowjetische Kriegspropaganda 1941 - 1945 in Ego-Dokumenten"
  •     The German Quarterly "Philomela’s Legacy: Rape, the Second World War, and the Ethics of Reading"
  •     Deutsches Historisches Museum "1945 – Niederlage. Befreiung. Neuanfang. Zwölf Länder Europas nach dem Zweiten Weltkrieg"
  •     День за днем "Дневник лейтенанта Гельфанда"
  •     BBC News "The rape of Berlin" / BBC Mundo / BBC O`zbek  / BBC Brasil / BBC فارْسِى "تجاوز در برلین"
  •     Echo24.cz "Z deníku rudoarmějce: Probodneme je skrz genitálie"
  •     The Telegraph "The truth behind The Rape of Berlin"
  •     BBC World Service "The Rape of Berlin"
  •     ParlamentniListy.cz "Mrzačení, znásilňování, to všechno jsme dělali. Český server připomíná drsné paměti sovětského vojáka"
  •     WordPress.com "Termina a Batalha de Berlim"
  •     Dnevnik.hr "Podignula je suknju i kazala mi: 'Spavaj sa mnom. Čini što želiš! Ali samo ti"                  
  •     ilPOST "Gli stupri in Germania, 70 anni fa"
  •     上 海东方报业有限公司 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?很多人仍在寻找真相
  •     연합뉴스 "BBC: 러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     Telegraf "SPOMENIK RUSKOM SILOVATELJU: Nemci bi da preimenuju istorijsko zdanje u Berlinu?"
  •    Múlt-kor "A berlini asszonyok küzdelme a szovjet erőszaktevők ellen"
  •     Noticiasbit.com "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Museumsportal Berlin "Landsberger Allee 563, 21. April 1945"
  •     Caldeirão Político "70 anos após fim da guerra, estupro coletivo de alemãs ainda é episódio pouco conhecido"
  •     Nuestras Charlas Nocturnas "70 aniversario del fin de la II Guerra Mundial: del horror nazi al terror rojo en Alemania"
  •     W Radio "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     La Tercera "BBC: El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Noticias de Paraguay "El drama de las alemanas violadas por tropas soviéticas hacia el final de la Segunda Guerra Mundial"
  •     Cnn Hit New "The drama hidden mass rape during the fall of Berlin"
  •     Dân Luận "Trần Lê - Hồng quân, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin 1945"
  •     Český rozhlas "Temná stránka sovětského vítězství: znásilňování Němek"
  •     Historia "Cerita Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     G'Le Monde "Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945 mang tên Hồng Quân"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Красная армия в Европе"
  •     Der Freitag "Eine Schnappschussidee"
  •     باز آفريني واقعيت ها  "تجاوز در برلین"
  •     Quadriculado "O Fim da Guerra e o início do Pesadelo. Duas narrativas sobre o inferno"    
  •     Majano Gossip "PER NON DIMENTICARE…….. LE PORCHERIE COMUNISTE !!!!!"
  •     Русская Германия "Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     Das Buch "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     BBC Русская служба "Изнасилование Берлина: неизвестная история войны" / BBC Україна "Зґвалтування Берліна: невідома історія війни"
  •     Гефтер. "Олег Будницкий: «Дневник, приятель дорогой!» Военный дневник Владимира Гельфанда"
  •     Гефтер "Владимир Гельфанд. Дневник 1942 года"
  •     BBC Tiếng Việt "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Дневники лейтенанта Гельфанда"
  •     Renato Furtado "Soviéticos estupraram 2 milhões de mulheres alemãs, durante a Guerra Mundial"
  •     Вера Дубина "«Обыкновенная история» Второй мировой войны: дискурсы сексуального насилия над женщинами оккупированных территорий"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Презентация книги Владимира Гельфанда «Дневник 1941-1946»"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Атака"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Бой"
  •     
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Победа"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. Эпилог
  •     Труд "Покорность и отвага: кто кого?"
  •     Издательский Дом «Новый Взгляд» "Выставка подвига"
  •     Katalog NT "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне " - собрание уникальных документов"
  •     Вести "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" - собрание уникальных документов"
  •     Радио Свобода "Бесценный графоман"
  •     Вечерняя Москва "Еще раз о войне"
  •     РИА Новости "Выставка про евреев во время ВОВ открывается в Еврейском музее"
  •     Телеканал «Культура» "Евреи в Великой Отечественной войне" проходит в Москве"
  •     Россия HD "Вести в 20.00"
  •     GORSKIE "В Москве открылась выставка "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Aгентство еврейских новостей "Евреи – герои войны"
  •     STMEGI TV "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Национальный исследовательский университет Высшая школа экономики "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Независимая газета "Война Абрама"
  •  
  •     Revista de Historia "El lado oscuro de la victoria aliada en la Segunda Guerra Mundial"
  •     Лехаим "Война Абрама"
  •     Libertad USA "El drama de las alemanas: violadas por tropas soviéticas en 1945 y violadas por inmigrantes musulmanes en 2016"
  •     НГ Ex Libris "Пять книг недели"
  •     Брестский Курьер "Фамильное древо Бреста. На перекрестках тех дорог…"
  •     Полит.Ру "ProScience: Олег Будницкий о народной истории войны"
  •     Олена Проскура "Запiзнiла сповiдь"
  •     Полит.Ру "ProScience: Возможна ли научная история Великой Отечественной войны?"
  •     Das Buch "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     Ahlul Bait Nabi Saw "Kisah Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     北京北晚新视觉传媒有限公司 "70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     Преподавание истории в школе "«О том, что происходило…» Дневник Владимира Гельфанда"
  •     Вестник НГПУ "О «НЕУБЕДИТЕЛЬНЕЙШЕЙ» ИЗ ПОМЕТ: (Высокая лексика в толковых словарях русского языка XX-XXI вв.)"
  •     Archäologisches Landesmuseum Brandenburg "Zwischen Krieg und Frieden" / "Между войной и миром"
  •     Российская газета "Там, где кончается война"
  •     Народный Корреспондент "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат: правда про "2 миллиона изнасилованых немок"
  •     Fiona "Военные изнасилования — преступления против жизни и личности"
  •     军情观察室 "苏军攻克柏林后暴行妇女遭殃,战争中的强奸现象为什么频发?"
  •     Независимая газета "Дневник минометчика"
  •     Независимая газета "ИСПОДЛОБЬЯ: Кризис концепции"
  •     Olhar Atual "A Esquerda a história e o estupro"
  •     The book of Stefan-Ludwig Hoffmann, Sandrine Kott, Peter Romijn, Olivier Wieviorka "Seeking Peace in the Wake of War: Europe, 1943-1947"
  •     Steemit "Berlin Rape: The Hidden History of War"
  •     Estudo Prático "Crimes de estupro na Segunda Guerra Mundial e dentro do exército americano"
  •     Громадське радіо "Насильство над жінками під час бойових дій — табу для України"
  •     InfoRadio RBB "Geschichte in den Wäldern Brandenburgs"
  •     Hans-Jürgen Beier gewidmet "Lehren – Sammeln – Publizieren"
  •     Русский вестник "Искажение истории: «Изнасилованная Германия»"
  •     Vix "Estupro de guerra: o que acontece com mulheres em zonas de conflito, como Aleppo?"
  •     El Nuevo Accion "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     Periodismo Libre "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     DE Y.OBIDIN "Какими видели европейских женщин советские солдаты и офицеры (1944-1945 годы)?"
  •     NewConcepts Society "Можно ли ставить знак равенства между зверствами гитлеровцев и зверствами советских солдат?"
  •     搜狐 "二战时期欧洲,战胜国对战败国的妇女是怎么处理的"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Начало войны. Личные источники"
  •     Журнал "Огонёк" "Эго прошедшей войны"
  •     Уроки истории. XX век "Книжный дайджест «Уроков истории»: советский антисемитизм"
  •