 |
 |
| Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-визволителів». Типовий російський імперський характер | ||
| |
||
|
5 листопада 2023 р.
Червона армія нікого в Європі не звільняла, вона була таким самим окупантом, як і Третій Рейх. За масові зґвалтування солдати не отримали належного покарання, вироків був мізер. Армія РФ, як і російська армія часів Другої світової війни, - збіговисько ґвалтівників і мародерів, проте сьогодні ми в змозі відплатити їм сповна за їхні вчинки. Цитати наведемо зі щоденників, для вашої зручності перекладемо їх українською мовою. Автор: Олександр Прокопів Рерайтерка: Маруся Влох Редактор сценарію: Максим Жовтун Дизайн обкладинки: Денис Василенко Ведучий: Олександр Прокопів Монтаж відео: Bouda Музыка: Sad Romance (a.k.a. Sad Violin) Ji Pyeong Kwon / Drama Sonatina Пропаганда має одну особливість — створювати ідеальний образ без жодних чорних плям. Саме такою зображають радянську армію в культі «9 травня»: із них ліплять бездоганних лицарів, хоча, на відміну від західних армій, вони не принесли свободу до Європи. Радянські солдати ґвалтували безліч жінок, підлітків і навіть дітей. Я, звісно, не стану замовчувати, що понад 7 млн українців воювали в лавах Червоної армії, але вирішальна різниця українського спадку від російського в тім, що ми можемо відверто говорити про нього. Протягом багатьох років ця тема була табуйована. Про неї мало говорили навіть у Німеччині. Тому сьогодні у відео я спробую описати червоноармійців, яких запам'ятали німецькі жінки |
||
 |
||
Вітаю на каналі "Історія України". Я - Олександр Прокопiв, і в цьому відео ви дізнаєтеся про чудесних ґвалтівників або міф про радянських визволителів. Пропаганда має свою особливість - створити ідеальний образ без будь-яких темних плям. Точно так само вони зображують Радянську армію в культі 9 травня, створюючи вигляд бездоганних облич. Хоча, на відміну від західних армій, вони не принесли свободи в Європу. Радянські солдати зґвалтували безліч жінок, підлітків і навіть дітей. Не можу замовчувати, що понад 7 мільйонів українців воювали в лавах Червоної Армії. Однак вирішальна різниця української спадщини від російської полягає в тому, що ми можемо відкрито говорити про це. Довгі роки ця тема була табуйована, про неї мало говорили навіть у Німеччині. Тому в сьогоднішньому відео я спробую описати червоноармійців, якими їх запам'ятали німецькі жінки. Почнемо з відомого щоденника Володимира Гельфанда, який провів усе життя в Радянському Союзі і пізніше допоміг захистити цих жінок від радянських солдатів. Радянським солдатам було заборонено вести щоденники, але Володимир вів свої записи з 1941 року до кінця війни, які ми надамо вам, перекладені українською мовою для вашої зручності. Ось що автор пише 25 квітня 1945 року в день, коли він зустрів двох німкень, матір і доньку, які втекли зі свого будинку з невеликою кількістю речей. "Вони тикалися в мене сюди", - пояснювала вродлива німкеня, задираючи спідницю, - "всю ніч, і їх було так багато. Я була дівчиною", - зітхнула вона і заплакала. "Вони мені зіпсували молодість. Серед них були старі, прищаві, і всі лізли на мене, всі тикалися. Їх було не менше двадцяти, так, так", - і залилася сльозами. "Вони ґвалтували в моїй присутності мою доньку", - вставила бідолашна мати, - "вони можуть прийти ще й знову ґвалтувати мою дівчинку". "Залишайся тут", - раптом кинулася до мене дівчина. - "Будеш спати зі мною. Ти можеш робити зі мною все, що захочеш, тільки ти один! Я згодна на все, що ти захочеш, тільки не вони знову!" Повертаючись до теми, давайте розглянемо Михайла Корякова, офіцера, який не повернувся до Радянського Союзу після завершення Другої світової війни, але залишив цікавий автобіографічний нарис. "В одній танковій дивізії була проведена перевірка машин: танки виявилися настільки забитими награбованим мотлохом, що в них неможливо було обернутися, - у разі раптовості екіпажі не змогли б вести бойові дії". Нижче - фрагменти про насильство над жінками. "На горі над стелею лунали жіночі крики, плач дітей. Захоплений хвилюванням, я почав одягатися. Дівчина стояла в кутку. "Не йди туди, вб'ють", - сказала вона, і я зрозумів, що не слід іти туди. Минулої ночі вбили офіцера міської комендатури, який намагався перешкодити насильству. Всю ніч ми слухали крики нещасних жінок". Зі страхом слухали крики, крики нещасних жінок, дітей, і тупіт важких солдатських чобіт над головою. Я дізнався про страшну річ: три тижні їх ґвалтували, у підсумку, зґвалтовано щонайменше 250 осіб, ґвалтували і жінок навіть на очах чоловіків. Два солдати зґвалтували напівсліпувату і висохлу фрау Сімон. Заради справедливості варто сказати, що грабували і ґвалтували не тільки радянські солдати, не залишалися осторонь і західні союзники. Але саме Радянська армія зробила насильство і вбивство мирного населення масовим. Важлива примітка: так чи інакше, були люди і проти, серед радянського керівництва або ж офіцерства проти ґвалтівників і мародерів, але втім, як ви розумієте, таких випадків було дуже мало. Наприклад, у книзі офіцера Радянської Армії, знов-таки Михайла Коякова, розповідається цікава історія, де офіцер мав розуміння про честь. На довгому столі посеред кімнати стояла труна, оббита червоним і обкладена паперовими квітами. У труні лежав капітан-помічник військового коменданта. Я був знайомий з ним, коли в першій поїздці в Бунслав він допомагав мені шукати будинок, де помер Кутузов. Капітан воював із перших днів війни, брав участь у Сталінградській і Курській битвах, мав бойові ордени і золоті нашивки за важкі поранення, за які його перевели на цю на роботу в комендатуру. Чи думав він, що отримає смерть тут, від руки мародера-грабіжника? Іноземці також описували мародерство, не без цього. Наприклад, британський історик Ентоні Білар у своїй книжці "Падіння Рейху 1945 року" розповідає про ставлення до населення окупованої Німеччини, про те, що окупанти біженців тиснули танками, розстрілювали з повітря, жінок і дівчат ґвалтували та залишали пораненими помирати. Ентоні Бівор стверджує, що близько 1 мільйона загиблих було в Померанії, Східній Пруссії та Сілезії. Спогади озвучені вище, на жаль. Якби ми не хотіли, але на основі щоденників німкень Берліна був би знятий навіть окремий фільм "Berlin 1945" від Viasat History, де таких історій сотні. За іншими підрахунками, сотні тисяч. Це доводить, що Червона армія нікого в Європі не звільняла, вона була таким самим монстром, як і Третій рейх. Ось одне свідчення німкені про те, як радянські солдати зґвалтували 12-річну дівчинку. У шумі великого міста було найгірше, у дитячому будинку стояв плач. Мірала лежала на дивані, постаріла. Я побачила дівчинку 12-ти років із тонким прозорим обличчям і великими, як у птаха, сірими очима. Дівчинку зґвалтував солдат другого ешелону. А через кілька днів у квартиру увірвалися солдати третього ешелону. Дівчинка, вирвавшись із рук, побігла крутими сходами і впала. Ще одне свідчення про злочин визволителів, так званих шведів. Марта Гіллер, жінка в Берліні, яку я також, на жаль, цитую: "Про мародерство. У наш підвал зайшло ще кілька героїв, які шукали не жінок, а годинники. Пізніше я побачила одного Івана з цілою годинниковою колекцією на обох зап'ястках, з п'ятьма-шістьма штуками годинників, які він вирівнював, постійно підтягував, перевіряв з дитячою злодійською усмішкою." Радістю, однак, на цьому не закінчилася розповідь автора. Більшовики вирішили зґвалтувати її. Про те, як звільняли авторку щоденника: один смикає мене за зап'ястя, далі роздягають. Тепер інший також смикає. Потім він кладе свою руку мені на голову. Так що я не можу більше кричати. Я більше не хочу кричати від страху бути задушеною. Обидва рвуть на мені одяг. Я вже лежу на землі. У кишені моєї сукні щось деренчить. Це, мабуть, ключі від будинку. Моя зв'язка. Ключі притискають мене головою до нижньої сходинки. Я відчуваю по спині мокрі прохолодні струмки поту. Над головою бачу щілини дверей, через які падає невелике світло. Один із чоловіків, який чатує, тоді як інші рвуть мою білизну і прибирають собі дорогу до мого тіла. Я шукаю на сходинці лівою рукою. Поки нарешті не знаходжу зв'язку ключів. Твердо схоплюю її пальцями лівою, правою я захищаюся, але нічого не допомагає. Вони просто розігрують зв'язки, коли я намагаюся встати, хитаючись, мене до себе притягує інший. Кулаками змушує мене встати на коліна на землю. Тепер ґвалтує інший і шепоче: швидко, швидко. "Ми вже не згадуємо." Як так звані визволителі ґвалтували слов'янських жінок, які потрапили до третього Рейху, або так звані остарбайтери. Про злочини на звільнених територіях України та Польщі. Простими словами, якщо хтось зараз і досі думає, що це було лише просто окремий випадок, то ні. Це природа типового російського імперіаліста. Але, запитаєте ви, а яка реакція була на це верхівки? Дійсно, Сталін видав укази, які забороняли мародерства і насильство. Але командири замовчували злочини своїх підлеглих і, більше того, долучалися до них. Червоноармійці прибули з територій винищених війною, багато хто вже не мав власних домівок. Вони жили одним днем, палали помстою, керувалися почуттями безкарності та вседозволеності. До того ж були нерідко неосвіченими та безжальними. Відомий історик Ентоні Бівор, який досліджував злочини визволителів, назвав події в Німеччині найбільшим феноменом масового зґвалтування в історії. Найреалістичнішою вважається цифра в 100 000 жінок у Берліні та 2 мільйони в усій Німеччині. Ці цифри знайдені в медичних записах, які збереглися. Дуже інформативно в матеріалі BBC наводяться дані про аборти в Берліні. Загалом у повоєнний період аборти були заборонені, але через масові зґвалтування німецьких жінок їх ненадовго дозволили. З червня 1945 по 1946 рік тільки в одному районі Берліна було схвалено 995 прохань про аборти. Одна з дівчат круглим дитячим почерком пише, що була зґвалтована вдома на очах своїх батьків. На думку деяких істориків, у німецьких жінок, зґвалтованих радянськими солдатами, народилося близько 300 000 дітей. 8 травня не є перемогою. Це страшна спадщина для світу, про яку потрібно пам'ятати і не допустити повторення. Чому ми говоримо про це зараз? Відповідь очевидна. Російська армія під час широкомасштабного вторгнення в Україну поводиться так само, взявши за основну ідею і привід для війни міфічне позбавлення від нацизму. Вона продовжує грабувати і ґвалтувати мирне населення. Жертвами російських військових стають не тільки жінки, а й зовсім маленькі діти та люди похилого віку. Сьогодні Служба безпеки України перехоплює багато розмов окупантів, з яких ми можемо зрозуміти, що історія повторюється. Поширюйте правду про злочини росіян. Дякую за увагу. |
© Ukraine History
| Деды-насильники, или миф о "воинах-освободителях". Типичный российский имперский характер | ||
| |
||
|
5 ноября 2023 г.
Красная армия никого в Европе не освобождала, она была таким же оккупантом, как и Третий Рейх. За массовые изнасилования солдаты не получили должного наказания, приговоров был мизер. Армия РФ, как и российская армия времен Второй мировой войны, - сборище насильников и мародеров, однако сегодня мы в состоянии отплатить им сполна за их поступки. Цитаты приведем из дневников, для вашего удобства переведем их на украинский язык. Автор: Александр Прокопов Рерайтер: Маруся Влох Редактор сценария: Максим Жовтун Дизайн обложки: Денис Василенко Ведущий: Александр Прокопов Монтаж видео: Bouda Музыка: Sad Romance (a.k.a. Sad Violin) Ji Pyeong Kwon / Drama Sonatina Пропаганда имеет одну особенность - создавать идеальный образ без каких-либо черных пятен. Именно такой изображают советскую армию в культе "9 мая": Из нее лепят безупречных рыцарей, хотя, в отличие от западных армий, они не принесли свободу в Европу. Советские солдаты насиловали множество женщин, подростков и даже детей. Я, конечно, не стану замалчивать, что более 7 млн украинцев воевали в рядах Красной армии, но решающая разница украинского наследия от российского в том, что мы можем откровенно говорить об этом. В течение многих лет эта тема была табуирована. О ней мало говорили даже в Германии. Поэтому сегодня в видео я попробую описать красноармейцев, какими их запомнили немецкие женщины. |
||
| |
||
Приветствую на канале "История Украины". Я - Александр Прокопов, и в этом видео вы узнаете о чудесных насильниках или мифе о советских освободителях. Пропаганда имеет свою особенность - создать идеальный образ без каких-либо темных пятен. Точно так же они изображают Советскую армию в культе 9 мая, создавая вид безупречных лиц. Хотя, в отличие от западных армий, они не принесли свободы в Европу. Советские солдаты изнасиловали множество женщин, подростков и даже детей. Не могу умалчивать, что более 7 миллионов украинцев воевали в рядах Красной Армии. Однако решающая разница украинского наследия от российского заключается в том, что мы можем открыто говорить об этом. Долгие годы эта тема была табуирована, о ней мало говорили даже в Германии. Поэтому в сегодняшнем видео я попробую описать красноармейцев, какими их запомнили немецкие женщины. Начнем с известного дневника Владимира Гельфанда, который провел всю жизнь в Советском Союзе и позже помог защитить этих женщин от советских солдат. Советским солдатам было запрещено вести дневники, но Владимир вел свои записи с 1941 года до конца войны, которые мы предоставим вам, переведенные на украинский язык для вашего удобства. Вот что автор пишет 25 апреля 1945 года в день, когда он встретил двух немок, мать и дочь, которые сбежали из своего дома с небольшим количеством вещей. "Они тыкались в меня сюда", - объясняла красивая немка, задирая юбку, - "всю ночь, и их было так много. Я была девушкой", - вздохнула она и заплакала. "Они мне испортили молодость. Среди них были старые, прыщавые, и все лезли на меня, все тыкались. Их было не меньше двадцати, да, да", - и залилась слезами. "Они насиловали в моем присутствии мою дочь", - вставила бедная мать, - "они могут прийти еще и снова насиловать мою девочку". "Оставайся здесь", - вдруг бросилась ко мне девушка. - "Будешь спать со мной. Ты можешь делать со мной все, что захочешь, только ты один! Я согласна на все, что ты захочешь, только не они снова!" Возвращаясь к теме, давайте рассмотрим Михаила Корякова, офицера, который не вернулся в Советский Союз после завершения Второй мировой войны, но оставил интересный автобиографический очерк. "В одной танковой дивизии была произведена проверка машин: танки оказались настолько забитыми награбленным хламом, что в них невозможно было обернуться, - в случае внезапности экипажи не смогли бы вести боевые действия". Ниже - фрагменты о насилии над женщинами. "На горе над потолком раздавались женские крики, плач детей. Увлеченный волнением, я начал одеваться. Девушка стояла в углу. "Не иди туда, убьют", - сказала она, и я понял, что не следует идти туда. Прошлой ночью убили офицера городской комендатуры, который пытался помешать насилию. Всю ночь мы слушали крики несчастных женщин". Со страхом слушали крики, крики несчастных женщин, детей, и топот тяжелых солдатских сапог над головой. Я узнал о страшной вещи: три недели их насиловали, в итоге, изнасиловано не менее 250 человек, насиловали и женщин даже на глазах мужчин. Два солдата изнасиловали полуслеповатую и высохшую фрау Симон. Ради справедливости стоит сказать, что грабили и насиловали не только советские солдаты, не оставались в стороне и западные союзники. Но именно Советская армия сделала насилие и убийство мирного населения массовым. Важное примечание: так или иначе, были люди и против, в числе советского руководства или же офицерства против насильников и мародеров, но впрочем, как вы понимаете, подобных случаев было очень мало. Например, в книге офицера Советской Армии, опять-таки Михаила Коякова, рассказывается интересная история, где офицер имел понимание о чести. На длинном столе посреди комнаты стоял гроб, обитый красным и обложенный бумажными цветами. В гробу лежал капитан-помощник военного коменданта. Я был знаком с ним, когда в первой поездке в Бунслав он помогал мне искать дом, где умер Кутузов. Капитан воевал с первых дней войны, участвовал в Сталинградской и Курской битвах, имел боевые ордена и золотые нашивки за тяжелые ранения, за которые его перевели на эту на работу в комендатуру. Думал ли он, что получит смерть здесь, от руки мародера-грабителя? Иностранцы также описывали мародерство, не без этого. Например, британский историк Энтони Билар в своей книге "Падение Рейха 1945" рассказывает об отношении к населению оккупированной Германии, о том, что оккупанты беженцев давили танками, расстреливали с воздуха, женщин и девушек насиловали и оставляли ранеными умирать. Энтони Бивор утверждает, что около 1 миллиона погибших было в Померании, Восточной Пруссии и Силезии. Воспоминания озвучены выше, к сожалению. Если бы мы не хотели, но на основе дневников немок Берлина, был бы снят даже отдельный фильм "Berlin 1945" от Viasat History, где таких историй сотни. По другим подсчетам, сотни тысяч. Это доказывает, что Красная армия никого в Европе не освобождала, она была таким же монстром, как и Третий рейх. Вот одно свидетельство немки о том, как советские солдаты изнасиловали 12-тилетнюю девочку. В шуме большого города было хуже всего, в детском доме стоял плач. Мирала лежала на диване, постаревшая. Я увидела девочку 12-ти лет с тонким прозрачным лицом и большими, как у птицы, серыми глазами. Девочку изнасиловал солдат второго эшелона. А через несколько дней в квартиру ворвались солдаты третьего эшелона. Девочка, вырвавшись из рук, побежала по крутой лестнице и упала. Еще одно свидетельство о преступлении освободителей, так называемых шведов. Марта Хиллер, женщина в Берлине, которую я также, к сожалению, цитирую: "О мародерстве. В наш подвал зашло еще несколько героев, которые искали не женщин, а часы. Позже я увидела одного Ивана с целой часовой коллекцией на обоих запястьях, с пятью-шестью штуками часов, которые он выравнивал, постоянно подтягивал, проверял с детской воровской ухмылкой." Радостью, однако, на этом не закончился рассказ автора. Большевики решили изнасиловать ее. О том, как освобождали автора дневника: один дергает меня за запястье, дальше раздевают. Теперь другой также дергает. Потом он кладет свою руку мне на голову. Так что я не могу больше кричать. Я больше не хочу кричать от страха быть задушенной. Оба рвут на мне одежду. Я уже лежу на земле. В кармане моего платья что-то дребезжит. Это, должно быть, ключи от дома. Моя связка. Ключи прижимают меня головой к нижней ступеньке. Я чувствую по спине мокрые прохладные ручьи пота. Над головой вижу щели дверей, через которые падает небольшой свет. Один из мужчин, который караулит, в то время как другие рвут мое белье и убирают себе дорогу к моему телу. Я ищу на ступеньке левой рукой. Пока наконец не нахожу связку ключей. Твердо схватываю ее пальцами левой, правой я защищаюсь, но ничего не помогает. Они просто разыгрывают связки, когда я пытаюсь встать, шатаясь, меня к себе притягивает другой. Кулаками заставляет меня встать на колени на землю. Теперь насилует другой и шепчет: быстро, быстро. "Мы уже не вспоминаем." Как так называемые освободители насиловали славянских женщин, попавших в третий Рейх, или так называемые остарбайтеры. О преступлениях на освобожденных территориях Украины и Польши. Простыми словами, если кто-то сейчас и до сих пор думает, что это было лишь просто отдельный случай, то нет. Это природа типичного российского империалиста. Но, спросите вы, а какая реакция была на это верхушки? Действительно, Сталин издал указы, которые запрещали мародерства и насилие. Но командиры замалчивали преступления своих подчиненных и, более того, приобщались к ним. Красноармейцы прибыли с территорий истребленных войной, у многих уже не было собственных домов. Они жили одним днем, пылали местью, руководствовались чувствами безнаказанности и вседозволенности. К тому же были нередко необразованными и безжалостными. Известный историк Энтони Бивор, исследовавший преступления освободителей, назвал события в Германии величайшим феноменом массового изнасилования в истории. Наиболее реалистичной считается цифра в 100 000 женщин в Берлине и 2 миллиона во всей Германии. Эти цифры найдены в медицинских записях, которые сохранились. Очень информативно в материале BBC приводятся данные об абортах в Берлине. В целом впослевоенный период аборты были запрещены, но из-за массовых изнасилований немецких женщин их ненадолго разрешили. С июня 1945 по 1946 только в одном районе Берлина было одобрено 995 просьб об абортах. Одна из девушек круглым детским почерком пишет, что была изнасилована дома на глазах своих родителей. По мнению некоторых историков, у немецких женщин, изнасилованных советскими солдатами, родилось около 300 000 детей. 8 мая не является победой. Это страшное наследие для мира, о котором нужно помнить и не допустить повторения. Почему мы говорим об этом сейчас? Ответ очевиден. Российская армия во время широкомасштабного вторжения в Украину ведет себя так же, взяв за основную идею и повод для войны мифическое избавление от нацизма. Она продолжает грабить и насиловать мирное население. Жертвами российских военных становятся не только женщины, но и совсем маленькие дети и старики. Сегодня Служба безопасности Украины перехватывает много разговоров оккупантов, из которых мы можем понять, что история повторяется. Распространяйте правду о преступлениях россиян. Спасибо за внимание. |
украинский