• Kfdvgtu الجوائز من ألمانيا - ما كان عليه وكيف. الذين اغتصبوا الألمانية وكيف عاش في ألمانيا المحتلة
  •    

    الجوائز من ألمانيا - ما كان عليه وكيف. الذين اغتصبوا الألمانية وكيف عاش في ألمانيا المحتلة

     
    10/27/2021
     

    اليوم Tatyana Tatya (والدة مدون واحد ويبدو أنها كاتبة) لاحظت وطنية:

    "أنا أفكر: إذا اغتصب الجنود الروس ملايين الألمان، كما نقول هنا، ثم هؤلاء الألمان، فمن الضروري أن نصدق - حسنا، ربما ليس كل شيء، ونصف، أنجوا الأطفال. إذن، السكان من ألمانيا في المناطق المفرزة هي الآن الروسية وليس الألمانية؟

    إن الناس ساخطوا بالفعل في هذا الأمر، ولكن، يبدو لي، سوف يجيب المخضرم السوفياتي Leonid Rabicov السوفياتيون على أفضل شيء في تاتيانا. أدناه مقتطفات من ذكريات كتابه "الحرب جميع الكتابة":

    تستلقي النساء والأم وبناتهن على اليمين وعلى اليسار على طول الطريق السريع، وقبل كل منها، هناك أرمادات غذائية للرجال مع السراويل البحرية.

    الغراس البحري مع الدم وفقدان الوعي هو ذوبان نحو مساعدة الأطفال الذين يطلقون النار. gogot، الهدير، الضحك، الصراخ ويشين. ويقف قائدهم، والجماعات الاقتصادية الخاصة بهم وعقيدهم على الطريق السريع، والذي يضحك، والذي يجري، لا، إلى حد ما. هذا هو أن جميع جنودهم سيشاركون دون استثناء.

    لا، وليس قبضة فطيرة وليس على الإطلاق الانتقام من الغزاة اللعينة هذه الجنس الجماعي القاتل.

    السمان، والإفلات من العقاب، والجمع والمنطق القاسي للحشد الذهبي.

    بالصدمة، كنت جالسا في المقصورة نصف أسبوع، وقف سائق ديميدوف في خط، وقد عانيت من قرطاج فلوبرت، وفهمت أن الحرب بعيدة عن كل شيء. العقيد، الذي أجريته للتو، لا يتحمل واحتلال قائمة انتظار نفسها، ويطلق النار كبرى شهود القتال في هستيريات الأطفال والمسنين.

    أطلق النار! بواسطة السيارة!

    وخلف الوحدة التالية.

    ومرة أخرى توقف، ولا يمكنني الحفاظ على علاقاتي، التي أصبحت أيضا في قوائم انتظار جديدة. بلدي الغثيان يقترب من الحلق.

    إلى الأفق بين جبال الخرق، عربات مقلوبة لجثث النساء، كبار السن، الأطفال. يتم إصدار الطريق السريع للحركة. دراشت.

    أنا وان تعليقي من الإدارة يحصل على احباط كيلومترين من الطريق السريع.

    في جميع الغرف، فإن جثث الأطفال، كبار السن، اغتصبوا النساء.

    نحن متعبون جدا، وهذا، دون الاهتمام لهم، وضعوا على الأرض بينهم وبين نائمين.

    في الصباح ونحن ننشر جهاز Walkie-Talkie، في RSB، نربط مع الجبهة. نحصل على مؤشر على الخطوط. الأجزاء المتقدمة التي تواجه أخيرا مع الدفاع عن الفيلق والانقسامات الألمانية.

    الألمان لم يعد يتراجعون، يموتون، لكنهم لا يستسلمون. يظهر الطيران في الهواء. أخشى أن ارتكب خطأ، يبدو لي أنه في القسوة، لا هوادة فيها وعدد الخسائر على كلا الجانبين، يمكن مقارنة هذه المقاتلين بالمعارك بالقرب من ستالينغراد. انها موجودة في المستقبل.

    أنا لا أترك الهواتف. أحصل على أوامر، أعطي أوامر. فقط خلال النهار حان الوقت لإحضار جثث الفناء.

    أنا لا أتذكر المكان الذي تحملناهم.

    في امتدادات الخدمة؟ لا أستطيع أن أتذكر أين، وأنا أعلم أننا لم ندفنهم أبدا.

    يبدو أن فرق الجنازة كانت، لكنها بعيدة عن الخلف.

    لذلك، أنا أساعد في تحمل الجثث. أشتهي صامتة على الحائط في المنزل.

    الربيع، على الأرض العشب الأخضر الأول، الشمس الساخنة مشرقة. منزلنا الأصلي، مع النباتات، في الطراز القوطي، مغطى بالبلاط الأحمر، ربما يبلغ مائتي عام، الفناء، العمل الحجري القوي، الذي يبلغ من العمر خمسمائة عام.

    في أوروبا، نحن، في أوروبا!

    تم جمعها، وفجأة في البوابة المفتوحة تتكون من حوافتين من الفتيات البالغين من العمر ستة عشر عاما. في عيون أي خوف، ولكن القلق الرهيب.

    رأيتني وركضت واقطعت بعضها البعض، في اللغة الألمانية في محاولة لشرح شيء لي. على الرغم من أنني لا أعرف اللغة، إلا أنني أسمع كلمات "الأم"، "Faiter"، "Brueder".

    يصبح من الواضح لي أنه في وضع رحلات الذعر، فقدوا أسرهم في مكان ما.

    أنا آسف للغاية بالنسبة لهم، وأنا أفهم أنهم يحتاجون من ساحة القارب لدينا لتشغيل حيث تبدو وأسرع، وأقول لهم:

    mutter، faiter، شامق - nicht! - وأري بالإصبع في البوابة الطويلة الثانية - هناك. ودفعهم.

    هنا يفهمونني، ابتعد بسرعة، تختفي من الأفق، وأنا تنهد بإغاثة - أنقذ فتاتان على الأقل، وأذهب إلى الطابق الثاني لهواتي، اتبع بعناية حركة الأجزاء، ولكن لا يمر وعشرون دقائق، كما اعترفت لي الفناءات يتم إعطاء بعض الصراخ، يبكي، الضحك، حصيرة.

    تشغيل إلى النافذة.

    على خطوات المنزل، تقف رئيس مجلس النواب، وتحول اثنين من الرقيب أيديهم، وهم عازمون بثلاثة وفيات من هذين الفتاتين، وعلى العكس من ذلك - كانت خدمة مقر المقر بأكملها هي السائق، أوامر، بيزاري، رسل.

    Nikolaev، Sidorov، Kharitonov، Pimenov ... - القيادة الرئيسية A. - خذ الفتيات للأيدي والساقين والتنانير والبلوزات. في صفين يحصلان على! أحزمة unfutton، السراويل والسراويل سحب! الحق وعلى اليسار، واحدة تلو الأخرى، تبدأ!

    أ. الأوامر، وعلى الدرج من المنزل تشغيل وضبط إلى صفوف سياقتي، فصيلي. واثنين من "المحفوظ" معي بنات تكمن على لوحات الحجر القديمة، والأيدي في نائب، وسجل الأفواه بالكعك، وانتشار الأرجل - لم تعد تحاول الهرب من أيدي أربعة رقيبات، والدموع الخامسة الدموع على قطع من البلوزات الخاصة بهم، حمالات الصدر، التنانير والسراويل.

    أكملت من منزل الاتصال الهاتفي - ضحك وحصيرة.

    لا تقلل Sherngi، وبعض المرتفعات، والبعض الآخر ينزل، وحول الشهداء بالفعل البرك الدم، وليس هناك نهاية لشركة Shangam، Gogot و Mat.
    الفتيات بالفعل فاقد الوعي، وتستمر العربدة.

    احتلال بفخر، الأوامر الرئيسية الرئيسية، ولكن آخر واحد يرتفع، ويتعارض المنفذين على نصف روبل.

    الرائد أ. يسحب من الحافظة ناجان ويطلق النار على أفواه الشهداء الكريستال، والسحب الرقيب مسطحاتهم المختارة في الخنزير، ويبدأ الخنازير الجائعة في تمزيق الأذنين والأنف والصدر وبعد بضع دقائق هناك فقط جماجم، عظام، فيرتونز.

    أنا خائف مثير للاشمئزاز.

    فجأة، توغل الغثيان إلى الحلق، ويتحول من الداخل إلى الخارج.

    رئيسي A. - الله، يا له من نغمات!

    لا أستطيع العمل، نفاد المنزل، دون تفكيك الطريق، أذهب إلى مكان ما، أعود، لا أستطيع، أود أن أنظر إلى الخنزير.

    أمامي عيون لحم الخنزير سكب بالدم، وبين القش والقمامة لحم الخنزير جماجم، الفك، العديد من الفقرة والعظام والصلبين الذهبيين - اثنان "المحفوما" من قبل الفتيات.

    حاول قائد المدينة، الكبير العقيد، تنظيم دفاع دائري، لكن مقاتليهم نصف مان سقطوا النساء والفتيات من الشقق. في الموقف الحرج، يقوم القائد باتخاذ قرار الحصول على جندي فقد السيطرة على نفسه. فيما يتعلق بتعليماته، فإن ضابط الاتصالات تقارير لي أمرا بترتيب تحدد حول الكنيسة المضيفة القتالية الثمانية من مدافعتي سيارتي، وضرب فريق تم إنشاؤه خصيصا من المحاربين الذين فقدوا السيطرة على أنفسهم.

    يعود فريق آخر إلى جزء من الجنود والضباط بحثا عن "متعة" الجنود والضباط، يشرحهم أن المدينة والمنطقة محاطة. بصعوبة تخلق دفاع دائري.

    في هذا الوقت، يقود حوالي مائتان وخمسون نساء وفتيات إلى الكنيسة، لكن عدة آلاف من الدبابات تقترب من الكنيسة. يتم الضغط على الدافعات، التي تم دفعها من مدخل مدافع سيارتي، اقتحام المعبد، توقف وتبدأ في اغتصاب النساء.

    لا أستطيع أن أفعل أي شيء. الشباب الألمانية تبحث عن الحماية، والآخر ينزل على ركبتيه.

    ملازم هير، ملازم هير!

    أملا لشيء ما، تحيط بي. كل ما يقول شيئا.

    والرسالة بالفعل تندفع في جميع أنحاء المدينة، وقد تم بالفعل تصطف قائمة الانتظار، ومرة \u200b\u200bأخرى هذا gogot اللعينة، وقائمة الانتظار، والجنود بلدي.

    العودة، ه ... والدتك! "لا أعرف من أين أعطي نفسي وكيفية حماية أولئك الذين يتنفسون عن قدمي، والمأساة تنمو بسرعة".

    يشتكي من الموت النساء. والآن على الدرج (لماذا؟ لماذا؟) يسقط الطابق العلوي، على منصة الدم الدموي، شبه مسمر، وفقد وعي وفقد النوافذ المطردة على ألواح الحجر من الجسر.

    انتزاع، خلع ملابسه، قتل. لا يوجد أحد من حولي. هذا ليس بعد، لم يري أي من جنود بلدي. ساعة غريبة.

    غادر الدبابات. الصمت. ليلة. جبل رهيب من الجثث. غير قادر على البقاء، نترك الكنيسة. ونحن أيضا لا ننام.

    لذلك بدا أن المخضرم السوفيتي ليونيد نيكولايفيتش رابيتشيف يرى الكاتب تاتيانا تولستوي. الألمانية، بالطبع، أنجبت - ولكن فقط أولئك الذين لم يقتلوا. والديو، تانيا، لا تلد.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية

    في روسيا، أصبح كتابا رائعا للبيع - مذكرات ضابط الجيش السوفيتي فلاديمير جيلفاند، الذي يوصفه أيام الأسبوع الدامية للحرب الوطنية العظمى دون زخرفة وفواتية.

    يعتقد البعض أن النهج الحاسم للماضي غير أخلاقي أو غير مقبول ببساطة، بالنظر إلى الضحايا البطل وفيات 27 مليون من المواطنين السوفيتي.

    يعتقد البعض الآخر أن الأجيال القادمة يجب أن تعرف الأهوال الحقيقية للحرب وتستحق رؤية الصورة غير المهتورة.

    مراسل بي بي سي لوسي ESCH حاولت أن أفهم بعض الصفحات المعروفة لتاريخ الحرب العالمية الأخيرة.

    قد تكون بعض الحقائق والظروف المنصوص عليها في مقالها غير مناسبة للأطفال.

     

    __________________________________

     

    في حديقة Treft على مشارف برلين، يكون الشفق مكثفا. أنا أنظر إلى الشاهق علي ضد خلفية سماء قريبة من السماء نصب تذكاري للمحرر.

    يحمل الجندي الذي يقف على حطام بطول 12 مترا في يد واحدة سيفا في يد واحدة، ويجلس الفتاة الألمانية الصغيرة على يده الأخرى.

    تم دفن خمسة آلاف من أصل 80 ألف جنديا سوفيا في معركة برلين في الفترة من 16 إلى 2 نيسان / مايو 1945 هنا.

    تنعكس النسب الهائلة في هذا النصب التذكاري نطاق الضحايا. في الجزء العلوي من قاعدة التمثال، حيث يؤدي الدرج الطويل، يكون مدخل القاعة التي لا تنسى مرئيا، مضاءة كضريح ديني.

    جذب انتباهي نقشا، يشبه أن الشعب السوفيتي أنقذ الحضارة الأوروبية من الفاشية.

    ولكن بالنسبة للبعض في ألمانيا، فإن هذا النصب التذكاري هو سبب ذكريات أخرى.

    اغتصب الجنود السوفيتيون عدد لا يحصى من النساء على طول الطريق إلى برلين، لكن نادرا ما تحدث بعد الحرب - سواء في الشرقية وفي ألمانيا الغربية. وفي روسيا اليوم، هناك عدد قليل من الأشخاص الذين يتحدثون عن ذلك.

    مذكرات فلاديمير جلفاندا

    ترفض العديد من وسائل الإعلام الروسية القصص حول الاغتصاب كأسطورة، مضغوطة في الغرب، ولكن واحدة من المصادر العديدة التي أخبرنا ما كان يحدث هو مذكرات الضابط السوفيتي.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. كتب فلاديمير جيلفاند يومياته بإخلاص مذهل في تلك الأوقات التي كانت خطرة قاتلة

    المقدم فلاديمير جيلفاند، سباق يهودي شاب من أوكرانيا، منذ عام 1941 وقبل نهاية الحرب، قاد سجلاته بإخلاص غير عادي، على الرغم من حظر اليوميات في الجيش السوفيتي الموجود بعد ذلك.

    وجد ابنه فيتالي، الذي سمح لي بقراءة المخطوطة، مذكرات عندما تفكيك أوراق والده بعد وفاته. كانت اليوميات متاحة على الشبكة، ولكن الآن نشرت لأول مرة في روسيا في شكل كتاب. خرج اثنان من الإصدارات المختصرة من مذكرات في ألمانيا والسويد.

    تحدد يوميات عدم وجود النظام والانضباط في القوات العادية: حصص حصان ضئيلة، قمل، معاداة السامية الروتينية والسرقة اللانهائية. كما يقول، سرق الجنود زملائهم الرفاق.

    في فبراير 1945، استندت الوحدة العسكرية في جيلفاند بالقرب من نهر أودر، والتحضير للهجوم على برلين. يتذكر كيف أحاطت رفاقه وأسروا كتيبة الإناث الألمانية.

    "قبل يوم أمس، تصرف الكتيبة الأنثوية على الجناح الأيسر. لقد تم كسره من قبل الرأس، وأعلنت أنفاكات القطط الأسيرة أنفسهم بالتعبير عن القتلى لأولئك الذين قتلوا في مقدمة أزواجها. أنا لا أعرف ما فعلوه معهم، ولكن سيكون من الضروري تنفيذ الأشرار بلا رحمة "، كتب فلاديمير جيلفاند.

    واحدة من قصص جيلفاند الإرشادية تشير إلى 25 أبريل، عندما كان بالفعل في برلين. هناك جيلفاند لأول مرة في الحياة تدحرجت على دراجة. القيادة على طول ضفاف النهر Sprey، ورأى مجموعة من النساء المحاصرين في مكان حقائبهم وعقد عقدة.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. في فبراير 1945، استندت الوحدة العسكرية في جيفاند ليست بعيدة عن نهر أودر، والتحضير للهجوم على برلين

    "سألت الألمان حيث يعيشون فيه، في لومان الألمانية، وسألوا عن سبب تركهم من منزلهم، وتحدثوا مع رعب حول توم جبل، والتي تسببت في الجزء الأمامي أمام الجبهة في الليلة الأولى من وصول الأحمر الجيش "، يكتب مؤلف مذكرات.

    وأوضح الألمانية الجميلة "لقد أثارت هنا"، وأوضح الألمانية الجميلة، التي تلوح في الأفق تنورة، "طوال الليل، وهناك الكثير. كنت فتاة"، تنهدت وبكاوي. "لقد أفسدني. من بينها قديمة، بيمداد، وكل شيء ارتفع فيها. لي، جميع pokes. كانوا لا يقل عن عشرين، نعم، نعم، - وغمرت الدموع.

    "لقد اغتصبوا ابنتي معي"، أدرجت الأم الفقيرة، "لا يزال بإمكانهم أن يأتون واغتصروا مرة أخرى على فتاتي." لقد جاء الجميع لرعب مرة أخرى، وخرجت مريرة تنفذ من الزاوية في زاوية الطابق السفلي، حيث أصحاب قادني. "البقاء هنا، - هرعت فتاة لي، - سوف تنام معي. يمكنك أن تفعل كل شيء معي تريد، ولكن أنت وحدك فقط! "- يكتب جيلفاند في يومياته.

    "لقد ضرب ساعة الانتقام!"

    ينطوي الجنود الألمان من قبل ذلك الوقت أنفسهم في الأراضي السوفيتية بسبب الجرائم الوحشية التي ارتكبوا لمدة أربع سنوات تقريبا.

    صادف فلاديمير جلفاند بشهادات هذه الجرائم كجزء من دوره انتقل إلى المعارك إلى ألمانيا.

    "عندما قتل كل يوم، كل يوم من أيام الإصابة، عندما يمر عبر القرى المدمرة من قبل الفاشيين ... لدى أبي الكثير من الأوصاف حيث دمروا القرى، حتى الأطفال، دمر الأطفال الصغار من الجنسية اليهودية ... حتى سنة واحدة، سنة واحدة ... وهذا ليس لبعض الوقت، هذه هي السنوات. مشى الناس ورأوا ذلك. وذهبوا بهدف واحد - للانتقام والقتل "، كما يقول ابن فلاديمير جيلفاند. vitaly.

    اكتشف فيتالي جيلفاند هذه اليوميات بعد وفاة والده.

    Wehrmacht، حيث أن أيديولوجي الأيديولوجيين من النازية المفترضة، كانت قوة تنظيما جيدا من الآريون، والتي لن تكون مدمرة حتى الاتصال الجنسي مع "untermers" ("Neochochkami").

    ولكن تم تجاهل هذا الحظر، يقول مؤرخ المدرسة العليا للاقتصاد أوليج بودنيتسكي.

    كان الأمر الألماني يشعر بالقلق إزاء انتشار الأمراض التناسلية في القوات، والتي نظمت شبكة منازل الجمهور الجيش في الأراضي المحتلة.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. الأمل Vitaly Gelfand في نشر مذكرات الأب في روسيا

    من الصعب العثور على دليل مباشر على كيفية تعامل الجنود الألمان النساء الروسيات. العديد من التضحيات ببساطة لم تنج.

    ولكن في المتحف الألماني والروسي في برلين، أظهر لي مدير مكتبه يورغ مورري صورة من ألبوم شخصي لجندي ألماني، صنع في شبه جزيرة القرم.

    في الصورة - جسم المرأة، تذوب على الأرض.

    يقول المتحف: "يبدو كما لو قتلت عند الاغتصاب أو بعده. تنورة لها زديران، وتغلق اليدين الوجه".

    "هذه صورة صدمة. في متحفنا، كانت هناك نزاعات حول ما إذا كانت هذه الصور تحتاج إلى تعرضها. هذه حرب، وهذا هو العنف الجنسي في الاتحاد السوفيتي مع الألمان. نحن نعرض الحرب. لا تتحدث عن الحرب، لكن يورغ موريو يقول يورغ موريو: "كما تظهر ذلك".

    عندما دخل الجيش الأحمر "Lair من الوحش الفاشي"، كما دعت الصحافة السوفيتية برلين، شجعت الملصقات الغضب من الجنود: "الجنود، أنت في الأرض الألمانية. أصاب ساعة الانتقام!"

    أعلن بولي تاتيل للجيش التاسع عشر، الذي وصل إلى برلين على طول ساحل بحر البلطيق، أن الجندي السوفيتي الحقيقي كان مليئا بالكراهية أن فكرة الاتصال الجنسي مع الألمانية ستكون مثيرة للاشمئزاز له. لكن هذه المرة أثبت الجنود أن أيديولوجيةهم مخطئون.

    مؤرخ أنتوني بيفور، إجراء أبحاث كتابه "برلين: سقوط"، الذي تم نشره في عام 2002، موجود في تقارير أرشيف الدولة الروسية عن وباء العنف الجنسي في ألمانيا. تم إرسال هذه التقارير في نهاية عام 1944 من قبل موظفي شركة NKVD Lavrentia Beria.

    يقول بيفور: "لقد تنتقلون إلى ستالين". "يمكنك أن ترى على علامات، قرأوا أم لا. يبلغون عن الغابات الجماعية في الشرقية بروسيا وكيف حاولت النساء الألمان قتل أنفسهن وأطفالهن لتجنب هذا المصير".

    "سكان الزنزانة"

    تتحدث يوميات عسكرية أخرى، التي قادت عروس الجندي الألماني، حول كيفية تكيف بعض النساء مع هذا الوضع المرعب في محاولة البقاء على قيد الحياة.

    اعتبارا من 20 أبريل 1945، فإن المرأة التي لا يسمى اسمها، غادرت على الورق بلا رحمة في ملاحظتهم الصدق، البصيرة والأماكن التي تخلط بها الفكاهة في هانكريك.

    من بين جيرانها "شاب في السراويل الرمادية والنظارات في إطار سميك، مع إلقاء نظرة فاحصة على المرأة،" بالإضافة إلى ثلاث أخوات مسنين، كما تكتب، "الثلاثة هم الاباحية، في حيرة في بودنغ أسود كبير "

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية

    تحسبا في أجزاء الاقتراب من الجيش الأحمر، مازحت النساء: "أفضل روسي علي، من يانكيز، يجب أن أطلع أنه من الأفضل اغتصابه من أن يموت عندما قصف كارون للطيران الأمريكي.

    لكن عندما دخل الجنود إلى الطابق السفلي وحاولوا سحب النساء من هناك، بدأوا في أن يتوسلون مؤلفوا مذكراتهم لاستخدام معرفتها الروسية للشكوى إلى القيادة السوفيتية.

    في الشوارع تحولت إلى أنقاض، تمكنت من العثور على ضابط سوفيتي. يتجاهل. على الرغم من مرسوم ستالينسكي، يحظر العنف ضد السكان المدنيين، كما يقول، "لا يزال يحدث".

    ومع ذلك، فإن الضابط ينحدر إلى الطابق السفلي له وتقارير الجنود. لكن أحدهم خارج الغضب. "ما الذي تتحدث عنه؟ نرى ما فعله الألمان مع نسائنا!" يصرخ "." لقد أخذوا أختي و ... "الضابط يهدئه ويأخذ الجنود إلى الشارع.

    ولكن عندما يذهب مؤلف اليوميات إلى الممر للتحقق من ذلك، فقد تركوا أم لا، وهناك ما يكفي من الجنود الانتظار والاغتصاب بشدة، خنق تقريبا. الجيران الأفقي، أو "سكان الزنزانة"، وهم يدعوهم، يختبئون في الطابق السفلي، مغلق الباب وراءهم.

    "أخيرا، افتتح اثنين من المزاجهين. تحدق الجميع في وجهي،" لقد تم إطلاق جوارب بلدي، يدي يدي أحزمة الحزام. أبدأ الصراخ: "أنت خنازير! لقد اغتصبت هنا مرتين على التوالي، وتركني ملقاة هنا كقطعة من الأوساخ! "

    وجدت ضابطا من لينينغراد، الذي يقسم السرير. تدريجيا، فإن العلاقة بين المعتدي والضحية تصبح أقل قاسية وأكثر تباديا وغاملا. يناقش الضابط الألماني والسوفييت الأدبيات ومعنى الحياة.

    "بأي شكل من الأشكال، فمن المستحيل أن نقول إن اغتصاب كبير لي". "لماذا أفعل ذلك؟ لحم الخنزير المقدد، السكر، الشموع، اللحوم المعلبة؟ إلى حد ما، أنا متأكد من أنه كذلك. ولكن أيضا أحب ذلك. رئيسي، وأقل ما يريد أن يحصل مني كرجل، كلما كان يحب كرجل. "

    اختتم العديد من جيرانها هذه المعاملات مع الفائزين في برلين المهزومين.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. وجد بعض الألمان طريقة للتكيف مع هذا الوضع الرهيب.

    عندما تم نشر اليوميات في عام 1959 في ألمانيا تحت اسم "امرأة في برلين"، تسببت هذه القصة الصريحة في موجة من الاتهامات بأنه شعر شرف المرأة الألمانية. لا يثير الدهشة أن المؤلف، تنهده، طالب بعدم نشر أكثر من يوميات قبل وفاته.

    eisenhower: تبادل لاطلاق النار في مكان

    كان الاغتصاب مشكلة ليس فقط الجيش الأحمر.

    كان بوب ليلي، مؤرخ من جامعة شمال كنتاكي، قادرا على الوصول إلى أرشيف المحاكم العسكرية الأمريكية.

    تسبب كتابه (الذي اتخذته القوة) الكثير من النزاعات التي قررت في البداية لم يبدأ مجلس النشر الأمريكي للنشر عليه، وظهرت الطبعة الأولى في فرنسا.

    وفقا للتقديرات التقريبية لرمودة، ارتكب حوالي 14 ألف اغتصاب من قبل الجنود الأمريكيين في إنجلترا وفرنسا وألمانيا من 1942 إلى 1945.

    يقول ليلي: "في إنجلترا، كانت حالات الاغتصاب صغيرة جدا، ولكن بمجرد تجاوز الجنود الأمريكيين لوس أنجلوس، زاد عددهم بشكل حاد".

    وفقا له، كان الاغتصاب مشكلة ليس فقط الصورة، ولكن أيضا الانضباط الجيش. "قال إيسنهاير إنه يطلق النار على جندي في مسرح الجريمة والإبلاغ عن عمليات الإعدام في الصحف العسكرية، مثل النجوم والمشارب. في ألمانيا كان هناك ذروة من هذه الظاهرة".

    وكان الجنود من الاغتصاب؟

    ولكن ليس في ألمانيا؟

    لا. لم يتم إعدام جندي واحد للاغتصاب أو قتل المواطنين الألمان، - يعترف بلدة.

    اليوم، يواصل المؤرخون التحقيق في حقائق الجرائم الجنسية التي يرتكبها الحلفاء في ألمانيا.

    لسنوات عديدة، موضوع العنف الجنسي من قبل القوات المتحالفة - الجنود الأمريكيين والبريطانيين والفرنسيين والسوفيتيون - على أراضي ألمانيا صامتة رسميا. عدد قليل من الناس أفادوا عن ذلك، وحتى أقل تمنية الاستماع للجميع.

    الصمت

    حول هذه الأشياء في المجتمع ليس من السهل التحدث بشكل عام. بالإضافة إلى ذلك، في ألمانيا الشرقية، كان يعتبر التجديف بالكاد ينتقد الأبطال السوفيتي الذين تغلبوا على الفاشية.

    وفي ألمانيا الغربية، أطاح الخمور بأن الألمان الذين شهدوا جريمة النازية، وأطاحوا بموضوع معاناة هذا الناس.

    لكن في عام 2008 في ألمانيا في اليوميات، خرج سكان برلين "امرأة Unnamed - امرأة واحدة في برلين" مع ممثلة من نينا هوس في الدور الرئيسي.

    أصبح هذا الفيلم كفاؤلا للألمان وأثار الكثير من النساء لمعرفة ما حدث لهم. بين هؤلاء النساء هي Bullette Ingebborg.

    الآن إنجينتبورج البالغ من العمر 90 عاما يعيش في هامبورغ في الشقة، صور كاملة من القطط والكتب حول المسرح. في عام 1945، كانت 20. حلمت بأن تصبح ممثلة وعاشت مع والدتها في شارع عصري جميل في منطقة برلينسينسكي في شارلوتنبرغ.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. "اعتقدت أنهم سيقتلونني"

    عندما بدأ الهجوم السوفيتي على المدينة، اختبأت في طابق سفلي منزله، مثل مذكرات مؤلف "المرأة في برلين".

    "فجأة، كانت هناك دبابات في شارعنا، لقد وضعوا أجساد الجنود الروس والألمانيين في كل مكان"، وتذكر "أتذكر صوت شامل مروع للسقوط القنابل الروسية. اتصلنا بالنقلات الخاصة بهم (" السلطات الستالينية ")".

    مرة واحدة في الاستراحة بين التفجيرات، خرجت Ingebborg من الطابق السفلي وركض الحبل، والتي تكيفت مع الفتيل على المصباح.

    "فجأة، رأيت الروس، الذين أرسلوا مسدسات علي". "لقد جعلني أحدهم يهزني واغتصبني. ثم تغيروا في أماكن، واغتصبني آخر. اعتقدت أنني سوف أموت ذلك كانوا يقتلونني ".

    ثم لم يخبرك Ingeborg بما حدث لها. كانت صامتة حولها لعدة عقود، لأنه سيكون من الصعب التحدث عن ذلك. تتذكر أن والدتي تحب التباهي بأن ابنتها لم تطرق ".

    موجة الإجهاض

    لكن الاغتصاب كانت العديد من النساء في برلين. تتذكر انغتبورج أنه بعد الحرب مباشرة، أمرت النساء من 15 إلى 55 عاما بتمرير تحليل الأمراض المنقولة جنسيا.

    "من أجل الحصول على بطاقات الطعام، كنت بحاجة إلى شهادة طبية، وتذكر أن جميع الأطباء، وقضاياهم، كانت الاستقبال مليئة بالمرأة".

    ما هو النطاق الحقيقي للاغتصاب؟ غالبا ما يسمى الأرقام في 100 ألف امرأة في برلين ومليون في جميع أنحاء ألمانيا. كانت هذه الأرقام، تحديا ساخنا، تتراكم من السجلات الطبية الضخمة، وحفظها حتى يومنا هذا.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. نجت هذه الوثائق الطبية لعام 1945 بأعجوبة حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. فقط في منطقة واحدة من برلين، تمت الموافقة على 995 طلب من الإجهاض لمدة نصف عام.

    في المصنع العسكري السابق، حيث يتم الآن تخزين أرشيف الدولة، يوضحني موظفه مارتن Lukhterhand حزمة من مجلدات من الورق المقوى الأزرق.

    في ألمانيا، منعت الإجهاض وفقا للمادة 218 من القانون الجنائي. لكن Lukhterhand يقول أنه بعد الحرب كانت هناك فترة قصيرة من الوقت عندما سمح للمرأة بمقاطعة الحمل. ارتبط وضع خاص مع الاغتصاب الجماعي في عام 1945.

    من يونيو 1945 إلى 1946، تمت الموافقة على 995 طلبا للإجهاض فقط في منطقة برلين. تحتوي المجلدات على أكثر من ألف صفحة من الألوان والحجم المختلفة. يكتب إحدى الكتابة اليدوية التي تدور بنات الفتيات أنه اغتصب في المنزل، في غرفة المعيشة في عيون والديه.

    الخبز بدلا من الانتقام

    بالنسبة لبعض الجنود، كان يستحق كل هذا العناء، أصبحت النساء نفس الكأس مثل ساعات أو دراجات. لكن البعض الآخر تصرف بشكل مختلف تماما. في موسكو، قابلت أحد الأطراف المخضرم البالغ من العمر 92 عاما، الذي يتذكر كيف بدلا من الانتقام، سلم الجنود الألمان إلى الألمان.

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. يقول يوري ليشينكو أن الجنود السوفيات في برلين تصرفوا بطرق مختلفة

    "لإطعام، بالطبع، لم نتمكن من الجميع، أليس كذلك؟ وما شاركنا مع الأطفال. الأطفال الصغار تخويفون جدا، والعيون فظيعة جدا ... يتذكر أطفال الشفقة.

    في سترة، معلقة مع الطلبات والميداليات، يدعوني Yuri Lyashenko إلى شقته الصغيرة في الطابق العلوي من منزل متعدد الطوابق ويعامل البراندي والبيض المسلوق.

    يخبرني ما أردت أن أصبح مهندسا، لكنه تم استدعاؤه في الجيش ومثل فلاديمير جيلفاند، مرت الحرب بأكملها إلى برلين.

    صب كونياك في الزجاج، فإنه يوفر نخب من أجل السلام. غالبا ما تعني Taasts من أجل السلام، لكنها تشعر بأن الكلمات تذهب من القلب.

    نحن نتحدث عن بداية الحرب، عندما بتر تقريبا إلى الساق، وشعر عندما رأى علم أحمر على Reichstag. بعد بعض الوقت، قررت أن أسأله عن الاغتصاب.

    يقول مخضرم من الحرب "لا أعرف، لم يكن هناك مثل هذه الوحدة ... بالطبع، من الواضح أن هذه الحالات كانت اعتمادا على الشخص نفسه من الناس". "هنا واحد من هذا القبيل ... واحد سوف يساعد والآخر هو فجأة ... على وجهه غير مكتوب، أنت لا تعرفه ".

    ننظر إلى الوراء في الماضي

    ربما، لن نعرف أبدا النطاق الحقيقي للاغتصاب. لا تزال مواد المحاكم العسكرية السوفيتية والعديد من الوثائق الأخرى مغلقة. في الآونة الأخيرة، وافقت دوما الدولة على قانون "التعدي على الذاكرة التاريخية"، وفقا لأي شخص يكذب مساهمة الاتحاد السوفيتي للفوز على الفاشية، يمكن أن يكسب غرامة نقدية وما يصل إلى خمس سنوات من السجن.

    قال المؤرخ الشاب للجامعة الإنسانية في موسكو فيرا دوبوبين إنه لا يعرف شيئا عن هذه الاغتصاب حتى تلقى منحة دراسية للدراسة في برلين. بعد الدراسة في ألمانيا، كتبت وظيفة حول هذا الموضوع، لكنها لا تستطيع نشرها.

    وتقول: "ردت وسائل الإعلام الروسية بقوة للغاية". "يرغب الناس في معرفة فوزنا المجيدين في الحرب الوطنية العظمى، والآن يصبح أكثر وأكثر صعوبة إجراء بحث جدي".

    حامل الحق في التوضيح بي بي سي للخدمات العالمية تعليق على الصورة. المطابخ الميدانية السوفيتية موزعة على سكان طعام برلين

    غالبا ما يتم إعادة كتابة التاريخ لصالح الملتحمة. هذا هو السبب في أن دليل شهود العيان مهم جدا. شهادات أولئك الذين تجرأوا على التحدث حول هذا الموضوع الآن، في سن الشيخوخة، ثم ما زالت القصص الشباب الذين سجلوا شهادتهم حول الحرب.

    "إذا كان الناس لا يرغبون في معرفة الحقيقة، فإنهم يريدون أن يكونوا مخطئين ويريدون التحدث عن كيف كان كل شيء جميلا وننبيا - إنه أغبياء، فهو يسلم." إنه يفهم العالم بأسره، وتفهم روسيا . وحتى أولئك الذين يستحقون كل هذا العناء. خلف هذه القوانين حول تشويه الماضي، فهم أيضا. لا يمكننا الانتقال إلى المستقبل حتى نحددها مع الماضي ".

     

    __________________________________

     

    ملحوظة.في 25 و 28 سبتمبر 2015، تم تغيير هذه المادة. لقد حذفنا التوقيعات على صورتين، وكذلك مكتوبة عليها مع المشاركات على Twitter. إنهم لا يلبيون المعايير التحريرية للبي بي سي، ونحن نفهم أن الكثيرين يعتبرون هجومية. نحضر اعتذاراتنا الصادقة.

    دعونا نتحدث عن الجوائز في الجيش الأحمر، الذي أحضره الفائزون السوفياتيون إلى المنزل من ألمانيا المهزومين. سنتحدث بهدوء، دون عواطف - الصور والحقائق فقط. ثم سنطرق على السؤال الدقيق للاغتصاب المرأة الألمانية وتذهب من خلال الحقائق من حياة ألمانيا المحتلة.

    يأخذ الجندي السوفيتي دراجة من الألمانية (وفقا ل Russophobes)، أو يساعد الجندي السوفيتي في محاذاة عجلة القيادة (وفقا لل Rustophiles). برلين، أغسطس 1945. (كما كان في الواقع، في التحقيق أدناه)

    الأمر صحيح، كما هو الحال في الوسط، كما هو الحال في المنتصف، وأنه يكمن في حقيقة أنه في المنازل والمخازن الألمانية المهجورة، استغرق الجنود السوفيتيون كل ما أعجبهم، لكن الألمان كان لهما ما يكفي من السطو في الأسلحة. حدث الدبر، بالطبع، لكنه كان، وحكم عليه المحكمة من قبل المحكمة. ولا أحد من الجنود أرادوا اجتياز الحرب على قيد الحياة، وبسبب بعض غير القمادة والمائدة التالية للنضال من أجل الصداقة مع السكان المحليين، لن أذهب إلى المنزل من قبل الفائز، ولكن في سيبيريا أدين.



    يتم شراء الجنود السوفيات في "السوق السوداء" في حديقة Tiergarten. برلين، صيف عام 1945.

    على الرغم من أن القمامة كانت موضع تقدير. بعد أن انضم الجيش الأحمر إلى إقليم ألمانيا، وترتيب الاتحاد السوفياتي رقم 0409 المؤرخ 26 ديسمبر 1944. سمح لجميع الجنود في جبهات التشغيل بإرسال حزمة شخصية واحدة إلى الجزء الخلفي السوفيتي مرة واحدة في الشهر.
    كانت العقوبة الشديدة هي الحرمان من الحق في هذا الطرد، وقد تم تأسيس وزنها: للحصول على تكوين عادي وريبجي - 5 كجم، للضباط - 10 كجم والعجنات - 16 كجم. لا يمكن أن يتجاوز حجم الطرود 70 سم في كل من الأبعاد الثلاثة، ولكن المنزل والمعدات الكبيرة والسجاد والأثاث، وحتى البيانو يلتزم بالمنزل بطرق مختلفة.
    عندما يسمح بالتسريح والضباط والجنود أن يأخذوا كل ما يمكنهم أخذهم معهم على الطريق في المختار الشخصي. غالبا ما تم نقل الأشياء الكبيرة في الوقت نفسه إلى المنزل، وتأمين على أسطح الأقارب، وترك القطبين على التدفق لطلاءهم في سياق قضبان القطار مع السنانير (قال الجد).
    .


    تحمل ثلاث نساء سوفيات في ألمانيا نبيذ من متجر نبيذ مهجور. Lippstadt، أبريل 1945.

    خلال الحرب، في الأشهر الأولى من تخريجها، تم إرسال الجنود في الغالب إلى محلية الصنع في الخلف، كان الجنود الجاف الأمريكيون، الذين يتكون من الطعام المعلب، مسحوق البيض، والمربى، وحتى القهوة الفورية). لا تزال الأدوية العلاجية للحلفاء - Streeptomicin و Penicillin قيمة للغاية.
    .


    تجمع الجنود الأمريكيون الذين يعانون من الشباب الألمان بين التجارة والمزاحف على "السوق السوداء" في حديقة Tiergarten.
    الجيش السوفيتي في الخلفية في السوق ليس أحمق. برلين، مايو 1945.

    وكان من الممكن الحصول عليها فقط على "السوق السوداء"، والتي نشأت على الفور في كل مدينة ألمانية. على أسواق البراغيث، كان من الممكن شراء كل شيء: من السيارة إلى النساء، وكانت العملة الأكثر شيوعا التبغ والمنتجات.
    يحتاج الألمان إلى الغذاء والأمريكيين والبريطانيين والفرنسيين يهتمون بالمال فقط - في ألمانيا، وأصلى الريخات النازية، والعلامات التجارية المحتلة للفائزين، والعملات الأجنبية في البلدان المتحالفة، على دوراتهم.
    .


    يتداول الجندي الأمريكي ملازم الأصغر سوفيت. صورة الحياة من 10 سبتمبر 1945.

    وقد تم العثور على الأموال من الجنود السوفيات. وفقا للأميركيين، كانوا أكثر المشترين جيدة - الرئة، متداولة بشكل سيء وغني للغاية. بعد كل شيء، منذ ديسمبر 1944، بدأ الجنود السوفيتيون في ألمانيا في تلقي الراتب المزدوج والروبل، وفي العلامات التجارية بمعدل (سيتم إلغاء نظام الدفع المزدوج هذا في وقت لاحق).
    .

                


    صور من الجنود السوفيات المتداولون في سوق البراغيث. صورة الحياة من 10 سبتمبر 1945.

    يرتبط رواتب الجنود السوفيات على العنوان والموقف الذي عقد. لذا، رموز القائد العسكري الرئيسي، تلقى 1500 روبل في عام 1945. شهريا وعلى نفس المبلغ في طوابع الاحتلال على المعدل. بالإضافة إلى ذلك، فإن الضباط من موقف قائد الشركة وأعلى، تم دفع الأموال لتوظيف الموظفين الألمان.
    .

                


    لعرض الأسعار. شهادة شراء من قبل العقيد السوفيتية في السيارة الألمانية مقابل 2500 علامة تجارية (750 روبل ستام)

    تلقى الجيش السوفيتي الكثير من المال - على "السوق السوداء"، يمكن للضابط شراء كل شيء به روحه الخاصة لراتب شهري واحد. بالإضافة إلى ذلك، تم دفع الديون بشأن المحتوى النقدي في الأوقات الأخيرة إلى الجنود، وكان لديهم الكثير من المال حتى في حالة إرسال شهادة روبل المنزل.
    لذلك، فإن المخاطر "الوصول إلى التوزيع" وتحمل العقاب على الصندل كانت غبية فقط وليس هناك حاجة. وعلى الرغم من أن الحمقى المجمع الجشع، بالطبع، أمسكوا، لكنهم كانوا استثناء بدلا من القاعدة.
    .


    الجندي السوفيتي مع خنجر assyovsky المرفقة بالحزام. Pardubitski، تشيكوسلوفاكيا، مايو 1945.

    كان الجنود مختلفة، وأذواقهم مختلفة أيضا. على سبيل المثال، كانت بعضها، على سبيل المثال، قيمتها هندسة ألمانيا الألمانية (أو البحر والرحلات الرحلات)، على الرغم من عدم وجود فائدة عملية منهم. في طفولتي، ظللت واحدة من هذه الخناجر سينغا في يدي (صديق صديقي مع حرب جلبت) - جماله الأسود والفضي والقصة المشؤومة، فتنت.
    .


    المخضرم في الحرب الوطنية العظمى بيتر أسيرو مع الكأس الأكورديون الأدميرال منفردا. Grodno، روسيا البيضاء، مايو 2013

    لكن معظم الجنود السوفيات كانوا يقدرون من قبل الملابس اليومية والاتفاقيات والساعات والكاميرات والاستقبال اللاسلكية والكريستال والصين التي ستدخروا بعد سنوات بعد الحرب على رفوف اللجان السوفيتية.
    تم الحفاظ على العديد من هذه الأشياء واليوم، ولا تستعجل من إلقاء اللوم على مالكيها القدامى في التوجيه - لا أحد يعرف الظروف الحقيقية للاستحواذ، ولكن على الأرجح أنهم هم الفائزون بالألمان ببساطة واشتريه بالفعل.

    فيما يتعلق بمسألة تزوير تاريخي واحد، أو حول الصورة "Soviet Soldier يختار الدراجة".

    تستخدم هذه اللقطة المعروفة تقليديا لتوضيح مقالات عن فظائع الجنود السوفياتي في برلين. هذا الموضوع مع ثبات مذهل من سنة إلى أخرى يرتفع إلى يوم النصر.
    تم نشر الصورة نفسها، كقاعدة عامة، مع التوقيع "الجندي السوفيتي يأخذ الدراجة من سكان برلين"وبعد هناك أيضا توقيعات من الدورة "في برلين، ازدهرت 45 من النهب" إلخ.

    في مسألة الصورة ذاتها، فإن ما يطبع عليه، تسير النزاعات المشوية. حجج معارضين إصدار "التراتينج والعنف"، الذي اضطررت للقاء في الشبكة، لسوء الحظ، يبدو غير مقنع. من بين هذه، من الممكن تخصيص، أولا، المكالمات ليست لبناء أحكام بناء على صورة واحدة. ثانيا، مؤشر على مواصفات الألمانية، جندي وأشخاص آخرين سقطوا في الإطار. على وجه الخصوص، من هدوء أحرف الخطة الثانية، يتبع أنه لا يتعلق بالعنف، ولكن محاولة لإصلاح نوع من البند الدراجات.
    أخيرا، هناك شكوك بأن الجنود السوفيات يتم القبض عليهم في الصورة: دبوس المتداول من خلال الكتف الأيمن، قرصة المتداول نفسه هو شكل غريب للغاية، الكثير من الرأس على الرأس، إلخ. بالإضافة إلى ذلك، في الخلفية، خلف الجندي مباشرة، إذا نظرت عن كثب، يمكنك أن ترى الجيش في شكل نمط سوفعي واضح.

    ولكن، مرة أخرى، أؤكد، كل هذه الإصدارات لا تبدو لي مقنعة للغاية.

    بشكل عام، قررت معرفة ذلك في هذه القصة. لقطة، قضيت ذلك، من الواضح أنه يجب أن يكون هناك مؤلف، يجب أن يكون هناك مصدر، أول منشور، والأرجح - التوقيع الأصلي. والتي يمكن أن تسقط الضوء على ما يصور في الصورة.

    إذا كنت تأخذ الأدب، فما ألا تذكرت هذه الصورة في كتالوج العرض الوثائقي في الذكرى الخمسين للهجوم الألماني على الاتحاد السوفيتي. تم افتتاح المعرض نفسه في عام 1991 في برلين في قاعة "تضاريس الإرهاب"، إذن، بقدر ما أعرف، أظهرت في سانت بطرسبرغ. تم نشر كتالوجها في "حرب مجلس ألمانيا الاتحاد السوفيتي 1941-1945" الروسي في عام 1994.

    ليس لدي هذا الكتالوج، لكن زميلي، لحسن الحظ، وجدت. في الواقع، يتم نشر الصورة المرغوبة على 257 صفحة. التوقيع التقليدي: "الجندي السوفيتي يأخذ دراجة من سكان برلين، 1945"

    على ما يبدو، نشر هذا الدليل في عام 1994 وأصبح مصدر صور أساسي روسي. على الأقل في عدد من العمر، حتى بداية موارد 2000s، صادفت هذه الصورة بدقة مع الإشارة إلى "حرب ألمانيا مكافحة الاتحاد السوفيتي .. ومع توقيع مألوف. يبدو من هناك صورة و pokes عبر الشبكة.

    في الكتالوج كمصدر للصورة، يشار إلى Bildarchiv Preussischer Kulturbesitz - أرشيف صور مؤسسة التراث الثقافي البروسي. يحتوي الأرشيف على موقع ويب، ولكن كم حاولت، العثور على الصورة الصحيحة لم تنجح.

    ولكن في عملية البحث، صادفت نفس اللقطة في أرشيف سجل الحياة. في الإصدار الحجاب يسمى "قتال الدراجة".
    يرجى ملاحظة أنه لم يتم اقتصاص الصورة هنا حول الحواف، كما هو الحال في كتالوج التعرض. تفاصيل جديدة مثيرة للاهتمام تنشأ، على سبيل المثال، على اليسار وراء ظهورهم، يمكنك رؤية ضابط، وكما إذا لم يكن ضابطا ألمانيا:

    لكن الشيء الرئيسي هو التوقيع!
    جندي روسي يشارك في امرأة سوء فهم في برلين، على دراجة يرغب في الشراء منها.

    "كان هناك سوء فهم بين الجندي الروسي والألمانية في برلين، الذي أراد شرائه".

    بشكل عام، لن أتعب القارئ مع الفروق الدقيقة من البحث عن طريق الكلمات الرئيسية "سوء الفهم"، "المرأة الألمانية"، "Berlin"، "الجندي السوفيتي"، "الجندي الروسي"، إلخ. لقد وجدت الصورة الأصلية والتوقيع الأصلي تحتها. تنتمي الصورة إلى شركة Corbis الأمريكية. ها هو:

    ليس من الصعب ملاحظةه، وهنا لقطة كاملة، على اليمين وعلى اليسار هناك تفاصيل مقطوعة في "الإصدار الروسي" وحتى في إصدار الحياة. هذه التفاصيل مهمة جدا، لأنها تعطي الصورة مزاج مختلف تماما.

    حسنا، أخيرا، التوقيع الأصلي:

    جندي روسي يحاول شراء دراجة من امرأة في برلين، 1945
    يسبب سوء فهمه بعد أن يحاول الجندي الروسي شراء Bucycle من امرأة ألمانية في برلين. بعد إعطاء أموالها للدراجة، يفترض الجندي أن الصفقة قد صدمت. لكن المرأة لا تبدو مقتنعة.

    الجندي الروسي يحاول شراء دراجة في امرأة في برلين، 1945
    حدث سوء الفهم بعد أن حاول الجندي الروسي شراء دراجة في امرأة ألمانية في برلين. أعطيتها مقابل دراجة، وهو يعتقد أن الصفقة حدثت. ومع ذلك، تعتبر المرأة خلاف ذلك.

    هذه هي الحالة، بطاطس مكلفة.
    ضع دائرة حول عدم وجود تألق، كذبة، كذبة، كذبة ...

    من الذي اغتصب كل الألمان؟

    من مقال سيرجي مانوكوف.

    فحص أستاذ جراري جراري روبرت ليلي من الولايات المتحدة المحفوظات العسكرية الأمريكية وخلص إلى أنه بحلول نوفمبر 1945 نظرت المحاكم في 11040 حالة جرائم جنسية خطيرة ارتكبتها الجنود الأمريكيون في ألمانيا. نحن نوافق على أن الحلفاء الغربيين أيضا "طردوا"، وغيرهم من المؤرخين من المملكة المتحدة وفرنسا وأمريكا.
    لفترة طويلة، يحاول المؤرخون الغربيون فرض شعور بالذنب على الجنود السوفيتي بمساعدة الأدلة على أنه لا تأخذ أي محكمة.
    تعطى الأفكار الأكثر لفتا له من قبل إحدى الحجج الرئيسية للمؤرخ البريطاني والكاتب أنتوني بيفور، أحد أشهر المتخصصين في الغرب في تاريخ الحرب العالمية الثانية.
    وأعرب عن اعتقاده أن الجنود الغربيين، وخاصة الجيش الأمريكي، لا يحتاجون إلى اغتصاب الألمان، لأنهم كان لديهم أكثر المنتجات الهيكلية، بمساعدة ما كان من الممكن تحقيق موافقة الثقل لممارسة الجنس: الطعام المعلب، القهوة والسجائر ، جوارب النايلون، إلخ.
    يعتقد المؤرخون الغربيون أن الغالبية العظمى من الاتصالات الجنسية بين الفائزين والألمان كانت طوعية، أي أنها كانت الدعارة الأكثر شيوعا.
    ليس من قبيل الصدفة أن النكتة كانت تحظى بشعبية: "يحتاج الأمريكيون إلى ست سنوات للتعامل مع الجيوش الألمانية، ولكن كان لديهم ما يكفي من البلاط الشوكولاته لقهر النساء الألمان".
    ومع ذلك، كانت الصورة بعيدة عن هذا اللون الوردي، كما تثق في أنتوني بيفور وأنصاره. لم يتمكن جمعية ما بعد الحرب من التمييز بين الاتصالات الجنسية الطوعية والعنيفة للمرأة التي قدمتها، لأنها توفيت من الجوع، وأولئك الذين أصبحوا ضحايا الاغتصاب تحت الحمام من مسدس أو رشاش.



    حقيقة أن هذه صورة مثالية مفرطة، ميريام جيبهاردت بصوت عال، أستاذ تاريخ جامعة كونستانتا، والتي في الجنوب الغربي من ألمانيا.
    بالطبع، عند كتابة كتاب جديد، أدى ذلك إلى قيادة الرغبة في حماية وتخصيص الجنود السوفيتيين. الدافع الرئيسي هو إنشاء الحقيقة والعدالة التاريخية.
    وجدت مريم جيبهاردت عدة ضحايا من "استغلال" الجنود الأمريكيين والبريطانيين والفرنسيين وأخذوا مقابلات منهم.
    هنا هي قصة واحدة من النساء ضحايا الأمريكيين:

    جاء ستة جنود أمريكيين إلى القرية عندما بدأت البداية في قياسها، ودخلت المنزل حيث تعيش كاترلينوف. مع ابنة شارلوت البالغة من العمر 18 عاما. تمكنت النساء من الجري أمام ظهور الضيوف غير الضروريين، لكنهم لم يفكروا في الاستسلام. من الواضح أنهم كانوا يفعلون ذلك ليس في المرة الأولى.
    بدأ الأمريكيون في البحث عن واحدة تلو الأخرى في المنزل وفي النهاية في منتصف الليل أعثروا في شولانا في الجار. لقد سحبهم، وألقواهم على السرير واغتصبوا. بدلا من الشوكولاتة وجوارب النايلون، حصلت Rapids في النموذج على البنادق وأتمتة.
    حدث اغتصاب المجموعة في مارس 1945، لمدة شهر ونصف قبل نهاية الحرب. كانت شارلوت مرعبة من الأم للمساعدة، لكن كاترينا لا تستطيع مساعدتها.
    يقدم الكتاب الكثير من الحالات المماثلة. لقد وقعوا جميعا في جنوب ألمانيا، في مجال احتلال القوات الأمريكية، وكان عددها 1.6 مليون شخص.


    في ربيع عام 1945، أمر رئيس الأساقفة ميونيخ والحرية بالكهنة المؤمن له بتوثيق جميع الأحداث المرتبطة باحتلال بافاريا. قبل بضع سنوات، نشر جزء من أرشيف 1945.
    كتب الكاهن مايكل ميركس أملللر من قرية رامساو بالقرب من بيرشتسجادن، في 20 يوليو 1945: "تم اغتصاب ثمانية فتيات وامرأة. وبعضهم الحق أمام والديهم".
    وكتب الأب أندرياس الجناح من هاجا آن دير أمبير، قرية صغيرة، تقع في المكان الذي يوجد فيه مطار ميونيخ الآن، في 25 يوليو 1945:
    "الحدث الحزن أثناء الهجوم من الجيش الأمريكي كان ثلاثة اغتصاب. اغتصب الجنود في حالة سكر امرأة متزوجة واحدة، واحدة غير متزوجة وفتاة 16 ونصف.
    "كتبت كاهن السلطات العسكرية، الكاهن علوس شيمل من موسبورغ في 1 أغسطس 1945، - على أبواب كل منزل يجب أن يكون هناك قائمة بجميع السكان مع إشارة إلى سن. 17 الفتيات والنساء قد دخلت المستشفى. من بينهم أولئك الذين هم جنود أمريكيون. اغتصبوا عدة مرات. "
    من تقارير الكهنة اتباعها: كان الضحية الصغيرة في يانكي 7 سنوات، وأكبر عدد كبير - 69.
    ظهر الكتاب "عندما جاء الجنود" على رفوف المكتبات في أوائل مارس، وتسبب على الفور في جراثيم ساخنة. لا يوجد شيء مفاجئ في هذا، لأن Frau Gebhardt توفي بلع، وأثناء تفاقم قوي للعلاقات بين الغرب وروسيا، لمحاولة تعويض أولئك الذين يبرزون الحرب، وأولئك الذين عانوا منها.
    على الرغم من حقيقة أن تركيز كتاب جيبهارد يتم تقديم مآثر Yankee، فقد ارتكبوا "مآثر"، بطبيعة الحال، بقية الحلفاء الغربيين. على الرغم من مقارنة الأمريكيين، إلا أنهم كانوا يقودون أقل بكثير.

    اغتصب الأمريكيون 190 ألف الألمان.

    أفضل ما في الأمر، وفقا لمؤلف الكتاب في عام 1945، تصرف الجنود البريطانيين في ألمانيا، ولكن ليس بسبب بعض النبلاء الفطري أو، دعونا نقول، مدونة قواعد السلوك من رجل نبيل.
    حظر الضباط البريطانيون الذين لم يكنوا سوكيوم صارمون فقط من المرؤوسين من الجيوش الأخرى، وكانوا لائقين لزملائهم من الجيوش الأخرى، لكنهم شاهدوا لهم أيضا بعناية فائقة.
    بالنسبة للفرنسيين، لديهم أيضا نفس الشيء كما هو الحال في حالة جنودنا، فإن الوضع مختلف إلى حد ما. احتلت فرنسا من قبل الألمان، رغم ذلك، بطبيعة الحال، احتلال فرنسا وروسيا، كما يقولان، اختلافات كبيرة.
    بالإضافة إلى ذلك، فإن معظم المغتصبين من الجيش الفرنسيين هم الأفارقة، أي المهاجرون من المستعمرات الفرنسية في القارة السوداء. ما زالوا لديهم على أي حال، الذين سوف ينتقمون - الشيء الرئيسي الذي كانت النساء بيضاء.
    خاصة الفرنسية "المتميزة" في شتوتغارت. لقد طاردوا سكان شتوتغارت في مترو الأنفاق ونشروا طراز العنف لمدة ثلاثة أيام. وفقا لمصادر مختلفة، تم اغتصاب خلال هذا الوقت من 2 إلى 4 آلاف من الألمان.

    تماما مثل الحلفاء من الشرق، الذين التقوا معهم على إيلبي، شعر الجنود الأمريكيون بالرعب من قبل الجرائم التي ارتكبها الألمان وكانوا غاضبين عن عنادهم ورغبتهم في حماية وطنهم.
    لعبت الدعاية الأمريكية دوره، الذي كان يتخيل لهم أن الألمان كانوا مجنونين حول المحررين من وراء المحيط. كان هذا أقوى من التخيلات المثيرة المحرومة من عناق الأنثى.
    سقط من السائل المنوي مريم جيبهاردت في الأرض المعدة. بعد جرائم الجنود الأمريكيين، عقدت قبل عدة سنوات في أفغانستان والعراق، وخاصة في السجن العراقي السلبي، أبو جريبي، أصبح العديد من المؤرخين الغربيين ينتقدون سلوك يانكيز قبل وبعد نهاية الحرب.
    يجد الباحثون بشكل متزايد وثائق في المحفوظات، على سبيل المثال، حول قروض الكنائس الأمريكية في إيطاليا، جرائم قتل المدنيين والسجناء الألمان، وكذلك عن اغتصاب الإيطالي.
    ومع ذلك، فإن الموقف تجاه العسكرية الأمريكية يتغير بطيئا للغاية. لا يزال الألمان يرتبطون بهم على أنه منضبطة وكريمة (خاصة مقارنة بالحلفاء) للجنود الذين قدموا مضغوكم للأطفال، والنساء جوارب.

    بالطبع، الأدلة التي قدمها ميريام جيبهاردت في كتاب "عندما يكون الجيش" مقتنعا بالجميع. ليس من المستغرب إذا كنت تعتبر أن أحد قد قاد أي إحصاءات وجميع الحسابات والأرقام تقريبية ومضاربة.
    سخر أنتوني بيفور مع أنصارهم من عد الأستاذ جيبهاردت: "من المستحيل تقريبا الحصول على أرقام دقيقة وموثوقة، لكنني أعتقد أن مئات الآلاف من المبالغة الواضحة.
    حتى إذا كنت تأخذ عدد الأطفال الذين ولدوا من الألمان كأساس للحسابات، فينبغي أن نتذكر هنا أن الكثير منهم قد تصور نتيجة للجنس الطوعي، وليس الاغتصاب. لا تنس أن أبواب المعسكرات العسكرية الأمريكية والقواعد في تلك السنوات في الصباح، كرز الألمان في الصباح ".
    في استنتاجات مريم جيبهاردت، وخاصة في أعدادها، بالطبع، يمكنك الشك، ولكن حتى المدافعين الأكثر إيقاعا للجنود الأمريكيين سوف يجادلون مع البيان بأنهم لم يكونوا "رقيق" ونوع، وهم يحاولونه تقديم معظم المؤرخين الغربيين.
    سيكون Hotness لأنهم غادروا المسار "مثير" ليس فقط في ألمانيا المعادية، ولكن أيضا في فرنسا المتحالفة. اغتصب جنود الجيش الأمريكي الآلاف من الشعب الفرنسيين الذين أطلقوا سراحهم من الألمان.

    إذا كان الكتاب "عندما جاء الجنود"، يتهم Janks أستاذا في التاريخ من ألمانيا، ثم في كتاب "ما فعله الجنود" الأمر الأمريكي ماري روبرتس، أستاذ التاريخ من جامعة ويسكونسن.
    "كتابي يزعج الأسطورة القديمة للجنود الأمريكيين الذين تصرفوا دائما بشكل جيد"، كما تقول "الأمريكيون يمارسون الجنس في كل مكان ومع الجميع، الذي كان هناك تنورة".
    من الصعب الجدال مع البروفيسور روبرتس أكثر من جيبهاردت، لأنها قدمت عدم الاستنتاجات والعد، ولكن الحقائق حصرية. إن الرئيسية لهم هي وثائق الأرشيف، وفقا لما أدين 152 جنديا أمريكيا بالاغتصاب في فرنسا، وتم تعليق 29 منهم.
    الأرقام، بالطبع، هزيل مقارنة بالمانيا المجاورة، حتى لو كنت تعتبر أن كل حالة يختبئ مصير الإنسان، ولكن ينبغي أن نتذكر أن هذه إحصاءات رسمية فقط وأنها تمثل فقط قمة جبل جليدية فقط.
    بدون خطر كبير، قد يكون من الخطأ افتراض أن الوحدات فقط من الضحايا تحولت إلى شكاوى حول المحررين. للذهاب إلى الشرطة، غالبا ما تتداخل مع العار، لأنه في تلك الأيام، كان الاغتصاب لامرأة وصمة عار.


    في فرنسا، كانت هناك دوافع أخرى للمغتصبين من وراء المحيط. كثير منهم تعرضوا للاغتصاب من قبل الفرنسية بدا شيئا مثل المغامرات المحمولة.
    قاتل آباء العديد من الجنود الأمريكيين في فرنسا إلى الحرب العالمية الأولى. أكدت قصصهم بالتأكيد الكثير من الجيش من جيش الجنرال Eisenhower على مغامرات رومانسية مع فرنسا جذابة. اعتبر العديد من الأميركيين فرنسا مثل بيت الدعارة الضخمة.
    قدمت مساهمتهم والمجلات العسكرية مثل "النجوم والشريط". قاموا بطباعة الصور التي يقبل فيها الضحك الفرنسي محرريهم. كما طبعوا عبارات باللغة الفرنسية، والتي قد تكون هناك حاجة عند التواصل مع الشعب الفرنسي: "أنا لست متزوجا، لديك عيون جميلة،" أنت جميلة جدا، "إلخ.
    بالكاد لا ينصح الصحفيون الجنود أن يأخذوا ما أحبوه. ليس من المستغرب أنه بعد الهبوط المتحالف في صيف عام 1944 في نورماندي، غمر شمال فرنسا من قبل "شهالة الذكور تسونامي والشهوة".
    وخاصة محرريات خاصة من المحيط في هافرا. في أرشيف المدينة، يتم الحفاظ على خطابات رئيس بلدية GAVRTSEV مع شكاوى حول "مجموعة واسعة من الجرائم المرتكبة خلال النهار والليل".
    في أغلب الأحيان، اشتكى سكان الحكومة من الاغتصاب، وغالبا أمام العيون المحيطة، على الرغم من وجود ذلك، بالطبع، والسرقة مع السرقات.
    تصرف الأمريكيون في فرنسا، كما هو الحال في الدولة الواقعة. من الواضح أن الموقف تجاههم من الفرنسيين كان من المناسب. اعتبر الكثير من سكان فرنسا إطلاق سراح "الاحتلال الثاني". وغالبا ما تكون أكثر شرسة من الأول والألمانية.


    يقال إن العاهرات الفرنسية غالبا ما تذكر العملاء الألمان بكلمة جيدة، لأن الأمريكيين مهتمون كثيرا ليس فقط الجنس. مع يانكي، كان على الفتيات متابعة وخلف محافظهم. لم يضايق المحررون سرقة العنان والسرقة.
    اجتماعات مع الأمريكيين تهدد الحياة. حكم على 29 جنديا أمريكيا بعقوبة الإعدام لقتل البغايا الفرنسيين.
    من أجل تبريد الجنود المتوفين، تم توزيع الأمر بين موظفي النشرة، إدانة الاغتصاب. شدة خاصة، مكتب المدعي العسكري لم يختلف. الحكم فقط الذين لا يحكمون على من كان مستحيلا ببساطة. معنويات عنصرية مرئية ومجلة بوضوح في أمريكا: من أصل 152 جنديا وضباط وقعوا تحت المحكمة، 139 كانوا سوداء.


    كيف عشت في ألمانيا المحتلة

    بعد الحرب العالمية الثانية، تم تقسيم ألمانيا إلى مناطق الاحتلال. فيما يتعلق بكيفية عاشوا، يمكنك اليوم قراءة وسماع آراء مختلفة. في كثير من الأحيان عكس مباشرة.


    تعزيز وإعادة التعليم


    التحدي الأول الذي تم تعيين الحلفاء بعد هزيمة ألمانيا - تعزيز السكان الألمان. أقر جميع السكان البالغين في البلاد الاستطلاع الذي أعده "مجلس مراقبة ألمانيا". كان الاستبيان "Erhebungsformularulary MG / PS / G / 9A" كان 131 سؤالا. المسح هو القسري الطوعي.

    تم حرمان الرفض من بطاقات البقالة.

    بناء على المسح، ينقسم جميع الألمان إلى "غير مشتركين"، "ما يبررهم"، "زملائهم المسافرون"، "مذنب" و "مذنب في أعلى درجة." ظهر مواطنو الجماعات الثلاث الأخيرة أمام المحكمة، التي حددت قياس الذنب والعقاب. "مذنب" و "مذنب في أعلى" ذهب إلى المخيمات الداخلية للمتدربين، "المسافرين" يمكن أن يسترد الذنب مع غرامة أو ممتلكات نقدية.

    من الواضح أن هذه التقنية كانت ناقصة. أدلى لودج دائرية، تلف وإخفاد المجيبين بالتحديدات غير فعالة. تمكن مئات الآلاف من النازيين من تجنب المحاكمة وعلى وثائق الركيزة بشأن ما يسمى ب "مسار الفئران".

    أيضا، أجرت الحلفاء حملة واسعة النطاق لإعادة تعليم الألمان في ألمانيا. واصلت دور السينما أفلام حول فظائع النازيين. الذهاب إلى جلسات، وكان سكان ألمانيا إلزاميا أيضا. خلاف ذلك، يمكن أن تخسر جميع بطاقات البقالة نفسها. أيضا، قاد الألمان على الرحلات إلى معسكرات التركيز السابقة وأصبحوا مشاركين في العمل الذي عقد هناك. بالنسبة لمعظم السكان المدنيين، كانت المعلومات الواردة مروعة. أخبرهم Goebbels الدعاية خلال سنوات الحرب عن النازية المختلفة للغاية.

    التجريد

    وفقا لقرار مؤتمر بوتسدام في ألمانيا، كان من المفترض أن تفكيك السلاح السلاح من السلاح.
    مقبولة مبادئ إزالة السلاح من السلاح الغربيين بطريقتهم الخاصة: في مناطق الاحتلال، ليس فقط في عجلة من أمرهم لتفكيك النباتات، ولكن أيضا استعادةها بنشاط، مع محاولة زيادة حصة الصهر المعدني وترغب في الحفاظ على الإمكانات العسكرية ألمانيا الغربية.

    بحلول عام 1947، في المناطق الإنجليزية والأمريكية، كانت أكثر من 450 مصانع عسكرية مخفية أيضا.

    كان الاتحاد السوفيتي أكثر صادقة في هذا الصدد. وفقا للمؤرخ ميخائيل سيميرعياجي، في عام واحد بعد مارس 1945، استغرقت أعلى سلطات الاتحاد السوفيتي حوالي ألف قرارات تتعلق بتفكيك 4389 شركة من ألمانيا والنمسا والمجر وغيرها من الدول الأوروبية. ومع ذلك، فإن هذه الكمية ليست مقارنة بعدد القدرات التي دمرتها الحرب في الاتحاد السوفياتي.
    بلغ عدد مؤسسات الاتحاد السوفياتي للمؤسسات الألمانية أقل من 14٪ من العدد ما قبل الحرب من المصانع. وفقا ل Nikolai Voznesensky، ثم رئيس الاتحاد السوفياتي، والسوفي، وتوريد معدات الكأس من ألمانيا فقط 0.6٪ من الضرر المباشر من USSR كانت مغطاة

    الممرض


    حتى الآن، فإن المناقشة هي موضوع السلم والعنف ضد السكان المدنيين في ألمانيا بعد الحرب.
    لقد حافظت كتلة الوثائق على ما يبدو أن الحلفاء الغربيين تصدروا ممتلكاتا من الألمان المهزومين مع السفن حرفيا.

    "تميز" في جمع الجوائز والمارشال Zhukov.

    عندما وقع في عام 1948، بدأ المحققون في "تخلص". نتيجة مصادرة كائن الأثاث الصلب 194، 44 السجاد والقطر، 7 صناديق مع الكريستال، 55 لوحات متحف وأكثر من ذلك بكثير. كل هذا تم تصديرها من ألمانيا.

    بالنسبة للجنود وضباط الجيش الأحمر، لم يتم تسجيل حالات النهب على المستندات المتاحة كثيرا. المحاربون السوفياتيون - كان الفائزون أكثر عرضة للتطبيق "التشطيب"، أي أنهم كانوا يشاركون في جمع الممتلكات غير المكتملة. عندما سمحت القيادة السوفيتية بإرسال الطرود إلى المنزل، ذهب الاتحاد إلى صناديق الاتحاد مع إبر الخياطة، وتخفيضات الأنسجة، وأدوات العمل. في الوقت نفسه، كان الموقف تجاه كل هذه الأشياء في جندينا صراحة جدا. في الحروف، تم تبريرها لكل هذا "غير المرغوب فيه".

    حسابات غريبة


    الموضوع الأكثر إشكالية هو موضوع العنف على المواطنين السلمي، وخاصة على النساء الألمان. ما يصل إلى وقت التوظيف، وكان عدد النساء الألمان الذي أثيرت، صغيرا: من 20 إلى 150 ألف في جميع أنحاء ألمانيا.

    في عام 1992، في ألمانيا، كتاب اثنين من النسويات، هيلكي زاندر وبربرا يور، "محررين ومحررين"، حيث ظهر شخصية أخرى: 2 مليون.

    كانت هذه الأرقام "جذبت" واستندت إلى العيادة الثابتة الألمانية الوحيدة فقط، مضروبة في العدد الافتراضي للمرأة. في عام 2002، نشر كتاب أنتوني بيفور "سقوط برلين"، حيث ظهر هذا الرقم أيضا. في عام 2004، نشر هذا الكتاب في روسيا، مما أدى إلى أسطورة صلابة الجنود السوفيتي في ألمانيا المحتلة.

    في الواقع، وفقا للوثائق، اعتبرت هذه الحقائق "حوادث الطوارئ والظواهر غير الأخلاقية". مع العنف على السكان المدنيين في ألمانيا، كافحوا على جميع المستويات، وانخفضت اللصوص والمغاطيون تحت المحكمة. لا تزال هناك أرقام دقيقة بشأن هذه المسألة، وليس كل الوثائق لا تزال تستريح، ولكن في تقرير المدعي العام العسكري للجبهة البيلاروسية الأولى بشأن الأعمال غير القانونية ضد المدنيين للفترة من 22 إلى 5 نيسان / مايو، 1945 هناك مثل هذه الأرقام : لسبعة جيوش مقدمة لمدة 908.5 ألف شخص سجلوا 124 جريمة، منها 72 اغتصابا. 72 حالة لمدة 908.5 ألف. ما هو مليوني نتحدث عنه؟

    وكان الراود والعنف على السكان المدنيين في مناطق الاحتلال الغربي. كتب هاون نيوم أورلوف مذكراته: "قام البريطانيون بريطان بريطانيا بالبريطانيون بين أسنان العلكة المضغ - ما كان علينا في الجدة - وسقط أمام بعضهم البعض مع جوائزهم، مما أثار أيديهم بشكل كبير مع المعصم ساعة ...".

    كتب أسمار أويات، المراسل العسكري الأسترالي، الذي لا يستطيع أن يشك في التحيز إلى الجنود السوفيتي، في عام 1945: "في الجيش الأحمر، يهيمن الانضباط القاسي. السطو، الاغتصاب والبلطجة هنا ليس أكثر من أي منطقة مهنة أخرى. قصص البرية حول الفظائع التي تنبت بسبب المبالغة والتشوهات في الحالات الفردية تحت تأثير العصبية الناجمة عن مخالفة طريقة الجنود الروس وحبهم في الفودكا. امرأة واحدة أخبرتني معظم الحكايات الخيالية عن قشدة الروس، والتي تقف فيها الشعر في النهاية، في النهاية أجبرت على الاعتراف بأن الشهادة الوحيدة التي رأت هي عينيها هي كيف تم إطلاق النار على الضباط الروس في حالة سكر من المسدسات الهواء والزجاجات ... ".

    كيف كان في نهاية الحرب

    كيف يتصرف الألمان في الاجتماع مع القوات السوفيتية؟

    في تقرير النائب. رئيس الدائرة السياسية الرئيسية للجيش الأحمر شيكينا في اللجنة المركزية للمعلومات المركزية للمعلومات المركزية (ب) ج. ف. ألكساندروف مؤرخ في 30 أبريل 1945. بناء على موقف السكان المدنيين في برلين إلى موظفي قوات الجيش الأحمر:
    "بمجرد أن تشغل أجزاءنا واحدة أو منطقة أخرى من المدينة، تبدأ السكان في الخروج تدريجيا في الشوارع، وكلهم تقريبا لديهم ضمادات بيضاء على الأكمام. عند اللقاء مع جنودنا، فإن العديد من النساء يرفعن، أبكي ويهز من الخوف، ولكن بمجرد إقناعهن بأن المقاتلين وضباط الجيش الأحمر ليسوا على الإطلاق كيف رسموا دعاية الفاشية، هذا الخوف يمر بسرعة، المزيد والمزيد من السكان يذهب إلى الشارع ويقدم خدماتهم، في محاولة للتأكيد على موقفهم المخلص تجاه الجيش الأحمر ".

    أعظم الانطباع على الفائزين كان تحت ضغط وحساب الألمانية. في هذا الصدد، يستحق قيادة قصة Minometrist N. Yorlov، بالصدمة من سلوك الألمانية في عام 1945

    "لا أحد في مينبات قتل المدنيين. كان فردنا "جارما". إذا حدث ذلك، فإن رد فعل الأعضاء العقابية على مثل هذا الفائض سيكون بسرعة. فيما يتعلق بالعنف على النساء الألمان. يبدو لي أن البعض، ورواية مثل هذه الظاهرة، "دهانات مكثفة" قليلا ". لدي مثال على نوع آخر من ذاكرتي. تقع في بعض المدينة الألمانية، التي تقع في المنازل. "Frau" يظهر، 45 عاما ويسأل "Gera comentend". قادها إلى marchenko. وهي تعلن أنه مسؤول عن الربع، وتجمع 20 امرأة ألمانية من أجل الجنود الروسيين (!!!). مفهوم Marchenko الألمانية، ولكن تفويض طويل المدى، يقف بجانبي، ترجمت معنى الألمانية قال. كان رد فعل ضباطنا غاضبا وموائيا. كانت الألمانية في حالة سكر، جنبا إلى جنب معها جاهزة ل "مفرزة". بشكل عام، سرقت التقديمات الألمانية. انتظر من الألمان من الحرب الحزبية، والتخريب. ولكن بالنسبة لهذه الأمة، فإن النظام هو "ordnung" - قبل كل شيء. إذا كنت فائزا، فهي "على الساقين الخلفيتين"، ووعي وعدم القسري. هنا هو علم النفس هذا ... "

    حالة مماثلة تؤدي إلى ملاحظاتهم العسكرية ديفيد سامويلوف :

    "في Lesnzfeld، حيث استقرنا للتو، كان هناك حشد صغير من النساء مع الأطفال. كانت ملتزمة باللغة الألمانية اللذيذة الضخمة، عمرها خمسون عاما - Frau Friedrich. وذكرت أنه كان ممثلا للسكان المدنيين وطلبوا تسجيل السكان المتبقيين. أجبنا أنه سيكون من الممكن القيام به بمجرد ظهور القائد.
    وقال Frau Friedrich: "من المستحيل". - هنا نساء وأطفال. يجب أن تكون مسجلة.
    أكد السكان السلميون الصراخ والدموع كلماتها.
    عدم معرفة كيفية القيام بذلك، لقد دعوتهم لأخذ الطابق السفلي في المنزل، حيث نحن موجودون. وهم يشوشون مهاجموا في الطابق السفلي وبدأوا في وضعهم هناك في انتظار السلطات.
    "مفوض Herr،" قال Frau Friedrich بشكل مركزي (ارتديت سترة جلدية). - نحن نفهم أن الجندي لديه احتياجات صغيرة. إنها جاهزة "، واصلت" Freu Friedrich "،" تسليط الضوء عليها عدد قليل من الشفاه للإناث ...
    لم أواصل المحادثة مع Frau Friedrich. "

    بعد التواصل مع سكان برلين في 2 مايو 1945 فلاديمير بوجومولوف سجلت في يوميات:

    "نحن ندخل أحد المنازل الباقية. كل شيء هادئ، ميت. تدق، يرجى فتح. سمع أنهم يهمسون في الممر والصم والحديث بإكراه. وأخيرا يفتح الباب. امرأة طرقت إلى مجموعة وثيقة بدون العمر خائفة ومنخفضة وطهيها. تخشى النساء الألمان منا، قيل للجنود السوفيات، وخاصة الآسيويين، باغتصابهم وقتلوا ... الخوف والكراهية على وجوههم. ولكن في بعض الأحيان يبدو أنهم يحبون هزيمة، فهم يحذرون عن سلوكهم، وبالتالي فإن ابتسامات وحلويات كلماتهم منخفضة للغاية. في غضون الأيام في سياق القصص حول كيف ذهب جنودنا إلى شقة ألمانية، طلبوا في حالة سكر، والألمانية، بالكاد يحسدونه، وألقوا على الأريكة وأقلعوا في تريكو ".

    "كل الألمان فاسدين. لم يكن لديهم أي شيء ضدهم للنوم معهم "، كما تم إخبار هذا الرأي في القوات السوفيتية ودعمه ليس فقط من خلال العديد من الأمثلة البصرية، ولكن أيضا عواقبها غير السارة، التي اكتشفت قريبا أطباء عسكريين.
    التوجيه المجلس العسكري للجبهة الأولى الأولى رقم 00343 / sh مؤرخ في 15 أبريل 1945. الشخصية: "أثناء إقامة القوات في عدو، زادت حالات الأمراض التناسلية بين الأفراد العسكريين بشكل حاد. تظهر دراسة أسباب هذا الحكم أن الأمراض التنوجية للناسورة واسعة الانتشار بين الألمان. أصبح الألمان قبل التراجع، والآن، في الإقليم، أصبحنا مشغولون، طريق العدوى الاصطناعية مع مرض الزهري والمرض النووي من النساء الألمان، من أجل خلق بؤر كبيرة على نشر الأمراض التناسلية بين أفراد الجيش الأحمر ".
    ذكر المجلس العسكري للجيش ال 47 في 26 أبريل 1945 أن "... في مارس، زاد عدد الأمراض التناسلية بين الأفراد العسكريين مقارنة مع فبراير من هذا العام. أربع مرات. ... إن الإناث من السكان الألمان في المناطق التي شملها الاستطلاع دهشتها 8-15٪. هناك حالات عندما يتبقى الخصم على وجه التحديد من قبل المرضى الذين يعانون من أمراض جنسية من النساء الألماني بسبب عدوى الأفراد العسكريين ".

    غادرت سجلات يوميات مثيرة للاهتمام المراسل العسكري الأسترالي آسمار أبيض، الذي في 1944-1945. كان يقع في أوروبا في صفوف الجيش الأمريكي الثالث تحت فريق جورج باتون. هذا ما سجله في برلين في مايو 1945، حرفيا بعد أيام قليلة من نهاية الهجوم:
    "مشيت حول كابينة الليل، بدءا من الأنثوية بالقرب من PotsdammerPlatz. كان هناك أمسية دافئة ورطبة. وقفت في الهواء رائحة مياه الصرف الصحي والجثث المتعفنة. كانت الواجهة "feminins" مغطاة بالصور المستقبلية للطبيعة العارية والإعلانات بأربع لغات. تمتلئ قاعة الرقص والمطعم مع الضباط الروس والبريطانيين والأمريكيين الذين رافقوا النساء (أو الصيد لهم). تكلفة زجاجة النبيذ 25 دولارا، والهامبرغر والبطاطس الخيول - 10 دولارات، وحزمة السجائر الأمريكية - 20 دولارا لالتقاط الأنفاس. تم تمييز خدين نساء برلين، وترسم الشفاه بحيث بدا أن هذا هتلر فاز بالحرب. كانت العديد من النساء في جوارب الحرير. افتتحت عشيقة المساء حفل موسيقي باللغة الألمانية والروسية والإنجليزية والفرنسية. أثار السكين من قائد المدفعية الروسية يجلسون بجواري. لقد انحنى نحوي وقال باللغة الإنجليزية الكريمة: "مثل هذا الانتقال السريع من الوطنية إلى الدولية! القنابل RAF هي أساتذة ممتازة، أليس كذلك؟ "


    الانطباع العام للمرأة الأوروبية التي أنشأت في الجنود السوفياتيون - أنيق وأنيق (مقارنة بالحرب المنهزة مع مواطنين في الخلف نصف النصف، على الأراضي المحررة من الاحتلال، وبين يرتدون ملابس المراكز الجمنازنة الصديقات الأمامية)، وبأسعار معقولة، المرتزقة، فضاء فضفاضة أو جبان. كانت الاستثناءات يوغوسلافكا والبلدات البلغارية.
    تم اعتبار الحزبين اليوغوسلافيون القاسيين والزاهدين كقلادين للأسلحة واعتبروا بصراحة. ومع الأخذ في الاعتبار صرامة الأخلاق في الجيش اليوغوسلافي، "الفتيات الحزبي، ربما شاهدت على PPH [المشي لمسافات طويلة والزوجات الميدانية]، كما هو الحال في مخلوقات درجة خاصة سيئة".

    حول البلغاريين بوريس سلوتسكي وأشار مثل هذا: "... بعد الاعتبار الأوكراني، بعد الفجور الروماني، فإن عدم إمكانية الوصول القاسي للمرأة البلغارية ضرب شعبنا. تقريبا لا أحد تفاخر الانتصارات. كان البلد الوحيد الذي كان فيه الضباط على المشي مصحوبا رجلا في كثير من الأحيان، أبدا - نساء تقريبا. في وقت لاحق، كان البلغاريون فخورين عندما قيل لهم إن الروس سيعودون إلى بلغاريا للعرائس - في العالم الوحيد الذي يبقى نظيفا وصولا ".

    لكن في بقية البلدان التي احتجز فيها جيش الفائزين، فإن الجزء الأنثوي من السكان لم يسبب الاحترام. "في أوروبا، استسلمت النساء، قبل الجميع ... - كتب ب. سلوتسكي. - كنت دائما صدمت، أنا مرتبك، سهولة مشوش، سهولة خشونة علاقة الحب. تشبه النساء اللائق، بالطبع، غير مهتم، البغايا - سهولة الوصول إلى الورق، والرغبة في تجنب المراحل الوسيطة، غير مهتم بالزخارف، مما دفع رجلا إلى التقارب معهم.
    مثل الناس، من المعجم كله من كلمات الحب، تعلموا ثلاث كلمات مريضة، انخفضوا كل شيء إلى العديد من الإيماءات، مما تسبب في عيوب وازدراء من أكثر ضباطنا من ضباطنا ... لم تكن الدوافع القابضة على الإطلاق أخلاقيات، ولكن الخوف من تصبح مصابة، خوف من الجمهور، قبل الحمل "- وأضاف أنه في ظروف الفتح"غطت الفساد الشامل واختبأوا إلى الفساد الإناث الخاصة، جعلها غير مسموح بها وغير مسموح بها".

    أتساءل ما إذا كان غير صحيح؟

    في تطوير الموضوع بالإضافة إلى المقال إيلينا سناتا نشر على الموقع 10 مايو 2012، نقترح القراء القراء مقالة جديدة من المؤلف نفسه، نشرت في المجلة

    في المرحلة الأخيرة من الحرب الوطنية العظمى، أطلق سراحها من قبل الأراضي السوفيتية التي احتلها الألمان وأقمارها الأقمار الصناعية ومتابعة الخصم التراجع، أقر الجيش الأحمر حدود الاتحاد السوفياتي. من هذه النقطة، بدأ طريقها المنتصر إلى الدول الأوروبية - وأولئك الذين كانوا يعانون من الاحتلال الفاشي لمدة ست سنوات، وأولئك الذين أجروا في حليف الحرب هذه من الرايخ الثالث، وفي إقليم ألمانيا هتلر نفسها. خلال هذا الترويج إلى الغرب والاتصالات المختلفة التي لا مفر منها مع السكان المحليين، تلقت الجنود السوفيتيون الذين لم يسبق لهم خارج بلدانهم، العديد من الانطباعات الجديدة المثيرة للجدل حول ممثلين عن الشعوب والثقافات الأخرى، منها الصور النمطية النفسية تصور أوروبا. من بين هذه الانطباعات، احتلت صورة النساء الأوروبيات المكان الأكثر أهمية. يتم العثور على قصص مفصلة حولها وحتى قصص مفصلة عنها في رسائل ودفيات، على صفحات مذكرات العديد من المشاركين في الحرب، حيث تكون التقييمات الغنائية والسخرية والتجويد غالبا ما تكون في أغلب الأحيان.


    وكان أول دولة أوروبية التي دخل فيها الجيش الأحمر في أغسطس 1944 رومانيا. في "الملاحظات حول الحرب" من الشاعر فرونتوفيك بوريس سورسك، نجد خطوط صريحة للغاية: "فجأة، قوية تقريبا في البحر، تفتح قستانتا. يتزامن تقريبا مع الحلم الأوسط بالسعادة وحول "بعد الحرب". المطاعم. الحمامات. أسرة مع الكتان النظيف. مخالب مع البائعين الزواحف. - النساء، النساء، نساء أنيقة للنساء - البنات الأوروبية - أول تحية لنا مع الهزيمة ... "بعد ذلك، يصف انطباعاته الأولى من" الخارج ":" مصففي الشعر الأوروبيين، حيث أنت مع أصابعك ولا تغسل شرابات، ونقص الحوض، وغسل من الحوض، "حيث لا تزال الأوساخ الأولى من الأيدي، ثم غسل الوجه"، والأنثى بدلا من البطانيات - من الاشمئزاز الناجمة عن الحياة، تم التعميمات المباشرة ... في كونستانس، التقينا بأول مرة مع بيوت الدعارة ... الحماس الأول لدينا أمام وجود حب مجاني تمرير بسرعة. إنه يؤثر على ليس فقط الخوف من العدوى والتكلفة العالية، ولكن أيضا ازدراء إمكانية شراء شخص ... فخور العديد من نوع الشخصيات: يشكو الزوج الروماني من القائد في القائد الذي لم يدفع ضابطنا زوجته واحد التعاقدية ونصف آلاف لي. كان للجميع الوعي المتميز: "لا يمكننا أن يكون لدينا" ... ربما، سيتذكر جنودنا رومانيا كدولة من الزهري ... ". ويخلص إلى أنه كان في رومانيا، هذا المكان الأوروبي، "شعرنا أكثر من كل شيء شعر هيله على أوروبا".

    سجل آخر ضابط سوفيتي، الملازم العقيد للقوات الجوية فيدور سمولنيكوف في 17 سبتمبر 1944، انطباعا عن بوخارست في يومياته: "فندق Ambasador، المطعم، الطابق السفلي. أرى كيف يمشي الجمهور الخمول، ليس لديها ما تفعله، فهي تنتظر. ينظرون إلي مثل غير عادي. "الضابط الروسي !!!" أنا أرتدي ملابس متواضعة للغاية، أكثر من متواضعة. اسمحوا ان. سنظل في بودابست. صحيح أيضا ما أنا عليه في بوخارست. مطعم من الدرجة الأولى. الجمهور مدلل، رومان جميلة تسلق. (هنا ثم تخصيصه من قبل مؤلف المقال)وبعد ليلا في فندق من الدرجة الأولى. شارع الخليط متروبوليتان. لا الموسيقى، الجمهور ينتظر. رأس المال، اللعنة عليه! لن أستسلم للإعلان ... "

    في هنغاريا، لم يواجه الجيش السوفيتي مقاومة مسلحة فحسب، بل مع ضربات غدرا في الجزء الخلفي من قبل السكان، عندما "قتلوا في حالة سكر ومزارع مزارع وحيد" وغرق في حفر صوامع. ومع ذلك، "المرأة، غير تالفة مثل الرومانيين، أدنى من سهولة مخزية ... القليل من الحب، قليلا من المزعجة، والأهم من ذلك كله، بالطبع، ساعد الخوف". بكلمة محامي مجري واحد "من الجيد جدا أن يحب الروس الأطفال كثيرا. إنه سيء \u200b\u200bللغاية أنهم يحبون النساء كثيرا، "Boris Slutsky تعليقات:" لم يأخذ في الاعتبار أن النساء الهنغاريين أحب أن الروس أيضا، جنبا إلى جنب مع الخوف المظلم، الذي كان له ماترون وأمهات العائلات، كانت حنون من الفتيات والحنان اليائس للجنود الذين قدموا القتلة أزواجيه ".

    وصف غريغوري تشوكي في ذكرياته مثل هذه القضية في المجر. الجزء قد تم فصله في مكان واحد. أصحاب المنزل، حيث كان يقع مع المقاتلين، خلال العيد "بموجب عمل الفودكا الروسي، استرخاء وأقروا بأنهم كانوا يختبئون ابنتهم في العلية". ضباط السوفيات ساخطون: "لمن تأخذنا؟ نحن لسنا الفاشيين! ". "تم تخجل المضيفين، وقريبا على الطاولة كانت هناك فتاة مجففة، اسمها ماريكا، الذي بدأ بفارغ الصبر في الذهاب. بعد ذلك، بعد أن أتقن، بدأت تغازل وحتى طرح أسئلةنا ... بحلول نهاية العشاء، كان الجميع على التفكير في الأفق وإشراقه من Borothaz (الصداقة). فهمت ماريكا هذا نخب واضح للغاية. عندما ذهبنا إلى السرير، ظهرت في غرفتي في قميص واحد. أنا كضابط سوفيي أدرك على الفور: استفزاز يستعد. "يتوقعون أن تهدأ من المسرات من ماريشي، ورفع الضوضاء. لكنني لن أقدم في الاستفزاز "، فكرت. نعم، ولم يختارني سحر Marihka - وأشارت إلى بابها.

    في صباح اليوم التالي، هبط المضيفة، وضع الطاولة، والأطباق. "تقلص. فشل التحقيق! - اعتقدت. شاركت هذا الفكر مع مترجمنا الهنغارية. نظر حوله.

    لا هو استفزاز! لقد عبرت عن موقع ودية، وأنت أهملهم. الآن أنت لا تعتبرك في هذا المنزل. تحتاج إلى الذهاب إلى شقة أخرى!

    ولماذا اخفوا الابنة في العلية؟

    كانوا يخافون من العنف. نحن نقبل أن الفتاة قبل الدخول في الزواج، مع موافقة الوالدين يمكن أن تواجه العلاقة الحميمة مع العديد من الرجال. نقول: أنت لا تشتري قطة في كيس متماسكة ... "

    الشباب، والرجال أصحاء جسديا لديهم دفع طبيعي للنساء. لكن سهولة الأخلاق الأوروبيين لشخص ما من المقاتلين السوفيتي تالف، وعلى العكس من ذلك، مقتنع بأن العلاقات لا ينبغي تخفيض العلاقات إلى علم وظائف الأعضاء البسيط. سجل الرقيب ألكساندر رودين انطباعاته عن الزيارة - من الفضول! - منزل عام في بودابست، حيث وقف دوره لبعض الوقت بعد نهاية الحرب: "بعد المغادرة، فإن الشعور مثير للاشمئزاز والمخجل للأكاذيب والبطيء نشأ، من الرأس لم يذهب صورة الصريح، فرانك باهتمام امرأة ... من المثير للاهتمام، من المثير للاهتمام، مثل هذا الترسبات غير سارة من زيارة منزل عام، ليس فقط لي، يوز، الذي تم طرحه على مبادئ النوع "عدم إعطاء قبلة دون حب، ولكن معظم جنودنا، الذين كان على التحدث مع من ... حول نفس الأيام اضطررت للتحدث مع واحد مجري جميل (هي من مكان ما يعرف الروسية). أعجبني سؤالها، أعجبني في بودابست، أجبت أنني أحببت ذلك، الآن محرجة الآن من المنازل العامة. "لكن لماذا؟" - سأل الفتاة. لأنها غير طبيعية، برية، شرحت: - المرأة تأخذ المال ويتبع ذلك، يبدأ على الفور في "الحب!" الفتاة فكرت لفترة من الوقت، ثم أومأت وقال: "أنت على حق: خذ المال إلى الأمام قبيح" ... "

    انطباعات أخرى تركت بولندا عن نفسه. وفقا لشهادة الشاعر ديفيد سامويلوف، "... في بولندا أقيمنا بالضيق. كان من الصعب المؤسفة من الموقع. وأعاقد القطبين بشدة. " وتكره من هذا البلد، حيث كانت النقطة الإيجابية الوحيدة هي جمال المرأة البولندية. "لا أستطيع أن أقول إن بولندا أحبنا الكثير بالنسبة لنا". - ثم لم ألتقي بأي شيء قميصا وناظرتي. على العكس من ذلك، كان كل شيء شبكة، KhutoLoyansky - والمفاهيم، والاهتمامات. نعم، وبينا في شرق بولندا شاهدت حذرا ونصف الحياة، تحاول ازدراء من التحرير. ومع ذلك، كانت النساء الجميلة والراحة بشكل مريح، فقد أثارنا من خلال شدة الخطاب، حيث أصبح كل شيء واضحا فجأة، وأن أنفسهم كانوا هم أنفسهم قوة رجال فظ أو موحدة الجندي. وذهب شاحب مشجعيه السابقون، تقلص أسنانهم، إلى الظل حتى الوقت ... ".

    ولكن ليس كل تقديرات المرأة البولندية تبدو رومانسية جدا. 22 أكتوبر 1944. سجل المبتدئين فلاديمير جيلفاند في مذكراته: "في المسافة التي تركتها من قبل المدينة مع اللقب البولندي [فلادوف]، مع حمامات جميلة، فخور بالاشمئزاز وبعد ... قيل لي عن المرأة البولندية: لقد أغلقوا مقاتلينا وضباطنا في أذرعهم، وعندما وصل الأمر إلى السرير، فإن قطع الأعضاء الجنسيين مع حلاقة، سعتوا إلى خدش الحلق، خدشت العينين. جنون، البرية، الإناث القبيح! معهم، يجب أن تكون حذرا وليس للمشاركة في جمالهم. والأعمدة جميلة، عيوب ". ومع ذلك، هناك في سجلاته والمزاجيات الأخرى. في 24 أكتوبر، يحل محل هذا الاجتماع: "اليوم، كان هناك أعمدة جميلة للفتيات إلى واحدة من القرى إلى إحدى القرى. اشتكت من عدم وجود رجال في بولندا. اتصل بي أيضا "بان"، ولكن كانت مصونة. لقد ربحت واحدة منهم بلطف، ردا على ملاحظتها عن الرجال، وراحوا عن التفكير في طريق مفتوح لروسيا - هناك الكثير من الرجال. سارعت إلى خطوة جانبا، وردت على كلماتي أنه سيكون هناك رجال لها هنا. قالوا وداعا إلى الضيافة. لذلك نحن لا نتفق، ولكن الفتيات المجيدات، وإن كان الرفوف ". بعد شهر آخر، في 22 نوفمبر، سجل انطباعاته من أول masoviecksky مينسك، ومن بين أوصاف الجمال المعماري وعدد الدراجات، مما أدى إلى وصفه من وصف الجمال المعماري وعدد الدراجات، يدفع خاص المكان: "الحشد الخمول الصاخب، النساء، كواحد، في القبعات الخاصة البيضاء، على ما يبدو من الرياح البالية، مما يجعلها مماثلة لمدة أربعين ومفاجأة حداثةهموبعد الرجال في القبعات الثلاثي، في القبعات، - سميكة، أنيق، فارغة. كم منهم! ... رسمت الإسفنج، الحاجبين المنتخبين، الكيمياء، الحساسية المفرطة وبعد كيف لا تبدو مثل حياة طبيعية للإنسان. يبدو أن الناس أنفسهم يعيشون ويتحرون على وجه التحديد للأشياء الأخرى التي شاهدها الآخرون، وسوف تختفي كل شيء عندما سيغادر المشاهد الأخير المدينة ... "

    ليس فقط Townsquarters البولندية، ولكن أيضا القرويين تركوا قوية، على الرغم من الانطباع المتعارض. وقال ألكسندر رودين: "مندهش من حيوية البولنديين الذين نجوا من أهوال الحرب والاحتلال الألماني". - يوم الأحد في القرية البولندية. جميلة، أنيقة، في فساتين حرير وجوارب من النساء البولكا، والتي في أيام الأسبوع - الفلاحين العاديين، سحق السماد، حافي القدمين، العمل بلا كلل من المزرعة. النساء الأكبر سنا يبدو أيضا طازجا وصغيرا. على الرغم من وجود إطار أسود حول العينين ..."بعد ذلك، يقتبس سجل يومياته المؤرخ 5 نوفمبر 1944:" الأحد، سكان جميع الأجناس. الذهاب لزيارة بعضها البعض. الرجال في شعر القبعات، العلاقات، والممثل. النساء في فساتين الحرير، وجوارب مشرقة وغير واضحة. الفتيات بالتجزئة - "الكتاني". جميلة شعر مستعار الشعر الأشقر ...كما يتم تحريك الجنود في زاوية الأكواخ. لكن من هو حساس، سوف يلاحظ أنه إحياء مؤلم. كل شيء يثير يضحك بصوت عال لإظهار أنه ليس من الضروري بالنسبة لهم، فإنه لا يضر حتى الآن ولا يتفصن عليه على الإطلاق. وماذا نحن أسوأ منهم؟ اللعنة يعرف ما هي السعادة حياة سلمية! بعد كل شيء، لم أراها عند المواطن! " سجل رقيبه الجنسي نيكولاي نيكلاي نيستيروف في نفس اليوم في مذكراته: "اليوم، يوم عطلة، والأعمدة، يرتدي ملابس جميلة، وجمع في نفس الكوخ ويجلسون من قبل الأزواج. حتى بطريقة ما يصبح. لن أجلس كثيرا؟ ..

    حيث بلا رحمة في تقييمها ل "الأخلاق الأوروبية"، تشبه "رصيف خلال الطاعون"، وهو أفراد عسكريين غالينا يارتسيفا. في 24 فبراير 1945، كتبت من مقدمة صديقه: "... إذا كانت هناك فرصة، كان من الممكن إرسال الطرود الرائعة لأشياء الكأس الخاصة بهم. يوجد شيء. سيكون ذكائنا وانتشارنا. أي المدن التي رأيتها ما الرجال والنساء. والنظر إليهم، أنا شر للغاية، مثل هذه الكراهية! المشي، والحب، والعيش، وتذهب وتحريرها. يضحكون على الروس - "شوا!" نعم نعم! الأوباش ... أنا لا أحب أي شخص، باستثناء الاتحاد السوفياتي، باستثناء تلك الشعوب، كوي تعيش معنا. أنا لا أؤمن بأي صداقة مع البولنديين وغيرها من اللتوانيين ... ".

    في النمسا، حيث اندلعت القوات السوفيتية في ربيع عام 1945، واجهوا "استسلام المريض": "تم الإعلان عن القرى بأكملها بالخرق الأبيض. رفعت النساء الأكبر سنا يده في اجتماع مع رجل في شكل متجانسة ". كان الأمر هنا، وفقا ل B. Slutsky، فإن الجنود "يكافأون إلى نساء بيلوبغمي". في الوقت نفسه، "لم يتحول النمساويون إلى أن يكونوا مائلين. تتزوج الغالبية العظمى من الفتيات الفلاحين "مدلل". شعر الأطفال المصطافون يشعرون مثل المسيح من أجل الجيوب الأنفية. في فيينا، دليلنا، مسؤول مصرفي، استمرار فاجأ وفير الصبر الروسي. كان يعتقد أن الهالاني يكفي لتحقيق إكليل من كل ما أريده ". وهذا هو، لم يكن من الخوف فقط، ولكن أيضا في بعض الخصائص من العقلية الوطنية والسلوك التقليدي.

    وأخيرا، ألمانيا. ونساء العدو - الأم، زوجته، بناتها، أخوات أولئك الذين سخروا على السكان المدنيين من 1941 إلى 1944 إلى الأراضي المحتلة من الاتحاد السوفياتي. ماذا رأى جنودهم السوفيات؟ يوصف ظهور الألمان في حشد اللاجئين في مذكرات فلاديمير بوجومولوف: "المرأة قديمة وصغيرة في القبعات، في رؤساء العمامة وعادل مظلة، مثل نساءنا، في معطف أنيق مع الفراء الياقات والملابس الجبهة، غير مفهومة. العديد من النساء يمشي في النظارات الشمسية بعدم ملاحقته من أشعة الشمس المشرقة وتلك التي لحماية وجهه من التجاعيد... "تأرجح ليف كوبيلليف الاجتماع في ألن شكسين مع إجلاء برلينيا:" على الرصيف هناك امرأتان. قبعات intry، واحد حتى مع الحجاب. معاطف عالية، وناعمة، أنيق أنفسهم ". وأدى تعليقات الجندي إلى عنوانها: "الدجاج"، "التركية"، "هذا أمر سلس ..."

    كيف يتصرف الألمان في الاجتماع مع القوات السوفيتية؟ في تقرير النائب. رئيس القسم السياسي الرئيسي في الجيش الأحمر شيكينا في اللجنة المركزية للمعلومات المركزية (ب) ج. إليكساندروف مؤرخ في 30 أبريل 1945 بشأن موقف سكان برلين المدنيين إلى موظفي قوات الجيش الأحمر قالوا: " بمجرد أن تشغل أجزاءنا واحدة أو منطقة مدينة أخرى، فإن السكان الذين يبدأون في الذهاب تدريجيا إلى الشوارع، كلهم \u200b\u200bتقريبا لديهم ضمادات بيضاء على الأكمام. عند اللقاء مع جنودنا، فإن العديد من النساء يرفعن، أبكي ويهز من الخوف، ولكن بمجرد إقناعهن بأن المقاتلين وضباط الجيش الأحمر ليسوا على الإطلاق كيف رسموا دعاية الفاشية، هذا الخوف يمر بسرعة، المزيد والمزيد من السكان يذهب إلى الشارع ويقدم خدماتهم، في محاولة للتأكيد على موقفهم المخلص تجاه الجيش الأحمر ".

    أعظم الانطباع على الفائزين كان تحت ضغط وحساب الألمانية. في هذا الصدد، يستحق قيادة قصة مينومرتان N. Yorlov، صدمت من سلوك الألمانية في عام 1945: "لا أحد في مينبات قتل المدنيين. كان فردنا "جارما". إذا حدث ذلك، فإن رد فعل الأعضاء العقابية على مثل هذا الفائض سيكون بسرعة. فيما يتعلق بالعنف على النساء الألمان. يبدو لي أن البعض، ورواية مثل هذه الظاهرة، "دهانات مكثفة" قليلا ". لدي مثال على نوع آخر من ذاكرتي. تقع في بعض المدينة الألمانية، التي تقع في المنازل. "Frau" يظهر، 45 عاما ويسأل "Gera comentend". قادها إلى marchenko. وهي تعلن أنه مسؤول عن الربع، وتجمع 20 امرأة ألمانية من أجل الجنود الروسيين (!!!). مفهوم Marchenko الألمانية، ولكن تفويض طويل المدى، يقف بجانبي، ترجمت معنى الألمانية قال. كان رد فعل ضباطنا غاضبا وموائيا. كانت الألمانية في حالة سكر، جنبا إلى جنب معها جاهزة ل "مفرزة". بشكل عام، سرقت التقديمات الألمانية. انتظر من الألمان من الحرب الحزبية، والتخريب. ولكن بالنسبة لهذه الأمة، فإن النظام هو "ordnung" - قبل كل شيء. إذا كنت فائزا، فهي "على الساقين الخلفيتين"، ووعي وعدم القسري. هنا هو علم النفس هذا ... "

    قضية مماثلة تؤدي إلى ديفيد سامويلوف في ملاحظاتها العسكرية: "في Rentalsfeld، حيث استقرنا للتو، كان هناك حشد صغير من النساء مع الأطفال. كانت ملتزمة باللغة الألمانية اللذيذة الضخمة، عمرها خمسون عاما - Frau Friedrich. وذكرت أنه كان ممثلا للسكان المدنيين وطلبوا تسجيل السكان المتبقيين. أجبنا أنه سيكون من الممكن القيام به بمجرد ظهور القائد.

    من المستحيل، - قال Frau Friedrich. - هنا نساء وأطفال. يجب أن تكون مسجلة.

    أكد السكان السلميون الصراخ والدموع كلماتها.

    عدم معرفة كيفية القيام بذلك، لقد دعوتهم لأخذ الطابق السفلي في المنزل، حيث نحن موجودون. وهم يشوشون مهاجموا في الطابق السفلي وبدأوا في وضعهم هناك في انتظار السلطات.

    صرح Frau Friedrich بشكل مركزي (ارتديت سترة جلدية). - نحن نفهم أن الجندي لديه احتياجات صغيرة. إنها جاهزة "، واصلت" Freu Friedrich "،" تسليط الضوء عليها عدد قليل من الشفاه للإناث ...

    لم أواصل المحادثة مع Frau Friedrich. "

    بعد التواصل مع سكان برلين في 2 مايو، 1945، سجل فلاديمير بوجومولوف في يوميات: "نحن ندخل أحد المنازل الباقية. كل شيء هادئ، ميت. تدق، يرجى فتح. سمع أنهم يهمسون في الممر والصم والحديث بإكراه. وأخيرا يفتح الباب. امرأة طرقت إلى مجموعة وثيقة بدون العمر خائفة ومنخفضة وطهيها. تخشى النساء الألمان منا، قيل للجنود السوفيات، وخاصة الآسيويين، باغتصابهم وقتلوا ... الخوف والكراهية على وجوههم. ولكن في بعض الأحيان يبدو أنهم يحبون هزيمة، فهم يحذرون عن سلوكهم، وبالتالي فإن ابتسامات وحلويات كلماتهم منخفضة للغاية. في غضون الأيام في سياق القصص حول كيف ذهب جنودنا إلى شقة ألمانية، طلبوا في حالة سكر، والألمانية، بالكاد يحسدونه، وألقوا على الأريكة وأقلعوا في تريكو ".

    "كل الألمان فاسدين. ليس لديهم أي شيء ضدهم ينامون معهم. - تم إخبار هذا الرأي في القوات السوفيتية ودعمه ليس فقط من خلال العديد من الأمثلة البصرية، ولكن أيضا عواقبها غير سارة، التي اكتشفت قريبا أطباء عسكريين.

    التوجيه المجلس العسكري للجبهة الأولى الأولى رقم 00343 / sh مؤرخ في 15 أبريل 1945. الشخصية: "أثناء إقامة القوات في عدو، زادت حالات الأمراض التناسلية بين الأفراد العسكريين بشكل حاد. تظهر دراسة أسباب هذا الحكم أن الأمراض التنوجية للناسورة واسعة الانتشار بين الألمان. الألمان قبل التراجع، والآن، في إقليم مشغولنا، أصبحوا على طريق العدوى الاصطناعية مع مرض الزهري وبرنامج ترايبور من النساء الألمان، من أجل خلق بؤر كبيرة على نشر الأمراض التناسلية بين أفراد الجيش الأحمر».

    ذكر المجلس العسكري للجيش ال 47 في 26 أبريل 1945 أن "... في مارس، زاد عدد الأمراض التناسلية بين الأفراد العسكريين مقارنة مع فبراير من هذا العام. أربع مرات. ... مندهش الجزء النسائي من السكان الألمان في المناطق التي شملهم الاستطلاع بها 8-15٪. هناك حالات عندما يتبقى الخصم على وجه التحديد من قبل المرضى الذين يعانون من أمراض جنسية من النساء الألماني بسبب عدوى الأفراد العسكريين ".

    لتنفيذ قرار المجلس العسكري للجبهة الأولى الأولى رقم 056 المؤرخ 18 نيسان / أبريل 1945، أطلق سراح نشرة مما يلي في تحذير الأمراض الجنسية في قوات الجيش الثالثة والثلاثين:

    "جنود الرفاق!

    أنت تغوي من قبل الألمان الذين تجاوزوا أزواجهن جميع المنازل العامة في أوروبا مصابين وأصابت الألمان أنفسهم.

    أمامك وأمراض هؤلاء الألمان، الذين تركوا على وجه التحديد من الأعداء لنشر الأمراض التناسلية واكتشاف المحاربين من الجيش الأحمر.

    يجب أن يكون من المفهوم أن انتصارنا قريب من العدو وبعد ذلك ستتمكن من العودة إلى عائلاتك.

    ما هي العيون النظر في عيون واحدة وثيقة التي سوف تجلب مرض معد؟

    هل يمكننا، المحاربون من الجيش الأحمر البطولي، مصدر أمراض معدية في بلدنا؟ ليس! بالنسبة للمظهر الأخلاقي لمحارب الجيش الأحمر، يجب أيضا اختياره باعتباره ظهور وطنه وعائلته! "

    حتى في مذكرات الأسد كوبيلليفا، مع الغضب الذي يصف حقائق العنف والعرضين للجنود السوفيتي في شرق بروسيا، هناك خطوط تعكس الجانب الآخر من "العلاقات" مع السكان المحليين: "لقد تحدثوا عن التواضع، المتداول ، ساحر الألمان: هنا، يقولون، هم ما تبيع خبز بوكا والزوجات والبنات. " نغمة squeamy، التي تنقلها copellev هذه "القصص"، مما يعني عدم دقةها. ومع ذلك، يتم تأكيدها من قبل العديد من المصادر.

    وصف فلاديمير جيلفاند اختارته الفتاة الألمانية في يوميات (تم تقديم السجل بعد ستة أشهر بعد نهاية الحرب، 26 أكتوبر 1945، ولكن لا تزال مميزة للغاية): "أردت أن أستمتع بمخالفات مارغوت جميلة - بعض القبلات والعناق لم تكن كافية. كنت أتوقع المزيد، لكنني لم أزعج الطلب والإصرار. كانت والدة الفتاة راضية عني. لا يزال من شأنه! تم إحضار الحلوى والنفط والنقانق العزيزة السجائر الألمانية إلى مذبح الثقة والموقع من مواطنيها. بالفعل نصف هذه المنتجات كافية للحصول على أساس قصوى والحق في إنشاء ابنتها أمام الأم، ولن تقول أي شيء ضد. بالنسبة للغذاء أكثر تكلفة حتى الحياة، وحتى مثل هذا الحساسية الشابة والرائعة، مثل جمال حساسة من مارجوت ".

    غادرت سجلات يوميات مثيرة للاهتمام المراسل العسكري الأسترالي آسمار أبيض، الذي في 1944-1945. كان يقع في أوروبا في صفوف الجيش الأمريكي الثالث تحت فريق جورج باتون. هذا ما سجله في برلين في مايو 1945، حرفيا بعد أيام قليلة من نهاية الاعتداء: "مشيت في جميع أنحاء ليلة كابينة، بدءا من الأناس بالقرب من PotsDamderPlatz. كان هناك أمسية دافئة ورطبة. وقفت في الهواء رائحة مياه الصرف الصحي والجثث المتعفنة. كانت الواجهة "feminins" مغطاة بالصور المستقبلية للطبيعة العارية والإعلانات بأربع لغات. تمتلئ قاعة الرقص والمطعم مع الضباط الروس والبريطانيين والأمريكيين الذين رافقوا النساء (أو الصيد لهم). تكلفة زجاجة النبيذ 25 دولارا، والهامبرغر والبطاطس الخيول - 10 دولارات، وحزمة السجائر الأمريكية - 20 دولارا لالتقاط الأنفاس. تم تمييز خدين نساء برلين، وترسم الشفاه بحيث بدا أن هذا هتلر فاز بالحرب. كانت العديد من النساء في جوارب الحرير.افتتحت عشيقة المساء حفل موسيقي باللغة الألمانية والروسية والإنجليزية والفرنسية. أثار السكين من قائد المدفعية الروسية يجلسون بجواري. لقد انحنى نحوي وقال باللغة الإنجليزية الكريمة: "مثل هذا الانتقال السريع من الوطنية إلى الدولية! القنابل RAF أساتذة ممتازة، أليس كذلك؟ "

    الانطباع العام للمرأة الأوروبية التي أنشأت في الجنود السوفياتيون - أنيق وأنيق (مقارنة بالحرب المنهزة مع مواطنين في الخلف نصف النصف، على الأراضي المحررة من الاحتلال، وبين يرتدون ملابس المراكز الجمنازنة الصديقات الأمامية)، وبأسعار معقولة، المرتزقة، فضاء فضفاضة أو جبان. كانت الاستثناءات يوغوسلافكا والبلدات البلغارية. تم اعتبار الحزبين اليوغوسلافي القاسي والمزحفة كملانة واعتبروا بصراحة. ومع الأخذ في الاعتبار صرامة الأخلاق في الجيش اليوغوسلافي، "الفتيات الحزبي، ربما شاهدت على PPH [المشي لمسافات طويلة والزوجات الميدانية]، كما هو الحال في مخلوقات درجة خاصة سيئة". استذكر بوريس سلوتسكي للشركات البلغارية: "... بعد النظر الأوكراني، بعد الفساد الروماني، فإن عدم إمكانية الوصول القاسي للمرأة البلغارية ضرب شعبنا. تقريبا لا أحد تفاخر الانتصارات. كان البلد الوحيد الذي كان فيه الضباط على المشي مصحوبا رجلا في كثير من الأحيان، أبدا - نساء تقريبا. في وقت لاحق، كان البلغاريون فخورين عندما قيل لهم إن الروس سيعودون إلى بلغاريا للعرائس - في العالم الوحيد الذي يبقى نظيفا وصولا ".

    غادر الانطباع اللطيف عن أنفسهم جمهورية التشيك، واجهت سعيدة لحرر الجنود السوفيتيين. وقال العمال الدبابات المحرجة مع النفط المغطاة بالزيت والمركبات القتالية، مزين بأكاليلز وزهور، ما بين أنفسهم: "... شيء من خزان العروس لتنظيفه. وفتياتهم، تعرف نفسك، انضم. الناس الطيبين. لم أر مثل هذا الأشخاص العقليين لفترة طويلة ... "الود والبلدون التشيك كانت صادقة. "... إذا كان من الممكن، أود أن أغمض على جميع جنود وضباط الجيش الأحمر لحقيقة أنهم أطلقوا سراحهم براغ،" ... عامل ترام الإناث، "كما وصف الجو في العاصمة التشيكية المحررة ، مزاج السكان المحليين 11 مايو 1945 ميدان بوريس.

    لكن في بقية البلدان التي احتجز فيها جيش الفائزين، فإن الجزء الأنثوي من السكان لم يسبب الاحترام. "في أوروبا، استسلمت النساء، قبل الجميع ... - كتب ب. سلوتسكي. - كنت دائما صدمت، أنا مرتبك، سهولة مشوش، سهولة خشونة علاقة الحب. تشبه النساء اللائق، بالطبع، غير مهتم، البغايا - سهولة الوصول إلى الورق، والرغبة في تجنب المراحل الوسيطة، غير مهتم بالزخارف، مما دفع رجلا إلى التقارب معهم. مثل الناس، من المعجم كله من كلمات الحب، تعلموا ثلاث كلمات مريضة، انخفضوا كل شيء إلى العديد من الإيماءات، مما تسبب في عيوب وازدراء من أكثر ضباطنا من ضباطنا ... لم تكن الدوافع القابضة على الإطلاق أخلاقيات، ولكن الخوف من أصبح مصابا بخوفا من الجمهور، قبل الحمل "- وأضاف أنه في الفتح ظروف"، غطت الفساد الشامل واختبأوا إلى الفساد الإناث خاص، جعلها غير مبالا وغير مربح ".

    ومع ذلك، من بين الدوافع التي ساهمت في نشر "الحب الدولي"، على الرغم من جميع المحظورات والطلبات القاسية للأمر السوفيتي، كان هناك المزيد: فضول المرأة إلى عشاق "الغريبة" والكرم غير المسبوق للروس إلى كائن من تعاطفهم، والذي تميزهم بشكل إيجابي من الرجال الأوروبيين ذكيا.

    كان ملازم جونيور دانييل زلاتكين في نهاية الحرب في الدنمارك، في جزيرة بورنجولم. في مقابلته، أخبر أن مصلحة الرجال الروس والنساء الأوروبيين لبعضهم البعض كانت متبادلة: "لم نر المرأة، وكان من الضروري ... وعندما وصلوا إلى الدنمارك، ... إنه مجاني، من فضلك وبعد أرادوا أن يتحقق، حاول، جربوا رجل روسي، ما هو عليه، مثل هذا، ويبدو أفضل من الدنماركيين. لماذا ا؟ لقد كنا غير مهتمين ونوع ... أعطيت صندوقا من الحلويات في البوليستويت، أعطيت 100 روزات إلى امرأة غير مألوفة ... من أجل عيد ميلاد ... "

    في الوقت نفسه، يعتقد عدد قليل من الناس عن العلاقات الخطيرة، حول الزواج، بالنظر إلى حقيقة أن القيادة السوفيتية حددت موقفه بوضوح في هذه المسألة. وقال قرار المجلس العسكري للجبهة الأوكرانية الرابعة المؤرخة 12 أبريل 1945: "1. اشرح جميع الضباط وجميع التكوين الشخصي لقوات الجبهة أن الزواج مع النساء الأجنبيات غير قانوني ومحظوب منعا باتا. 2. في جميع حالات دخول الموظفين العسكريين إلى الزواج مع الأجنبية، وكذلك علاقات شعبنا مع عناصر معادية للبلدان الأجنبية أن ينقلوا مباشرة الفريق لجلب المسؤولين عن فقدان اليقظة وانتهاك القوانين السوفيتية. " إشارة توجيهية لرئيس الإدارة السياسية للجبهة الأولى بيليوروسيا بتاريخ 14 أبريل 1945. الشخصية: "وفقا لرئيس المديرية الرئيسية لموظفي NPO، لا يزال يدخل التطبيقات من ضباط الجيش الحالي بطلب تفويض الزواج مع نساء من الدول الأجنبية (الاحتياط، المطاحن، التشيك وغيرها). يجب اعتبار هذه الحقائق بمثابة انقطاع اليقظة ومخزمة المشاعر الوطنية. لذلك، من الضروري في العمل السياسي والتعليمي الاهتمام بالاضطرابات العميقة إلى عدم مقبولية مثل هذه الأفعال من ضباط الجيش الأحمر. اشرح تكوين الضابط بأكمله الذي لا يفهم تكوين هذه الزيجات، واستطلاع الزيجات في الأجانب، وحتى الحظر المباشر، ولا يسمح بأي حال من الأحوال ".

    ولم تتقن المرأة أنفسهم بأهوال تتعلق بنوايا فهائفيهم. "في أوائل عام 1945، حتى الفلاحين الهنغاريين الأكثر غباء لم يصدقوا وعودنا. كانت المرأة الأوروبية تدرك بالفعل أننا ممنوعون في الزواج من الأجانب، ويشتبه في أن هناك ترتيب مماثل أيضا حول المظهر المشترك في المطعم والأفلام، إلخ. لم يتداخل معهم أن يحبوا lovelaes لدينا، لكنهم أرفقوا هذا الحب بحتة "أواحنايا" شخصية "، كتب ب. سلوتسكي.

    بشكل عام، تجدر الإشارة إلى أن صورة المرأة الأوروبية، التي تشكلت في جنود الجيش الأحمر في 1944-1945، باستثناء نادر، تبين أنها بعيدة جدا عن شخصية المتأهولة بسلسلة الأسلحة، بأمل قوية من الملصق السوفيتي "أوروبا ستكون حرة!".

     

    ملاحظات
    سلوتسكي ب. تلاحظ عن الحرب. القصائد والأصوات. سانت بطرسبرغ.، 2000. P. 174.
    المرجع نفسه P. 46-48.
    المرجع نفسه P. 46-48.
    smolnikov f.m. دافئ! مذكرات الخط الأمامي. رسائل من الجبهة. م.، 2000. P. 228-229.
    سلوتسكي ب. مرسوم. OP. P. 110، 107.
    المرجع نفسه P. 177.
    chukhay. حرب بلدي. م.: خوارزمية، 2001. P. 258-259.
    الوطن الأمثلاثة آلاف كيلومتر في السرج. الحمائم. م، 2000. P. 127.
    Samoilov D. الناس من خيار واحد. من الملاحظات العسكرية // أورورا. 1990. رقم 2. P. 67.
    المرجع نفسه P. 70-71.
    جيفاند v.n.يوميات 1941-1946. http://militera.lib.ru/db/gelfand_vn/05.html
    المرجع نفسه
    المرجع نفسه
    الوطن الأم ثلاثة آلاف كيلومتر في السرج. يوميات. م، 2000. P. 110.
    المرجع نفسه P. 122-123.
    المرجع نفسه PP. 123.
    الأرشيف المركزي لوزارة الدفاع عن الاتحاد الروسي. واو 372. المرجع. 6570. د؛ 76. L. 86.
    سلوتسكي ب. مرسوم. OP. P. 125.
    المرجع نفسه PP. 127-128.
    bogomolov v.o. ألمانيا برلين. الربيع 1945th // bogomolov v.o. حياتي، هل كنت حلمت بي؟ .. م: مجلة المعاصرة لدينا، №№ 10-12، 2005، رقم 1، 2006. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/03. لغة البرمجة.
    Copellev L. تخزين إلى الأبد. في 2 KN. KN.1: أجزاء 1-4. م: Terra، 2004. الفصل. 11. http://lib.rus.ec/b/137774/read#t15.
    أرشيف الدولة الروسية للتاريخ الاجتماعي والسياسي (فيما يلي - Rgaspi). F. 17. OP. 125. D. 321. L. 10-12.
    من المقابلات N.A. Orlov على الموقع "أتذكر". http://www.irember.ru/minometchiki/orlov-naum-aronovich/stranitsa-6.html.
    Samoilov D.مرسوم. OP. P. 88.
    bogomolov v.o.حياتي، إيل تحلم بي؟ .. // لدينا المعاصر. 2005. رقم 10-12؛ 2006. № 1. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/03.html
    من الإطار السياسي حول التركيب الشخصي للمبادئ التوجيهية. ستالين رقم 11072 بتاريخ 04/20/1945 في قسم بندقية 185. 26 أبريل 1945 CIT. بقلم: bogomolov v.o. مرسوم. OP. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/02.html.
    قيت. بواسطة: bogomolov v.o.مرسوم. OP. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/02.html.
    المرجع نفسه
    المرجع نفسه
    أرشيف الدولة للاتحاد الروسي. F. R-9401. OP. 2. D. 96. L.203.
    Copellev L. مرسوم. OP. غلياد 12. http://lib.rus.ec/b/137774/read#t15.
    جيفاند v.n. مرسوم. OP.
    أوسمار الأبيض.Conquertors Road: حساب شاهد عيان من ألمانيا 1945. مطبعة جامعة كامبريدج، 2003. XVII، 221 ص. http://www.argo.net.au/andre/osmarwhite.html
    سلوتسكي ب. مرسوم. OP. P. 99.
    المرجع نفسه P. 71.
    الحقل ب. تحرير براغ // من Informburo السوفيتي ... الإتصال بالإصراع والمقالات العسكرية. 1941-1945. T. 2. 1943-1945. م.: ناشر APN، 1982. P. 439.
    المرجع نفسه P. 177-178.
    المرجع نفسه P. 180.
    من مقابلة مع D.F. Zeltkin مؤرخة 16 يونيو 1997 / / الأرشيف الشخصي.
    قيت. بواسطة: bogomolov v.o. مرسوم. OP. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/04.html.
    المرجع نفسه
    سلوتسكي ب. مرسوم. OP. P. 180-181.

    تم إعداد المقال بدعم مالي للمؤسسة العلمية الإنسانية الروسية، المشروع رقم 11-01-00363A.

    في التصميم، فإن الملصق السوفيتي لعام 1944 "أوروبا ستكون حرة!". الفنان v.kortsky.

    © حقوق الطبع والنشر kfdvgtu   

       

     

     

     

     

     арабский язык 



    Трофеи из Германии - что это было и как. 
    Кто насиловал немок и как жил в оккупированной Германии

     
    27.10.2021
       

    Сегодня Татьяна Толстая (мать одного блогера и, судя по всему, писателя) отметилась патриотизм:

    "Я думаю: если русские солдаты изнасиловали миллионы немцев, как мы здесь говорим, то этих немцев, надо верить - ну может не все, а половину, детей надо пощадить. Итак, население Германии в отдельных районах теперь русское, а не немецкое?"

    Люди уже возмущаются по этому поводу, но, мне кажется, о Татьяне лучше всех ответит советский ветеран Леонид Рабиков. Ниже приведены отрывки из воспоминаний о его книге «War All Writing»:

    Женщины, мать и их дочери лежат справа и слева вдоль шоссе, и перед каждой из них есть закусочные для мужчин в темно-синих штанах.

    Морской плантатор с кровью и потерей сознания тает на помощь детям, стреляющим. гогот, рычать, смеяться, кричать и орать. И их лидеры, их политиические вожди и их полковники стоят на шоссе, кто смеется, кто бежит, нет, немного. То есть будут участвовать все их солдаты без исключения.

    Нет, не кулак и вовсе не месть проклятым захватчикам этой смертоносной групповухи.

    Перепел, безнаказанность, сочетание и жестокая логика Золотой Орды.

    Потрясенный, полнедели просидел в каюте, шофер Демидова стоял в очереди, а я страдал от Карфагена Флобера, и я понимал, что война - это далеко не все. Полковник, которого я только что заставил, не выдерживает и занимает очередь и расстреливает великих свидетелей боев в истерике детей и стариков.

    Стрелять! По машинам!

    И позади следующий агрегат.

    И снова он остановился, и я не могу поддерживать свои отношения, которые тоже находятся в новых листах ожидания. Моя тошнота приближается к горлу.

    К горизонту среди гор лохмотьев перевернутые экипажи мертвых женщин, стариков, детей. Выдано автомобильное движение. Драхт.

    Я хочу, чтобы мой комментарий от руководства был сорван в двух километрах от шоссе.

    Во всех комнатах трупы детей, стариков, изнасилованных женщин.

    Мы очень устали и, не заботясь о них, лежим между ними на земле и засыпаем.

    Утром издаем рацию, в РСБ подключаемся с лицевой. Получаем указатель на строки. Передовые части наконец столкнулись с обороной немецкого легиона и дивизий.

    Немцы больше не отступают, гибнут, но не сдаются. Показывает полет в воздухе. Боюсь ошибиться, мне кажется, что по жестокости, бескомпромиссности и количеству потерь с обеих сторон эти истребители могут сравниться с боями под Сталинградом. Он существует в будущем.

    Телефоны не оставляю. Я принимаю приказы, я отдаю приказы. Только днем ​​пора выносить туши во двор.

    Не помню, куда мы их взяли.

    В служебных расширениях? Я не помню, где, и знаю, что мы их никогда не хоронили.

    Похоронные отряды вроде бы были, но они далеко позади.

    Итак, я помогаю нести трупы. Я жажду тишины на стене дома.

    Весна, на земле первая зеленая трава, светит жаркое солнышко. Наш оригинальный дом с растениями, в готическом стиле, покрытый красной черепицей, возрасту около двухсот лет, двор, крепкая каменная кладка, возраст пятисот лет.

    В Европе мы, в Европе!

    Их собрали, и вдруг в открытых воротах оказались два выступа шестнадцатилетних девушек. В глазах не страха, а ужасная тревога.

    Она увидела меня, побежала и резала друг друга, пытаясь мне что-то объяснить по-немецки. Я не знаю языка, но слышу слова «мама», «Файтер», «Брюдер».

    Мне становится ясно, что в режиме Panic Trips они где-то потеряли семью.

    Мне их очень жаль, и я понимаю, что им нужно, чтобы наша верфь бежала туда, куда они смотрят, и быстрее, и я говорю им:

    бормотать, фэйтер, высокий - ничт! - И я вижу палец во вторых длинных воротах - Вот. и подтолкнуть их.

    Тут меня понимают, быстро отворачиваются, исчезают с горизонта, и я с облегчением вздыхаю - спасаю как минимум двух девочек, и иду на второй этаж своего хобби, внимательно слежу за движением деталей, но не проходит а минут двадцать, как мне признаются дворы, дают какой-то крик, плач, смех, мат.

    Бежать к окну.

    На ступенях дома стоит спикер палаты, и два сержанта поворачивают руки, согнутые от трех смертей этих двух девушек, и наоборот - вся служба штаба Штаба была шофером, приказывает, Странно, посыльные.

    Николаев, Сидоров, Харитонов, Пименов ... - Основное руководство А. - Берем девушек за руки, ножки, юбки и кофточки. В два ряда попадают! расстегните ремни, штаны и потяните штаны! Направо и налево, один за другим, старт!

    а. Командуйте, бегите по лестнице дома и приспосабливайтесь к моим классам вождения, моей фракции. И две «законсервированные» дочери со мной лежали на древних каменных плитах, руки в тисках, рты забиты лепешками, ноги раздвинуты - уже не пытаясь вырваться из рук четырех сержантов, а пятая рвет слезы о куски своих блузок, бюстгальтеры, юбки и брюки.

    Доделал из циферблата дом - посмеялся и мат.

    Шернги не уменьшаются, одни поднимаются, другие спускаются, а вокруг мучеников уже лужи крови, а Шангаму, Гоготу и Мату нет конца.
    Девочки уже без сознания, а оргия продолжается.

    Гордо занимают, главный мастер командует, но встает последний, а исполнители наезжают на полрубля.

    Майор А. Он вытаскивает из кобуры наган и стреляет в рты хрустальных мучеников, сержант втягивает выбранные ими квартиры в кабана, голодные свиньи начинают отрывать уши, нос и грудь, и через несколько минут остаются только черепа, кости, вертоны. .

    Боюсь мерзко.

    Внезапно тошнота проникла в горло, вывернувшись изнутри.

    Главный А. - Боже, какие мелодии!

    Не могу работать, выбегу из дома, не разбирая дорогу, куда-то хожу, возвращаюсь, не могу, хочу посмотреть на свинью.

    Передо мной глаза окорока, залитые кровью, а между соломкой и подстилкой свиные черепа, челюсть, множество позвонков, кости и два золотых креста - два «зарубленных» девушками.

    Комендант города, великий полковник, попытался организовать круговую оборону, но их полулюди-бойцы выбили из квартир женщин и девушек. В критической ситуации командир принимает решение заполучить потерявшего контроль над собой солдата. Что касается его инструкций, офицер связи сообщает мне приказ, установленный вокруг восьми защитников моей машины Боевого Войска Церкви, нанося удары по специально созданной команде воинов, которые потеряли контроль над собой.

    Другая группа возвращается к части солдат и офицеров в поисках «забавы» солдат и офицеров, объясняя им, что город и местность окружены. Вряд ли создайте круговую оборону.

    В это время к церкви едут около двухсот пятидесяти женщин и девушек, но к церкви приближается несколько тысяч танков. Толкачи, оттесненные от входа в мою машину пушками, штурмуют храм, останавливаются и начинают насиловать женщин.

    Я ничего не могу сделать. Немецкий юноша ищет защиты, другой опустился на колени.

    Лейтенант Заяц, лейтенант Заяц!

    Надежда на что-то, окружи меня. Все ничего не говорит.

    И письмо уже носится по городу, очередь уже выстроена, и снова этот проклятый гогот, очередь, мои солдаты.

    Вернись, э ... твоя мать! «Я не знаю, где отдать себя и как защитить тех, кто дышит у моих ног, а трагедия быстро растет».

    Женщины стонут о смерти. И вот по лестнице (почему? Почему?) Падает наверх, на кровавую площадку, полузабитую, теряющую сознание и отсутствующую в окнах выброшенную на каменные плиты моста.

    Рвать, раздевать, убивать. Вокруг меня никого нет. Этого еще нет, никто из моих солдат не видел. странные часы.

    Танки ушли. Тишина. ночь. Ужасная гора трупов. Не в силах остаться, мы покидаем церковь. Мы тоже не спим.

    Так казалось, что советский ветеран Леонид Николаевич Рабычев видит писательницу Татьяну Толстую. Немцы, конечно, родили - но только тех, кого не убили. Мои родители, Таня, не рожают.

    Иллюстрация правообладателя BBC World Services

    В России она стала продаваться чудесной книгой - воспоминаниями офицера Советской армии Владимира Гельфанда, в которых без изысков и пропущенных описываются кровавые будни Великой Отечественной войны.

    Некоторые считают, что критический подход к прошлому аморален или просто неприемлем, учитывая героические жертвы и гибель 27 миллионов советских граждан.

    Другие считают, что будущие поколения должны знать истинные ужасы войны и заслужить увидеть нераскаявшуюся картину.

    Люси ESCH из BBC попыталась разобраться в некоторых хорошо известных страницах истории последней мировой войны.

    Некоторые факты и обстоятельства, изложенные в ее статье, могут не подходить для детей.

     

    ______________________________________

     

    В Трептов-парке на окраине Берлина сумерки очень сумерки. Я смотрю на возвышающийся надо мной на фоне неба близко к небу Памятник Освободителю.

    Солдат, стоящий на обломке высотой 12 метров, в одной руке держит меч в одной руке, а маленькая немецкая девочка сидит в другой руке.

    Здесь были похоронены пять тысяч из 80 тысяч советских солдат, участвовавших в битве за Берлин с 16 по 2 мая 1945 года.

    Абсолютные размеры этого мемориала отражаются в размахе жертв. На вершине постамента, куда ведет длинная лестница, виден вход в памятный зал, освещенный как религиозная святыня.

    Мое внимание привлекла надпись, в которой говорится, что советские люди спасли европейскую цивилизацию от фашизма.

    Но для некоторых в Германии этот памятник вызывает другие воспоминания.

    Советские солдаты изнасиловали бесчисленное количество женщин на всем пути к Берлину, но после войны такое случалось редко - как в Восточной, так и в Западной Германии. А в России сегодня очень мало людей, которые об этом говорят.

    Воспоминания Владимира Гельфанда

    Многие российские СМИ отвергают истории об изнасиловании как миф, сжатый на Западе, но одним из многих источников, рассказывающих нам о происходящем, были мемуары советского офицера.

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. Владимир Гельфанд с поразительной искренностью писал свои дневники в те времена, которые были смертельно опасными.

    Подполковник Владимир Гельфанд, молодой еврейский народ из Украины, с 1941 года и до конца войны с необычайной точностью вел свои записи, несмотря на запрет на ведение дневников в существовавшей тогда Советской Армии.

    Его сын Виталий, который позволил мне прочитать рукопись, нашел дневники, когда разбирал документы своего отца после его смерти. Дневник был доступен в сети, но теперь он впервые был опубликован в России в виде книги. Две сокращенные версии дневника вышли в Германии и Швеции.

    В дневниках говорится об отсутствии порядка и дисциплины в простых войсках: скудный рацион, вши, рутинный антисемитизм и бесконечные воровства. По его словам, солдаты похитили своих товарищей.

    В феврале 1945 года воинская часть базировалась в Гельфанде у реки Одер, готовясь к атаке на Берлин. Он вспоминает, как его товарищи окружили и взяли в плен немецкий женский батальон.

    «Позавчера женский батальон действовал на левом фланге. У него была сломана голова, а вздохи пленных кошек объявили себя мертвыми, передав мертвых тем, кто был убит на глазах своих мужей. Я не знаю. «Не знаю, что с ними сделали, но злодеев надо было бы безжалостно казнить», - писал Владимир Гельфанд.

    Один из поучительных рассказов Гельфанда относится к 25 апреля, когда он уже был в Берлине. Там Гельфанд впервые в жизни прокатился на велосипеде. Проезжая вдоль берега реки Спрей, он увидел группу женщин, зажатых вместо своих сумок и завязавших узлы.

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. В феврале 1945 года воинская часть базировалась в Гиванде недалеко от реки Одер, готовясь к атаке на Берлин.

    «Я спросил немцев, где они живут, в немецком Ле-Мане, и спросил, почему они покинули свой дом, и с ужасом рассказал о Томе Маунте, который вызвал появление передней части перед фронтом в первую ночь прибытия Красная Армия », - пишет автор воспоминаний.

    «Я выросла здесь», - объяснила красивая немка, чья юбка вырисовывалась. «Всю ночь много всего. Я была девушкой», - вздохнула и всхлипнула. «Он меня баловал. Среди них старые, лучились, и все в них встало. Я, все тыкает. Им было не меньше двадцати, да-да, - и они были в слезах.

    «Они изнасиловали мою дочь вместе со мной, - добавила бедная мать, - они все еще могут прийти и снова изнасиловать мою девочку». Все снова пришли в ужас, и я с горечью выбежал из угла в углу подвала, куда меня загнали хозяева. «Оставайся здесь, - бросилась ко мне девушка, - ты будешь со мной спать. Ты можешь делать со мной все, что хочешь, но только ты!» - пишет Гельфанд в дневнике.

    «Пробил час мести!»

    Немецкие солдаты к тому времени оказались на советской территории из-за жестоких преступлений, которые они совершали на протяжении почти четырех лет.

    Владимир Гельфанд наткнулся на показания об этих преступлениях, когда направлялся с боями в Германию.

    «Когда его убивали каждый день, каждый день ранения, когда он проходил через разрушенные фашистами деревни ... у моего отца много описаний, где они разрушали деревни, даже детей, уничтожали маленьких детей еврейской национальности ... даже одного год, один год ... И это не какое-то время, это годы. Люди ходили и видели это. И они шли с одной целью - отомстить и убить », - говорит сын Владимира Гельфанда. Виталий.

    Виталий Гельфанд обнаружил этот дневник после смерти отца.

    Вермахт, как идеологи предполагаемого нацизма, был хорошо организованной силой арийцев, которую нельзя было разрушить даже половым контактом с «унтермерсами» («неочочками»).

    Но этот запрет был проигнорирован, считает историк Высшей школы экономики Олег Будницкий.

    Немецкое командование было обеспокоено распространением венерических заболеваний в войсках, которые организовали на оккупированных территориях сеть армейских публичных домов.

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. Виталий Гельфанд надеется издать мемуары отца в России

    Прямых свидетельств того, как немецкие солдаты обращались с русскими женщинами, найти сложно. Многих жертв просто не жалели.

    Но в Немецко-Русском музее в Берлине руководитель его бюро Йорг Марри показал мне фотографию из личного альбома немецкого солдата, сделанную в Крыму.

    На фото - тающее на земле женское тело.

    В музее говорится: «Похоже, ее убили во время изнасилования или после него. На юбке два цветочка, а руки закрывают лицо».

    «Это шокирующее фото. В нашем музее были споры о том, нужно ли показывать эти изображения. Это война, это сексуальное насилие в Советском Союзе с немцами. Мы показываем войну. Я не говорю о войне, но Йорг Моро говорит Йоргу Моро: «Как видно».

    Когда Красная Армия вошла в «Логово фашистского зверя», как советская пресса называла Берлин, плакаты разжигали гнев солдат: «Солдаты, вы на немецкой земле. Час мести пробил!»

    Полли Таттл заявила девятнадцатой армии, которая подошла к Берлину вдоль побережья Балтийского моря, что настоящий советский солдат настолько полон ненависти, что идея полового акта с немцем будет ему противна. Но на этот раз солдаты доказали ошибочность своей идеологии.

    Историк Энтони Бивор, исследующий свою книгу «Берлин: Крах», опубликованную в 2002 году, в Российском государственном архиве сообщает об эпидемии сексуального насилия в Германии. Эти рапорты прислали в конце 1944 года сотрудники роты НКВД Лаврентия Берия.

    «Они переходят к Сталину», - говорит Бивор. «Вы можете видеть на табличках, читают они это или нет. Они рассказывают о коллективных лесах Восточной Пруссии и о том, как немецкие женщины пытались убить себя и своих детей, чтобы избежать этой участи».

    «Обитатели подземелий»

    Другой военный дневник, который вела невеста немецкого солдата, рассказывает о том, как некоторые женщины приспособились к этой ужасающей ситуации в попытке выжить.

    По состоянию на 20 апреля 1945 года женщина, имя которой не называется, безжалостно оставила на бумаге свои наблюдения за честностью, проницательностью и местами, где юмор смешался с Ханкрик.

    Среди ее соседей - «молодой человек в серых штанах и очках в толстой оправе, хорошо разглядывающий женщину», а также три пожилые сестры, как она пишет, «все трое порнозвезды, недоумевающие в большой кровяной колбасе. "

    Иллюстрация правообладателя BBC World Services

    Предчувствуя приближение частей Красной Армии, женщины шутили: «Лучше русские на мне, чем янки, я должен сказать, что лучше его изнасиловать, чем умереть, когда карунская авиация бомбит.

    Но когда солдаты спустились вниз и попытались вытащить женщин, они стали умолять своих мемуаристов использовать ее знание русского языка, чтобы пожаловаться советскому руководству.

    На превращенных в руины улицах мне удалось найти советского офицера. Он игнорирует. Несмотря на указ Сталинского, насилие над мирным населением запрещено, по его словам, «все еще происходит».

    Однако офицер спускается к себе в подвал и докладывает солдатам. Но один из них от гнева. «О чем ты говоришь? Мы видим, что немцы сделали с нашими женщинами!» Кричать "." Они забрали мою сестру и ... »Офицер успокаивает его и выводит солдат на улицу.

    Но когда автор дневника выходит в коридор, чтобы проверить, остались они или нет, там достаточно солдат, которые ждут и жестоко изнасилованы, чуть не задушены. Горизонтальные соседи, или «обитатели подземелий», как он называет, прячутся в подвале, дверь за ними закрывается.

    «Наконец, открылись два настроения. Все уставились на меня:« Мои чулки сняты, мои руки - мои ремни ». Я начинаю кричать: «Свиньи! Тебя здесь дважды подряд изнасиловали, и ты оставил меня лежать здесь, как кусок грязи!»

    Она нашла офицера из Ленинграда, который разделяет кровать. Постепенно отношения между агрессором и жертвой становятся менее жесткими, более конфронтационными и подавляющими. Немецкий и советский офицер обсуждают литературу и смысл жизни.

    «Ни в коем случае нельзя сказать, что меня серьезно изнасиловали». «Зачем мне это делать? Бекон, сахар, свечи, мясные консервы? В какой-то степени я уверен, что да. Но мне это тоже нравится. Мой босс, чем меньше он хочет получить от меня как от мужчины, тем больше он любит как мужчина ".

    Многие из ее соседей заключили эти сделки с побежденными берлинскими победителями.

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. Некоторые немцы нашли способ приспособиться к этой ужасной ситуации.

    Когда в 1959 году дневник был опубликован в Германии под названием «Женщина в Берлине», эта откровенная история вызвала шквал обвинений в том, что он чувствует честь немецких женщин. Неудивительно, что автор, вздохнув, потребовал от него опубликовать перед смертью не более чем дневники.

    Эйзенхауэр: стрелять на месте

    Изнасилование было проблемой не только для Красной Армии.

    Боб Лилли, историк из Университета Северного Кентукки, смог получить доступ к архивам военного трибунала США.

    Его книга («Захваченная силой») вызвала столько споров, что сначала Американский издательский совет решил не публиковать ее, и первое издание появилось во Франции.

    По приблизительным оценкам Рамуды, с 1942 по 1945 год американские солдаты совершили около 14000 изнасилований в Англии, Франции и Германии.

    «В Англии изнасилований было очень мало, но как только американские солдаты миновали Лос-Анджелес, их число резко возросло», - говорит Лилли.

    По его словам, изнасилование было проблемой не только имиджа, но и армейской дисциплины. «Эйзенхер сказал, что стреляет в солдата на месте преступления и сообщает о казнях в военных газетах, таких как« Звезды и полосы ». В Германии был пик этого явления».

    Были ли изнасилованы солдаты?

    Но не в Германии?

    Нет. Ни один солдат не был казнен за изнасилование или убийство граждан Германии, - признают в городе.

    Сегодня историки продолжают расследование фактов сексуальных преступлений союзников в Германии.

    Много лет официально замалчивалась тема сексуального насилия со стороны союзных войск - американских, британских, французских и советских солдат - на территории Германии. Мало кто сообщил об этом, и еще меньше хотелось бы, чтобы все слушали.

    Тишина

    Об этих вещах в обществе вообще говорить непросто. Кроме того, в Восточной Германии богохульство вряд ли считалось критикой советских героев, победивших фашизм.

    А в Западной Германии вина, свергнувшие немцев, ставших свидетелями преступления нацизма, и свергнувшие предмет страданий этого народа.

    Но в 2008 году в Германии в дневнике берлинки вышла «Женщина без имени - одна женщина в Берлине» с актрисой из Нины Хосс в главной роли.

    Этот фильм стал призом для немцев и спровоцировал многих женщин на то, чтобы узнать, что с ними случилось. Среди этих женщин - Буллетт Ингебборг.

    Сейчас 90-летний Энгентбург живет в Гамбурге в квартире, заваленной фотографиями кошек и книгами вокруг театра. В 1945 году ей было 20 лет. Она мечтала стать актрисой и жила с мамой на красивой модной улице в берлинском районе Шарлоттенбург.

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. «Я думал, они собираются убить меня».

    Когда началось нападение советских войск на город, я спрятался в своем подвале, как и в воспоминаниях автора «Женщины в Берлине».

    «Вдруг на нашей улице появились танки, повсюду повалили тела русских и немецких солдат, - вспоминал он, - я помню ужасающий звук падения Шамиля российских бомб. Мы называли их транспорты (« сталинские власти ») ".

    Оказавшись между взрывами, Ингебборг вышла из подвала и протянула веревку, которую она приспособила к фитилю на лампе.

    «Вдруг я увидел русских, которые послали в меня пистолеты». «Кто-то заставил меня встряхнуть и изнасиловал. Потом они поменялись местами, другой изнасиловал меня. Я думал, что умру, поэтому они убивали меня».

    Тогда Ингеборг не рассказала вам, что с ней случилось. Несколько десятков лет она об этом молчала, потому что об этом было бы сложно говорить. Она вспоминает, что моя мама любила хвастаться, что ее дочь не трогали ».

    Волна выкидышей

    Но многие женщины были изнасилованы в Берлине. Ингеборг вспоминает, что сразу после войны женщинам от 15 до 55 лет было предписано пройти тест на ЗППП.

    «Чтобы получить продовольственные карты, мне нужна была медицинская справка, и я помню всех врачей, их случаи, прием был полон женщин».

    Каков истинный масштаб изнасилований? Цифрами часто называют 100 тысяч женщин в Берлине и миллион по всей Германии. Эти цифры, подвергшиеся серьезному оспариванию, были скопированы из огромных медицинских записей и сохранены по сей день.

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. Эти медицинские документы 1945 года чудом уцелели обладателя права на иллюстрацию подписи к фото Всемирной службы Би-би-си. Только в одном районе Берлина за полгода было одобрено 995 заявлений на аборт.

    На бывшем военном заводе, где сейчас хранятся государственные архивы, его сотрудник Мартин Лухтерханд показывает мне пачку синих картонных томов.

    В Германии аборт запрещен статьей 218 Уголовного кодекса. Но Лухтерханд говорит, что после войны был короткий период времени, когда женщине разрешалось прервать беременность. Особая ситуация была связана с массовым изнасилованием 1945 года.

    С июня 1945 по 1946 год в районе Берлина было одобрено только 995 запросов на аборт. В папках содержится более тысячи страниц разных цветов и размеров. Один почерк девочек девочек гласит, что его изнасиловали дома, в гостиной, на глазах у родителей.

    Хлеб вместо мести

    Для некоторых солдат это того стоило, женщины стали таким же трофеем, как часы или велосипеды. Но другие поступили совершенно иначе. В Москве я познакомился с 92-летним ветераном партии, который помнит, как вместо того, чтобы отомстить, он сдал немецких солдат немцам.

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. Юрий Лещенко говорит, что советские солдаты в Берлине действовали по-разному

    «Кормить, конечно, не могли всех, да? А с детьми то делились. Маленькие дети очень пугающие, а глаза очень ужасные ... Дети жалости помнят».

    В куртке, увешанной орденами и медалями, Юрий Ляшенко приглашает меня в свою небольшую квартирку наверху в многоэтажном доме и угощает коньяком и вареными яйцами.

    Он говорит мне, что я хотел быть инженером, но его призвали в армию, и, как и Владимир Гельфанд, вся война перешла в Берлин.

    Налейте в бокал коньяк, он станет тостом за умиротворение. Закуски часто означают умиротворение, но они чувствуют, что слова исходят от сердца.

    Речь идет о начале войны, когда ему чуть не ампутировали ногу, и это почувствовал, когда увидел красный флаг на рейхстаге. Через некоторое время я решил спросить его об изнасиловании.

    «Не знаю, - говорит ветеран войны, - такого единства не было ... Конечно, эти случаи явно зависели от одного и того же человека». «Вот такой… один поможет, а другой вдруг… на его лице не написано, вы его не знаете».

    Оглянуться на прошлое

    Возможно, мы никогда не узнаем истинных масштабов изнасилований. Статьи советских военных судов и многие другие документы до сих пор закрыты. Недавно Государственная Дума одобрила закон «О посягательстве на историческую память», согласно которому любой, кто отрицает вклад Советского Союза в победу над фашизмом, может получить денежный штраф и до пяти лет тюрьмы.

    Молодой историк Московского гуманитарного университета Вера Дубен рассказала, что ничего не знала об этих изнасилованиях, пока не получил стипендию на учебу в Берлине. После учебы в Германии она написала об этом пост, но не может его опубликовать.

    «Российские СМИ ответили очень агрессивно, - говорит она. «Люди хотят узнать нашу славную победу в Великой Отечественной войне, и сейчас становится все труднее проводить серьезные исследования».

    Иллюстрация правого владельца для подписи BBC World Services на изображении. Советские полевые кухни раздали населению Берлина еду

    Историю часто переписывают в пользу конъюнктивы. Вот почему так важны свидетельства очевидцев. Свидетельства тех, кто осмелился говорить об этом сейчас, в преклонном возрасте, тогда еще рассказы молодых людей, записавших свои свидетельства о войне.

    «Если люди не хотят знать правду, они хотят ошибаться, и они хотят говорить о том, как все было красиво и пророчески - он глупый, он поставляет». Он понимает весь мир, а она понимает Россию. И даже те, кто того стоит. За этими законами об искажении прошлого они тоже понимают. Мы не можем двигаться в будущее, пока не отождествим его с прошлым ».

    ___________________________________________________

    Примечаемко. 25 и 28 сентября 2015 года в эту статью были внесены изменения. Мы удалили подписи на двух фотографиях, а также написали на них сообщения в Твиттере. Они не соответствуют редакционным стандартам BBC, и мы понимаем, что многие из них считаются оскорбительными. Приносим свои искренние извинения.

    Поговорим о трофеях Красной Армии, которые советские победители привезли домой из побежденной Германии. Поговорим спокойно, без эмоций - только картинки и факты. Затем мы обратимся к конкретному вопросу об изнасиловании немецких женщин и рассмотрим факты из жизни оккупированной Германии.

    Советский солдат берет у немца велосипед (по мнению русофобов) или помогает советскому солдату выровнять руль (по словам Рустофилов). Берлин, август 1945 г. (как это было, собственно, и в расследовании, приведенном ниже)

    Это правда, как посередине, так и посередине, и заключается она в том, что в заброшенных немецких домах и складах советские солдаты брали все, что им нравилось, а у немцев хватало грабежа с оружием в руках. Анус, конечно, случился, но он был, и это судил суд. И никто из солдат не хотел пройти войну живым, и за какой-то кроме мусора и следующего стола для борьбы за дружбу с местными я не поеду домой победителем, а в Сибири меня осудили.



    Советские солдаты покупают на «черном рынке» в парке Тиргартен. Берлин, лето 1945 года.

    Хотя чушь ценилась. После присоединения Красной Армии к территории Германии приказ СССР № 0409 от 26 декабря 1944 года. Всем военнослужащим действующих фронтов было разрешено один раз в месяц отправлять в советский тыл одну личную посылку.
    Суровым наказанием было лишение права на это выселение, вес которого был установлен: для штатного и грубого состава - 5 кг, для офицеров - 10 кг и для избивающих - 16 кг. Участок не может превышать 70 см в каждом из трех измерений, но дом, крупная техника, ковры, мебель и даже пианино прилипают к дому по-разному.
    После демобилизации офицерам и солдатам разрешается брать с собой в дорогу все, что они могут взять с собой по личному выбору. Часто при этом в дом приносили крупные предметы, закрепляли на крышах родственников, а столбы оставляли на потоке, чтобы их красить по ходу железнодорожных рельсов с крючками (дедушка сказал).
    .


    Три советские женщины в Германии несут вино из заброшенного винного магазина. Липпштадт, апрель 1945 года.

    Во время войны, в первые месяцы ее окончания, солдат в основном отправляли в самодельные в спину, были американские сухие солдаты, состоявшие из консервов, яичного порошка, варенья и даже растворимого кофе). По-прежнему очень ценны родственные терапевтические препараты - стриптомицин и пенициллин.
    .


    Страдающие американские солдаты с юными немками совмещают торговлю и шутки на «черном рынке» в парке Тиргартен. Советские солдаты на заднем плане на рынке. Берлин, май 1945 года.

    Причем получить его можно было только на «черном рынке», который сразу возник в каждом немецком городе. На барахолках можно было купить все: от машины до женщин, а самой распространенной валютой были табак и продукты.
    Немцам нужна еда, а американцы, британцы и французы заботятся только о деньгах - в Германии оригинальные нацистские рейхи, завоеванные марки победителей, иностранная валюта союзных стран на их курсах.
    .


    Американский солдат меняется с советским младшим лейтенантом. Фотография из "Жизни" от 10 сентября 1945 года.

    Деньги были найдены у советских солдат. По мнению американцев, это были самые хорошие покупатели - легкие, плохо торгуемые и чрезвычайно богатые. Ведь с декабря 1944 года советские солдаты в Германии стали получать двойную зарплату и рублями, и марками по ставке (эта двойная система оплаты будет отменена позже).
    .

              

    Фотографии советских солдат, циркулирующих на блошином рынке. Фотография из "Жизни" от 10 сентября 1945 года.

    Заработная плата советских солдат зависит от звания и занимаемой должности. Так, символика главного военачальника получила в 1945 году 1500 рублей. Ежемесячно и столько же в среднем по оккупационным маркам. Кроме того, офицерам должности командира роты и выше выплачивались деньги за наем немецких служащих.
    .

               

    Для просмотра цен. Свидетельство о покупке советским полковником немецкой машины на 2500 марок (штамп 750 рублей)

    Советская армия получала большие деньги - на «черном рынке» офицер мог купить все своей душой за одну ежемесячную зарплату. Кроме того, в последнее время солдатам выплачивались долги по денежному содержанию, и у них было много денег, даже если они отправили домой рублевую справку.
    Поэтому риски «дойти до раздачи» и понести наказание на сандалии были просто глупыми и не нуждались в этом. И хотя жадные дураки, конечно, прижились, они были скорее исключением, чем правилом.
    .


    Советский солдат с эссэсовским кинжалом на поясе. Пардубицкий, Чехословакия, май 1945 года.

    Солдаты были разными, и у них были разные вкусы. Например, некоторые из них, например, были оценены немецкой немецкой инженерией (или морскими путешествиями), хотя практической пользы от них не было. В детстве я держал в руке один из этих кинжалов сингха (мой друг, принесший войну) - его черно-серебряная красота и зловещая история очаровали меня.
    .


    Ветеран Великой Отечественной войны Петр Асеро с соло-трофеем «Адмирал». Гродно, Беларусь, май 2013 г.

    Но большинство советских солдат так ценили повседневную одежду, условности, часы, фотоаппараты, радиоприемники, кристаллы и фарфор, что спустя годы после войны они будут храниться на полках советских комиссий.
    Многие из них сохранились, и сегодня не спешите винить старых владельцев за руль - никто не знает истинных обстоятельств приобретения, но, скорее всего, это немцы, которые просто выиграли и фактически купили его.

    По поводу одной исторической фальсификации или по поводу фотографии «Советский солдат выбирает байк».

    Этот традиционно известный кадр используется для иллюстрации статей о зверствах советских солдат в Берлине. Эта тема с удивительной настойчивостью из года в год поднимается до дня «Д».
    Сама картина, как правило, размещается с подписью «Советский солдат забирает велосипед у жителей Берлина», а также есть подписи из цикла «В Берлине процветали 45 грабежей» и т. Д.

    По поводу самого изображения, того, что на нем напечатано, продолжаются жаркие споры. Доводы противников версии «Сила и насилие», с которыми мне пришлось встретиться в сети, к сожалению, кажутся неубедительными. Среди них можно выделить, во-первых, призывы не строить суждения на основе одного изображения. Во-вторых, в кадр попало указание немецких спецификаций, солдата и прочего. В частности, из спокойствия персонажей второго плана следует, что речь идет не о насилии, а о попытке починить какой-то велосипедный предмет.
    Наконец, есть подозрение, что на фото запечатлены советские солдаты: скалка через правое плечо, сама скалка очень странной формы, много головы на голове и т. Д. Кроме того, на заднем плане, прямо за солдатом, если присмотреться, можно увидеть армию в виде четкого узора саванны.

    Но, опять же, подчеркиваю, все эти версии мне не кажутся очень убедительными.

    В общем, решил узнать в этом рассказе. Снимок, я его провел, явно должен быть автор, должен быть источник, первая публикация и, скорее всего, - оригинальная подпись. Которая может пролить свет на то, что изображено на картинке.

    Если брать литературу, почему бы не вспомнить эту фотографию в каталоге документальной презентации, посвященной пятидесятилетию нападения Германии на Советский Союз. Сама выставка открылась в 1991 году в Берлине в зале «Территория террора», затем, насколько мне известно, показывалась в Санкт-Петербурге. Его каталог был опубликован в 1994 году во время российской "Войны советско-германского совета 1941-1945 гг.".

    У меня нет этого каталога, но мой коллега, к счастью, нашел. Фактически желаемое изображение публикуется на 257 страницах. Традиционная подпись: «Советский солдат забирает велосипед у жителя Берлина, 1945 год».

    Судя по всему, это руководство было опубликовано в 1994 году и стало основным российским фотоисточником. По крайней мере, в каком-то возрасте, до начала 2000-х ресурсов, я наткнулся на эту картинку точно со ссылкой на "антисоветскую войну Германии .. и со знакомой подписью. Оттуда появляется картинка и тыкается в сети" .

    Bildarchiv Preussischer Kulturbesitz - фотоархив Фонда прусского культурного наследия указан в каталоге как источник фото. В архиве есть веб-сайт, но сколько я ни пробовал, найти нужное изображение не получилось.

    Но в процессе поиска наткнулся на такой же снимок в архиве журнала жизни. В хиджабе версия называется «Bike Fight» .
    Обратите внимание, что изображение здесь не обрезано по краям, как в каталоге экспозиции. Возникают новые интересные детали, например, слева за их спиной можно увидеть офицера, и как будто он не немецкий офицер:

    Но главное расписаться!
    Русский солдат ошибается в понимании женщины в Берлине на велосипеде, который он хочет купить.

    «Между русским и немецким солдатами в Берлине возникло недоразумение, которые хотели его купить».

    В общем, не буду утомлять читателя нюансами поиска по ключевым словам «недоразумение», «немка», «берлин», «советский солдат», «русский солдат» и т. Д. Я нашла оригинальное фото и оригинальную подпись под ним. Изображение принадлежит американской компании Corbis. вот он:

    Заметить это несложно, вот полный план, справа и слева вырезанные детали в «русской версии» и даже в лайф-версии. Эти детали очень важны, так как придают картине совершенно иное настроение.

    Ну и напоследок оригинальная подпись:

    Русский солдат пытается купить велосипед у женщины в Берлине, 1945 г.
    вызывает недоразумение после того, как русский солдат пытается купить велосипед у немки в Берлине. Отдав ей деньги на байк, солдат предполагает, что сделка сорвана. Но женщину это не убедило.

    Русский солдат пытается купить велосипед у женщины в Берлине, 1945 г. Недоразумение произошло после того, как русский солдат попытался купить велосипед у немки в Берлине. Я отдал ей велосипед, и он думает, что сделка заключена. Однако женщины считают иначе.

      

     

    Кто изнасиловал всех немцев?

    Из статьи Сергея Манокова.

    Профессор Джерри Роберт Лилли из Соединенных Штатов изучил военные архивы США и пришел к выводу, что к ноябрю 1945 года суды рассмотрели 11 040 дел о серьезных сексуальных преступлениях, совершенных американскими солдатами в Германии. Мы согласны с тем, что западные союзники также «изгнали» и других историков из Великобритании, Франции и Америки.
    Долгое время западные историки пытались навязать советским солдатам чувство вины с помощью доказательств того, что это не имеет никакого отношения к суду.
    Наиболее яркие идеи для него дает один из главных аргументов британского историка и писателя Энтони Бивора, одного из самых известных западных специалистов по истории Второй мировой войны.
    Он считал, что западным солдатам, особенно американской армии, не нужно насиловать немцев, потому что у них были самые скелетные продукты, с помощью которых можно было добиться согласия тяжести на секс: консервы, кофе и сигареты. , нейлоновые чулки и т. д.
    Западные историки считают, что подавляющее большинство сексуальных контактов между победителями и немцами были добровольными, то есть проституция была наиболее распространенной.
    Не случайно шутка была популярной: «Американцам понадобилось шесть лет, чтобы справиться с немецкими армиями, но у них было достаточно шоколадных плиток, чтобы подчинить себе немецких женщин».
    Однако изображение было далеко не таким розовым, как вы доверяете Энтони Бивору и его сторонникам. Послевоенное общество не могло различить добровольные и насильственные сексуальные контакты женщин, которые это сделали, потому что она умерла от голода, и тех, кто стал жертвой изнасилования под душем из пистолета или пулемета.



    Дело в том, что это излишне идеалистическая картина Мириам Гебхардт Лауд, профессора истории Констанцкого университета, что на юго-западе Германии.
    Конечно, при написании новой книги это привело к желанию защитить и приватизировать советских солдат. Главный мотив - установление исторической правды и справедливости.
    Марьям Гебхардт нашла и взяла интервью у нескольких жертв «эксплуатации» американских, британских и французских солдат.
    Вот история одной из жертв американских женщин:

    Шесть американских солдат пришли в село, когда начали замерять, и я вошел в дом, где жил Катерленов. С 18-летней дочерью Шарлоттой. Женщинам удалось пробежать за спинами ненужных гостей, но они не думали сдаваться. Очевидно, они делали это не в первый раз.
    Американцы стали по очереди искать в доме и, наконец, посреди ночи нашли Чулану у соседки. Он вытащил их, бросил на кровать и изнасиловал. Вместо шоколада и нейлоновых чулок у Rapids появились прототипы пистолетов и автоматики.
    Групповое изнасилование произошло в марте 1945 года, за полтора месяца до окончания войны. Шарлотта боится, что мать может помочь, но Катрина не может ей помочь.
    В книге представлено много подобных случаев. Все они пали на юге Германии, в зоне оккупации американских войск, численностью 1,6 миллиона человек.

    Весной 1945 года мюнхенский архиепископ и Либерти приказал верным священникам задокументировать все события, связанные с оккупацией Баварии. Несколько лет назад была опубликована часть архивов 1945 года
    . 20 июля 1945 года священник Майкл Меркксамллер написал из деревни Рамзау близ Берхтесгадена: «Восемь девочек и женщина были изнасилованы. Некоторые из них находятся прямо перед своими родителями. "
    Отец Андреас Винг из Хага-ан-дер-Ампере, небольшой деревни, расположенной на том месте, где сейчас находится аэропорт Мюнхена, написал 25 июля 1945 года:
    «Прискорбным событием во время нападения американской армии было три изнасилования. Солдаты в состоянии В нетрезвом виде изнасиловали одну замужнюю женщину, одну незамужнюю девушку 16 с половиной лет.
    «Священник военного ведомства, священник Алус Шиммель из Моссбурга 1 августа 1945 года написал - на дверях каждого дома должен быть список всех жителей с указанием возраста. 17 девушек и женщин госпитализированы. Среди них есть американские солдаты. Их несколько раз насиловали ».
    Из отчетов священников следовало: самой молодой жертве янки было 7 лет, а самой большой - 69.
    Книга« Когда пришли солдаты »появилась в книжном магазине. полки в начале марта, и сразу вызвали горячие микробы. В этом нет ничего удивительного, поскольку фрау Гебхардт умерла глотая, и во время сильного обострения отношений между Западом и Россией, чтобы попытаться компенсировать тем, кто освещает войну, и тем, кто от нее пострадал.
    Несмотря на то, что в центре внимания книги Гебхарда находятся подвиги янки, они были совершены, конечно же, «подвигами» остальных западных союзников. Хотя по сравнению с американцами проехали значительно меньше.

    Американцы изнасиловали 190 тысяч немцев.

    Лучше всего, по мнению автора книги 1945 года, британские солдаты вели себя в Германии, но не из-за какого-то врожденного благородства или, скажем так, джентльменского кодекса поведения.
    Британские офицеры, которые не только строго относились к подчиненным из других армий и порядочно относились к своим товарищам из других армий, но и очень внимательно за ними наблюдали.
    Для французов у ​​них тоже так же, как и у наших солдат, ситуация несколько иная. Франция была оккупирована немцами, хотя, конечно, в оккупации Франции и России, мол, существенные различия.
    Кроме того, большинство насильников из французской армии - африканцы, то есть выходцы из французских колоний на Черном континенте. Они все равно остались, кто мстит - главное, чтобы женщины были белыми.
    Особенно «отличный» французский в Штутгарте. Они преследовали жителей Штутгарта в метро и распространяли насилие в течение трех дней. По разным данным, за это время было изнасиловано от 2 до 4 тысяч немцев.

    Как и союзники с Востока, с которыми они встретились на Эльбе, американские солдаты пришли в ужас от преступлений, совершенных немцами, и были возмущены их упрямством и желанием защитить свою Родину.
    Его роль сыграла американская пропаганда, воображавшая, что немцы без ума от освободителей из-за океана. Это было сильнее эротических фантазий, лишенных женских объятий.
    Сперма Мэри Гебхардт упала на подготовленную землю. После преступлений американских солдат, проведенных несколько лет назад в Афганистане и Ираке, и особенно в пассивной иракской тюрьме Абу Джриби, многие западные историки стали критиковать поведение янки до и после окончания войны.
    Исследователи все чаще находят в архивах документы, например, о ссудах американским церквям в Италии, убийствах немецких мирных жителей и заключенных, а также об изнасилованиях итальянцев.
    Однако отношение к американским военным меняется очень медленно. У немцев они до сих пор ассоциируются с дисциплиной и щедростью (особенно по сравнению с союзниками) по отношению к солдатам, которые накормили ваших детей жеванием и женскими чулками.

    Конечно, доказательства, представленные Мириам Гебхардт в «Когда армия», убедили всех. Это не удивительно, если учесть, что никакой статистики никто не водил, а все расчеты и цифры являются приблизительными и умозрительными.
    Энтони Бивор и их сторонники высмеивали подсчет профессора Гебхардта: «Получить точные и надежные цифры практически невозможно, но я думаю, что сотни тысяч - это явное преувеличение.
    Даже если взять за основу для расчетов количество детей, рожденных немцами. При этом следует помнить, что многие из них представляют себе результат добровольного секса, а не изнасилования. Не забывайте, что двери американских военных лагерей и баз в те годы с утра немцы лелеяли с утра ».
    В выводах Мэри Гебхардт, а особенно в ее цифрах, конечно, можно сомневаться, но даже самые стойкие защитники американских солдат будут возражать с утверждением, что они не были «мягкими».И типа, а их пытается представить большинство западных историков.
    Горячая была бы потому, что они оставили «захватывающий» след не только во враждебной Германии, но и в союзной Франции. Солдаты армии США изнасиловали тысячи французов, которых они освободили от немцев.

    Если в книге «Когда пришли солдаты» Янкс обвиняет профессора истории из Германии, то в книге «Что сделали солдаты» американское командование Мэри Робертс, профессор истории из Университета Висконсина.
    «Моя книга опровергает старый миф об американских солдатах, которые всегда вели себя хорошо, - говорит она. - Американцы занимаются сексом везде и со всеми, у кого была юбка».
    С профессором Робертс спорить труднее, чем с Гебхардт, поскольку она представила не выводы и подсчеты, а исключительные факты. Главный из них - архивные документы, согласно которым 152 американских солдата были осуждены за изнасилование во Франции, а 29 из них приостановлены.
    Цифры, конечно, скудны по сравнению с соседней Германией, даже если учесть, что каждый случай скрывает человеческую судьбу, но следует помнить, что это всего лишь официальная статистика и представляет собой лишь верхушку айсберга.
    Без особого риска было бы неправильно предположить, что в жалобы на редакторов превратились только единицы пострадавших. Обращаться в полицию часто совпадает со стыдом, потому что в те времена изнасилование женщины считалось позором.


    Во Франции у насильников из-за океана были и другие мотивы. Многие из них, изнасилованные французами, выглядели как портативные приключения.
    Родители многих американских солдат сражались во Франции до Первой мировой войны. В их рассказах, безусловно, много внимания уделялось романтическим приключениям генерала Эйзенхауэра с привлекательной Францией. Многие американцы считали Францию ​​огромным борделем.
    Свой вклад внесли и военные журналы типа «Звезды и Полоса». Они напечатали фотографии французского смеха, целующего своих редакторов. Еще они напечатали на французском языке фразы, которые могут понадобиться при общении с французами: «Я не женат, у тебя красивые глаза», «Ты очень красивая» и т
    . Д. Журналисты вряд ли советуют солдатам брать то, что они любили. Неудивительно, что после высадки союзников летом 1944 года в Нормандии север Франции был затоплен "Мужская подлость, цунами и похоть.
    Особенно частные редакторы из океана в Хвра. В городских архивах сохранились письма мэра ГАВРЦЕВА с жалобами на «широкий круг преступлений, совершенных днем ​​и ночью».
    Чаще всего жители правительства жаловались на изнасилование, часто на глазах у окружающих, хотя были, конечно, воровства с кражами.
    Американцы вели себя во Франции, как и в стране. Очевидно, отношение к ним со стороны французов было соответствующим. Многие жители Франции считали освобождение «вторым занятием». Они зачастую более жестокие, чем первые и немецкие.


    Говорят, французские проститутки часто напоминают немецким клиентам хорошее слово, потому что американцы очень интересуются не только сексом. В случае с Янки девушкам приходилось следить за своими кошельками. Воровать поводья и воровать редакторам не пришлось.
    Встречи с американцами опасны для жизни. 29 американских солдат были приговорены к смертной казни за убийство французских проституток.
    Чтобы охладить погибших солдат, среди сотрудников Вестника был распространен приказ, осуждающий изнасилование. Особой строгостью Военная прокуратура не отличалась. Судить только тех, кто не судит, было просто невозможно. Расовая мораль отчетливо видна и зафиксирована в Америке: из 152 солдат и офицеров, привлеченных к суду, 139 были черными.

    Как вы жили в оккупированной Германии?

    После Второй мировой войны Германия была разделена на зоны оккупации. По поводу того, как они жили, сегодня можно прочитать и услышать разные мнения. Часто прямо противоположное.


    Продвижение и перевоспитание


    Первая задача, которую поставили союзники после поражения Германии, - усиление немецкого населения. Опрос, подготовленный Наблюдательным советом Германии, получил одобрение всего взрослого населения страны. В анкете «Erhebungsformularulary MG / PS / G / 9A» был 131 вопрос. Геодезия носит принудительный характер.

    В продуктовых карточках было отказано.

    По результатам опроса, все немцы делятся на «непричастных», «оправданных», «попутчиков», «виновных» и «в высшей степени виновных». Граждане трех последних групп предстали перед судом, который определил меру вины и наказания. «Виновные» и «Выше виновные» отправлялись в интернаты для курсантов, «Путешественники» могли искупить вину штрафом или денежным имуществом.

    Очевидно, эта техника была несовершенной. Ложа делала круговые, вращающиеся и демпфирующие неэффективные выборки респондентов. Сотням тысяч нацистов удалось избежать судебного преследования и накопления документов по так называемому «крысиному следу».

    Также союзники провели масштабную кампанию перевоспитания немцев в Германии. В кинотеатрах продолжались фильмы о зверствах нацистов. Посещение сеансов жители Германии также были в обязательном порядке. В противном случае вы можете потерять все те же продуктовые карточки. Также немцы совершили экскурсии в бывшие концлагеря и стали участниками проводимых там работ. Для большей части гражданского населения полученная информация шокировала. Пропаганда Геббельс в годы войны рассказала им о самом другом нацизме.

    Абстракция


    Согласно решению Потсдамской конференции в Германии, разоружение должно было демонтировать оружие.
    Принципы разоружения западники принимают по-своему: в зонах оккупации не только спешат демонтировать заводы, но и активно их восстанавливают, при этом стараясь увеличить долю выплавки металла и желая сохранить военный потенциал Западной Германии.

    К 1947 году на английских и американских территориях также было скрыто более 450 военных заводов.

    Советский Союз был в этом отношении честнее. По словам историка Михаила Симиряги, за год после марта 1945 года высшие органы власти СССР приняли около тысячи решений, связанных с роспуском 4389 компаний Германии, Австрии, Венгрии и других стран Европы. Однако это количество несопоставимо с количеством мощностей, уничтоженных войной в Советском Союзе.
    Количество советских предприятий немецких предприятий было на 14% меньше довоенного количества заводов. По словам тогдашнего главы СССР Николая Вознесенского, поставкой трофейного снаряжения из Германии было покрыто всего 0,6% прямого ущерба из СССР.

    Медсестра


    Пока что речь идет о мире и насилии над мирным населением в послевоенной Германии.
    Множество документов сохранило, видимо, тот факт, что западные союзники овладели побежденными немцами буквально с помощью кораблей.

    «Отличился» в сборе наград и маршал Жуков.

    Когда это произошло в 1948 году, следователи начали «распоряжаться». В результате изъятия у объекта 194 стальных предметов мебели, 44 ковра и буксировки, 7 ящиков с кристаллами, 55 музейных табличек и многое другое. Все это было вывезено из Германии.

    Что касается солдат и офицеров Красной Армии, случаи грабежей не были зафиксированы во многих доступных документах. Советские воины-победители чаще применяли «отделку», то есть занимались сбором недостроенного имущества. Когда советское руководство разрешило отправлять посылки домой, в Союз пошли ящики со швейными иглами, отрезами тканей и рабочими инструментами. При этом отношение ко всему этому у нашего солдата было очень откровенным. В письмах оправдано все это «барахло».

    Странные аккаунты


    Самая проблемная проблема - это проблема насилия в отношении мирных граждан, особенно в отношении немецких женщин. До момента приема на работу количество поднятых немок было невелико: от 20 до 150 тысяч по всей Германии.

    В 1992 году в Германии писатели двух феминисток, Хилки Зандер и Барбара Юер, «Редакторы и редакторы», где фигурировали иная цифра: 2 миллиона.

    Эти цифры были «привлечены» и основаны на единственной немецкой стационарной клинике, умноженной на гипотетическое количество женщин. В 2002 году вышла книга Энтони Бофорта «Падение Берлина», в которой фигурировала и эта фигура. В 2004 году эта книга была издана в России, что породило легенду о стойкости советских солдат в оккупированной Германии.

    Фактически, согласно документам, эти факты были признаны «чрезвычайными происшествиями и аморальными явлениями». С насилием над гражданским населением Германии они боролись на всех уровнях, а воры и сокрытия попали под суд. По этому поводу до сих пор есть точные цифры, не все документы сохранились, но в отчете военной прокуратуры 1-го Белорусского фронта о незаконных действиях против мирного населения за период с 22 по 5 мая 1945 г. есть такие цифры: Семь армий, представленных за период 908,5 тыс. человек, зафиксировали 124 преступления, в том числе 72 изнасилования. 72 корпуса на 908,5 тыс. Руб. О чем говорят два миллиона?

    Насилие было совершено гражданским населением в западных оккупационных районах. Хоун Неум Орлофф писал в своих мемуарах: «Британские британцы поймали британцев между зубами жевательной резинки - что у нас было у бабушки - и упали друг перед другом со своими трофеями, сильно подняв руки с наручными часами ...» .

    Асмар Оят, австралийский военный репортер, который не мог заподозрить предвзятого отношения к советским солдатам, писал в 1945 году: «В Красной Армии царит суровая дисциплина. Грабежи, изнасилования и издевательства здесь не больше, чем в любой другой профессиональной сфере. Дикие истории. о зверствах, которые в отдельных случаях возникли из-за преувеличений и искажений под влиянием нервозности, вызванной манерой русских солдат и их любовью к водке. Одна женщина рассказала мне большинство сказок о русских сливках, в которых поэзия стоит в конце, я в конце концов была вынуждена признать, что единственным свидетельством, которое она видела, были ее глаза. Как пьяных российских офицеров стреляли из пневматических пистолетов и бутылок ... ».

    Как это было в конце войны?

    Как немцы вели себя на встрече с советскими войсками?

    В отчете депутата. Начальник Главного политического управления Красной Армии Чикина в Центральном информационном комитете ЦИК (б) К. NS. Александрова от 30 апреля 1945 года. Исходя из отношения гражданского населения Берлина к личному составу войск Красной Армии:
    «Как только наши части занимают тот или иной район города, население постепенно начинает уходить в улицы почти у всех белые повязки на рукавах.При встрече с нашими солдатами многие женщины встают, плачут и трясутся от страха, но как только убеждаются, что бойцы и офицеры Красной Армии совсем не как они рисовали пропаганду фашизма, этот страх быстро проходит, все больше жителей выходят на улицы и предлагают свои услуги, пытаясь отстоять свою позицию, лояльную Красной Армии.

    Наибольшее впечатление на победителей оказал прессинг и счет немцев. В этой связи стоит привести рассказ минометриста Н. Йорлова, шокированного поведением немца в 1945 году.

    «Никто в Менебате не убивал мирных жителей. Наш человек был« преступником ». Если бы это произошло, реакция карателей на такое превышение была бы быстрой. Что касается насилия над немецкими женщинами. Мне кажется, что некоторые, рассказывая о таком явлении Красьте интенсивно "немного". У меня есть пример другой памяти. Находится в каком-то немецком городе, который находится в домах. Появляется 45-летняя фрау и спрашивает: «Гера комендант». привел ее к марченко. Она заявляет, что он отвечает за квартал, и собирает 20 немок для русских солдат (!!!). Немецкая концепция Марченко, но долгосрочный мандат, стоящий рядом со мной, переводил значение немецкого сказанного. Наши офицеры отреагировали гневно и пренебрежительно. Пьяный немец вместе с ней был готов к «отряду». В общем, немецкие материалы были украдены. Жди от немцев от партизанской войны и саботажа. Но для этой нации система - это прежде всего "ordnung".Если вы победитель, то они «на задних лапах», сознание и не принуждено. Вот эта психология ... "

    Похожая ситуация приводит к своим военным наблюдениям Давида Самойлова :

    «В Леснцфельде, где мы только что поселились, была небольшая толпа женщин с детьми. Она наблюдала за огромным восхитительным немцем пятидесяти лет - фрау Фридрих. Она заявила, что он был представителем гражданского населения, и они спросили зарегистрировать остальных жителей. Мы ответили, что это можно будет сделать, как только появится командир.
    «Это невозможно, - сказала фрау Фридрих, - здесь женщины и дети. Она должна быть зарегистрирована.
    Мирные жители кричат. и слезы подтвердили ее слова.
    Не зная, как это сделать, я предложил им отвести их вниз, в дом, где мы находимся. Они сбивают с толку нападавших. «Спустились вниз и начали сажать их там, ожидая властей».
    «Комиссар господин. - сказала фрау Фридрих по центру (я надела кожаную куртку). - Мы понимаем, что у солдата небольшие потребности. Она готова, - продолжил Фрей Фридрих, - подчеркивая ее. Несколько женских губ ...
    Я не стал продолжать разговор с фрау Фридрих. "

    После общения с жителями Берлина 2 мая 1945 года Владимир Богомолов записал в дневнике:


    «Мы входим в один из оставшихся домов. Все тихо, мертво. Стучите, пожалуйста, откройте. Слышал, что они шепчутся в коридоре и глухие и разговаривают под принуждением. Наконец дверь открывается., Особенно азиаты, изнасилованные и убитые .. . страх и ненависть на их лицах. Но иногда им кажется, что они любят поражение, они опасаются своего поведения, поэтому улыбки и сладости в их словах очень тихие. в квартиру немца, спросили пьяного, а немец, не завидуя ему, бросил на диван и снял в трикотажном белье ».

    "Все немцы коррумпированы. Им не с чем было спать", - говорили это мнение в советских войсках и подкрепляли не только многочисленными наглядными примерами, но и его неприятными последствиями, которые вскоре обнаружили военные врачи.
    Распоряжение Военного совета 1-го фронта № 00343 / ш от 15 апреля 1945 г. Характер: «За время пребывания войск у противника резко возросла заболеваемость венерическими заболеваниями среди военнослужащих. Изучение причин этого постановления. показывает, что венерические заболевания свищей широко распространены среди немцев. Стали немцы до отступления, а сейчас на территории мы заняты путем искусственного заражения сифилисом и ядерной болезнью немецких женщин, чтобы создать большие очаги о распространении венерических заболеваний среди личного состава Красной Армии ».
    26 апреля 1945 года Военный совет 47-й армии заявил, что «... в марте количество венерических заболеваний среди военнослужащих увеличилось по сравнению с февралем этого года. В четыре раза ... обследованные районы поразили 8-15%. Бывают случаи, когда скидку оставляют именно пациенты с половыми заболеваниями немецких женщин из-за заражения военнослужащих ».

    Интересные дневниковые записи оставил австралийский военный репортер Асмар Уайт, который в 1944-1945 гг. Он располагался в Европе в составе 3-й армии США под командованием генерала Джорджа Паттона. Вот что он записал в Берлине в мае 1945 года, буквально через несколько дней после окончания атаки:
    «Я обошла ночную хижину, начав с женского возле ПотсдаммерПлац. Был теплый и влажный вечер. Я стояла в воздухе, пахнущим сточными водами и гниющими трупами. Фасад« женских »был покрыт футуристическими изображениями обнаженной природы и реклама на четырех языках. Бальный зал и ресторан были заполнены русскими офицерами И британцами и американцами, которые сопровождали женщин (или охотились за ними). ​​Бутылка вина стоила 25 долларов, гамбургер и картофель фри - 10 долларов, пачка американского сигареты - 20 долларов захватывали дух. Щеки берлинских женщин были выделены, губы накрашены так, что казалось, что войну выиграл Гитлер. Несколько женщин в шелковых чулках. Хозяйка вечера открывала концерт на немецком, русском, английском и французском языках. Поднял нож сидевшего рядом русского артиллерийского командира, он наклонился ко мне и на добром английском сказал: «Такой стремительный переход от патриотизма к интернационализму!Бомбы RAF - отличные профессора, верно? "


    Общее впечатление европейских женщин производили на советских воинов - элегантные и элегантные (по сравнению с унизительной войной с соотечественниками в тылу, на освобожденных территориях и на фронте подружек похоронных бюро), доступные, корыстные, распущенные или трусливые. Космос. Исключение составили Югославка и болгарские города.
    Безжалостные и аскетичные югославские партизаны считались оружейниками и считались откровенно. Принимая во внимание строгость морали в VJ, «тусовщицы, вероятно, видели своих PPH [походных и полевых жен], как плохих частных существ».

    О болгарах Борис Слуцкий отмечал так: «... После украинского рассмотрения, после римского разврата, жестокая недоступность болгарок поразила наш народ. Победами почти никто не хвастался. Это была единственная страна, где находились офицеры. ходить в сопровождении мужчины во многих Иногда, никогда - почти женщин. Позже болгары гордились, когда им сказали, что русские вернутся в Болгарию за невестами - единственным оставшимся миром чистым и чистым ».

    Но в остальных странах, где армия держала победителей, женская часть населения не вызывала уважения. «В Европе женщины сдавались, прежде всего ... - писал Б. Слуцкий. - Меня всегда шокировал, я растерялся, легко дезориентировался, легкая грубость любовных отношений. Как порядочные женщины, конечно, незаинтересованы, проститутки - легко. доступ к бумаге, а желание избежать промежуточных стадий, незаинтересованность в атрибутах побудило человека сойтись с ними.Как
    и люди, из всего лексикона слов любви выучили три больных слова, свели все ко многим жестам, вызывая пятна и презрение со стороны большинства наших офицеров ... Удерживающие мотивы были вовсе не моральными, а страхом заразиться, страхом перед зачатием »- и добавил, что в условиях завоевания « они скрывали полную порочность. и скрылись в частной женской развращенности, делая их запрещенными и запрещенными ».

    Интересно, неверно ли это?

    В развитие темы Помимо статьи Елены Сенаты, опубликованной на сайте 10 мая 2012 года, мы предлагаем читателям новую статью того же автора, опубликованную в журнале.

    На завершающем этапе Великой Отечественной войны, освободившись от оккупированных немцами советских земель и сателлитов и преследуя отступление противника, Красная Армия признала границы Советского Союза. С этого момента начался его победный путь в европейские страны - и тем, кто страдал от шестилетней фашистской оккупации, и тем, кто вел войну в этой войне союзнику Третьего рейха, и на территории самой гитлеровской Германии. . Во время этого продвижения на Запад и различных неизбежных контактов с местным населением советские солдаты, никогда не бывавшие за пределами своей страны, получили много новых, противоречивых впечатлений о представителях других народов и культур, в том числе психологические стереотипы, изображающие Европу. Среди этих впечатлений важнейшее место занимал образ европейских женщин.Подробные рассказы о ней и даже подробные рассказы о ней встречаются в письмах и пеленках, на страницах воспоминаний многих участников войны, где чаще всего даются лирические оценки, ирония, интонация.


    Первой европейской страной, в которую Красная Армия вошла в августе 1944 года, была Румыния. В «Записках о войне» поэта Фронтовика Бориса Сурского мы находим очень откровенные строчки: «Внезапно, почти сильная в море, открывается Констанца. Почти совпадает со средней мечтой о счастье и о« После войны ». Рестораны. Ванные комнаты. Кровати с чистым бельем. Когти С продавцами-рептилиями. - Женщины, женщины, элегантные женщины для женщин - Европейские девушки - Наше первое приветствие поражением ... »Затем он описывает свои первые впечатления от« внешнего мира »: европейские парикмахеры, где вы пальцами и кисточки не моете, отсутствие таза, мытье из раковины, «где грязь остается сначала с рук, потом умываете лицо», а женская вместо одеял - от вызывающего отвращение по жизни были сделаны прямые обобщения ... В Констанце мы впервые познакомились с публичными домами ... энтузиазм Наши первые перед свободной любовью проходят быстро.Это сказывается не только на страхе заражения и дороговизне, но и на презрении к возможности покупки человека ... Гордится разными личностями: римский муж жалуется на командира в командире, что наш офицер не заплатил его договорным жене полторы тысячи леев. У всех было четкое понимание: «У нас не может быть этого ...» Возможно, наши солдаты будут помнить Румынию как страну сифилиса ... »Он заключает, что это было в Румынии, в этом европейском месте,« мы чувствовали больше всего. волосы богини Европы. ".Мы чувствовали больше, чем что-либо, что Хелле чувствовала по поводу Европы ».Мы чувствовали больше, чем что-либо, что Хелле чувствовала по поводу Европы ».

    Последний советский офицер подполковник ВВС Федор Смольников 17 сентября 1944 года записал в дневнике впечатления от Бухареста: «Гостиница« Амбасадор », ресторан, подвал. Я вижу, как ходит праздная толпа, у них ничего нет. что делать, они ждут. Они смотрят на меня как на выдающегося «русского офицера !!!» Я одеваюсь очень скромно, более чем скромно. Давайте. Мы останемся в Будапеште. Также верно то, что я в Бухаресте. Первоклассный Ресторан. Публика избалована, залез красивый Роман. (Вот тогда отведено от автора статьи) и после ночи в первоклассном отеле. Jumble Street Metropolitan. Музыки нет, публика ждет. Капитал, блин ! Я не поддамся рекламе ... "

    В Венгрии Советская армия столкнулась не только с вооруженным сопротивлением, но и с предательскими ударами населения в тыл, когда они были «убиты пьяными и одинокими крестьянами» и утоплены в элеваторах. Тем не менее, «женщина, неповрежденная, как римляне, уступает постыдной легкости ... немного любви, немного нытье и, прежде всего, конечно, помощь страха». По словам одного венгерского юриста, «очень хорошо, что русские так любят детей. Очень плохо, что они так любят женщин», - комментирует Борис Слуцкий: «Он не учел, что венгерские женщины любят и этих русских, наряду с темным страхом, Которые имели Матрону и матери семей, были ласковые девушки и отчаянная нежность солдат, сделавших убийц своими женами ».

    Грегори Чуки в своих воспоминаниях описал подобный роман в Венгрии. Деталь отделена в одном месте. Хозяева дома, где он находился с боевиками, во время застолья «под действием русской водки расслабились и признались, что прячут дочь на чердаке». Советские офицеры возмущаются: «За кого вы нас принимаете? Мы не фашисты!». Хозяевам стало стыдно, и вскоре за столом появилась засохшая девочка по имени Марика, которая нетерпеливо стала уходить. Потом, освоившись, стала флиртовать и даже задавать наши вопросы ... К концу ужина, все смотрели на горизонт и его сияние от Боротаза (Дружба). Марика очень четко понимала этот тост. Когда мы ложились спать, она появилась в моей комнате в одной рубашке. Я, как советский офицер, сразу понял: А готовилась провокация ». Ожидают, что восторги Маричи утихнут, поднимая шум. Но на провокацию не пойду », - подумал я. Да, и очарование Марики не выбрало меня - и она указала на свою дверь.

    На следующее утро хозяйка спустилась, накрыла стол и тарелки. «Шринк. Расследование провалилось! - подумал я. Я поделился этой мыслью с нашим венгерским переводчиком. Он огляделся.

    Нет, это провокация! Вы выразили дружеский сайт, и вы пренебрегли им. Теперь ты не считаешь себя в этом доме. Вам нужно перейти в другую квартиру!

    И почему они спрятали дочку на чердаке?

    Они боялись насилия. Мы согласны с тем, что девушка до вступления в брак с согласия родителей может испытать близость с несколькими мужчинами. Мы говорим: кота в вязаном мешочке не купишь ... »

    Молодые, физически здоровые мужчины имеют естественную тягу к женщинам. Но непринужденность европейской морали кого-то из советских бойцов повредила и, наоборот, убедила, что отношения не следует сводить к простой физиологии. Сержант Александр Родин записал свои впечатления от визита - из любопытства! - публичный дом в Будапеште, где его роль простояла некоторое время после окончания войны: «После ухода возникло чувство омерзительной и постыдной лжи и медлительности, из головы не пошел откровенный портрет, Фрэнк с интересом взглянул на него. женщина ... Интересно, интересно, нравится Этот неприятный осадок от посещения генеральского дома, не только я, Юз, воспитанный на принципах жанра «Никогда не целоваться без любви, но и большинство наших солдат, у которых есть поговорить с кем ... Примерно в те же дни мне пришлось разговаривать с одной красивой венгеркой »(она откуда-то русскоязычная). Мне понравился ее вопрос, понравился в Будапеште, я ответила, что понравилось, теперь стесняюсь, теперь стесняюсь из общественных домов. "Но почему? »- спросила девушка. Поскольку она неестественная, дикая, я объяснил: - Женщина берет деньги и следует за ними, сразу начинает« любить! »Девушка немного подумала, потом кивнула и сказала:« Ты правы: беру деньги вперёд некрасиво "..."

    Остальные впечатления Польша оставила себе. По свидетельству поэта Давида Самойлова, «... в Польше нас возводили расстроенными. К сожалению, площадка была жесткой. И столбы были крепко связаны друг с другом». Ее ненавидит эта страна, где единственный положительный момент была красота польской женщины. «Не могу сказать, что мы так понравились Польше». - Тогда я ничего голого не встретил и посмотрел на меня. Напротив, все было сетью, ХутоЛоянский - и понятиями, и интересами. Да, и пока в восточной Польше я наблюдал осторожный и полужизни, пытаясь брезговать освобождением. Тем не менее, женщины были красивы и удобно отдыхали, мы были возбуждены строгостью риторики, где все внезапно стало ясно, и что они сами были силой грубых мужчин или солдат в форме. И бледные его бывшие поклонники, сморщив зубы, ушли в тень до тех пор, пока… ».

    Но не все оценки польских женщин выглядят так романтично. 22 октября 1944 года. Новичок Владимир Гельфанд записал в дневнике: «Вдали от города с польской фамилией [Владов], с красивыми банями, гордый от отвращения. А еще ... Мне про польку рассказали: наших бойцов и офицеров на руки держали, а когда дошли до постели, отрезав бритвой половые органы, пытались почесать горло, чесали глаза. Безумная, дикая, некрасивая женщина! С ними следует быть осторожным, чтобы не разделить их красоту. А столбы красивые, несовершенства ». Однако есть в его записях и другие настроения. 24 октября он заменяет это собрание:« Сегодня были красивые столбы для девушек в одну из деревень в одну из деревень. Она жаловалась, что в Польше нет мужчин. Он тоже называл меня «Пан», но это было защищено. Я милостиво выиграл одну из них, в ответ на ее замечание о мужчинах, и они подумали об открытой дороге в Россию - там много мужчин. Она поспешила отойти в сторону и ответила на мои слова, что здесь для нее найдутся мужчины. Они попрощались с гостеприимством. Так что не соглашаемся, но девушки славные, хоть и полочки.Еще через месяц, 22 ноября, он записал свои впечатления от первого масовецкого Минска, и среди описаний архитектурной красоты и количества велосипедов, которые привели к его описанию описания архитектурной красоты и количества велосипедов, водит конкретное место: «Шумная праздная толпа,Женщины, как единое целое, в своих белых шляпах, казалось, измученных ветром, что делало их похожими на сорок и удивляло своей новизной, и все же мужчины в треугольных шляпах, в шляпах - толстых, аккуратных, пустых. . Сколько их! ... накрашенные губки, избранные брови, химия, гиперчувствительность и все же как не выглядит нормальная жизнь для человека. Кажется, что люди сами живут и специально исследуют другие вещи, которые видели другие, и все это исчезнет, ​​когда последний зритель покинет город ... »

    Не только польские городские управления, но и сельские жители остались сильными, несмотря на противоположное впечатление. «Я поражен живостью поляков, переживших ужасы войны и немецкой оккупации», - сказал Александр Родин. - Воскресенье в польской деревне. Красивые, нарядные, в шелковых платьях и чулках женщины-горошек, которые по будням - обычные мужички, измельчающие навоз, босиком, неустанно работающие в хозяйстве. Пожилые женщины тоже выглядят свежо и молодо. Хотя вокруг глаз черная рамка ... »Далее он цитирует свой дневник от 5 ноября 1944 года:« Воскресенье, жители всех рас. собираемся навещать друг друга. Парни в шапках, галстуках и репутации. Женщины в шелковых платьях, ярких и неприметных чулках. Розничные девушки - «льняные». Красивый парик светлых волос ...Солдаты тоже перемещаются в угол хижин. Но тот, кто чувствителен, заметит, что это болезненное пробуждение. Все вызывает смех вслух, чтобы показать, что это им не нужно, это еще не больно и совсем не разделяет. А чем мы хуже их? Блин знает какое счастье мирной жизни! Ведь я ее у гражданина не видел! Его половой сержант Николай Николай Нестеров записал в тот же день в своем дневнике: «Сегодня, в праздник, колонны, красиво одетые, собираются в одной хижине и усаживаются супругами. Так как-то это делается. Не буду много сидеть? ..

    Где безжалостно в своей оценке «европейской морали» она напоминает «мостовую во время чумы» военнослужащую Галину Ярцеву. 24 февраля 1945 года я написал из предисловия его друга: «... если бы была возможность, они могли бы прислать великолепные посылки со своими чашами. Есть что-то. Это будет наша разведка и наш разброс. Какие города Видел ли я, какие мужчины и женщины. И глядя на них, я злой Тоже такая ненависть! Иди, люби, живи, иди и освобождай. Смеются над русскими - «Шуа!» Да да! Ублюдки ... Я не люблю никого, кроме СССР, кроме тех народов, кои живут с нами. Я не верю ни в какую дружбу с поляками и прочими литовцами ... ».

    В Австрии, где весной 1945 года прорвались советские войска, они столкнулись с «сдачей больного»: «Целые села провозглашались белыми лохмотьями. Пожилые женщины поднимали руку на встречу с мужчиной в монолитной форме. . Именно здесь, по словам Б. Слуцкого, солдат «награждали пелобластками». В то же время «австрийцы не оказались косыми. Подавляющее большинство крестьянских девушек выходят замуж за« избалованных »». Детские каникулы волосы для их носовых пазух кажутся Христом. В Вене наш гид, служащий банка, настойчивость удивила и великое русское терпение. Считалось, что Халани хватит, чтобы исполнить венок из всего, что я хочу ». То есть не только из-за страха, но и из-за некоторых особенностей национального менталитета и традиционного поведения.

    Наконец, Германия. А женщины врага - мать, его жена, ее дочери, сестры тех, кто издевался над мирным населением с 1941 по 1944 год на оккупированных территориях СССР. Что видели их советские солдаты? Появление немцев в толпе беженцев описано в воспоминаниях Владимира Богомолова: «Старушка и молодая женщина в шляпах, в тюрбане и просто зонтик, как наши женщины, в элегантном пальто с меховыми воротниками и парадной одежде. , непонятно. Многие женщины ходят в солнечных очках, чтобы их не преследовали лучи восходящего солнца и те, чтобы защитить свое лицо от морщин ... »Лев Копеллев раскачал встречу в Аллене Шакесине с эвакуацией Берлина:« На тротуаре там две женщины. Нарядные шляпки, одна даже с вуалью. Пальто высокие, мягкие, аккуратные ». Комментарии солдата привели к ее заголовку: «цыпленок», «турецкий», «гладкий ...»

    Как немцы вели себя на встрече с советскими войсками? В отчете депутата. Начальник Главного политического управления Красной Армии Чикина в Центральном комитете информации (б) С. Александров от 30 апреля 1945 г. по поводу отношения гражданского населения Берлина к служащим сил Красной Армии сказал: «Как только наши части занимают тот или иной район города, население постепенно начинает уходить в улицах почти у всех белые повязки на рукавах.При встрече с нашими солдатами многие женщины встают, плачут и трясутся от страха, но как только убеждаются, что бойцы и офицеры Красной Армии совсем не как они рисовали пропаганду фашизма, этот страх быстро проходит, все больше жителей выходят на улицы и предлагают свои услуги, пытаясь подтвердить свое искреннее отношение к Красной Армии.

    Наибольшее впечатление на победителей оказал прессинг и счет немцев. В этой связи стоит напомнить о рассказе Миномертана Н. Йорлова, потрясенного поведением немца в 1945 году: «Никто в Менебате не убивал мирных жителей. Наш личный состав был« незаконным ». Если это произошло, то реакция карателей Что касается насилия над немецкими женщинами, мне кажется, что некоторые, рассказывая о таком явлении, немного «интенсивно рисуют». У меня есть пример другой памяти. Находится в каком-то немецком городе, который находится в домах. Появляется 45-летняя фрау и спрашивает: «Гера комендант». привел ее к марченко. Она заявляет, что он отвечает за квартал, и собирает 20 немок для русских солдат (!!!). Немецкая концепция Марченко, но долгосрочный мандат, стоящий рядом со мной, переводил значение немецкого сказанного. Наши офицеры отреагировали гневно и пренебрежительно. Пьяный немец вместе с ней был готов к «отряду».В общем, немецкие материалы были украдены. Жди от немцев от партизанской войны и саботажа. Но для этой нации система - это прежде всего "ordnung". Если вы победитель, то они «на задних лапах», сознание и не принуждено. Вот эта психология ... "

    Похожий случай приводит Давида Самойлова в своих военных записях: «В Рентальсфельде, где мы только что поселились, была небольшая толпа женщин с детьми. Она наблюдала за огромной восхитительной немкой пятидесятилетней фрау Фридрих. что он представитель гражданского населения и потребовал прописать жителей Остальные двое.Мы ответили, что можно будет это сделать, как только появится командир.

    Это невозможно, - сказала фрау Фридрих. - Вот женщины и дети. Вы должны быть зарегистрированы.

    Крики и слезы мирных жителей подтвердили ее слова.

    Не зная, как это сделать, я предложил им пройти в дом внизу, где мы находимся. В подвале злоумышленников путают и начинают там ставить, ожидая властей.

    Центрально заявила фрау Фридрих (на мне кожаная куртка). - Мы понимаем, что у солдата маленькие потребности. Она готова, - продолжил Фрей Фридрих, - подчеркнув свои немногочисленные женские губы ...

    Я не стал продолжать разговор с фрау Фридрих. "

    После общения с берлинцами 2 мая 1945 года Владимир Богомолов записал в дневнике: «Мы входим в один из оставшихся домов. Все тихо, мертвое. Стучите, пожалуйста, откройте. Слышал, в коридоре шепчутся, глухо и навязчиво разговаривают. Наконец дверь открывается. Постучала женщина. «Для группы близких людей, не достигших возраста, они боятся, низко и готово. Немецкие женщины боятся нас, советских солдат, особенно азиатов, говорят насиловать и убивать ... Страх и ненависть продолжаются. их лица. Но иногда им кажется, что они терпят поражение, они опасаются своего поведения, поэтому улыбки и сладости их слов Слишком низки. в пьяном состоянии, и немец, не завидуя ему, бросил на диван и снял трикотаж ».

    «Все немцы коррумпированы. Им не с чем переспать. - Это мнение высказали в советских войсках и подкрепили не только многочисленными наглядными примерами, но и его неприятными последствиями, которые вскоре обнаружили военные врачи.

    Распоряжение Военного совета 1-го фронта № 00343 / ш от 15 апреля 1945 г. Характер: «За время пребывания войск у противника резко возросла заболеваемость венерическими заболеваниями среди военнослужащих. Изучение причин этого постановления показывает что венерические заболевания свищей широко распространены среди немцев. Немцы . До отступления и сейчас на нашей оккупированной территории они находятся на пути искусственного заражения сифилисом и программой немецких женщин Трипор, чтобы создать большие очаги о распространении венерических заболеваний среди личного состава Красной Армии ».

    26 апреля 1945 года Военный совет 47-й армии сообщил, что «... в марте количество венерических заболеваний среди военнослужащих увеличилось по сравнению с февралем этого года. В четыре раза ... женская часть населения Германии. в обследованных районах поразили . 8-15%. Бывают случаи, когда скидку оставляют именно пациенты с половыми заболеваниями немок из-за заражения военнослужащих ».

    Во исполнение решения Военного совета 1-го фронта № 056 от 18 апреля 1945 г. в составе 33-й армии был выпущен бюллетень с предупреждением о половых заболеваниях:

    Товарищи солдаты!

    Вас соблазняют немцы, чьи мужья обошли все трактиры Европы, ранили и заразили самих немцев.

    Перед вами болезни тех немцев, которые остались именно от врагов, чтобы разносить венерические болезни и открывать для себя воинов Красной Армии.

    Надо понимать, что наша победа близка к противнику и тогда вы сможете вернуться к своим семьям.

    Какие глаза смотрят в закрытые глаза, которые могут вызвать инфекционное заболевание?

    Можем ли мы, воины героической Красной Армии, быть источником заразных болезней в нашей стране? Нет! Что касается морального облика воина Красной Армии, то его тоже нужно выбирать как облик своей родины и семьи! "

    Даже в мемуарах Льва Копеллева, с гневом описывающего реалии насилия и потерь советских солдат в Восточной Пруссии, есть строчки, отражающие другую сторону «взаимоотношений» с местным населением: «Они говорили о скромности, покатости, очаровании. Немцы: вот, мол, они продают хлеб Пукка, жен и дочерей ». Брезгливый тон, которым Копеллев передает эти« истории », подразумевает их неточность. Однако это подтверждают многие источники.

    Описание Владимира Гельфанда, выбранного немецкой девушкой в ​​дневнике (запись была дана через шесть месяцев после окончания войны, 26 октября 1945 года, но все еще особенная): «Я хотел насладиться прекрасным проступком Марго - несколькими поцелуями. и объятий было недостаточно. Я ожидал большего, но я не стал требовать и настаивать. Мать девочки была довольна мной. Тем не менее, будет! Конфеты, масло и сосиски дорогие немецкие сигареты были принесены на алтарь доверия и положения соотечественников.Уже половины этих продуктов хватает на первостепенное основание и право создать дочь перед матерью, и ничего против она не скажет. За еду дороже даже жизнь, да еще такое молодое и изысканное лакомство , как нежная красота Марго ».

    Интересные дневниковые записи оставил австралийский военный репортер Асмар Уайт, который в 1944-1945 гг. Он располагался в Европе в составе 3-й армии США под командованием генерала Джорджа Паттона. Вот что он записал в Берлине в мае 1945 года, буквально через несколько дней после окончания штурма: «Я всю ночь ходил по хижине, начиная с людей возле Потс-Дамдерплац. Был теплый и влажный вечер. Я стоял в воздухе. пахнет сточными водами и гниющими трупами. Фасад «женских» покрыт футуристическими изображениями обнаженной природы и рекламой на четырех языках. Танцевальная площадка и ресторан заполнены русскими, британскими и американскими офицерами, сопровождающими женщин (или охотящимися за ними) Бутылка вина стоит 25 долларов, гамбургеры и картофель фри - 10 долларов, пачка американских сигарет - 20 долларов, чтобы захватить дух. Отличительные черты берлинских женщин - щеки, губы и краска, так что казалось, что Гитлер выиграл войну. Многие из них были женщинами. в шелковых чулках.Хозяйка вечера открыла концерт на немецком, русском, английском и французском языках. Поднял нож у сидящего рядом командира русской артиллерии. Он наклонился ко мне и сказал на любезном английском: «Такой быстрый переход от национального к международному! Бомбы RAF - отличные профессора, не так ли?»

    Общее впечатление, которое европейские женщины производили на советских воинов - изящные и элегантные (по сравнению с унизительной войной с соотечественниками в тылу, на освобожденных территориях и подружками на переднем плане похорон), доступные, корыстные, распущенные или трусливые. Космос. Исключение составили Югославка и болгарские города. Безжалостных и ползучих югославских партизан считали ленивыми и откровенно считали. Принимая во внимание строгость морали в VJ, «тусовщицы, вероятно, видели своих PPH [походных и полевых жен], как плохих частных существ». Борис Слуцкий напомнил болгарским компаниям: «... после украинского предвидения, после римской коррупции, жестокая недоступность болгарских женщин поразила наш народ. Почти никто не хвастался победами. Это была единственная страна, где часто гуляли офицеры. мужчиной, никогда - почти женщинами.Позже болгары гордились, когда им сказали, что русские вернутся в Болгарию за невестами - единственным миром, оставшимся чистым и современным ».

    Приятное впечатление оставила Чешская Республика, радовавшаяся освобождению советских солдат. Смущенные танкисты с маслеными и боевые машины, украшенные венками и цветами, говорили между собой: «… что-то из танка невесты почистить. А их девушки, сами знаете, присоединяются. Люди добрые. Я не видела. такие душевные люди давно ... »Дружелюбие и чехи были честны. «... Если это возможно, я хотел бы закрыть глаза на всех солдат и офицеров Красной Армии за то, что они освободили Прагу», - женщина-машинистка трамвая », - так он описал атмосферу в освобожденная чешская столица, настроение местного населения 11 мая 1945 года, Борисовская площадь.

    Но в остальных странах, где армия держала победителей, женская часть населения не вызывала уважения. «В Европе женщины сдавались, прежде всего ... - писал Б. Слуцкий. - Меня всегда шокировал, я растерялся, легко дезориентировался, легкая грубость любовных отношений. Как порядочные женщины, конечно, незаинтересованы, проститутки - легко. доступ к бумаге, а желание избежать промежуточных стадий, незаинтересованность в атрибутах побудило человека сойтись с ними.Как и люди, из всего лексикона слов любви выучили три больных слова, свели все ко многим жестам, вызывая изъяны и презрение со стороны большинства наших офицеров ... Мотивы удержания были вовсе не моральными, а страхом стать пораженным страхом перед публикой до зачатия »- он добавил, что в преодолении обстоятельств« они прикрыли тотальную коррупцию. и спрятались в особой женской порче, сделав их безразличными и невыгодными ».

    Однако среди мотивов, способствовавших распространению «интернациональной любви», несмотря на все запреты и жесткие требования советского строя, были и другие: женское любопытство к любителям «чужого» и беспрецедентная щедрость россиян к объекту любви. сочувствие, выгодно отличавшее их от интеллигентных европейских мужчин.

    Это был младший лейтенант Даниэль Златкин в конце войны в Дании, на острове Бёрнгхольм. В своем интервью он сказал, что интерес русских мужчин и европейских женщин друг к другу был обоюдным: «Мы не видели женщину, и это было необходимо ... а когда они приехали в Данию, ... это бесплатно, пожалуйста, а после того, как они захотели сбыться, попробуй, попробуй русский мужик, Что он, такой, и выглядит лучше датчан. Почему? Мы были бескорыстными и добрыми ... В Bulletweet раздавали коробку конфет, 100 роз подарили незнакомой женщине ... на день рождения ... "

    При этом мало кто верил в серьезные отношения, в брак, учитывая то, что советское руководство четко определило свою позицию по этому вопросу. В решении Военного совета 4-го Украинского фронта от 12 апреля 1945 г. говорилось: «1. Разъяснить всем офицерам и всему личному составу войск фронта, что брак с иностранками незаконен и строго запрещен. 2. Во всех случаях военнослужащие, вступающие в брак с иностранцем, а также отношения нашего народа с элементами, враждебными зарубежным странам, напрямую передать команду для привлечения виновных в потере бдительности и нарушении советских законов ». Политуправление 1-го Белорусского фронта от 14 апреля 1945 года. Личное: «По словам начальника Главного управления кадров НКО, он до сих пор принимает заявления от действующих армейских офицеров с просьбой разрешить вступление в брак с женщинами из зарубежных стран (резервисты, мельницы, чехи и др.).Эти факты следует рассматривать как ослабление бдительности и ослабление патриотических чувств. Поэтому необходимо в политической и просветительской работе обращать внимание на глубокое беспокойство о недопустимости подобных действий со стороны офицеров Красной Армии. Объясните состав всего офицера, который не понимает образования этих браков, а разведка браков у иностранцев, даже прямой запрет, ни в коем случае не допускается.

    И женщины не овладели собой ужасами, связанными с намерениями Фахифахма. «В начале 1945 года даже самые глупые венгерские крестьяне не поверили нашим обещаниям. Европейские женщины уже знали, что нам запрещено выходить замуж за иностранцев, и подозревали, что была аналогичная договоренность также о совместном появлении в ресторанах, фильмах и т. Д. Им не мешало то, что им нравятся наши любовники, но они вложили эту любовь чисто как «личную аханайю», - писал Б. Слуцкий.

    В целом следует отметить, что образ европейской женщины, сформировавшийся у солдат Красной Армии в 1944-1945 гг., За редким исключением, оказался очень далеким от фигуры пилотируемых цепных рук. Сильная надежда советского плаката «Европа будет свободной!».

     

    Сноски
    Слуцкого б. Записки о войне. Стихи и звуки. СПб., 2000. С. 174.
    Там же. С. 46–48.
    Там же с. 46-48.
    смольников теплый фм ! Заметки на передовой. Письма с фронта. М., 2000. С. 228-229.
    Слуцкий б. указ. ОП. С. 110, 107.
    Там же. С. 177.
    чухай. моя война. М .: Алгоритм, 2001. С. 258-259.
    Родина в седле - три тысячи километров. голуби; М., 2000. С. 127.
    Самойлов Д. Люди одного выбора. Из военных записок // Аврора. 1990. № 2. С. 67.
    Там же. С. 70–71.
    Гиванд В. Н. Дневники 1941-1946 гг. http://militera.lib.ru/db/gelfand_vn/05.html
    Там же
    Там же
    Родина три тысячи километров в седле. Дневники. AD, 2000. С. 110.
    Там же. С. 122–123.
    Там же, стр. 123.
    Центральный архив Министерства обороны Российской Федерации. F. 372. Ref. 6570. d; 76. Л. 86.
    Слуцкий Б. указ. ОП. С. 125.
    Там же. 127-128.
    Богомолов во германии берлин . Весна 1945-го // Богомолов во моей жизни, вы когда-нибудь мечтали обо мне? .. м: Наш современный журнал, №№ 10-12, 2005, № 1, 2006. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/03. язык программирования.
    Копеллев Л. Магазин навсегда. по 2 кн. КН.1: Части 1-4. М .: Терра, 2004. Гл. 11. http://lib.rus.ec/b/137774/read#t15.
    Российский государственный архив социально-политической истории (далее - Ргаспи). Ф. 17. ОП. 125. Д. 321. Л. 10-12.
    Из интервью Н.А. Орлова на сайте «Помню». http://www.irember.ru/minometchiki/orlov-naum-aronovich/stranitsa-6.html.
    Самойлов Д. Указ. ОП. С. 88.
    Богомолов во моей жизни, ты мечтаешь обо мне? .. // наш современник. 2005. № 10-12; 2006. № 1. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/03.html
    из Политики в отношении личного состава Руководящих принципов. Сталина № 11072 от 20.04.1945 г. в 185-й стрелковой дивизии 26 апреля 1945 г. ЦИТ. Автор: Богомолов во декрете. ОП. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/02.html.
    Возьми. Автор: Богомолов во декрете. ОП. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/02.html.
    Там же,
    Государственный архив Российской Федерации. F. R-9401. ОП. 2. Д. 96. Л.203.
    Копеллев Л. Указ. ОП. Гилад 12. http://lib.rus.ec/b/137774/read#t15.
    Jeevand vn декрет. ОП.
    Белый Осмар. Дорога завоевателей: рассказ очевидцев из Германии, 1945. Cambridge University Press, 2003. XVII, 221 с. http://www.argo.net.au/andre/osmarwhite.html
    Слуцкий Б. указ. ОП. С. 99.
    Там же. С. 71.
    Поле Б. Освобождение Праги // Из советского информбюро ... Контакт с конфликтом и военные очерки. 1941-1945 гг. Т. 2. 1943–1945. М .: Издательство АПН, 1982. С. 439.
    Там же. С. 177-178.
    Там же. С. 180.
    Из интервью Д. Ф. Зельткина от 16 июня 1997 г. // Личный архив.
    Возьми. 

    Автор: 
    Богомолов во декрете. ОП. http://militera.lib.ru/prose/russian/bogomolov_vo/04.html.
    Там же
    . указ. ОП. С. 180-181.


    Статья подготовлена ​​при финансовой поддержке Российского гуманитарного научного фонда, проект № 11-01-00363А.
    По дизайну советский плакат 1944 года «Европа будет свободной!». Художник В. Корцкий.
     



     
     
     
     
     

  •     Dr. Elke Scherstjanoi "Ein Rotarmist in Deutschland"
  •     Stern  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Märkische Allgemeine  "Hinter den Kulissen"
  •     Das Erste "Kulturreport"
  •     Berliner Zeitung  "Besatzer, Schöngeist, Nervensäge, Liebhaber"
  •     SR 2 KulturRadio  "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Die Zeit  "Wodka, Schlendrian, Gewalt"
  •     Jüdische Allgemeine  "Aufzeichnungen im Feindesland"
  •     Mitteldeutsche Zeitung  "Ein rotes Herz in Uniform"
  •     Unveröffentlichte Kritik  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten vom Umgang mit den Deutschen"
  •     Bild  "Auf Berlin, das Besiegte, spucke ich!"
  •     Das Buch von Gregor Thum "Traumland Osten. Deutsche Bilder vom östlichen Europa im 20. Jahrhundert"
  •     Flensborg Avis  "Set med en russisk officers øjne"
  •     Ostsee Zeitung  "Das Tagebuch des Rotarmisten"
  •     Leipziger Volkszeitung  "Das Glück lächelt uns also zu!"
  •     Passauer Neue Presse "Erinnerungspolitischer Gezeitenwechsel"
  •     Lübecker Nachrichten  "Das Kriegsende aus Sicht eines Rotarmisten"
  •     Lausitzer Rundschau  "Ich werde es erzählen"
  •     Leipzigs-Neue  "Rotarmisten und Deutsche"
  •     SWR2 Radio ART: Hörspiel
  •     Kulturation  "Tagebuchaufzeichnungen eines jungen Sowjetleutnants"
  •     Der Tagesspiegel  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR  "Bücher Journal"
  •     Kulturportal  "Chronik"
  •     Sächsische Zeitung  "Bitterer Beigeschmack"
  •     Wiesbadener Tagblatt "Reflexionen, Textcollagen und inhaltlicher Zündstoff"
  •     Deutschlandradio Kultur  "Krieg und Kriegsende aus russischer Sicht"
  •     Berliner Zeitung  "Die Deutschen tragen alle weisse Armbinden"
  •     MDR  "Deutschland-Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Jüdisches Berlin  "Das Unvergessliche ist geschehen" / "Личные воспоминания"
  •     Süddeutsche Zeitung  "So dachten die Sieger"
  •     Financial Times Deutschland  "Aufzeichnungen aus den Kellerlöchern"
  •     Badisches Tagblatt  "Ehrliches Interesse oder narzisstische Selbstschau?"
  •     Freie Presse  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Nordkurier/Usedom Kurier  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten ungefiltert"
  •     Nordkurier  "Tagebuch, Briefe und Erinnerungen"
  •     Ostthüringer Zeitung  "An den Rand geschrieben"
  •     Potsdamer Neueste Nachrichten  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR Info. Forum Zeitgeschichte "Features und Hintergründe"
  •     Deutschlandradio Kultur. Politische Literatur. "Lasse mir eine Dauerwelle machen"
  •     Konkret "Watching the krauts. Emigranten und internationale Beobachter schildern ihre Eindrücke aus Nachkriegsdeutschland"
  •     Cicero "Voodoo Child. Die verhexten Kinder"
  •     Dagens Nyheter  "Det oaendliga kriget"
  •     Utopie-kreativ  "Des jungen Leutnants Deutschland - Tagebuch"
  •     Neues Deutschland  "Berlin, Stunde Null"
  •     Webwecker-bielefeld  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Südkurier  "Späte Entschädigung"
  •     Online Rezension  "Das kriegsende aus der Sicht eines Soldaten der Roten Armee"
  •     Saarbrücker Zeitung  "Erstmals: Das Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Neue Osnabrücker Zeitung  "Weder Brutalbesatzer noch ein Held"
  •     Thüringische Landeszeitung  "Vom Alltag im Land der Besiegten"
  •     Das Argument "Wladimir Gelfand: Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Deutschland Archiv: Zeitschrift für das vereinigte Deutschland  "Betrachtungen eines Aussenseiters"
  •     Neue Gesellschaft/Frankfurter Hefte  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Online Rezensionen. Die Literaturdatenbank
  •     Literaturkritik  "Ein siegreicher Rotarmist"
  •     RBB Kulturradio  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Українська правда  "Нульовий варiант" для ветеранiв вiйни" / Комсомольская правда "Нулевой вариант" для ветеранов войны"
  •     Dagens Nyheter. "Sovjetsoldatens dagbok. Hoppfull läsning trots krigets grymheter"
  •     Ersatz  "Tysk dagbok 1945-46 av Vladimir Gelfand"
  •     Borås Tidning  "Vittnesmåil från krigets inferno"
  •     Sundsvall (ST)  "Solkig skildring av sovjetisk soldat frеn det besegrade Berlin"
  •     Helsingborgs Dagblad  "Krigsdagbok av privat natur"
  •     2006 Bradfor  "Conference on Contemporary German Literature"
  •     Spring-2005/2006/2016 Foreign Rights, German Diary 1945-1946
  •     Flamman / Ryska Posten "Dagbok kastar tvivel över våldtäktsmyten"
  •     INTERPRES "DAGBOG REJSER TVIVL OM DEN TYSK-REVANCHISTISKE “VOLDTÆGTSMYTE”
  •     Expressen  "Kamratliga kramar"
  •     Expressen Kultur  "Under våldets täckmantel"
  •     Lo Tidningen  "Krigets vardag i röda armén"
  •     Tuffnet Radio  "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Norrköpings Tidningar  "En blick från andra sidan"
  •     Expressen Kultur  "Den enda vägens historia"
  •     Expressen Kultur  "Det totalitära arvet"
  •     Allehanda  "Rysk soldatdagbok om den grymma slutstriden"
  •     Ryska Posten  "Till försvar för fakta och anständighet"
  •     Hugin & Munin  "En rödarmist i Tyskland"
  •     Theater "Das deutsch-russische Soldatenwörtebuch" / Театр  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     SWR2 Radio "Journal am Mittag"
  •     Berliner Zeitung  "Dem Krieg den Krieg erklären"
  •     Die Tageszeitung  "Mach's noch einmal, Iwan!"
  •     The book of Paul Steege: "Black Market, Cold War: Everyday Life in Berlin, 1946-1949"
  •     Телеканал РТР "Культура":  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     Аргументы и факты  "Есть ли правда у войны?"
  •     RT "Russian-German soldier's phrase-book on stage in Moscow"
  •     Утро.ru  "Контурная карта великой войны"
  •     Коммерсантъ "Языковой окоп"
  •     Телеканал РТР "Культура"  "Широкий формат с Ириной Лесовой"
  •     Museum Berlin-Karlshorst  "Das Haus in Karlshorst. Geschichte am Ort der Kapitulation"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Rote Fahnen über Potsdam 1933 - 1989: Lebenswege und Tagebücher"
  •     Das Buch von Bernd Vogenbeck, Juliane Tomann, Magda Abraham-Diefenbach: "Terra Transoderana: Zwischen Neumark und Ziemia Lubuska"
  •     Das Buch von Sven Reichardt & Malte Zierenberg: "Damals nach dem Krieg Eine Geschichte Deutschlands - 1945 bis 1949"
  •     Lothar Gall & Barbara Blessing: "Historische Zeitschrift Register zu Band 276 (2003) bis 285 (2007)"
  •     Wyborcza.pl "Kłopotliwy pomnik w mieście z trudną historią"
  •     Kollektives Gedächtnis "Erinnerungen an meine Cousine Dora aus Königsberg"
  •     Das Buch von Ingeborg Jacobs: "Freiwild: Das Schicksal deutscher Frauen 1945"
  •     Wyborcza.pl "Strącona gwiazda wdzięczności"
  •     Закон i Бiзнес "Двічі по двісті - суд честі"
  •     Радио Свобода "Красная армия. Встреча с Европой"
  •     DEP "Stupri sovietici in Germania /1944-45/"
  •     Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького "Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. Листи з 43-го"
  •     Explorations in Russian and Eurasian History "The Intelligentsia Meets the Enemy: Educated Soviet Officers in Defeated Germany, 1945"
  •     DAMALS "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Gedankenwelt des Siegers"
  •     Das Buch von Pauline de Bok: "Blankow oder Das Verlangen nach Heimat"
  •     Das Buch von Ingo von Münch: "Frau, komm!": die Massenvergewaltigungen deutscher Frauen und Mädchen 1944/45"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Schwarzmondnacht: Authentische Tagebücher berichten (1933-1953). Nazidiktatur - Sowjetische Besatzerwillkür"
  •     История государства  "Миф о миллионах изнасилованных немок"
  •     Das Buch Alexander Häusser, Gordian Maugg: "Hungerwinter: Deutschlands humanitäre Katastrophe 1946/47"
  •     Heinz Schilling: "Jahresberichte für deutsche Geschichte: Neue Folge. 60. Jahrgang 2008"
  •     Jan M. Piskorski "WYGNAŃCY: Migracje przymusowe i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie"
  •     Wayne State "The Cultural Memory Of German Victimhood In Post-1990 Popular German Literature And Television"
  •     Deutschlandradio "Heimat ist dort, wo kein Hass ist"
  •     Journal of Cold War Studies "Wladimir Gelfand, Deutschland-Tagebuch 1945–1946: Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне. Солдатские дневники"
  •     Частный Корреспондент "Победа благодаря и вопреки"
  •     Перспективы "Сексуальное насилие в годы Второй мировой войны: память, дискурс, орудие политики"
  •     Радиостанция Эхо Москвы & RTVi "Не так" с Олегом Будницким: Великая Отечественная - солдатские дневники"
  •     Books Llc "Person im Zweiten Weltkrieg /Sowjetunion/ Georgi Konstantinowitsch Schukow, Wladimir Gelfand, Pawel Alexejewitsch Rotmistrow"
  •     Das Buch von Jan Musekamp: "Zwischen Stettin und Szczecin - Metamorphosen einer Stadt von 1945 bis 2005"
  •     Encyclopedia of safety "Ladies liberated Europe in the eyes of Russian soldiers and officers (1944-1945 gg.)"
  •     Азовские греки "Павел Тасиц"
  •     Newsland "СМЯТЕНИЕ ГРОЗНОЙ ОСЕНИ 1941 ГОДА"
  •     Wallstein "Demokratie im Schatten der Gewalt: Geschichten des Privaten im deutschen Nachkrieg"
  •     Вестник РГГУ "Болезненная тема второй мировой войны: сексуальное насилие по обе стороны фронта"
  •     Das Buch von Jürgen W. Schmidt: "Als die Heimat zur Fremde wurde"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне: от советского к еврейскому?"
  •     Gedenkstätte/ Museum Seelower Höhen "Die Schlacht"
  •     The book of Frederick Taylor "Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany"
  •     Огонёк "10 дневников одной войны"
  •     The book of Michael Jones "Total War: From Stalingrad to Berlin"
  •     Das Buch von Frederick Taylor "Zwischen Krieg und Frieden: Die Besetzung und Entnazifizierung Deutschlands 1944-1946"
  •     WordPress.com "Wie sind wir Westler alt und überklug - und sind jetzt doch Schmutz unter ihren Stiefeln"
  •     Åke Sandin "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Олег Будницкий: "Архив еврейской истории" Том 6. "Дневники"
  •     Michael Jones: "El trasfondo humano de la guerra: con el ejército soviético de Stalingrado a Berlín"
  •     Das Buch von Jörg Baberowski: "Verbrannte Erde: Stalins Herrschaft der Gewalt"
  •     Zeitschrift fur Geschichtswissenschaft "Gewalt im Militar. Die Rote Armee im Zweiten Weltkrieg"
  •     Ersatz-[E-bok] "Tysk dagbok 1945-46"
  •     The book of Michael David-Fox, Peter Holquist, Alexander M. Martin: "Fascination and Enmity: Russia and Germany as Entangled Histories, 1914-1945"
  •     Елена Сенявская "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров (1944-1945 гг.)"
  •     The book of Raphaelle Branche, Fabrice Virgili: "Rape in Wartime (Genders and Sexualities in History)"
  •     (סקירה   צבאית נשים של אירופה המשוחררת דרך עיניהם של חיילים וקצינים סובייטים (1944-1945
  •     БезФорматаРу "Хоть бы скорей газетку прочесть"
  •     ВЕСТНИК "Проблемы реадаптации студентов-фронтовиков к учебному процессу после Великой Отечественной войны"
  •     Zeitschrift für Geschichtswissenschaft 60 (2012), 12
  •     Все лечится "10 миллионов изнасилованных немок"
  •     Симха "Еврейский Марк Твен. Так называли Шолома Рабиновича, известного как Шолом-Алейхем"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique: 1941-1945 (Histoires d'aujourd'hui) E-Book"
  •     Annales: Nathalie Moine "La perte, le don, le butin. Civilisation stalinienne, aide étrangère et biens trophées dans l’Union soviétique des années 1940"
  •     Das Buch von Beata Halicka "Polens Wilder Westen. Erzwungene Migration und die kulturelle Aneignung des Oderraums 1945 - 1948"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     "آسو  "دشمن هرگز در نمی‌زن
  •     Уроки истории. ХХ век. Гефтер. "Антисемитизм в СССР во время Второй мировой войны в контексте холокоста"
  •     Ella Janatovsky "The Crystallization of National Identity in Times of War: The Experience of a Soviet Jewish Soldier"
  •     Word War II Multimedia Database "Borgward Panzerjager At The Reichstag"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Buchbesprechungen"
  •     Всеукраинский еженедельник Украина-Центр "Рукописи не горят"
  •     Ljudbok / Bok / eBok: Niclas Sennerteg "Nionde arméns undergång: Kampen om Berlin 1945"
  •     Das Buch von Michaela Kipp: "Großreinemachen im Osten: Feindbilder in deutschen Feldpostbriefen im Zweiten Weltkrieg"
  •     Петербургская газета "Женщины на службе в Третьем Рейхе"
  •     Володимир Поліщук "Зроблено в Єлисаветграді"
  •     Германо-российский музей Берлин-Карлсхорст. Каталог постоянной экспозиции / Katalog zur Dauerausstellung
  •     Clarissa Schnabel "The life and times of Marta Dietschy-Hillers"
  •     Alliance for Human Research Protection "Breaking the Silence about sexual violence against women during the Holocaust"
  •     Еврейский музей и центр толерантности. Группа по работе с архивными документами
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Bok / eBok: Anders Bergman & Emelie Perland "365 dagar: Utdrag ur kända och okända dagböcker"
  •     РИА Новости "Освободители Германии"
  •     Das Buch von Miriam Gebhardt "Als die Soldaten kamen: Die Vergewaltigung deutscher Frauen am Ende des Zweiten Weltkriegs"
  •     Petra Tabarelli "Vladimir Gelfand"
  •     Das Buch von Martin Stein "Die sowjetische Kriegspropaganda 1941 - 1945 in Ego-Dokumenten"
  •     Książka Beata Halicka "Polski Dziki Zachód. Przymusowe migracje i kulturowe oswajanie Nadodrza 1945-1948"
  •     The German Quarterly "Philomela’s Legacy: Rape, the Second World War, and the Ethics of Reading"
  •     MAZ LOKAL "Archäologische Spuren der Roten Armee in Brandenburg"
  •     Tenona "Как фашисты издевались над детьми в концлагере Саласпилс. Чудовищные исторические факты о концлагерях"
  •     Deutsches Historisches Museum "1945 – Niederlage. Befreiung. Neuanfang. Zwölf Länder Europas nach dem Zweiten Weltkrieg"
  •     День за днем "Дневник лейтенанта Гельфанда"
  •     BBC News "The rape of Berlin" / BBC Mundo / BBC O`zbek / BBC Brasil / BBC فارْسِى "تجاوز در برلین" 
  •     Echo24.cz "Z deníku rudoarmějce: Probodneme je skrz genitálie"
  •     The Telegraph "The truth behind The Rape of Berlin"
  •     BBC World Service "The Rape of Berlin"
  •     ParlamentniListy.cz "Mrzačení, znásilňování, to všechno jsme dělali. Český server připomíná drsné paměti sovětského vojáka"
  •     WordPress.com "Termina a Batalha de Berlim"
  •     Dnevnik.hr "Podignula je suknju i kazala mi: 'Spavaj sa mnom. Čini što želiš! Ali samo ti"
  •     ilPOST "Gli stupri in Germania, 70 anni fa"
  •     上海东方报业 有限公司 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?很多人仍在寻找真相
  •     연합뉴스 "BBC: 러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     세계일보 "러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     Telegraf "SPOMENIK RUSKOM SILOVATELJU: Nemci bi da preimenuju istorijsko zdanje u Berlinu?"
  •     Múlt-kor "A berlini asszonyok küzdelme a szovjet erőszaktevők ellen"
  •     Noticiasbit.com "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Museumsportal Berlin "Landsberger Allee 563, 21. April 1945"
  •     Caldeirão Político "70 anos após fim da guerra, estupro coletivo de alemãs ainda é episódio pouco conhecido"
  •     Nuestras Charlas Nocturnas "70 aniversario del fin de la II Guerra Mundial: del horror nazi al terror rojo en Alemania"
  •     W Radio "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     La Tercera "BBC: El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Noticias de Paraguay "El drama de las alemanas violadas por tropas soviéticas hacia el final de la Segunda Guerra Mundial"
  •     Cnn Hit New "The drama hidden mass rape during the fall of Berlin"
  •     Dân Luận "Trần Lê - Hồng quân, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin 1945"
  •     Český rozhlas "Temná stránka sovětského vítězství: znásilňování Němek"
  •     Historia "Cerita Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     G'Le Monde "Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945 mang tên Hồng Quân"
  •     BBC News 코리아 "베를린에서 벌어진 대규모 강간"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Красная армия в Европе"
  •     Der Freitag "Eine Schnappschussidee"
  •     باز آفريني واقعيت ها  "تجاوز در برلین"
  •     Quadriculado "O Fim da Guerra e o início do Pesadelo. Duas narrativas sobre o inferno"
  •     Majano Gossip "PER NON DIMENTICARE.... LE PORCHERIE COMUNISTE!!!"
  •     非中国日报网 "柏林的强奸"
  •     Constantin Film "Anonyma - Eine Frau in Berlin. Materialien zum Film"
  •     Русская Германия "Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал"
  •     De Gruyter Oldenbourg "Erinnerung an Diktatur und Krieg. Brennpunkte des kulturellen Gedächtnisses zwischen Russland und Deutschland seit 1945"
  •     Memuarist.com "Гельфанд Владимир Натанович"
  •     Πανεπιστημίου Ιωαννίνων "Οι νόμοι του Πλάτωνα για την υβριστική κακολογία και την κατάχρηση του δημοσίου"
  •     Das Buch von Nicholas Stargardt "Der deutsche Krieg: 1939 - 1945" / Николас Старгардт "Мобилизованная нация. Германия 1939–1945"
  •     FAKEOFF "Оглянуться в прошлое"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     BBC Русская служба "Изнасилование Берлина: неизвестная история войны"BBC Україна "Зґвалтування Берліна: невідома історія війни"
  •     Virtual Azərbaycan "Berlinin zorlanması"
  •     Гефтер "Олег Будницкий: «Дневник, приятель дорогой!» Военный дневник Владимира Гельфанда"
  •     Гефтер "Владимир Гельфанд. Дневник 1942 года"
  •     BBC Tiếng Việt "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1941-1943" Tome 1
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1943-1945" Tome 2
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Дневники лейтенанта Гельфанда"
  •     Renato Furtado "Soviéticos estupraram 2 milhões de mulheres alemãs, durante a Guerra Mundial"
  •     Вера Дубина "«Обыкновенная история» Второй мировой войны: дискурсы сексуального насилия над женщинами оккупированных территорий"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Презентация книги Владимира Гельфанда «Дневник 1941-1946»"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Атака"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Бой"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Победа"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. Эпилог
  •     Труд "Покорность и отвага: кто кого?"
  •     Издательский Дом «Новый Взгляд» "Выставка подвига"
  •     Katalog NT "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне " - собрание уникальных документов"
  •     Вести "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" - собрание уникальных документов"
  •     Радио Свобода "Бесценный графоман"
  •     Вечерняя Москва "Еще раз о войне"
  •     РИА Новости "Выставка про евреев во время ВОВ открывается в Еврейском музее"
  •     Телеканал «Культура» Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" проходит в Москве
  •     Россия HD "Вести в 20.00"
  •     GORSKIE "В Москве открылась выставка "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Aгентство еврейских новостей "Евреи – герои войны"
  •     STMEGI TV "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Национальный исследовательский университет Высшая школа экономики "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Независимая газета "Война Абрама"
  •     Revista de Historia "El lado oscuro de la victoria aliada en la Segunda Guerra Mundial"
  •     יעיתון סינאתלה  גביש הסמל ולדימיר גלפנד מספר על חיי היומיום במלחמה , על אורח חיים בחזית ובעורף
  •     Лехаим "Война Абрама"
  •     Elhallgatva "A front emlékezete. A Vörös Hadsereg kötelékében tömegesen és fiatalkorúakon elkövetett nemi erőszak kérdése a Dél-Vértesben"
  •     Libertad USA "El drama de las alemanas: violadas por tropas soviéticas en 1945 y violadas por inmigrantes musulmanes en 2016"
  •     НГ Ex Libris "Пять книг недели"
  •     Брестский Курьер "Фамильное древо Бреста. На перекрестках тех дорог…"
  •     Полит.Ру "ProScience: Олег Будницкий о народной истории войны"
  •     Олена Проскура "Запiзнiла сповiдь"
  •     Полит.Ру "ProScience: Возможна ли научная история Великой Отечественной войны?"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     Ahlul Bait Nabi Saw "Kisah Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     北京北晚新视 觉传媒有限公司 "70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     Преподавание истории в школе "«О том, что происходило…» Дневник Владимира Гельфанда"
  •     Вестник НГПУ "О «НЕУБЕДИТЕЛЬНЕЙШЕЙ» ИЗ ПОМЕТ: (Высокая лексика в толковых словарях русского языка XX-XXI вв.)"
  •     Fotografias da História "Memórias esquecidas: o estupro coletivo das mulheres alemãs"
  •     Archäologisches Landesmuseum Brandenburg "Zwischen Krieg und Frieden" / "Между войной и миром"
  •     Российская газета "Там, где кончается война"
  •     Народный Корреспондент "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат: правда про "2 миллиона изнасилованых немок"
  •     Fiona "Военные изнасилования — преступления против жизни и личности"
  •     军情观察室 "苏军攻克柏林后暴行妇女遭殃,战争中的强奸现象为什么频发?"
  •     Независимая газета "Дневник минометчика"
  •     Независимая газета "ИСПОДЛОБЬЯ: Кризис концепции"
  •     East European Jewish Affairs "Jewish response to the non-Jewish question: “Where were the Jews during the fighting?” 1941–5"
  •     Niels Bo Poulsen "Skæbnekamp: Den tysk-sovjetiske krig 1941-1945"
  •     Olhar Atual "A Esquerda a história e o estupro"
  •     The book of Stefan-Ludwig Hoffmann, Sandrine Kott, Peter Romijn, Olivier Wieviorka "Seeking Peace in the Wake of War: Europe, 1943-1947"
  •     Walter de Gruyter "Germans into Allies: Writing a Diary in 1945"
  •     Blog in Berlin "22. Juni – da war doch was?"
  •     Steemit "Berlin Rape: The Hidden History of War"
  •     Estudo Prático "Crimes de estupro na Segunda Guerra Mundial e dentro do exército americano"
  •     Громадське радіо "Насильство над жінками під час бойових дій — табу для України"
  •     InfoRadio RBB "Geschichte in den Wäldern Brandenburgs"
  •     "شگفتی های تاریخ است "پشت پرده تجاوز به زنان برلینی در پایان جنگ جهانی دوم
  •     Das Buch Hans-Jürgen Beier gewidmet "Lehren – Sammeln – Publizieren"
  •     The book of Miriam Gebhardt "Crimes Unspoken: The Rape of German Women at the End of the Second World War"
  •     Русский вестник "Искажение истории: «Изнасилованная Германия»"
  •     凯迪 "推荐《柏林女人》与《五月四日》影片"
  •     Vix "Estupro de guerra: o que acontece com mulheres em zonas de conflito, como Aleppo?"
  •     Universidad del Bío-Bío "CRÍMENES DE GUERRA RUSOS EN LA SEGUNDA GUERRA MUNDIAL (1940-1945)"
  •     "المنصة  "العنف ضد المرأة.. المسكوت عنه في الحرب العالمية الثانية
  •     Книга. Олег Шеин "От Астраханского кремля до Рейхсканцелярии. Боевой путь 248-й стрелковой дивизии"
  •     Sodaz Ot "Освободительная миссия Красной Армии и кривое зеркало вражеской пропаганды"
  •     Sodaz Ot "Советский воин — освободитель Европы: психология и поведение на завершающем этапе войны (II)"
  •     企业头条 "柏林战役后的女人"
  •     Sántha István "A front emlékezete"
  •     腾讯公司   "二战时期欧洲, 战胜国对战败国的十万妇女是怎么处理的!"
  •     El Nuevo Accion "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     Periodismo Libre "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     DE Y.OBIDIN "Какими видели европейских женщин советские солдаты и офицеры (1944-1945 годы)?"
  •     Magyar Tudományos Akadémia "Váltóállítás: Diktatúrák a vidéki Magyarországon 1945-ben"
  •     歷史錄 "近1萬女性被強姦致死,女孩撩開裙子說:不下20個男人戳我這兒"
  •     Cyberpedia "Проблема возмездия и «границы ненависти» у советского солдата-освободителя"
  •     NewConcepts Society "Можно ли ставить знак равенства между зверствами гитлеровцев и зверствами советских солдат?"
  •     搜狐 "二战时期欧洲,战胜国对战败国的妇女是怎么处理的"
  •     Ranker "14 Shocking Atrocities Committed By 20th Century Communist Dictatorships"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Начало войны. Личные источники"
  •     Журнал "Огонёк" "Эго прошедшей войны"
  •     이창남 외 공저 "폭력과 소통 :트랜스내셔널한 정의를 위하여"
  •     Уроки истории. XX век "Книжный дайджест «Уроков истории»: советский антисемитизм"
  •     Свободная Пресса "Кто кого насиловал в Германии"
  •     EPrints "Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.)"
  •     Pikabu "Обратная сторона медали"
  •     Озёрск.Ru "Война и немцы"
  •     Імекс-ЛТД "Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти"
  •     יד ושם - רשות הזיכרון לשואה ולגבורה "Vladimir Gelfand"
  •     Atchuup! "Soviet soldiers openly sexually harass German woman in Leipzig after WWII victory, 1945"
  •     Книга Мириам Гебхардт "Когда пришли солдаты. Изнасилование немецких женщин в конце Второй мировой войны"
  •     Coffe Time "Женщины освобождённой"
  •     Дилетант "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Feldgrau.Info - Bоенная история "Подборка"
  •     Геннадий Красухин "Круглый год с литературой. Квартал четвёртый"
  •     Вечерний Брест "В поисках утраченного времени. Солдат Победы Аркадий Бляхер. Часть 9. Нелюбовь"
  •     Аргументы недели "Всю правду знает только народ. Почему фронтовые дневники совсем не похожи на кино о войне"
  •     Fanfics.me "Вспомним подвиги ветеранов!"
  •     VietInfo "Hồng quân, Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     Книга: Виталий Дымарский, Владимир Рыжков "Лица войны"
  •     Dozor "Про День Перемоги в Кіровограді, фейкових ветеранів і "липове" примирення"
  •     East European Jewish Affairs "Review of Dnevnik 1941-1946, by Vladimir Gel’fand
  •     The book of Harriet Murav, Gennady Estraikh "Soviet Jews in World War II: Fighting, Witnessing, Remembering"
  •     TARINGA! "Las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     ВолиньPost "Еротика та війна: спогади про Любомль 1944 року"
  •     Anews "Молодые воспринимают войну в конфетном обличии"
  •     RTVi "«Война эта будет дикая». Что писали 22 июня 1941 года в дневниках"
  •     Tribun Manado "Nasib Kelam Perempuan Jerman Usai Nazi Kalah, Gadis Muda, Wanita Tua dan Hamil Diperkosa Bergantian"
  •     The book of Elisabeth Krimmer "German Women's Life Writing and the Holocaust: Complicity and Gender in the Second World War"
  •     ViewsBros  "WARTIME VIOLENCE AGAINST WOMEN"
  •     Xosé Manuel Núñez Seixas "El frente del Este : historia y memoria de la guerra germano-soviética, 1941-1945"
  •     اخبار المقطم و الخليفه " إغتصاب برلين الكبير"
  •     Русская семерка "В чьем плену хуже всего содержались женщины-военные на Второй мировой"
  •     Mail Online "Mass grave containing 1,800 German soldiers who perished at the Battle of Stalingrad is uncovered in Russia - 75 years after WWII's largest confrontation claimed 2 mln lives"
  •     PT. Kompas Cyber Media "Kuburan Massal 1.800 Tentara Jerman Ditemukan di Kota Volgograd"
  •     Công ty Cổ phần Quảng cáo Trực tuyến 24H "Nga: Sửa ống nước, phát hiện 1.800 hài cốt của trận đánh đẫm máu nhất lịch sử"
  •     LGMI News "Pasang Pipa Air, Tukang Temukan Kuburan Masal 1.837 Tentara Jerman"
  •     Quora "¿Cuál es un hecho sobre la Segunda Guerra Mundial que la mayoría de las personas no saben y probablemente no quieren saber?"
  •     "مجله مهاجرت  "آنچه روس‌ها در برلین انجام دادند!
  •     Музейний простiр  "Музей на Дніпрі отримав новорічні подарунки під ялинку"
  •     Бэла Гельфанд. Как в Берлине убивали жену красноармейца Владимира Гельфанда  .. ..
  •     The book of Paul Roland "Life After the Third Reich: The Struggle to Rise from the Nazi Ruins"
  •     O Sentinela "Dois Milhões de Alemãs: O Maior Estupro em Massa da História foi um Crime Aliado-Soviético"
  •     Stratejik Güvenlik "SAVAŞ DOSYASI : TARİHTEN BİR KARE – 2. DÜNYA SAVAŞI BİTİMİNDE ALMANYA’DA KADINLARA TOPLU TECAVÜZLER"
  •     Агентство новостей «Хакасия-Информ» "Кто остановит шоу Коновалова?"
  •     Isralike.org "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Robert Dale “For what and for whom were we fighting?”: Red Army Soldiers, Combat Motivation and Survival Strategies on the Eastern Front in the Second World War
  •     "طرفداری "پایان رویای نازیسم / سقوط امپراطوری آدولف هیتلر
  •     Das Buch von Kerstin Bischl "Frontbeziehungen: Geschlechterverhältnisse und Gewaltdynamiken in der Roten Armee 1941-1945"
  •     Русская семерка "Красноармейцы или солдаты союзников: кто вызывал у немок больший страх"
  •     Kibalchish "Фрагменты дневников поэта-фронтовика В. Н. Гельфанда"
  •     History Magazine "Sõjapäevik leitnant Vladimir Gelfand"
  •     Magazine online "Vojnový denník poručíka Vladimíra Gelfanda"
  •     theБабель "Український лейтенант Володимир Гельфанд пройшов Другу світову війну від Сталінграда до Берліна"
  •     Znaj.UA "Жорстокі знущання та масові вбивства: злочини Другої світової показали в моторошних кадрах"
  •     Gazeta.ua "Масові вбивства і зґвалтування: жорстокі злочини Другої світової війни у фотографіях"
  •     PikTag "Знали вы о том, что советские солдаты ИЗНАСИЛОВАЛИ бессчетное число женщин по пути к Берлину?"
  •     Kerstin Bischl  "Sammelrezension: Alltagserfahrungen von Rotarmisten und ihr Verhältnis zum Staat"
  •     Конт "Несколько слов о фронтовом дневнике"
  •     Sherstinka "Német megszállók és nők. Trófeák Németországból - mi volt és hogyan"
  •     Олег Сдвижков "Красная Армия в Европе. По страницам дневника Захара Аграненко"
  •     X-True.Info "«Русские варвары» и «цивилизованные англосаксы»: кто был более гуманным с немками в 1945 году"
  •     Veröffentlichungen zur brandenburgischen Landesarchäologie "Zwischen Krieg und und Frieden: Waldlager der Roten Armee 1945"
  •     Sherstinka "Szovjet lányok megerőszakolása a németek által a megszállás alatt. Német fogságba esett nők"
  •     Dünya Haqqinda "Berlin zorlanmasi: İkinci Dünya Müharibəsi"
  •     Dioxland "NEMŠKIM VOJAKOM JE BILO ŽAL RUSKIH ŽENSK. VSE KNJIGE SO O: "VOJAŠKIH SPOMINIH NEMŠKEGA..."
  •     Actionvideo "Gewalt gegen deutsche Frauen durch Soldaten der Roten Armee. Entsetzliche Folter und Hinrichtungen durch japanische Faschisten während des Zweiten Weltkriegs!"
  •     Maktime "Was machten die Nazis mit den gefangenen sowjetischen Mädchen? Wer hat deutsche Frauen vergewaltigt und wie sie im besetzten Deutschland gelebt haben"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» отримав у дар унікальні експонати
  •     Sherstinka "Что творили с пленными женщинами фашисты. Жестокие пытки женщин фашистами"
  •     Bidinvest "Brutalitäten der Sowjetarmee - Über die Gräueltaten der sowjetischen "Befreier" in Europa. Was haben deutsche Soldaten mit russischen Frauen gemacht?"
  •     Русский сборник XXVII "Советские потребительские практики в «маленьком СССР», 1945-1949"
  •     Academic Studies Press. Oleg Budnitskii: "Jews at War: Diaries from the Front"
  •     Gazeta Chojeńska "Wojna to straszna trauma, a nie fajna przygoda"
  •     Historiadel.net "Crímenes de violación de la Segunda Guerra Mundial y el Ejército de EE. UU."
  •     화요지식살롱     "2차세계대전 말, 소련에게 베를린을 점령당한 '독일 여자들'이 당한 치욕의 역사"
  •     The Global Domain News "As the soldiers did to captured German women"
  •     Quora "Você sabe de algum fato da Segunda Guerra Mundial que a maioria das pessoas não conhece e que, provavelmente, não querem saber?"
  •     MOZ.de "Als der Krieg an die Oder kam – Flucht aus der Festung Frankfurt"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні". "1 березня 1923 р. – народився Володимир Гельфанд"
  •     Wyborcza.pl "Ryk gwałconych kobiet idzie przez pokolenia. Mało kto się nim przejmuje"
  •     Cноб "Женщина — военный трофей. Польский историк о изнасилованиях в Европе во время Второй мировой"
  •     Refugo "O estupro da Alemanha"
  •     Historia National Geographic "la batalla de berlín durante la segunda guerra mundial"
  •     Politeka "Росіянам напередодні 9 травня нагадали про злочини в Німеччині: «Заплямували себе...»"
  •     Акценты "Советский офицер раскрыл тайны Второй мировой: рассказал без прикрас"
  •     БелПресса "Цена Победы. Какой была военная экономика"
  •     Lucidez "75 años de la rendición nazi: Los matices del “heroísmo” soviético"
  •     UM CANCERIANO SEM LAR "8 de Maio de 1945"
  •     Lasteles.com "La Caída de la Alemania Nazi: aniversario de la rendición de Berlin"
  •     Cloud Mind "Violence Against Women: The Rape Of Berlin WW2"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні" "8 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ"
  •     Lunaturaoficial "LIBROS QUE NO HICIERON HISTORIA: EL DIARIO DE LOS HORRORES"
  •     CUERVOPRESS "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     EU Today "The Rape of Berlin: Red Army atrocities in 1945"
  •     Издательство Яндекс + История будущего "Настоящий 1945"
  •     Вне строк "Похищение Берлина: зверства Красной армии в 1945 году"
  •     Frankfurter Allgemeine Zeitung "Erlebt Russland eine neue Archivrevolution?"
  •     The book of Beata Halicka "The Polish Wild West: Forced Migration and Cultural Appropriation in the Polish-german Borderlands, 1945-1948"
  •     Twentieth-Century Literature “A World of Tomorrow”: Trauma, Urbicide, and Documentation in A Woman in Berlin: Eight Weeks in the Conquered City
  •     Märkische Onlinezeitung "Sowjetische Spuren in Brandenburgs Wäldern"
  •     Revue Belge de Philologie et d’Histoire "Soviet Diaries of the Great Patriotic War"
  •     Der Spiegel "Rotarmisten und deutsche Frauen: "Ich gehe nur mit anständigen Russen"
  •     ReadSector "Mass grave of WWII Nazi paratroopers found in Poland contains 18 skeletons and tools with swastikas"
  •     ИноСМИ "Der Spiegel (Германия): «Я гуляю только с порядочными русскими»"
  •     Actionvideo "Jak naziści szydzili z rosyjskich kobiet. Gwałt w Berlinie: nieznana historia wojny"
  •     Graf Orlov 33 "ДНЕВНИК В. ГЕЛЬФАНДА советского офицера РККА"
  •     Deutsche Welle  "Послевоенная Германия в дневниках и фотографиях"
  •     Deutsche Welle  "За что немки любили в 1945 году лейтенанта Красной армии?"
  •     Elke Scherstjanoi "Sieger leben in Deutschland: Fragmente einer ungeübten Rückschau. Zum Alltag sowjetischer Besatzer in Ostdeutschland 1945-1949"
  •     SHR32 "Rus əsgərləri alman qadınlarına necə istehza etdilər. Alman qadınlarını kim zorlayıb və onlar işğal olunmuş Almaniyada necə yaşayıblar"
  •     Детектор медіа "«Гра тіней»: є сенс продовжувати далі"
  •     Historia provinciae "Повседневная жизнь победителей в советской зоне оккупации Германии в воспоминаниях участников событий"
  •     Portal de Prefeitura "Artigo: “FRAU, KOMM!” O maior estupro coletivo da história"
  •     Pikabu "Извращение или традиция, потерявшая смысл?"
  •     Русская Семерка "Владимир Гельфанд: от каких слов отказался «отец» мифа об изнасиловании немок советскими солдатами"
  •     Институт российской истории РАН "Вторая мировая и Великая Отечественная: к 75-летию окончания"
  •     Kozak UA "Як "діди" німкень паплюжили в 1945 році"
  •     Dandm "Cómo los nazis se burlaron de las mujeres rusas. Mujeres rusas violadas y asesinadas por los alemanes"
  •     Permnew.Ru "«Диван» Федора Вострикова. Литобъединение"
  •     Neurologystatus "Violence women in the Second World War. Shoot vagas: why soldiers rape women"
  •     Brunilda Ternova "Mass rapes by Soviet troops in Germany at the end of World War II"
  •     The book Stewart Binns "Barbarossa: And the Bloodiest War in History"
  •     Новое литературное обозрение: Будницкий Олег "Люди на войне"
  •     Леонід Мацієвський "9 травня – День перемоги над здоровим глуздом. Про згвалтовану Європу та Берлін"
  •     Полит.Ру "Люди на войне"
  •     #CОЦИАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ #ПАМЯТЬ "Владимир Гельфанд: месяц в послевоенном Берлине"
  •     Новое литературное обозрение "Ирина Прохорова, Олег Будницкий, Иван Толстой: Люди на войне"
  •     Georgetown University "Explorations in Russian and Eurasian History": "Emotions and Psychological Survival in the Red Army, 1941–42"
  •     Forum24 "Co se dělo se zajatými rudoarmějkami? Jaký byl osud zajatých žen z Wehrmachtu?"
  •     Радио Свобода "Война и народная память"
  •     Лехаим "Двадцать второго июня…"
  •     Русская семёрка "Как изменилось отношение немок к красноармейцам в 1945 году"
  •     Исторический курьер "Героизм, герои и награды: «героическая сторона» Великой Отечественной войны в воспоминаниях современников"
  •     Коммерсантъ "Фронт и афронты"
  •     Русская семёрка "Владимир Гельфанд: что не так в дневниках автора мифа об «изнасилованной» Германии"
  •     Medium "The Brutal Rapes of Every German Female from Eight to Eighty"
  •     One News Box "How German women suffered largest mass rape in history by foreign solders"
  •     "نیمرخ "نقش زنان در جنگها - قسمت اول: زنان به مثابه قربانی جنگ
  •     Bolcheknig "Що німці робили з жінками. Уривок з щоденника дівчини, яку німці використовували як безкоштовну робочу силу. Життя в таборі"
  •     Nrgaudit "Рассказы немецких солдат о войне с русскими. Мнения немцев о русских солдатах во время Второй мировой войны"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні "На звороті знайомого фото"
  •     Новое литературное обозрение. Книга: Козлов, Козлова "«Маленький СССР» и его обитатели. Очерки социальной истории советского оккупационного сообщества"
  •     Sattarov "Mga babaeng sundalo sa pagkabihag ng Aleman. Kabanata limang mula sa librong "Pagkabihag. Ito ang ginawa ng mga Nazi sa mga nahuling kababaihan ng Soviet"
  •     Política Obrera "Sobre “José Pablo Feinmann y la violación en manada"
  •     Эхо Москвы "Цена победы. Люди на войне"
  •     SHR32 "How Russian soldiers mocked German women. Trophies from Germany - what it was and how. Who raped German women and how they lived in occupied Germany"
  •     Олег Сдвижков: "«Советских порядков не вводить!»  Красная армия в Европе 1944—1945 гг."
  •     Livejournal "Чья бы мычала"
  •     Newton Compton Editori. Stewart Binns "Operazione Barbarossa. Come Hitler ha perso la Seconda guerra mondiale"
  •     Kingvape "Rosa Kuleshovs Belichtung. Rosa Kuleshov ist die mysteriöseste Hellseherin der Sowjetzeit. Zwischen rot und grün"
  •     Kfdvgtu الجوائز من ألمانيا - ما كان عليه وكيف. الذين اغتصبوا الألمانية وكيف عاش في ألمانيا المحتلة
  •     nc1 "Αναμνήσεις στρατιωτών πρώτης γραμμής για Γερμανίδες. Οι απόψεις των Γερμανών για τους Ρώσους στρατιώτες κατά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο"
  •     ik-ptz "Was haben deutsche Soldaten mit russischen Mädchen gemacht? Das haben die Nazis mit gefangenen sowjetischen Frauen gemacht"
  •     مراجعة عسكرية  نساء أوروبا المحررات من خلال عيون الجنود والضباط السوفيت (1944-1945)
  •     nc1 "Scrisori de soldați ruși despre germani. Cum au șocat femeile sovietice pe ocupanții germani"
  •     中 新健康娱乐网 "柏林战役德国女人 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     "پورتال برای دانش آموز. خودآموزی،  "نازی ها با زنان اسیر چه کردند؟ نحوه آزار نازی ها از کودکان در اردوگاه کار اجباری سالاسپیلس
  •     Русская Семерка "Каких штрафников в Красной Армии называли «эсэсовцами»"
  •     Голос Народу "Саша Корпанюк: Кто и кого изнасиловал в Германии?"
  •     Gorskie "Новые источники по истории Второй мировой войны: дневники"
  •     TransQafqaz.com Fedai.az Araşdırma Qrupu
  •     Ik-ptz "What did the Nazis do with the captured women. How the Nazis abused children in the Salaspils concentration camp"
  •     Евгений Матонин "22 июня 1941 года. День, когда обрушился мир"
  •     Ulisse Online "Per non dimenticare: orrori contro i bambini"
  •     Наука. Общество. Оборона "«Изнасилованная Германия»: из истории современных ментальных войн"
  •     Quora "Por que muitos soldados estupram mulheres durante guerras?"
  •     Das Buch von Stefan Creuzberger "Das deutsch-russische Jahrhundert: Geschichte einer besonderen Beziehung"
  •     პორტალი სტუდენტისთვის "როგორ დასცინოდნენ რუსი ჯარისკაცები გერმანელებს"
  •     Зеркало "Где и когда русское воинство ЧЕСТЬ потеряло?"
  •     WordPress.com Historywithatwist  "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Mai Khôi Info "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     EU Political Report "Russia is a Country of Marauders and Murderers"
  •     "بالاترین  "روایت ستوان روس «ولادیمیر گلفاند» از «تجاوز جنسی» وحشیانه‌ی ارتش سرخ شوروی به «زنان آلمانی»/عکس
  •     TCH "Можемо повторити": як радянські солдати по-звірячому і безкарно ґвалтували німецьких жінок
  •     인사이트 "2차 세계 대전 때에도 독일 점령한 뒤 여성 200만명 성폭행했던 러시아군"
  •     Pravda.Ru "Fake news about fake rapes in Ukraine to ruin Russian solder's image"
  •     Alexey Tikhomirov "The Stalin Cult in East Germany and the Making of the Postwar Soviet Empire, 1945-1961"
  •     Дилетант "Олег Будницкий / Человек на фоне эпох / Книжное казино. Истории"
  •     The Sault Star "OPINION: Suffering of children an especially ugly element of war"
  •     El Español "Por qué la Brutalidad del Ejército Ruso se Parece más a una Novela de Stephen King que de Orwell"
  •     Ratnik.tv "Одесса. Еврейский вопрос. Дорогами смерти"
  •     Алексей Митрофанов "Коммунальная квартира"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Evakuierungs‑ und Kriegsschauplatz Mark Brandenburg"
  •     Raovatmaytinh "Phim cấp 3 tội ác tra tấn tình dục và hiếp dâm của phát xít đức phần 1
  •     Apollo.lv "Kā Otrais pasaules karš noslēdzās ar PSRS armijas veiktu masveida izvarošanas kampaņu Vācijā"
  •     Как ў Беларусі "Who raped whom in Germany" / "Кто кого насиловал в Германии"
  •     Konkretyka "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-освободітєлєй»"
  •     LinkedIn "Grandfathers-rapists, or the myth of "warriors-liberators"​. Typical Russian imperial character"
  •     Danielleranucci "Lit in the Time of War: Gelfand, Márquez, and Ung"
  •     Смоленская газета "Истинная правда и её фальшивые интерпретации"
  •     Дзен "Я влюбился в портрет Богоматери..." Из фронтовых дневников лейтенанта Владимира Гельфанда
  •     Дзен "Праздник Победы отчасти горек для меня..." Зарубежные впечатления офицера Красной армии Гельфанда
  •     UkrLineInfo "Жiноча смикалка: способи самозахисту від сексуального насилля в роки Другої світової війни"
  •     Memo Club. Владимир Червинский: "Одесские истории без хэппи энда"
  •     Thomas Kersting, Christoph Meißner, Elke Scherstjanoi "Die Waldlager der Roten Armee 1945/46: Archäologie und Geschichte"
  •     Goldenfront "Самосуд над полицаями в Одессе в 1944 году: что это было"
  •     Gedenkstätten Buchenwald "Nach dem Krieg. Spuren der sowjetischen Besatzungszeit in Weimar 1945-50: Ein Stadtrundgang"
  •     Historia National Geographic "la segunda guerra mundial al completo, historia del conflicto que cambió el mundo"
  •     સ્વર્ગારોહણ  "કેવી રીતે રશિયન સૈનિકોએ જર્મન લોકોની મજાક ઉડાવી"
  •     Absorbwell "Causas Y Consecuencias De La Segunda Guerra Mundial Resumen"
  •     לחימה יהודית  א. יהודים בצבא האדום
  •     Український світ "«Можем повторіть» — про звірства російських солдат під час Другої світової війни"
  •     Andrii Portnov "Dnipro: An Entangled History of a European City"
  •     Татьяна Шишкова "Внеждановщина. Советская послевоенная политика в области культуры как диалог с воображаемым Западом"
  •     Oleg Budnitskii, David Engel, Gennady Estraikh, Anna Shternshis: "Jews in the Soviet Union: A History: War, Conquest, and Catastrophe, 1939–1945"
  •     The Chilean "Roto". "VIOLADA"
  •     Дзен "Немок сажайте на мохнатые мотороллеры". Что сделали с пленными немками в Советском Союзе"
  •     ProNews "Σιλεσία 1945: Με εθνοκάθαρση η πρώτη τιμωρία των Γερμανών για τα εγκλήματα τους στο Β΄ ΠΠ"
  •     Livejournal "Одесситы - единственные в СССР - устроили самосуд в 1944 году"
  •     Scribd "Estupro em Massa de Alemãs"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» ЦЬОГО ДНЯ – 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ГЕЛЬФАНДА
  •     Davidzon Radio "Владимир Гельфанд. Шокирующий дневник войны". Валерия Коренная в программе "Крылья с чердака"
  •     Quora "Open to the weather, lacking even primitive sanitary facilities, underfed, the prisoners soon began dying of starvation and disease"
  •     Infobae "El calvario de las mujeres tras la caída de Berlín: violaciones masivas del Ejército Rojo y ola de suicidios"
  •     Научная электронная библиотека "Военные и блокадные дневники в издательском репертуаре современной России (1941–1945)"
  •     Historywithatwist "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Periodista Digital "Las terribles violaciones ocultas tras la caída de Berlín"
  •     Tạp chí Nước Đức "Hồng quân Liên Xô, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     "زیتون | سایت خبری‌ تحلیلی زیتون "بدن زن؛ سرزمینی که باید فتح شود!
  •     Enciclopedia Kiddle Español "Evacuación de Prusia Oriental para niños"
  •     Ukraine History "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-визволителів». Типовий російський імперський характер"
  •     Локальна  Історiя "Жаске дежавю: досвід зустрічі з "визволителями"
  •     Tamás Kende "Class War or Race War The Inner Fronts of Soviet Society during and after the Second World War"
  •     museum-digital berlin "Vladimir Natanovič Gel'fand"
  •     知乎 "苏联红军在二战中的邪恶暴行"
  •