Масові зґвалтування радянськими військовими німецьких жінок в Берліні під час Другої світової війни | ||
|
||
Російський більшовизм чи комунізм – це явище в світовій історії, яке принесло чимало горя народам Європи. Можливо навіть більше, ніж німецький нацизм. Однією з тем, яка тривалий час замовчувалася, але яка вимагає, щоб про неї дізналося якомога більше людей, є зґвалтування радянськими військовими німецьких жінок під час окупації Німеччини, зокрема, Берліна. Детальніше про цю похмуру сторінку історії міста розповість видання iberlin.eu. | ||
|
||
Історія та статистика згвалтуванньЯк зазначає видання ВВС, масові зґвалтування під час воєнних дій – це непоодиноке явище і воно спостерігалося і до ХХ ст. Але найбільший феномен масових зґвалтувань в історії стався саме в Німеччині в 1944-1945 рр. І основну вину за цей злочин несуть переважно радянські військові, хоча такі випадки були й серед американських, британських та частково французьких військових. Перед приходом радянської армії німецькі жінки жартували, що “краще росіянин на мені, ніж янкі наді мною”. Тобто, вони вважали, що краще бути зґвалтованою, ніж американці й далі будуть їх бомбардувати. Але коли прийшли радянські солдати, то реальність виявилась більш похмурою. |
||
Кількість зґвалтованих оцінюють від десятків тисяч до 2 млн (можливо, ця цифра неточна, адже 1,4 мільйона жінок зґвалтували лише у Східній Пруссії, Померанії і Сілезії та понад 100 тис. в Берліні). Насильству піддалися німецькі жінки віком від 8 до 80 років. Приблизно вирахувати кількість зґвалтованих можливо за кількістю абортів, які були зроблені в цей час. Лише в Берліні їх було зроблено понад 100 тис. Майже 10 тис. жінок загинуло в результаті абортів. Інформацію про кількість випадків насилля над жінками вдалося отримати від німецьких лікарів, які вели записи про кількість зґвалтованих. Дані двох німецьких госпіталів Берліна свідчать, що кількість жертв у німецькій столиці становила від 95 до 130 тисяч. Лікарі також звертають увагу, що кожна 10-та жінка померла, бо не змогла винести наруги над собою. Серед інших записів про насильство трапляються зроблені дитячими руками.Одна з дівчаток пише, що її зґвалтували вдома, у вітальні, на очах у батьків. В місті Троєнбрітцені під час святкування «дня пабєди» радянські солдати зґвалтували сотні місцевих дівчат. Коли ж було вбито радянського офіцера, то 88 осіб чоловічої статі (за іншими даними, близько 1000 осіб) були заарештовані та розстріляні лише через підозру у вбивстві. В Угорщині, де також були радянські військові, командування дало наказ стримувати сексуальні злочини серед солдатів та офіцерів. Але на цей час тисячі угорок були зґвалтовані військовослужбовцями армії робітників та селян. Саме в цій країні міста та села піддавали на 3 дні грабунку та сексуальному насильству за бажання опиратися. Зокрема, в Будапешті було зґвалтовано понад 50 тис. жінок. Насилля чинилося не лише над німкенями, а й над українськими, білоруськими, польськими жінками, яких влада Рейху вивезла в Німеччину на роботу. Так, завдяки рапорту начальника політичного відділу Першого Українського фронту є інформація про ґвалтування цих жінок своїми ж солдатами. Вони молилися про визволення, а червоноармійці їх ґвалтували й знущалися з них. Англійський історик Ентоні Бівер знайшов звіти радянських нкведистів, які надсилалися Лаврентію Берії, про епідемію сексуального насильства на території Німеччини. Ця інформація передавалася Сталіну. Жінки намагалися вбивати себе та своїх дітей, щоб уникнути долі бути зґвалтованими. |
||
Історична полемікаБезумовно, в срср питання насильства над німецькими та угорськими жінками (не лише над ними було здійснено акти наруги) замовчувалося. Навіть більше, в країнах, які контролювалися радянською владою, істориків та журналістів переслідували за бажання кинути тінь на велику та могутню Червону армію, яка захистила світ від нацизму. Після розвалу союзу в пострадянських країнах питання зґвалтування жінок поволі піднімається на поверхню. Деякі російські історики припускають, що такі факти могли мати місце, але не в такій кількості, як подають європейські та американські історики. А тому вони критикують джерела, які використали їх колеги з Заходу, а також методику підрахунку. Англійський історик Річард Овері вважає, що така позиція російських істориків пов’язана з бажанням росіян продовжувати писати історію, як переможці, а також через те, що вони вважають, що радянські солдати справедливо помстилися німцям за злочини, які останні вчиняли на території срср. В Німеччині питання зґвалтування жінок та виселення німців з Східної Пруссії і перетворення її на радянський анклав Калінінград було важливою темою для обговорень в суспільстві. Німців в цій дискусії зображували як жертв. Після 60-х років німецькі ліві спробували зсунути дискурс з питання німців-жертв, до засудження нацистського минулого та зображення себе злочинцями. Габріела «Габі» КьоппРозповідаючи про наругу над німецькими жінками під час Другої світової війни, можна використати, як приклад, історію Габріели «Габі» Кьопп – німецького фізика та авторки автобіографії. Дівчинка народилася на кордоні між провінцією Позен і Західною Пруссією. 26 січня 1945 року Габріела разом з сестрою переїхала вглиб Німеччини, щоб врятуватися від наступаючих радянських військ, бо «слава» про їх злочини випереджала їх просування. Потяг, в якому вони їхали, був атакований та зупинений. Сестра зникла, а Габріела 14 днів провела в руках радянських «захисників», де її неодноразово ґвалтували. Далі вона змогла втекти і в Гамбурзі знайшла свою матір, яка заборонила їй розповідати про ці злочини. Лише в 1992 р. вона написала про зґвалтування та втечу. |
||
«Жінка в Берліні»Іншим прикладом наруги над німецькими жінками є автобіографія Марти Гіллерс, яка з 20 квітня до 22 червня 1945 року перебувала в Берліні та була неодноразово ґвалтована. Жінка описує перебування в бомбосховищі, звичайних німців, нестачу їжі, повітряні нальоти, ґвалтування жінок та дівчат і її саму. Вона говорить про межу між зґвалтуванням та проституцією, яка в цей час стирається. Гіллерс говорить про це, як про «спання на їжі». Військові борються між собою за право мати постійну жінку. Платять за це за допомогою алкоголю, цигарок, їжі. Жінки намагаються знайти одного солдата, який би їх захищав і не віддавав усім. В книзі показуються різні солдати та офіцери: від добрих до розпусників та п’яниць. |
||
Злочини в БерлініЦікавими є свідчення радянського офіцера, лейтенанта-єврея Володимира Гельфанда з України. В його щоденнику розповідається про відсутність дисципліни в радянській армії, воші, антисемітизм, злодійство, нестачу їжі. Під час підготовки до наступу на Берлін його підрозділ взяв в полон німецький жіночий батальйон. Очевидець пише, що жінки хотіли помститися за своїх чоловіків і тому їх варто було б стратити за це. Перебуваючи в Берліні, Володимир Гельфанд побачив групу жінок, яка намагалася кудись переїхати. Вони розповіли йому про випадки зґвалтування в першу ніч приходу Червоної армії. Ґвалтували і молоді, і старші. Одна з дівчат запропонувала офіцерові залишитися з ними і захищати їх. Зґвалтування в Німеччині тривали і після літа 1945 р., хоча в цей час деяких військових почали карати за цей злочин. Насильство припинилося лише після 1947-1948 рр., коли командування вивело солдатів з міст та зосередило на охороні таборів та постів.
|
||
berlinfuture.eu berlinka.info berlinname.eu berlintrend.eu berlinski.net berlin1.one berlinyes.eu iberlin.eu |
© Я
© Andriy Borodiy