• Засновано на реальних подіях: "Ґвалтували КОЖНУ від 8 до 80..!" - свідчення "подвигів" червоноармійців у Німеччині, Польщі та СРСР
  •       

     
     
     
     
     
     
     
     
     
     


    "Ґвалтували КОЖНУ від 8 до 80..!" - свідчення "подвигів" червоноармійців у Німеччині, Польщі та СРСР
     
     
     
    Війська, керовані Москвою, неодноразово з кричущою жорстокістю і відчуттям безкарності використовували сексуальне насильство, як тактику ведення бойових дій. Найбільш яскравий приклад з минулого – завершальний етап німецько-радянської війни 1941–1945 років, коли радянські війська увійшли до Німеччини. Коли ж радянська та російська пропагандистські машини називають цифри до тисячі зафіксованих фактів згвалтувань радянськими солдатами німецьких і не тільки жінок, то у незалежних експертів є трішки інші цифри - сотні тисяч згвалтованих жінок. Про весь масштаб злочинів червоноармійців та чому про це важливо пам’ятати сьогодні – у цьому відео.
     
     
     
    00:00 Свідчення червоноармійця та актуальність теми 04:10 Щоденник Марти Гіллерс – однієї жінки в Берліні 08:10 Свідчення Володимира Гельфанда, радянського офіцера 09:39 Можливі причини масових зґвалтувань 14:28 До чого тут “в СССР секса нет”? 17:10 Масштаби 18:38 Історія Інгеборг Буллерт 21:19 Пам’ятник невідомому ґвалтівнику 21:48 Зґвалтована Польща, Естонія, Латвія.. 25:13 Чи скоювали такі злочини союзники? 26:40 Чи оминуло це радянських жінок? 27:41 Як виправдовувала це радянська та російська пропаганди 29:21 Зґвалтування під час повномасштабного вторгення росії 31:44 Підпишись
       
     
     
       
       
     

    «Ко мне подходит мой близкий друг, лейтенант младший Козлов, начальник радиостанции. Что ты за дурак, говорит? Я же на тебя наблюдаю. Сколько у тебя уже времени не было женщин? А тут они сами снимают штаны и ложатся. Возьми с собой пару человек.

    С одной стороны, значит, мне стыдно, вот, и как-то... А с другой стороны, ну, все уже будут думать, что я этот... импотент. Все участвуют, а я не участвую. Вот. И я решаю идти.

    Солдаты срываются со своих мест и начинают насиловать женщин немок. И вот мой взвод собственный, все мои солдаты бросаются и насилуют немок. Когда на спасение дети, матерей пытаются спасти, тех застреливают. Их расстреливают, детей.»

       

    Це один з ветеранів так званої Великої вітчизняної війни – радянський російський письменник Леонід Рабичов.

      

    Він відомий тим, що у своїй книзі «Війна все спише», зпогади офіцера-зв'язківця 31-ї армії, стверджує, що був свідком, а також, як можна зробити висновок з цього ривку, і учасником масових воєнних злочинів Червоної армії під час Другої світової війни. Зокрема, масових зґвалтувань німецьких жінок, неповнолітніх дівчат та навіть жінок похилого віку. Звісно ж, багато радянських та російських так званих експертів та істориків стверджували, що у діда, як-то кажуть, поїхав дах.

     

    Казали, що його свідчення «не внушают доверия, основаны на противоречивых фактах, та вроде бы и было, но вроде бы и не так много, да и вроде бы не так часто».

     

    Втім, масштаб та систематичність таких злочинів справді жахають. Коли ж радянська та російська пропагандистські машини називають цифри близько сотні, ну, в найкращих, дуже рідкісних випадках, до тисячі зафіксованих фактів зґвалтувань радянськими солдатами, німецьких і не тільки жінок, то у незалежних експертів трішки інші цифри. І вони рахуються сотнями тисяч зґвалтованих жінок.

     

    Вітаю, товариство, ви на каналі «Засновано на реальних подіях», мене звати Михайло Стах.

     

    Я досить довго відкладав цей випуск, бо тема доволі складна та чутлива. Протягом багатьох років ця тема була повністю табуйована. Про неї мало говорили навіть у самій Німеччині.

     

    Оскільки ця війна є величезною трагедією, дехто вважає, що критичний підхід до минулого неетичний або просто недопустимий, враховуючи героїчні жертви під час подолання нацистського режиму і загибелі близько 27 мільйонів радянських громадян, серед яких, зокрема, було, за різними оцінками, близько 10 мільйонів населення України. Інші ж вважають, що майбутнє покоління повинно знати про справжні жахи війни і заслуговувати на те, аби побачити неприкрашену картину, яку я, власне, постараюся вам сьогодні показати.

     

    Якщо ж вас зможе образити чи засмутити ця тема, вам краще вимкнути це відео, але якщо ви готові дивитись далі, то...

     

    Пам'ятайте, я пропоную всього-навсього правду.

     

    Зґвалтування на війні – річ, яка, на жаль, супроводжує практично усі збройні конфлікти. І, на жаль, під час повномасштабного вторгнення Росії окупанти довели, що фраза «как діди воювали» має для них набагато глибший підтекст і включає також «как деды насиловали», «как деды воровали» та ще набагато більше схожих словосполучень.

     

    Сьогодні ж у цьому відео я розповім вам, наскільки масовим було це явище та як реагувала на ці злочини тогочасна радянська влада. А також розповім про історію німецької журналістки Марти Гіллер, яку вважають авторкою щоденника «Жінка в Берліні», на основі якого зняли фільм «Безіменна. Одна жінка в Берліні», який вийшов у прокат у 2008 році.

     

    Фільм отримав схвальні відгуки за свою жорстку правдивість. Ну і, звісно, дуже багато негодувань від російської сторони. Мовляв, опять все переврали.

     

    Для початку я розповім вам декілька слів про щоденник та історію Марти Гіллер, оскільки саме її голос, її свідчення стали одним із перших та найбільш гучних заяв про масові зґвалтування, які відбувались у Берліні.

     

    «Жінка в Берліні» являє собою щоденник німкені, що намагається вижити під час захоплення Берліна радянськими військами у 1945 році, коли крах нацистів був вже очевидний і завершення війни було питанням часу. Хронологічні записи починаються 20 квітня за десять днів до самогубства Гітлера і описують події в теперішньому часі.

     

    Жінка, ім'я якої не називається, залишала на папері безжальні спостереження, проникливі і місцями з таким собі гумором повішеника. Авторка описувала себе як бліду блондинку, завжди одягнену в одне і те саме зимове пальто. У щоденнику вона змальовувала яскраві картини життя своїх сусідів у бомбосховищі під їхнім багатоквартирним будинком, де було доволі багато жінок.

     

    Коли радянські солдати увійшли до їхнього підвалу і спробували витягти звідти жінок, ті почали благати авторку щоденника використати її знання російської мови, аби поскаржитися радянському командуванню. Жінці на руїнах вулиць вдалося знайти радянського офіцера, який спустився з нею до підвалу і вичитав солдатів та вивів їх на вулицю, однак викликавши у них лише гнів та нерозуміння. Втім, коли авторка щоденника вийшла у коридор, щоб перевірити, пішли вони чи ні, її схопили солдати, що на неї чекали і жорстоко зґвалтували, ледь не задушивши.

     

    Охоплені жахом сусіди або жителі підземелля, як вона їх називала у своєму щоденнику, у той час заховалися у підвалі, замкнувши за собою двері. У підсумку авторка щоденника приходить до думки, що їй потрібно знайти одного вовка, щоб захиститися від нових групових зґвалтувань. Багатьом з її сусідок доводилося укладати подібні угоди з переможцями поваленого Берліна, щоб захистити себе від набагато гіршої долі.

     

    У 1954 році з'явилося перше англійське анонімне видання книжки, яке було опубліковане в Штатах і привернуло до себе велику увагу. Невдовзі книжка була видана нідерландською, італійською, данською, шведською, іспанською та японською мовами. І врешті 1959 року книжка вийшла анонімно і в Німеччині.

     

    Але, як не дивно, не мала жодного розголосу. Ба більше, ця відверта розповідь викликала хвилю звинувачень у тому, що вона спаплюжила честь німецьких жінок. Була звинувачена у безсоромній аморальності та антикомуністичній пропаганді.

     

    Щоб ви розуміли, жертви таких злочинів здебільшого, окрім тягаря самого зґвалтування, відчували ще додаткову вину за злочини нацистського режиму. Водночас радянська пропагандистська машина, яка була на той час величезною та мала колосальний ресурс, почала вибудовувати історію про радянських героїв, «победителей» нацистського режиму, замовчуючи при цьому, звісно ж, всі злочини, які були скоєні радянськими військами.

     

    Як-то кажуть, «победителей не судят». Тож схожі тези, про які розповідала авторка щоденника, сьогодні могли б підпасти під статтю «Дискредитація російської армії», і за це можна було б отримати років 10 за ґратами. Водночас німецькі читачі, очевидно, не були готові зустрітися з незручною правдою.

     

    Німецькі жінки боялися та соромилися говорити про реальні зґвалтування. А німецькі чоловіки воліли, щоб їх не сприймали як безсильних спостерігачів, коли радянські війська абсолютно безкарно ґвалтували їхніх матерів, дружин та дочок. Тож цілком зрозуміло, що після цього авторка вирішила не публікувати нові видання книжки за свого життя, а також, звісно, не розкривати своє ім'я.

     

    Лише у 2003 році книжка була перевидана в Німеччині через два роки після смерті авторки. Нове видання привернуло до себе величезну суспільну увагу в країні та загалом на Заході. Того ж року, власне, і з'ясувалося, що її авторкою є німецька журналістка Марта Гіллерс.

     

    До речі, це не єдиний схожий щоденник. Ще одним джерелом, яке розповідає про те, що відбувалося в цей період, є щоденник радянського офіцера Володимира Гельфанда, молодого єврея родом з України, який від 1941 року і до кінця війни вів свої записи, попри тодішню в радянській армії заборону вести щоденники. Його син Віталій знайшов щоденник, коли розбирав папери батька після його смерті.

     

    Рукопис розповідає про відсутність порядку і дисципліни у регулярних військах, мізерні раціони, воші, рутинний антисемітизм і нескінченне злодійство. Як пише Гельфанд, солдати крали навіть чоботи своїх товаришів. Одна з найбільш показових розповідей Гельфанда стосується 25 квітня, коли він був уже в Берліні.

     

    Це якраз паралельно з часом, коли Марта Гіллерс вела свій щоденник. У Берліні Гельфанд вперше в житті прокатався на велосипеді. Проїжджаючи вздовж берега річки Шпрее, він побачив групу жінок, які тягли кудись валізи та речі.

     

    Коли він запитав німкень, де вони живуть ламаною німецькою, та поцікавився, навіщо вони пішли з дому, ті з жахом розповіли про те горе, яке заподіяли їм передовики фронту у першу ніч приходу Червоної армії. Одна з них, ридаючи, розповіла, як її ґвалтували всю ніч багато радянських солдатів. Серед них були старі, прищаві, і всі лізли на неї.

     

    За її словами, їх було не менше 20. Інша жінка розповіла, що солдати зґвалтували при ній її доньку. Звісно ж, потрібно наголосити, що німецькі солдати до того часу заплямували себе на радянській території жахливими злочинами, які вони вчиняли протягом майже 4 років.

     

    Володимир Гельфанд стикався зі свідченнями цих злочинів разом з тим, як його частина просувалася з боями до Німеччини. Він також це фіксував у своєму щоденнику. Там було дуже багато описів, де знищували села аж до дітей.

     

    Зокрема, вбивали маленьких дітей єврейської національності. Син Володимира Гельфанда Віталій розповідав, що, за словами батька, радянські люди йшли і це все бачили. Йшли вони в Німеччину з однією метою – мстити і вбивати.

     

    Вермахт, як вважали ідеологи нацизму, був добре організованою силою арійців, які не опустяться до статевого контакту з унтерменшами, тобто недолюдьми. Але ту заборону ігнорували. Німецьке командування було настільки стурбоване поширенням венеричних хвороб у військах, що організувало на окупованих територіях мережу армійських публічних будинків.

     

    Важко знайти прямі свідчення того, як німецькі солдати поводилися з радянськими жінками, оскільки багато жертв просто не вижили. Вбивство, за окремими думками істориків, було більш притаманне для нацистів. Тож коли Червона армія увійшла до лігва фашистського звіра, як називала тоді радянська преса Берлін, плакати заохочували лють солдатів. «Солдат, ти на німецькій землі, пробив час помсти!».

     

    Уліт відділ 19 армії, яка наступала на Берлін вздовж узбережжя Балтійського моря, оголосив, що справжній радянський солдат настільки сповнений ненависті до ворога, що думка про статевий контакт з німкенями буде йому огидна. Але і цього разу солдати довели, що їхні ідеологи помилялися.

     

    Знаменитий історик Ентоні Бівер, проводячи дослідження для своєї книги «Берлін. Падіння», що вийшла у світ у 2002 році, знайшов у Російському державному архіві звіти про епідемію сексуального насильства на території Німеччини. Ці звіти у кінці 1944 року надсилали співробітники НКВС начальнику цієї структури Лаврентію Берії.

     

    За словами Бівера, їх передавали Сталіну. Там навіть можна було побачити, за відмітками, читалися вони чи ні. Ці звіти повідомляли про масові зґвалтування у Східній Прусії та про те, як німецькі жінки намагалися вбивати себе і своїх дітей, щоб уникнути цієї долі.

     

    До речі, Східна Прусія – це територія, яка за результатами Другої світової війни, власне, стала зоною окупації Радянським Союзом. Згодом на частині цієї території, включно зі столицею Кенігсбергом, було утворено Калінінградську область Росії. Тож Берія і Сталін, перебуваючи в Москві, чудово знали, що відбувається з низки докладних звітів.

     

    В одному з таких, до прикладу, говорилося, що багато німців заявляють, що всі німкені у Східній Прусії, які залишилися, були зґвалтовані солдатами Червоної армії. Як пише Ентоні Бівер, заклики помститися за батьківщину, зруйновану вторгненням вермахту, наводили солдатів на думку, що практично будь-яка жорстокість буде дозволена.

     

    Наталія Гес, близька подруга вченого Андрія Сахарова, спостерігала за діями Червоної армії в 1945 році як радянський військовий кореспондент.

     

    За її словами, російські солдати ґвалтували кожну німкеню від 8 до 80. Тема масових зґвалтувань Червоної армії в Німеччині була настільки табуйована та пригнічена в Союзі та Росії, що навіть у сучасні роки ветерани відмовлялися визнавати, що насправді сталося. Навіть та жменька людей, які були готові говорити відкрито, абсолютно не розкаялася.

     

    Основним тезисом, який просували такі люди, і який ще навіть зараз підтримує російська пропаганда, є те, що німецькі жінки, радісно зустрічаючи радянських «освободителей», самі піднімали для них спідниці і лягали на ліжко. У своїх дослідженнях Ентоні Бівер зафіксував слова командира однієї з танкових рот, який навіть похвалився тим, що в Німеччині народилося 2 мільйони російських дітей. Здатність радянських офіцерів переконати себе, що більшість жертв або задоволені своєю долею, або принаймні змирилися з тим, що настала їхня черга страждати після того, що вермахт зробив у Радянському Союзі, вражає.

     

    Один радянський майор сказав британському журналісту, що його товариші були настільки голодні до сексу, що вони часто ґвалтували стареньких років 60, 70 чи навіть 80. Зазначивши, що на превеликий подив цих бабусь, якщо не на щире задоволення. Коли неодноразово зґвалтовані жінки в Кенігсберзі, колишньому місті Східної Прусії, благали ґвалтівників позбавити їх страждань та вбити, червоноармійці, схоже, відчули себе ображеними, заявивши, що російські солдати жінок не стріляють, а так роблять тільки німецькі солдати.

     

    Історикиня-феміністка Сюзан Браун-Міллар стверджувала, що такі масові зґвалтування та злочини були зумовлені не лише бажанням помсти, а ще діяла низка інших причин. За її словами, сексуальна свобода була предметом жвавих дискусій у колах Комуністичної партії протягом 1920-х років. Але протягом наступного десятиліття Сталін для себе переконався, що радянське суспільство зображувало себе фактично безстатевим.

     

    Тобто, що любов і секс не вписувалися в ідею спрямованого на деіндивідуалізацію особистості, яку просував Радянський Союз. Тож, на думку комуністичної влади, людські потяги і емоції треба було придушити. Роботи Фрейда були заборонені, нерозлучення та подружжя зрада були предметами сильного партійного несхвалення.

     

    Було знову запроваджено кримінальні санкції за гомосексуалізм. Нова доктрина доходила навіть до повного придушення статевого виховання. У мистецтві одягнений контур жіночих грудей вважався небезпечно-еротичним.

     

    На думку Сюзан Браун-Міллер, комуністичний режим явно хотів, щоб будь-яка форма потягу чи бажання була перетворена в любов до партії і, перш за все, до товариша Сталіна.

     

    Як результат, більшість малоосвічених молодих червоноармійців страждали від статевої неосвіченості та абсолютного нерозуміння фізичних стосунків із жінкою. Отже, спроби радянської держави втілити на практиці гасло для свого народу «у Радянському Союзі сексу немає» у поєднанні з величезним впливом радянської пропаганди, яка була спрямована на помсту та знищення німецького населення та бойовничими поривами людей, позначених страхом та стражданнями, у сукупності вилилися в настільки масштабні зґвалтування, які до того ж нерідко супроводжувалися і іншими формами насильства та приниження.

     

    Письменник Василь Гросман, військовий кореспондент, незабаром виявив, що жертвами зґвалтувань були не лише німкені. Постраждали і польські жінки, так само і молоді росіянки, білоруски та українки, яких Вермахт відправив назад до Німеччини на рабську працю. За словами Гросмана, звільнені радянські дівчата досить часто скаржилися йому, що радянські ж солдати їх ґвалтують.

     

    Тож зґвалтування радянських жінок і дівчат серйозно підриває спроби Росії виправдати поведінку Червоної армії мотивами помсти за німецьку жорстокість у Радянському Союзі. Таким чином, версія Сюзан Браун-Міллер, про яку я розповідав раніше, виглядає ще більш правдоподібно. Однією з показових історій є історія Еллен Геттс, єврейської дівчини, яка також була зґвалтована радянськими солдатами.

     

    Коли інші німці намагалися пояснити росіянам, що вона єврейка і зазнала переслідувань, вони отримали відповідь «фрау іст фрау».

     

    Незабаром жінки в Берліні навчилися зникати під час таких собі вечірніх годин полювання. Маленьких доньок цілими днями ховали на горищах. Матері виходили на вулицю по воду лише рано вранці, коли радянські солдати спали від вечора. Іноді найбільша небезпека виникала від того, що одна мати видавала схованку інших дівчат у відчайдушних спробах врятувати власну дочку.

     

    Літні берлінці досі пам'ятають крики щоночі. Їх неможливо було не почути, бо всі вікна були вибиті. Оцінкою жертв зґвалтувань, за даними двох головних лікарень Берліна, є цифра у приблизно 100 тисяч жінок. Один німецький лікар дійшов висновку, що з цієї цифри близько 10 тисяч в результаті померли, переважно внаслідок самогубства.

     

    У дослідженні історика Ентоні Бівера стверджується, що загалом щонайменше 2 мільйони німецьких жінок були зґвалтовані. Величезна частина з них, якщо не більшість, зазнали багаторазового зґвалтування. Про такі речі у суспільстві взагалі говорити непросто.

     

    Крім того, у Східній Німеччині вважалося чи не богохульством критикувати радянських героїв, що перемогли фашизм. А у Західній Німеччині вина, яку відчували німці за злочини нацизму, затьмарювала тему страждань цього народу. Але коли у 2008 році в Німеччині вийшов фільм, про який я згадував, з актрисою Ніною Хосс у головній ролі, це стало одкровенням для німців та спонукало багатьох жінок розповісти про те, що з ними сталося.

     

    Серед цих жінок була Інгеборг Буллард. Коли почався радянський наступ на місто, вона сховалася у підвалі свого будинку, як і авторка щоденника «Жінка у Берліні». На вулиці з'явилися танки, всюди лежали тіла російських і німецьких солдатів. Всюди було чутно страхітливий протяжний звук падіння бомб, які місцеве населення називало органами Сталіна. Якось раз у перерві між бомбардуваннями Інгеборг вилізла з підвалу і побігла нагору за речами. Там її перестріли двоє росіян.

     

    Один з них змусив її роздягнутися, наставивши пістолет, а інший зґвалтував. А потім вони помінялися місцями.

     

    Тоді Інгеборг не розказала про те, що з нею трапилося. Вона мовчала про це кілька десятиліть, бо говорити про це було занадто важко. За її словами, її мати любила навіть хизуватися тим, що її дочку не зачепили. Інгеборг згадує, що одразу після війни жінкам від 15 до 55 років наказали здати аналіз на венеричні хвороби.

     

    Для того, щоб отримати продуктові картки, потрібна була медична довідка, і у всіх лікарів, які їх видавали, приймальні були повні жінок. У Німеччині того часу аборти були заборонені. Але після війни був короткий проміжок часу, коли жінкам дозволили перервати вагітність.

     

    Кількість народжених в результаті немовлят, яких стали називати російськими дітьми, невідома. Однак більшість зґвалтувань не призводили до вагітності. І багато вагітностей не призводили до пологів жертв.

     

    Багато зі зґвалтованих жінок померли внаслідок внутрішніх травм після жорстокого насильства або через невилікувані захворювання, що передаються статевим шляхом через відсутність ліків або погано зроблених абортів. Багато жінок завершили життя самогубством після зґвалтування, здебільшого через те, що вони не могли впоратися зі своїм травматичним досвідом. Хоча деяких з них змусили батьки через їхнє безчестя.

     

    А інших застрелили їхні чоловіки за згоду на сексуальні стосунки з солдатами-союзниками. Згодом німецькі солдати на вулицях або вдома словесно ображали багатьох німецьких жінок за те, що вони були союзницькими повіями. А багато жінок навіть отримували листи з погрозами.

     

    Крім того, багато дітей померло в післявоєнній Німеччині внаслідок поширеного голоду, дефіциту продуктів і таких хвороб, як тиф та дифтерія. Що стосується соціальних наслідків сексуального насильства, американський історик Норман Наймарк зазначав, що так само як кожна жертва зґвалтувань носила наслідки злочину з собою до кінця свого життя, так і колективне страждання було майже нестерпним. Соціальна психологія жінок і чоловіків у радянській зоні окупації була відзначена злочином зґвалтування з перших днів окупації та аж до сучасних років.

     

    У 1949 році у Берліні в Трептов парку відкрили пам'ятник воїнам радянської армії, який західні берлінці та жінки воєнного покоління часто називають «Могилою невідомого ґвалтівника» або «Пам'ятником невідомому ґвалтівнику» у відповідь на масові зґвалтування солдатів Червоної армії під час захоплення Берліна.

     

    Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну велися дискусії стосовно його знесення, втім безрезультатно. Масові зґвалтування радянською армією, як я вже згадував, були не лише на території Німеччини.

     

    Схожою була і доля Польщі. Випадки масових зґвалтувань мали місце у великих польських містах, захоплених Червоною армією. У Кракові радянський вступ до міста супроводжувався хвилею зґвалтувань жінок і дівчат та масовими крадіжками особистого майна.

     

    За словами професора Ягелонського університету, хвала би, ця поведінка досягла такого масштабу, що польські комуністи, які були розташовані у місті Радянським Союзом, склали лист протесту самому Сталіну. На головному вокзалі Кракова стріляли в поляків, які намагалися врятувати жертв групового зґвалтування. Польські жінки в Сілезії були об'єктом масових зґвалтувань разом із німецькими, які також проживали там.

     

    Навіть після того, як радянський фронт просунувся набагато далі на захід. У березні 1945 року біля міста Рацибужа 30 жінок, захоплених на лляній фабриці, зачинили в будинку та протягом певного часу ґвалтували під загрозою смерті. Жінку, яка дала свідчення поліції, зґвалтувало четверо чоловіків.

     

    Німецьких і польських жінок затримували на вулицях Катовіце, Забже та Хожува і групою ґвалтували п'яні солдати. Зазвичай просто неба. За словами американського історика Нормана Наймарка, військовослужбовці Червоної армії не робили різниці за етнічною ознакою між жертвами та окупантами.

     

    В одному з листів стверджувалося, що в місті Ольштин у березні 1945 року практично жодну жінку не оминула насильство з боку радянських ґвалтівників, незалежно від віку. Їхній вік варіювався від 9 до 80 років. Іноді серед постраждалих були бабуся, мати та онука.

     

    За словами Єжи Кухановського з Варшавського університету, є докази того, що прогалини в радянських директивах могли сприяти ще більшій кількості зґвалтувань польських жінок солдатами Червоної армії. Оскільки німецькі жінки там були принаймні частково захищені суворими інструкціями щодо поводження з ними під час переміщення, виданих радянським командуванням. Але таких вказівок чи будь-яких наказів щодо поляків не було.

     

    Згідно з дослідженнями Юанни Островської та Марціна Заремби з Польської академії наук, червень 1945 року був найгіршим. До прикладу, 50-річна жертва групового зґвалтування Спінчуа засвідчила, що двоє радянських ветеранів війни, які поверталися з Берліна, сказали їй, що вони три роки воювали за Польщу, тому мають право на всіх польських жінок. За словами Островської та Заремби, польських жінок, вивезених до Німеччини на рабську роботу, масово ґвалтували радянські солдати, а також колишні військовополонені.

     

    У травні 1945 року на конференції делегатів різних репатріаційних відомств у кінцевій резолюції зазначалося, що через Старгард і Щецин відбувається масовий рух поляків, які повертаються з примусових робіт у Третьому Рейху. По дорозі поляків часто грабують, а польських жінок ґвалтують.

     

    Кількість польських жертв зґвалтувань за ці роки важко точно оцінити. За даними Островської та Заремби, припускається, що кількість суто польських жертв могла сягнути чи навіть перевищити 100 тисяч. Схожі повідомлення згодом, хоч і, можливо, в меншій кількості, надходили з усіх радянських територій Східної Європи, що були знову окуповані радянськими військами. До прикладу, з Латвії та Естонії.

     

    Варто зауважити, що проблема зґвалтувань була не тільки в Червоній армії, а й у всіх військах-союзників. І в американських, і в британських, і у французьких арміях.

     

    Втім, масштаби таких злочинів були суттєво меншими. Зокрема, в американській армії за факт такого злочину карали розстрілом. Було зафіксовано чимало інцидентів такого покарання на території Франції та Англії. Втім, не в Німеччині.

     

    Щодо британських військ, то там набагато поширенішою була проблема дезертирства. З ґвалтівниками у них було все доволі просто. Зловили, посадили і ізолювали від суспільства. А впоратися з групами дезертирів, часто озброєних, було не так просто. Французькі війська, які також брали участь у вторгненні в Німеччину, отримали свою зону окупації.

     

    Пері Бідінскомп цитує оригінальні оцінки опитування, згідно з якими французи, наприклад, скоїли приблизно півтори тисячі зґвалтувань. Втім, за словами Нормана Наймарка, здебільшого це були випадки зґвалтувань французькими марокканськими військами, поведінка яких була аналогічною поведінці радянських військ. Німецькі академічні історики стверджують, що лише Франція підтримувала дітей своєї окупаційної армії в результаті масового зґвалтування німецьких жінок.

     

    Однак у чотирьох окупованих зонах багато дітей німецьких матерів ігнорувалися все життя. Діти французьких військ вважалися громадянами Франції. Щонайменше півтори тисячі дітей у Франції та її колоніях були віддані на усиновлення.

     

    Чи уникали злочини червоноармійців радянських жінок? Відповідь на це питання може дати наступна історія.

     

    «Девушка молодая говорит: "Лейтенант, я на гражданке была связисткой, я москвичка, я хочу воевать, помоги мне устроиться." Я говорю: "Ради Бога, садись на телегу." Завожу ее и представляю: вот, связистка профессиональная, хочет воевать.

     

    Я ложусь спать. Утром, я не знаю, куда она делась. Захожу к начальнику связи, а она одевается, встает с его постели. Значит, он был с ней. И в это время ее хватает начальник штаба: "Теперь со мной, ко мне."

     

    И мне объясняет кто-то, что теперь с особым отделом, с кем-то. Пока она со всеми не переспит, ничего у нее не выйдет. Все по очереди передавали из рук в руки.»

     

    Як я вже згадував, радянська та потім і російська пропаганди масово та абсолютно намагалися прихувати та воювати та заборонити будь-які розмови чи згадки на цю тему.

     

    Основними контраргументами таких злочинів було те, що це були або німецькі війська, переодягнуті в радянські, про що у свій час часто писала радянська пропаганда, або те, що німецькі, польські та інші жінки добровільно та з великою радістю віддавалися «освободителям», або ж, звісно, стандартне «вы все врете», чи «это фейк».

     

    І це, до речі, продовжується і досі. Час від часу на цю тему створюються пропагандистські матеріали, щоб спростовувати так званий міф про масові зґвалтування Червоної Армії. До прикладу, як ось це.

     

    «Существует множество свидетельств того, что после оккупации советскими войсками того или иного населенного пункта к штабам приходили представительницы делегаций немок, согласных удовлетворять любовные потребности русских солдат и офицеров. Общее впечатление от европейских женщин, сложившееся у советских военнослужащих: холеные и нарядные, доступные, корыстные, распущенные либо трусливо-покорные.»

     

    Попри те, що в останні десятиліття ця тема почала звучати голосніше, матеріали радянських військових трибуналів та багато інших документів залишаються закритими. Водночас декілька років тому Державна Дума Росії схвалила закон про посягання на історичну пам'ять, згідно з яким кожному, хто принижує внесок СРСР у перемогу над фашизмом, можуть присудити грошовий штраф і до п'яти років позбавлення волі.

     

    Чому про це варто знати та говорити сьогодні? Тому що, як-то кажуть, історія любить повторюватись.

     

    Зі схожою ситуацією зустрілася наша країна, коли почалось повномасштабне вторгнення Росії. Сексуальне насильство росіян в Україні набуло масових форм і відбувалося у всіх місцевостях, де ступила нога російського солдата. Постраждалими є і жінки, і чоловіки різного віку, в тому числі похилого, а також і діти.

     

    Насильство було жорстоким і брутальним, супроводжувалося вбивством і каліченням жертв та їхніх рідних, які намагалися їх захистити. У багатьох випадках воно було публічним, бо ж відбувалося на очах близьких, сусідів чи інших жертв. Бо саме за таких умов сексуальне насильство завдає невимовних страждань не лише безпосереднім потерпілим, а й усім очевидцям, які змушені безпомічно спостерігати і жити далі з відчуттям провини.

     

    Сексуальне насильство під час російської агресії в Україні стало засобом терору, деморалізації та упокорення місцевого населення. Інструментом покарання і помсти щодо українок та українців, від яких очікували теплого прийому з хлібом і сіллю, а не спротиву.

     

    З цього ми можемо зробити декілька основних висновків.

     

    Якщо один випадок злочину залишається безкарним та забутим, як у випадку масових зґвалтувань Червоною армією німецьких і не тільки жінок, то обов'язково знайдуться ті, які в майбутньому захочуть його повторити.

     

    Тож чи варто дивуватися звірячій жорстокості російських солдатів в українських містах? Це незасвоєний урок історії, непокараний злочин, який породжує нову хвилю жорстокості та звірств. Якщо минулого разу суспільство не засудило акти насильства, не оприлюднило і не знайшло виправдання злочинам, формула «можемо повторити» стала дієвою і практично універсальною.

     

    До того ж, звірства росіян не те, що якось караються, чи ведуться якісь дії щодо їх запобігання. Їх просто не визнають на всіх рівнях та у найширших колах російського суспільства. Ба більше, їм знаходять усілякі виправдання.

     

    Тому з нашої сторони зараз важливою є робота стосовно фіксацій таких випадків та докладання усіх зусиль, щоб такі злочини не забулись, не потонули в сторінках історії, а злочинці, які скоювали такі речі, були притягнуті до відповідальності. Це як мінімум дозволить створити один із запобіжників того, що такі масові звірства не будуть знову повторені в майбутньому.

     

    І на цьому буду завершувати сьогоднішній випуск.

     

    Якщо він був вам цікавий, не забудьте поставити вподобайку, написати коментар та поширити це відео. Це допоможе іншим людям, яким також може бути цікавою ця тема, це відео побачити. А також якщо ви ще не підписались на мій канал, обов'язково це зробіть. Вам не важко, а мені приємно.

     

    А поки це все, до нових зустрічей на просторах Ютубу.

      

     

    Засновано на реальних подіях

    Transkribiert von TurboScribe.ai
       
       

        

    © Засновано на реальних подіях

       

      

      

      

     

     

     

     

    украинский



    "Насиловали КАЖДУЮ от 8 до 80..." - cвидетельства "подвигов" красноармейцев в Германии, Польше и СССР
     
     
     
    Войска, управляемые Москвой, неоднократно с вопиющей жестокостью и ощущением безнаказанности использовали сексуальное насилие, как тактику ведения боевых действий. Наиболее яркий пример из прошлого - завершающий этап германо-советской войны 1941-1945 годов, когда советские войска вошли в Германию. Когда же советская и российская пропагандистские машины называют цифры до тысячи зафиксированных фактов изнасилований советскими солдатами немецких и не только женщин, то у независимых экспертов есть немного другие цифры - сотни тысяч изнасилованных женщин. Обо всем масштабе преступлений красноармейцев и почему об этом важно помнить сегодня - в этом видео.

     
     
     

    00:00 Свидетельства красноармейца и актуальность темы 04:10 Дневник Марты Гиллерс - одной женщины в Берлине 08:10 Свидетельство Владимира Гельфанда, советского офицера 09:39 Возможные причины массовых изнасилований 14:28 Что это за "в СССР секса нет"? 17:10 Масштабы 18:38 История Ингеборг Буллерт 21:19 Памятник неизвестному насильнику 21:48 Изнасилованная Польша, Эстония, Латвия... 25:13 Совершали ли такие преступления союзники? 26:40 Обошло ли это советских женщин? 27:41 Как оправдывали это советская и российская пропаганды 29:21 Изнасилование во время полномасштабного вторжения россии 31:44 Подпишись

       
     
     
     
       

       
     

    «Ко мне подходит мой близкий друг, лейтенант младший Козлов, начальник радиостанции. Что ты за дурак, говорит? Я же на тебя наблюдаю. Сколько у тебя уже времени не было женщин? А тут они сами снимают штаны и ложатся. Возьми с собой пару человек.

    С одной стороны, значит, мне стыдно, вот, и как-то... А с другой стороны, ну, все уже будут думать, что я этот... импотент. Все участвуют, а я не участвую. Вот. И я решаю идти.

    Солдаты срываются со своих мест и начинают насиловать женщин немок. И вот мой взвод собственный, все мои солдаты бросаются и насилуют немок. Когда на спасение дети, матерей пытаются спасти, тех застреливают. Их расстреливают, детей.»

     

    Это один из ветеранов так называемой Великой отечественной войны - советский российский писатель Леонид Рабичев.

     

    Он известен тем, что в своей книге "Война все спишет", воспоминания офицера-связиста 31-й армии, утверждает, что был свидетелем, а также, как можно сделать вывод из этого отрывка, и участником массовых военных преступлений Красной армии во время Второй мировой войны. В частности, массовых изнасилований немецких женщин, несовершеннолетних девушек и даже пожилых женщин. Конечно же, многие советские и российские так называемые эксперты и историки утверждали, что у деда, как говорится, поехала крыша.

     

    Говорили, что его показания "не внушают доверия, основаны на противоречивых фактах, да вроде бы и было, но вроде бы и не так много, да и вроде бы не так часто".

     

    Впрочем, масштаб и систематичность таких преступлений действительно ужасают. Когда же советская и российская пропагандистские машины называют цифры около сотни, ну, в лучших, очень редких случаях, до тысячи зафиксированных фактов изнасилований советскими солдатами, немецких и не только женщин, то у независимых экспертов немного другие цифры. И они считаются сотнями тысяч изнасилованных женщин.

     

    Здравствуйте, вы на канале "Основано на реальных событиях", меня зовут Михаил Стах.

     

    Я довольно долго откладывал этот выпуск, потому что тема довольно сложная и чувствительная. В течение многих лет эта тема была полностью табуирована. О ней мало говорили даже в самой Германии.

     

    Поскольку эта война является огромной трагедией, некоторые считают, что критический подход к прошлому неэтичен или просто недопустим, учитывая героические жертвы во время преодоления нацистского режима и гибели около 27 миллионов советских граждан, среди которых, в частности, было, по разным оценкам, около 10 миллионов населения Украины. Другие же считают, что будущие поколения должны знать о настоящих ужасах войны и заслуживают того, чтобы увидеть неприкрашенную картину, которую я, собственно, и постараюсь вам сегодня показать.

     

    Если же вас может оскорбить или расстроить эта тема, вам лучше выключить это видео, но если вы готовы смотреть дальше, то...

     

    Помните, я предлагаю всего-навсего правду.

     

    Изнасилование на войне - вещь, которая, к сожалению, сопровождает практически все вооруженные конфликты. И, к сожалению, во время полномасштабного вторжения России в Украину, оккупанты доказали, что фраза "как деды воевали" имеет для них гораздо более глубокий подтекст и включает также "как деды насиловали", "как деды воровали" и еще гораздо больше похожих словосочетаний.

     

    Сегодня же в этом видео я расскажу вам, насколько массовым было это явление и как реагировала на эти преступления тогдашняя советская власть. А также расскажу об истории немецкой журналистки Марты Гиллер, которую считают автором дневника "Женщина в Берлине", на основе которого сняли фильм "Безымянная. Одна женщина в Берлине", который вышел в прокат в 2008 году.

     

    Фильм получил положительные отзывы за свою жесткую правдивость. Ну и, конечно, очень много возмущений от российской стороны. Мол, опять все переврали.

     

    Для начала я скажу вам несколько слов о дневнике и истории Марты Гиллер, поскольку именно ее голос, ее показания стали одними из первых и наиболее громких заявлений о массовых изнасилованиях, которые происходили в Берлине.

     

    "Женщина в Берлине" представляет собой дневник немки, пытающейся выжить во время захвата Берлина советскими войсками в 1945 году, когда крах нацистов был уже очевиден и завершение войны было вопросом времени. Хронологические записи начинаются 20 апреля за десять дней до самоубийства Гитлера и описывают события в настоящем времени.

     

    Женщина, имя которой не называется, оставляла на бумаге безжалостные наблюдения, проницательные и местами с неким юмором висельника. Автор описывала себя как бледную блондинку, всегда одетую в одно и то же зимнее пальто. В дневнике она описывала яркие картины жизни своих соседей в бомбоубежище под их многоквартирным домом, где было довольно много женщин.

     

    Когда советские солдаты вошли в их подвал и попытались вытащить оттуда женщин, те начали умолять автора дневника использовать ее знание русского языка, чтобы пожаловаться советскому командованию. Женщине на руинах улиц удалось найти советского офицера, который спустился с ней в подвал и отчитал солдат, и вывел их на улицу, однако вызвав у них только гнев и непонимание. Впрочем, когда автор дневника вышла в коридор, чтобы проверить, ушли они или нет, ее схватили солдаты, которые ее ждали и жестоко изнасиловали, едва не задушив.

     

    Охваченные ужасом соседи или жители подземелья, как она их называла в своем дневнике, в то время спрятались в подвале, заперев за собой дверь. В итоге автор дневника приходит к мысли, что ей нужно найти одного волка, чтобы защититься от новых групповых изнасилований. Многим из ее соседок приходилось заключать подобные сделки с победителями поверженного Берлина, чтобы защитить себя от гораздо худшей участи.

     

    В 1954 году появилось первое английское анонимное издание книги, которое было опубликовано в США и привлекло к себе большое внимание. Вскоре книга была издана на нидерландском, итальянском, датском, шведском, испанском и японском языках. И наконец в 1959 году книга вышла анонимно в Германии.

     

    Но, как ни странно, не имела никакой огласки. Более того, этот откровенный рассказ вызвал волну обвинений в том, что она опорочила честь немецких женщин. Была обвинена в бесстыдной аморальности и антикоммунистической пропаганде.

     

    Чтобы вы понимали, жертвы таких преступлений в основном, кроме бремени самого изнасилования, чувствовали еще дополнительную вину за преступления нацистского режима. В то же время советская пропагандистская машина, которая была в то время огромной и имела колоссальный ресурс, начала выстраивать историю о советских героях, "победителей" нацистского режима, замалчивая при этом, конечно же, все преступления, которые были совершены советскими войсками.

     

    Как говорится, "победителей не судят". Поэтому похожие тезисы, о которых рассказывала автор дневника, сегодня могли бы подпасть под статью "Дискредитация российской армии", и за это можно было бы получить лет 10 за решеткой. В то же время и немецкие читатели, очевидно, не были готовы встретиться с неудобной правдой.

     

    Немецкие женщины боялись и стеснялись говорить о реальных изнасилованиях. А немецкие мужчины предпочитали, чтобы их не воспринимали как бессильных наблюдателей, когда советские войска абсолютно безнаказанно насиловали их матерей, жен и дочерей. Поэтому вполне понятно, что после этого автор решила не публиковать новые издания книги при своей жизни, а также, конечно, не раскрывать свое имя.

     

    Только в 2003 году книга была переиздана в Германии через два года после смерти автора. Новое издание привлекло к себе огромное общественное внимание в стране и в целом на Западе. В том же году, собственно, и выяснилось, что ее автором является немецкая журналистка Марта Гиллерс.

     

    Кстати, это не единственный похожий дневник. Еще одним источником, который рассказывает о том, что происходило в этот период, является дневник советского офицера Владимира Гельфанда, молодого еврея родом из Украины, который с 1941 года и до конца войны вел свои записи, несмотря на тогдашний в советской армии запрет вести дневники. Его сын Виталий нашел дневник, когда разбирал бумаги отца после его смерти.

     

    Рукопись рассказывает об отсутствии порядка и дисциплины в регулярных войсках, скудных рационах, вшах, рутинном антисемитизме и бесконечном воровстве. Как пишет Гельфанд, солдаты воровали даже сапоги своих товарищей. Один из самых показательных рассказов Гельфанда касается 25 апреля, когда он был уже в Берлине.

     

    Это как раз параллельно со временем, когда Марта Гиллерс вела свой дневник. В Берлине Гельфанд впервые в жизни прокатился на велосипеде. Проезжая вдоль берега реки Шпрее, он увидел группу женщин, которые тащили куда-то чемоданы и вещи.

     

    Когда он спросил немок, где они живут на ломаном немецком, и поинтересовался, зачем они ушли из дома, те с ужасом рассказали о том горе, которое причинили им передовики фронта в первую ночь прихода Красной армии. Одна из них, рыдая, рассказала, как ее насиловали всю ночь многие советские солдаты. Среди них были старые, прыщавые, и все лезли на нее.

     

    По ее словам, их было не менее 20. Другая женщина сказала, что солдаты изнасиловали при ней ее дочь. Конечно же, нужно отметить, что немецкие солдаты к тому времени запятнали себя на советской территории ужасными преступлениями, которые они совершали в течение почти 4 лет.

     

    Владимир Гельфанд сталкивался со свидетельствами этих преступлений вместе с тем, как его часть продвигалась с боями в Германию. Он также это фиксировал в своем дневнике. Там было очень много описаний, где уничтожали деревни вплоть до детей.

     

    В частности, убивали маленьких детей еврейской национальности. Сын Владимира Гельфанда Виталий рассказывал, что, по словам отца, советские люди шли и это все видели. Шли они в Германию с одной целью - мстить и убивать.

     

    Вермахт, как считали идеологи нацизма, был хорошо организованной силой арийцев, которые не опустятся до полового контакта с унтерменшами, то есть, с недочеловеками. Но тот запрет игнорировали. Немецкое командование было настолько обеспокоено распространением венерических болезней в войсках, что организовало на оккупированных территориях сеть армейских публичных домов.

     

    Трудно найти прямые свидетельства того, как немецкие солдаты обращались с советскими женщинами, поскольку многие жертвы просто не выжили. Убийство, по некоторым мнениям историков, было более присуще для нацистов. Поэтому когда Красная армия вошла в логово фашистского зверя, как называла тогда советская пресса Берлин, плакаты поощряли ярость солдат. "Солдат, ты на немецкой земле, пробил час мести!".

     

    Отряд 19 армии, наступавшей на Берлин вдоль побережья Балтийского моря, объявил, что настоящий советский солдат настолько преисполнен ненависти к врагу, что мысль о половом контакте с немками будет ему противна. Но и на этот раз солдаты доказали, что их идеологи ошибались.

     

    Знаменитый историк Энтони Бивер, проводя исследование для своей книги "Берлин. Падение", вышедшей в свет в 2002 году, нашел в российском государственном архиве отчеты об эпидемии сексуального насилия на территории Германии. Эти отчеты в конце 1944 года присылали сотрудники НКВД начальнику этой структуры Лаврентию Берии.

     

    По словам Бивора, их передавали Сталину. Там даже можно было увидеть, по отметкам, читались они или нет. Эти отчеты сообщали о массовых изнасилованиях в Восточной Пруссии и о том, как немецкие женщины пытались убивать себя и своих детей, чтобы избежать этой участи.

     

    Кстати, Восточная Пруссия - это территория, которая по результатам Второй мировой войны, собственно, стала зоной оккупации Советским Союзом. Впоследствии на части этой территории, включая столицу Кенигсберг, была образована Калининградская область России. Поэтому Берия и Сталин, находясь в Москве, прекрасно знали, что происходит из ряда подробных отчетов.

     

    В одном из таких, к примеру, говорилось, что многие немцы заявляют, что все оставшиеся немки в Восточной Пруссии были изнасилованы солдатами Красной армии. Как пишет Энтони Бивор, призывы отомстить за родину, разрушенную вторжением вермахта, наводили солдат на мысль, что практически любая жестокость будет позволена.

     

    Наталья Гесс, близкая подруга ученого Андрея Сахарова, наблюдала за действиями Красной армии в 1945 году как советский военный корреспондент.

     

    По ее словам, русские солдаты изнасиловали каждую немку от 8 до 80. Тема массовых изнасилований Красной армии в Германии была настолько табуирована и подавлена в Союзе и России, что даже в современные годы ветераны отказывались признавать, что на самом деле произошло. Даже та горстка людей, которые были готовы говорить открыто, совершенно не раскаялась.

     

    Основным тезисом, который продвигали такие люди, и который еще даже сейчас поддерживает российская пропаганда, является то, что немецкие женщины, радостно встречая советских "освободителей", сами поднимали для них юбки и ложились на кровать. В своих исследованиях Энтони Бивор зафиксировал слова командира одной из танковых рот, который даже похвастался тем, что в Германии родилось 2 миллиона русских детей. Способность советских офицеров убедить себя, что большинство жертв либо довольны своей судьбой, либо по крайней мере смирились с тем, что настала их очередь страдать после того, что Вермахт сделал в Советском Союзе, поражает.

     

    Один советский майор сказал британскому журналисту, что его товарищи были настолько голодны до секса, что они часто насиловали старушек лет 60, 70 или даже 80. Отметив, что к большому удивлению этих бабушек, если не к искреннему удовольствию. Когда неоднократно изнасилованные женщины в Кенигсберге, бывшем городе Восточной Пруссии, умоляли насильников избавить их от страданий и убить, красноармейцы, похоже, почувствовали себя оскорбленными, заявив, что русские солдаты женщин не стреляют, а так делают только немецкие солдаты.

     

    Историк-феминистка Сюзан Браун-Миллар утверждала, что такие массовые изнасилования и преступления были обусловлены не только желанием мести, а еще действовал ряд других причин. По ее словам, сексуальная свобода была предметом оживленных дискуссий в кругах Коммунистической партии в течение 1920-х годов. Но в течение следующего десятилетия Сталин для себя убедился, что советское общество изображало себя фактически бесполым.

     

    То есть, что любовь и секс не вписывались в идею направленного на деиндивидуализацию личности, которую продвигал Советский Союз. Поэтому, по мнению коммунистической власти, человеческие влечения и эмоции надо было подавлять. Работы Фрейда были запрещены, развод и супружеская измена были предметами сильного партийного неодобрения.

     

    Были снова введены уголовные санкции за гомосексуализм. Новая доктрина доходила даже до полного подавления полового воспитания. В искусстве одетый контур женской груди считался опасно-эротическим.

     

    По мнению Сюзан Браун-Миллер, коммунистический режим явно хотел, чтобы любая форма влечения или желания была превращена в любовь к партии и, прежде всего, к товарищу Сталину.

     

    Как результат, большинство малообразованных молодых красноармейцев страдали от половой необразованности и абсолютного непонимания физиологических отношений с женщиной. Итак, попытки советского государства воплотить на практике лозунг для своего народа "в Советском Союзе секса нет" в сочетании с огромным влиянием советской пропаганды, которая была направлена на месть и уничтожение немецкого населения и боевыми порывами людей, обозначенных страхом и страданиями, в совокупности вылились в столь масштабные изнасилования, которые к тому же нередко сопровождались и другими формами насилия и унижения.

     

    Писатель Василий Гроссман, военный корреспондент, вскоре обнаружил, что жертвами изнасилований были не только немки. Пострадали и польские женщины, так же и молодые россиянки, белоруски и украинки, которых Вермахт угнал в Германию на рабский труд. По словам Гроссмана, освобожденные советские девушки довольно часто жаловались ему, что советские же солдаты их насилуют.

     

    Поэтому изнасилование советских женщин и девушек серьезно подрывает попытки России оправдать поведение Красной армии мотивами мести за немецкую жестокость в Советском Союзе. Таким образом, версия Сюзан Браун-Миллер, о которой я рассказывал ранее, выглядит еще более правдоподобно.

     

    Одной из показательных историй является история Эллен Геттс, еврейской девушки, которая также была изнасилована советскими солдатами. Когда другие немцы пытались объяснить русским, что она еврейка и подвергалась преследованиям, они получили ответ "фрау ист фрау".

     

    Вскоре женщины в Берлине научились исчезать во время красноармейских вечерних часов охоты. Маленьких дочерей целыми днями прятали на чердаках. Матери выходили на улицу за водой только рано утром, когда советские солдаты спали с вечера. Иногда наибольшая опасность возникала от того, что одна мать выдавала тайник других девушек в отчаянных попытках спасти собственную дочь.

     

    Пожилые берлинцы до сих пор помнят крики каждую ночь. Их невозможно было не услышать, потому что все окна были выбиты. Оценкой жертв изнасилований, по данным двух главных больниц Берлина, является цифра в примерно 100 тысяч женщин. Один немецкий врач пришел к выводу, что из этой цифры около 10 тысяч в результате умерли, преимущественно в следствии самоубийств.

     

    В исследовании историка Энтони Бивора утверждается, что в целом по меньшей мере 2 миллиона немецких женщин были изнасилованы. Огромная часть из них, если не большинство, подверглись многократному изнасилованию. О таких вещах в обществе вообще говорить непросто.

     

    Кроме того, в Восточной Германии считалось едва ли не богохульством критиковать советских героев, победивших фашизм. А в Западной Германии вина, которую чувствовали немцы за преступления нацизма, затмевала тему страданий этого народа. Но когда в 2008 году в Германии вышел фильм, о котором я упоминал, с актрисой Ниной Хосс в главной роли, это стало откровением для немцев и побудило многих женщин рассказать о том, что с ними произошло.

     

    Среди этих женщин была Ингеборг Буллард. Когда началось советское наступление на город, она спряталась в подвале своего дома, как и автор дневника "Женщина в Берлине". На улице появились танки, повсюду лежали тела русских и немецких солдат. Повсюду был слышен ужасающий протяжный звук падения бомб, которые местное население называло «органами Сталина». Как-то раз в перерыве между бомбежками Ингеборг вылезла из подвала и побежала наверх за вещами. Там ее перехватили двое русских. Один из них заставил ее раздеться, наставив пистолет, а другой изнасиловал. А потом они поменялись местами.

     

    Тогда Ингеборг не рассказала о том, что с ней случилось. Она молчала об этом несколько десятилетий, потому что говорить об этом было слишком трудно. По ее словам, ее мать любила даже хвастаться тем, что ее дочь не была изнасилована. Ингеборг вспоминает, что сразу после войны женщинам от 15 до 55 лет приказали сдать анализ на венерические болезни.

     

    Для того, чтобы получить продуктовые карточки, нужна была медицинская справка, и у всех врачей, которые их выдавали, приемные были полны женщин. В Германии того времени аборты были запрещены. Но после войны был короткий промежуток времени, когда женщинам разрешили прерывать беременность.

     

    Количество родившихся в результате младенцев, которых стали называть русскими детьми, неизвестно. Однако большинство изнасилований не приводили к беременности. И многие беременности не приводили к родам жертв.

     

    Многие из изнасилованных женщин умерли в результате внутренних травм после жестокого насилия или из-за неизлечимых заболеваний, передающихся половым путем из-за отсутствия лекарств или плохо сделанных абортов. Многие женщины покончили с собой после изнасилования, в основном из-за того, что они не могли справиться со своим травматическим опытом. Некоторых из них заставили родители из-за их бесчестия.

     

    А других застрелили их мужья за согласие на сексуальные отношения с солдатами-союзниками. Впоследствии немецкие солдаты на улицах или дома словесно оскорбляли многих немецких женщин за то, что они были союзническими проститутками. А многие женщины даже получали письма с угрозами.

     

    Кроме того, много детей умерло в послевоенной Германии в результате распространенного голода, дефицита продуктов и таких болезней, как тиф и дифтерия. Что касается социальных последствий сексуального насилия, американский историк Норман Наймарк отмечал, что так же как каждая жертва изнасилований носила последствия преступления с собой до конца своей жизни, так и коллективное страдание было почти невыносимым. Социальная психология женщин и мужчин в советской зоне оккупации была отмечена преступлением изнасилования с первых дней оккупации и вплоть до современных лет.

     

    В 1949 году в Берлине в Трептов парке открыли памятник воинам советской армии, который западные берлинцы и женщины военного поколения часто называют "Могилой неизвестного насильника" или "Памятником неизвестному насильнику" в ответ на массовые изнасилования солдат Красной армии во время захвата Берлина.

     

    После полномасштабного вторжения России в Украину велись дискуссии относительно его сноса, впрочем безрезультатно. Массовые изнасилования советской армией, как я уже упоминал, были не только на территории Германии.

     

    Похожей была и судьба Польши. Случаи массовых изнасилований имели место в крупных польских городах, захваченных Красной армией. В Кракове советское вступление в город сопровождалось волной изнасилований женщин и девушек и массовыми кражами личного имущества.

     

    По словам профессора Ягеллонского университета, Хвалабы, это поведение достигло такого масштаба, что польские коммунисты, которые были расположены в городе Советским Союзом, составили письмо протеста самому Сталину. На главном вокзале Кракова стреляли в поляков, которые пытались спасти жертв группового изнасилования. Польские женщины в Силезии были объектом массовых изнасилований вместе с немецкими, которые также проживали там.

     

    Даже после того, как советский фронт продвинулся гораздо дальше на Запад, в марте 1945 года возле города Рацибужа 30 женщин, захваченных на льняной фабрике, закрыли в доме и в течение определенного времени насиловали под угрозой смерти. Женщину, которая дала показания полиции, изнасиловали четверо мужчин.

     

    Немецких и польских женщин задерживали на улицах Катовице, Забже и Хожува и группой насиловали пьяные солдаты, обычно под открытым небом. По словам американского историка Нормана Наймарка, военнослужащие Красной армии не делали разницы по этническому признаку между жертвами и оккупантами.

     

    В одном из писем утверждалось, что в городе Ольштын в марте 1945 года практически ни одну женщину не обошло насилие со стороны советских насильников, независимо от возраста. Их возраст варьировался от 9 до 80 лет. Иногда среди пострадавших были бабушка, мать и внучка.

     

    По словам Ежи Кухановского из Варшавского университета, есть доказательства того, что пробелы в советских директивах могли способствовать еще большему количеству изнасилований польских женщин солдатами Красной армии. Поскольку немецкие женщины там были по крайней мере частично защищены строгими инструкциями по обращению с ними во время перемещения, выданных советским командованием. Но таких указаний или каких-либо приказов в отношении поляков не было.

     

    Согласно исследованиям Юанны Островской и Марцина Зарембы из Польской академии наук, июнь 1945 года был худшим. К примеру, 50-летняя жертва группового изнасилования Спинчуа показала, что двое советских ветеранов войны, которые возвращались из Берлина, сказали ей, что они три года воевали за Польшу, поэтому имеют право на всех польских женщин. По словам Островской и Зарембы, польских женщин, вывезенных в Германию на рабскую работу, массово насиловали советские солдаты, а также бывшие военнопленные.

     

    В мае 1945 года на конференции делегатов различных репатриационных ведомств в итоговой резолюции отмечалось, что через Старгард и Щецин происходит массовое движение поляков, возвращающихся с принудительных работ в Третьем Рейхе. По дороге поляков часто грабят, а польских женщин насилуют.

     

    Количество польских жертв изнасилований за эти годы трудно точно оценить. По данным Островской и Зарембы, предполагается, что количество чисто польских жертв могло достичь или даже превысить 100 тысяч. Похожие сообщения впоследствии, хотя и, возможно, в меньшем количестве, поступали со всех советских территорий Восточной Европы, которые были снова оккупированы советскими войсками. К примеру, из Латвии и Эстонии.

     

    Стоит заметить, что проблема изнасилований была не только в Красной армии, но и во всех войсках-союзниках. И в американских, и в британских, и во французских армиях.

     

    Впрочем, масштабы таких преступлений были существенно меньше. В частности, в американской армии за факт такого преступления наказывали расстрелом. Было зафиксировано немало инцидентов такого наказания на территории Франции и Англии. Впрочем, не в Германии.

     

    Что касается британских войск, то там гораздо более распространенной была проблема дезертирства. С насильниками у них было все довольно просто. Поймали, посадили и изолировали от общества. А справиться с группами дезертиров, часто вооруженных, было не так просто. Французские войска, которые также участвовали во вторжении в Германию, получили свою зону оккупации.

     

    Пери Бидинскомп цитирует оригинальные оценки опроса, согласно которым французы, например, совершили примерно полторы тысячи изнасилований. Впрочем, по словам Нормана Наймарка, в основном это были случаи изнасилований французскими марокканскими войсками, поведение которых было аналогичным поведению советских войск. Немецкие академические историки утверждают, что только Франция поддерживала детей своей оккупационной армии в результате массового изнасилования немецких женщин.

     

    Однако в четырех оккупированных зонах многие дети немецких матерей игнорировались всю жизнь. Дети французских войск считались гражданами Франции. По меньшей мере полторы тысячи детей во Франции и ее колониях были отданы на усыновление.

     

    Избегали ли преступления красноармейцев советские женщины? Ответ на этот вопрос может дать следующая история.

     

    «Девушка молодая говорит: "Лейтенант, я на гражданке была связисткой, я москвичка, я хочу воевать, помоги мне устроиться." Я говорю: "Ради Бога, садись на телегу." Завожу ее и представляю: вот, связистка профессиональная, хочет воевать.

     

    Я ложусь спать. Утром, я не знаю, куда она делась. Захожу к начальнику связи, а она одевается, встает с его постели. Значит, он был с ней. И в это время ее хватает начальник штаба: "Теперь со мной, ко мне."

     

    И мне объясняет кто-то, что теперь с особым отделом, с кем-то. Пока она со всеми не переспит, ничего у нее не выйдет. Все по очереди передавали из рук в руки.»

     

    Как я уже упоминал, советская, а затем и российская пропаганда массово и абсолютно пытались скрыть и запретить любые разговоры или упоминания на эту тему.

     

    Основными контраргументами таких преступлений было то, что это были или немецкие войска, переодетые в советские, о чем в свое время часто писала советская пропаганда, или то, что немецкие, польские и другие женщины добровольно и с большой радостью отдавались "освободителям", или же, конечно, стандартное "вы все врете", или "это фейк".

     

    И это, кстати, продолжается до сих пор. Время от времени на эту тему создаются пропагандистские материалы, чтобы опровергать так называемый миф о массовых изнасилованиях Красной армией. К примеру, как вот это.

     

    «Существует множество свидетельств того, что после оккупации советскими войсками того или иного населенного пункта к штабам приходили представительницы делегаций немок, согласных удовлетворять любовные потребности русских солдат и офицеров. Общее впечатление от европейских женщин, сложившееся у советских военнослужащих: холеные и нарядные, доступные, корыстные, распущенные либо трусливо-покорные.»

     

    Несмотря на то, что в последние десятилетия эта тема стала звучать громче, материалы советских военных трибуналов и многие другие документы остаются закрытыми. В то же время несколько лет назад Государственная Дума России приняла закон о посягательстве на историческую память, согласно которому каждому, кто унижает вклад СССР в победу над фашизмом, могут присудить денежный штраф и до пяти лет лишения свободы.

     

    Почему об этом стоит знать и говорить сегодня? Потому что, как говорится, история любит повторяться.

     

    С похожей ситуацией встретилась наша страна, когда началось полномасштабное вторжение России. Сексуальное насилие россиян в Украине приобрело массовые формы и происходило во всех местностях, где ступила нога российского солдата. Пострадавшими являются и женщины, и мужчины разного возраста, в том числе пожилого, а также и дети.

     

    Насилие было жестоким и грубым, сопровождалось убийством и увечьем жертв и их родных, которые пытались их защитить. Во многих случаях оно было публичным, так как происходило на глазах близких, соседей или других жертв. Потому что именно в таких условиях сексуальное насилие наносит неописуемые страдания не только непосредственным потерпевшим, но и всем очевидцам, которые вынуждены беспомощно наблюдать и жить дальше с чувством вины.

     

    Сексуальное насилие во время российской агрессии в Украине стало средством террора, деморализации и усмирения местного населения. Инструментом наказания и мести в отношении украинок и украинцев, от которых, после вторжения, ожидали теплого приема с хлебом и солью, а не сопротивления.

     

    Из этого мы можем сделать несколько основных выводов.

     

    Если один случай преступления остается безнаказанным и забытым, как в случае массовых изнасилований Красной армией немецких и не только женщин, то обязательно найдутся те, которые в будущем захотят его повторить.

     

    Так стоит ли удивляться зверской жестокости российских солдат в украинских городах? Это неосвоенный урок истории, ненаказанное преступление, которое порождает новую волну жестокости и зверств. Если в прошлый раз общество не осудило акты насилия, не обнародовало и не нашло оправдания преступлениям, формула "можем повторить" стала действенной и практически универсальной.

     

    К тому же, зверства россиян не то, что как-то наказываются, или ведутся какие-то действия по их предотвращению. Их просто не признают на всех уровнях и в самых широких кругах российского общества. Более того, им находят всяческие оправдания.

     

    Поэтому с нашей стороны сейчас важна работа по фиксации таких случаев и приложения всех усилий, чтобы такие преступления не забылись, не утонули в страницах истории, а преступники, которые совершили такие вещи, были привлечены к ответственности. Это как минимум позволит создать один из предохранителей того, что такие массовые зверства не будут снова повторены в будущем.

     

    И на этом буду завершать сегодняшний выпуск.

     

    Если он был вам интересен, не забудьте поставить лайк, написать комментарий и распространить это видео. Это поможет другим людям, которым также может быть интересна эта тема, это видео увидеть. А также если вы еще не подписались на мой канал, обязательно это сделайте. Вам не трудно, а мне приятно.

     

    А пока это все, до новых встреч на просторах Ютуба.
     
     

     

     

    Засновано на реальних подіях www.youtube.com

    Transkribiert von TurboScribe.ai

       
     






     

  •     Dr. Elke Scherstjanoi "Ein Rotarmist in Deutschland"
  •     Stern  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Märkische Allgemeine  "Hinter den Kulissen"
  •     Das Erste "Kulturreport"
  •     Berliner Zeitung  "Besatzer, Schöngeist, Nervensäge, Liebhaber"
  •     SR 2 KulturRadio  "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Die Zeit  "Wodka, Schlendrian, Gewalt"
  •     Jüdische Allgemeine  "Aufzeichnungen im Feindesland"
  •     Mitteldeutsche Zeitung  "Ein rotes Herz in Uniform"
  •     Unveröffentlichte Kritik  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten vom Umgang mit den Deutschen"
  •     Bild  "Auf Berlin, das Besiegte, spucke ich!"
  •     Das Buch von Gregor Thum "Traumland Osten. Deutsche Bilder vom östlichen Europa im 20. Jahrhundert"
  •     Flensborg Avis  "Set med en russisk officers øjne"
  •     Ostsee Zeitung  "Das Tagebuch des Rotarmisten"
  •     Leipziger Volkszeitung  "Das Glück lächelt uns also zu!"
  •     Passauer Neue Presse "Erinnerungspolitischer Gezeitenwechsel"
  •     Lübecker Nachrichten  "Das Kriegsende aus Sicht eines Rotarmisten"
  •     Lausitzer Rundschau  "Ich werde es erzählen"
  •     Leipzigs-Neue  "Rotarmisten und Deutsche"
  •     SWR2 Radio ART: Hörspiel
  •     Kulturation  "Tagebuchaufzeichnungen eines jungen Sowjetleutnants"
  •     Der Tagesspiegel  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR  "Bücher Journal"
  •     Kulturportal  "Chronik"
  •     Sächsische Zeitung  "Bitterer Beigeschmack"
  •     Wiesbadener Tagblatt "Reflexionen, Textcollagen und inhaltlicher Zündstoff"
  •     Deutschlandradio Kultur  "Krieg und Kriegsende aus russischer Sicht"
  •     Berliner Zeitung  "Die Deutschen tragen alle weisse Armbinden"
  •     MDR  "Deutschland-Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Jüdisches Berlin  "Das Unvergessliche ist geschehen" / "Личные воспоминания"
  •     Süddeutsche Zeitung  "So dachten die Sieger"
  •     Financial Times Deutschland  "Aufzeichnungen aus den Kellerlöchern"
  •     Badisches Tagblatt  "Ehrliches Interesse oder narzisstische Selbstschau?"
  •     Freie Presse  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Nordkurier/Usedom Kurier  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten ungefiltert"
  •     Nordkurier  "Tagebuch, Briefe und Erinnerungen"
  •     Ostthüringer Zeitung  "An den Rand geschrieben"
  •     Potsdamer Neueste Nachrichten  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR Info. Forum Zeitgeschichte "Features und Hintergründe"
  •     Deutschlandradio Kultur. Politische Literatur. "Lasse mir eine Dauerwelle machen"
  •     Konkret "Watching the krauts. Emigranten und internationale Beobachter schildern ihre Eindrücke aus Nachkriegsdeutschland"
  •     Cicero "Voodoo Child. Die verhexten Kinder"
  •     Dagens Nyheter  "Det oaendliga kriget"
  •     Utopie-kreativ  "Des jungen Leutnants Deutschland - Tagebuch"
  •     Neues Deutschland  "Berlin, Stunde Null"
  •     Webwecker-bielefeld  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Südkurier  "Späte Entschädigung"
  •     Online Rezension  "Das kriegsende aus der Sicht eines Soldaten der Roten Armee"
  •     Saarbrücker Zeitung  "Erstmals: Das Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Neue Osnabrücker Zeitung  "Weder Brutalbesatzer noch ein Held"
  •     Thüringische Landeszeitung  "Vom Alltag im Land der Besiegten"
  •     Das Argument "Wladimir Gelfand: Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Deutschland Archiv: Zeitschrift für das vereinigte Deutschland  "Betrachtungen eines Aussenseiters"
  •     Neue Gesellschaft/Frankfurter Hefte  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Online Rezensionen. Die Literaturdatenbank
  •     Literaturkritik  "Ein siegreicher Rotarmist"
  •     RBB Kulturradio  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Українська правда  "Нульовий варiант" для ветеранiв вiйни" / Комсомольская правда "Нулевой вариант" для ветеранов войны"
  •     Dagens Nyheter. "Sovjetsoldatens dagbok. Hoppfull läsning trots krigets grymheter"
  •     Ersatz  "Tysk dagbok 1945-46 av Vladimir Gelfand"
  •     Borås Tidning  "Vittnesmåil från krigets inferno"
  •     Sundsvall (ST)  "Solkig skildring av sovjetisk soldat frеn det besegrade Berlin"
  •     Helsingborgs Dagblad  "Krigsdagbok av privat natur"
  •     2006 Bradfor  "Conference on Contemporary German Literature"
  •     Spring-2005/2006/2016 Foreign Rights, German Diary 1945-1946
  •     Flamman / Ryska Posten "Dagbok kastar tvivel över våldtäktsmyten"
  •     INTERPRES "DAGBOG REJSER TVIVL OM DEN TYSK-REVANCHISTISKE “VOLDTÆGTSMYTE”
  •     Expressen  "Kamratliga kramar"
  •     Expressen Kultur  "Under våldets täckmantel"
  •     Lo Tidningen  "Krigets vardag i röda armén"
  •     Tuffnet Radio  "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Norrköpings Tidningar  "En blick från andra sidan"
  •     Expressen Kultur  "Den enda vägens historia"
  •     Expressen Kultur  "Det totalitära arvet"
  •     Allehanda  "Rysk soldatdagbok om den grymma slutstriden"
  •     Ryska Posten  "Till försvar för fakta och anständighet"
  •     Hugin & Munin  "En rödarmist i Tyskland"
  •     Theater "Das deutsch-russische Soldatenwörtebuch" / Театр  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     SWR2 Radio "Journal am Mittag"
  •     Berliner Zeitung  "Dem Krieg den Krieg erklären"
  •     Die Tageszeitung  "Mach's noch einmal, Iwan!"
  •     The book of Paul Steege: "Black Market, Cold War: Everyday Life in Berlin, 1946-1949"
  •     Телеканал РТР "Культура":  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     Аргументы и факты  "Есть ли правда у войны?"
  •     RT "Russian-German soldier's phrase-book on stage in Moscow"
  •     Утро.ru  "Контурная карта великой войны"
  •     Коммерсантъ "Языковой окоп"
  •     Телеканал РТР "Культура"  "Широкий формат с Ириной Лесовой"
  •     Museum Berlin-Karlshorst  "Das Haus in Karlshorst. Geschichte am Ort der Kapitulation"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Rote Fahnen über Potsdam 1933 - 1989: Lebenswege und Tagebücher"
  •     Das Buch von Bernd Vogenbeck, Juliane Tomann, Magda Abraham-Diefenbach: "Terra Transoderana: Zwischen Neumark und Ziemia Lubuska"
  •     Das Buch von Sven Reichardt & Malte Zierenberg: "Damals nach dem Krieg Eine Geschichte Deutschlands - 1945 bis 1949"
  •     Lothar Gall & Barbara Blessing: "Historische Zeitschrift Register zu Band 276 (2003) bis 285 (2007)"
  •     Wyborcza.pl "Kłopotliwy pomnik w mieście z trudną historią"
  •     Kollektives Gedächtnis "Erinnerungen an meine Cousine Dora aus Königsberg"
  •     Das Buch von Ingeborg Jacobs: "Freiwild: Das Schicksal deutscher Frauen 1945"
  •     Wyborcza.pl "Strącona gwiazda wdzięczności"
  •     Закон i Бiзнес "Двічі по двісті - суд честі"
  •     Радио Свобода "Красная армия. Встреча с Европой"
  •     DEP "Stupri sovietici in Germania /1944-45/"
  •     Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького "Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. Листи з 43-го"
  •     Explorations in Russian and Eurasian History "The Intelligentsia Meets the Enemy: Educated Soviet Officers in Defeated Germany, 1945"
  •     DAMALS "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Gedankenwelt des Siegers"
  •     Das Buch von Pauline de Bok: "Blankow oder Das Verlangen nach Heimat"
  •     Das Buch von Ingo von Münch: "Frau, komm!": die Massenvergewaltigungen deutscher Frauen und Mädchen 1944/45"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Schwarzmondnacht: Authentische Tagebücher berichten (1933-1953). Nazidiktatur - Sowjetische Besatzerwillkür"
  •     История государства  "Миф о миллионах изнасилованных немок"
  •     Das Buch Alexander Häusser, Gordian Maugg: "Hungerwinter: Deutschlands humanitäre Katastrophe 1946/47"
  •     Heinz Schilling: "Jahresberichte für deutsche Geschichte: Neue Folge. 60. Jahrgang 2008"
  •     Jan M. Piskorski "WYGNAŃCY: Migracje przymusowe i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie"
  •     Wayne State "The Cultural Memory Of German Victimhood In Post-1990 Popular German Literature And Television"
  •     Deutschlandradio "Heimat ist dort, wo kein Hass ist"
  •     Journal of Cold War Studies "Wladimir Gelfand, Deutschland-Tagebuch 1945–1946: Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне. Солдатские дневники"
  •     Частный Корреспондент "Победа благодаря и вопреки"
  •     Перспективы "Сексуальное насилие в годы Второй мировой войны: память, дискурс, орудие политики"
  •     Радиостанция Эхо Москвы & RTVi "Не так" с Олегом Будницким: Великая Отечественная - солдатские дневники"
  •     Books Llc "Person im Zweiten Weltkrieg /Sowjetunion/ Georgi Konstantinowitsch Schukow, Wladimir Gelfand, Pawel Alexejewitsch Rotmistrow"
  •     Das Buch von Jan Musekamp: "Zwischen Stettin und Szczecin - Metamorphosen einer Stadt von 1945 bis 2005"
  •     Encyclopedia of safety "Ladies liberated Europe in the eyes of Russian soldiers and officers (1944-1945 gg.)"
  •     Азовские греки "Павел Тасиц"
  •     Newsland "СМЯТЕНИЕ ГРОЗНОЙ ОСЕНИ 1941 ГОДА"
  •     Wallstein "Demokratie im Schatten der Gewalt: Geschichten des Privaten im deutschen Nachkrieg"
  •     Вестник РГГУ "Болезненная тема второй мировой войны: сексуальное насилие по обе стороны фронта"
  •     Das Buch von Jürgen W. Schmidt: "Als die Heimat zur Fremde wurde"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне: от советского к еврейскому?"
  •     Gedenkstätte/ Museum Seelower Höhen "Die Schlacht"
  •     The book of Frederick Taylor "Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany"
  •     Огонёк "10 дневников одной войны"
  •     The book of Michael Jones "Total War: From Stalingrad to Berlin"
  •     Das Buch von Frederick Taylor "Zwischen Krieg und Frieden: Die Besetzung und Entnazifizierung Deutschlands 1944-1946"
  •     WordPress.com "Wie sind wir Westler alt und überklug - und sind jetzt doch Schmutz unter ihren Stiefeln"
  •     Åke Sandin "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Олег Будницкий: "Архив еврейской истории" Том 6. "Дневники"
  •     Michael Jones: "El trasfondo humano de la guerra: con el ejército soviético de Stalingrado a Berlín"
  •     Das Buch von Jörg Baberowski: "Verbrannte Erde: Stalins Herrschaft der Gewalt"
  •     Zeitschrift fur Geschichtswissenschaft "Gewalt im Militar. Die Rote Armee im Zweiten Weltkrieg"
  •     Ersatz-[E-bok] "Tysk dagbok 1945-46"
  •     The book of Michael David-Fox, Peter Holquist, Alexander M. Martin: "Fascination and Enmity: Russia and Germany as Entangled Histories, 1914-1945"
  •     Елена Сенявская "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров (1944-1945 гг.)"
  •     The book of Raphaelle Branche, Fabrice Virgili: "Rape in Wartime (Genders and Sexualities in History)"
  •     (סקירה   צבאית נשים של אירופה המשוחררת דרך עיניהם של חיילים וקצינים סובייטים (1944-1945
  •     БезФорматаРу "Хоть бы скорей газетку прочесть"
  •     ВЕСТНИК "Проблемы реадаптации студентов-фронтовиков к учебному процессу после Великой Отечественной войны"
  •     Zeitschrift für Geschichtswissenschaft 60 (2012), 12
  •     Все лечится "10 миллионов изнасилованных немок"
  •     Симха "Еврейский Марк Твен. Так называли Шолома Рабиновича, известного как Шолом-Алейхем"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique: 1941-1945 (Histoires d'aujourd'hui) E-Book"
  •     Annales: Nathalie Moine "La perte, le don, le butin. Civilisation stalinienne, aide étrangère et biens trophées dans l’Union soviétique des années 1940"
  •     Das Buch von Beata Halicka "Polens Wilder Westen. Erzwungene Migration und die kulturelle Aneignung des Oderraums 1945 - 1948"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     "آسو  "دشمن هرگز در نمی‌زن
  •     Уроки истории. ХХ век. Гефтер. "Антисемитизм в СССР во время Второй мировой войны в контексте холокоста"
  •     Ella Janatovsky "The Crystallization of National Identity in Times of War: The Experience of a Soviet Jewish Soldier"
  •     Word War II Multimedia Database "Borgward Panzerjager At The Reichstag"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Buchbesprechungen"
  •     Всеукраинский еженедельник Украина-Центр "Рукописи не горят"
  •     Ljudbok / Bok / eBok: Niclas Sennerteg "Nionde arméns undergång: Kampen om Berlin 1945"
  •     Das Buch von Michaela Kipp: "Großreinemachen im Osten: Feindbilder in deutschen Feldpostbriefen im Zweiten Weltkrieg"
  •     Петербургская газета "Женщины на службе в Третьем Рейхе"
  •     Володимир Поліщук "Зроблено в Єлисаветграді"
  •     Германо-российский музей Берлин-Карлсхорст. Каталог постоянной экспозиции / Katalog zur Dauerausstellung
  •     Clarissa Schnabel "The life and times of Marta Dietschy-Hillers"
  •     Alliance for Human Research Protection "Breaking the Silence about sexual violence against women during the Holocaust"
  •     Еврейский музей и центр толерантности. Группа по работе с архивными документами
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Bok / eBok: Anders Bergman & Emelie Perland "365 dagar: Utdrag ur kända och okända dagböcker"
  •     РИА Новости "Освободители Германии"
  •     Das Buch von Miriam Gebhardt "Als die Soldaten kamen: Die Vergewaltigung deutscher Frauen am Ende des Zweiten Weltkriegs"
  •     Petra Tabarelli "Vladimir Gelfand"
  •     Das Buch von Martin Stein "Die sowjetische Kriegspropaganda 1941 - 1945 in Ego-Dokumenten"
  •     Książka Beata Halicka "Polski Dziki Zachód. Przymusowe migracje i kulturowe oswajanie Nadodrza 1945-1948"
  •     The German Quarterly "Philomela’s Legacy: Rape, the Second World War, and the Ethics of Reading"
  •     MAZ LOKAL "Archäologische Spuren der Roten Armee in Brandenburg"
  •     Tenona "Как фашисты издевались над детьми в концлагере Саласпилс. Чудовищные исторические факты о концлагерях"
  •     Deutsches Historisches Museum "1945 – Niederlage. Befreiung. Neuanfang. Zwölf Länder Europas nach dem Zweiten Weltkrieg"
  •     День за днем "Дневник лейтенанта Гельфанда"
  •     BBC News "The rape of Berlin" / BBC Mundo / BBC O`zbek / BBC Brasil / BBC فارْسِى "تجاوز در برلین" 
  •     Echo24.cz "Z deníku rudoarmějce: Probodneme je skrz genitálie"
  •     The Telegraph "The truth behind The Rape of Berlin"
  •     BBC World Service "The Rape of Berlin"
  •     ParlamentniListy.cz "Mrzačení, znásilňování, to všechno jsme dělali. Český server připomíná drsné paměti sovětského vojáka"
  •     WordPress.com "Termina a Batalha de Berlim"
  •     Dnevnik.hr "Podignula je suknju i kazala mi: 'Spavaj sa mnom. Čini što želiš! Ali samo ti"
  •     ilPOST "Gli stupri in Germania, 70 anni fa"
  •     上海东 方报业 有限公司 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?很多人仍在寻找真相
  •     연합뉴 스 "BBC: 러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     세계일 보 "러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     Telegraf "SPOMENIK RUSKOM SILOVATELJU: Nemci bi da preimenuju istorijsko zdanje u Berlinu?"
  •     Múlt-kor "A berlini asszonyok küzdelme a szovjet erőszaktevők ellen"
  •     Noticiasbit.com "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Museumsportal Berlin "Landsberger Allee 563, 21. April 1945"
  •     Caldeirão Político "70 anos após fim da guerra, estupro coletivo de alemãs ainda é episódio pouco conhecido"
  •     Nuestras Charlas Nocturnas "70 aniversario del fin de la II Guerra Mundial: del horror nazi al terror rojo en Alemania"
  •     W Radio "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     La Tercera "BBC: El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Noticias de Paraguay "El drama de las alemanas violadas por tropas soviéticas hacia el final de la Segunda Guerra Mundial"
  •     Cnn Hit New "The drama hidden mass rape during the fall of Berlin"
  •     Dân Luận "Trần Lê - Hồng quân, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin 1945"
  •     Český rozhlas "Temná stránka sovětského vítězství: znásilňování Němek"
  •     Historia "Cerita Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     G'Le Monde "Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945 mang tên Hồng Quân"
  •     BBC News 코리아 "베를린에서 벌어진 대규모 강간"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Красная армия в Европе"
  •     Der Freitag "Eine Schnappschussidee"
  •     باز آفريني واقعيت ها  "تجاوز در برلین"
  •     Quadriculado "O Fim da Guerra e o início do Pesadelo. Duas narrativas sobre o inferno"
  •     Majano Gossip "PER NON DIMENTICARE.... LE PORCHERIE COMUNISTE!!!"
  •     非中国 日报网 "柏林的强奸"
  •     Constantin Film "Anonyma - Eine Frau in Berlin. Materialien zum Film"
  •     Русская Германия "Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал"
  •     De Gruyter Oldenbourg "Erinnerung an Diktatur und Krieg. Brennpunkte des kulturellen Gedächtnisses zwischen Russland und Deutschland seit 1945"
  •     Memuarist.com "Гельфанд Владимир Натанович"
  •     Πανεπιστημίου Ιωαννίνων "Οι νόμοι του Πλάτωνα για την υβριστική κακολογία και την κατάχρηση του δημοσίου"
  •     Das Buch von Nicholas Stargardt "Der deutsche Krieg: 1939 - 1945" / Николас Старгардт "Мобилизованная нация. Германия 1939–1945"
  •     FAKEOFF "Оглянуться в прошлое"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     BBC Русская служба "Изнасилование Берлина: неизвестная история войны"BBC Україна "Зґвалтування Берліна: невідома історія війни"
  •     Virtual Azərbaycan "Berlinin zorlanması"
  •     Гефтер "Олег Будницкий: «Дневник, приятель дорогой!» Военный дневник Владимира Гельфанда"
  •     Гефтер "Владимир Гельфанд. Дневник 1942 года"
  •     BBC Tiếng Việt "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1941-1943" Tome 1
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1943-1945" Tome 2
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Дневники лейтенанта Гельфанда"
  •     Renato Furtado "Soviéticos estupraram 2 milhões de mulheres alemãs, durante a Guerra Mundial"
  •     Вера Дубина "«Обыкновенная история» Второй мировой войны: дискурсы сексуального насилия над женщинами оккупированных территорий"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Презентация книги Владимира Гельфанда «Дневник 1941-1946»"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Атака"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Бой"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Победа"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. Эпилог
  •     Труд "Покорность и отвага: кто кого?"
  •     Издательский Дом «Новый Взгляд» "Выставка подвига"
  •     Katalog NT "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне " - собрание уникальных документов"
  •     Вести "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" - собрание уникальных документов"
  •     Радио Свобода "Бесценный графоман"
  •     Вечерняя Москва "Еще раз о войне"
  •     РИА Новости "Выставка про евреев во время ВОВ открывается в Еврейском музее"
  •     Телеканал «Культура» Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" проходит в Москве
  •     Россия HD "Вести в 20.00"
  •     GORSKIE "В Москве открылась выставка "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Aгентство еврейских новостей "Евреи – герои войны"
  •     STMEGI TV "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Национальный исследовательский университет Высшая школа экономики "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Независимая газета "Война Абрама"
  •     Revista de Historia "El lado oscuro de la victoria aliada en la Segunda Guerra Mundial"
  •     יעיתון סינאתלה  גביש הסמל ולדימיר גלפנד מספר על חיי היומיום במלחמה , על אורח חיים בחזית ובעורף
  •     Лехаим "Война Абрама"
  •     Elhallgatva "A front emlékezete. A Vörös Hadsereg kötelékében tömegesen és fiatalkorúakon elkövetett nemi erőszak kérdése a Dél-Vértesben"
  •     Libertad USA "El drama de las alemanas: violadas por tropas soviéticas en 1945 y violadas por inmigrantes musulmanes en 2016"
  •     НГ Ex Libris "Пять книг недели"
  •     Брестский Курьер "Фамильное древо Бреста. На перекрестках тех дорог…"
  •     Полит.Ру "ProScience: Олег Будницкий о народной истории войны"
  •     Олена Проскура "Запiзнiла сповiдь"
  •     Полит.Ру "ProScience: Возможна ли научная история Великой Отечественной войны?"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     Ahlul Bait Nabi Saw "Kisah Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     北京北 晚新视 觉传媒有限公司 "70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     Преподавание истории в школе "«О том, что происходило…» Дневник Владимира Гельфанда"
  •     Вестник НГПУ "О «НЕУБЕДИТЕЛЬНЕЙШЕЙ» ИЗ ПОМЕТ: (Высокая лексика в толковых словарях русского языка XX-XXI вв.)"
  •     Fotografias da História "Memórias esquecidas: o estupro coletivo das mulheres alemãs"
  •     Archäologisches Landesmuseum Brandenburg "Zwischen Krieg und Frieden" / "Между войной и миром"
  •     Российская газета "Там, где кончается война"
  •     Народный Корреспондент "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат: правда про "2 миллиона изнасилованых немок"
  •     Fiona "Военные изнасилования — преступления против жизни и личности"
  •     军情观 察室 "苏军攻克柏林后暴行妇女遭殃,战争中的强奸现象为什么频发?"
  •     Независимая газета "Дневник минометчика"
  •     Независимая газета "ИСПОДЛОБЬЯ: Кризис концепции"
  •     East European Jewish Affairs "Jewish response to the non-Jewish question: “Where were the Jews during the fighting?” 1941–5"
  •     Niels Bo Poulsen "Skæbnekamp: Den tysk-sovjetiske krig 1941-1945"
  •     Olhar Atual "A Esquerda a história e o estupro"
  •     The book of Stefan-Ludwig Hoffmann, Sandrine Kott, Peter Romijn, Olivier Wieviorka "Seeking Peace in the Wake of War: Europe, 1943-1947"
  •     Walter de Gruyter "Germans into Allies: Writing a Diary in 1945"
  •     Blog in Berlin "22. Juni – da war doch was?"
  •     Steemit "Berlin Rape: The Hidden History of War"
  •     Estudo Prático "Crimes de estupro na Segunda Guerra Mundial e dentro do exército americano"
  •     Громадське радіо "Насильство над жінками під час бойових дій — табу для України"
  •     InfoRadio RBB "Geschichte in den Wäldern Brandenburgs"
  •     "شگفتی های تاریخ است "پشت پرده تجاوز به زنان برلینی در پایان جنگ جهانی دوم
  •     Das Buch Hans-Jürgen Beier gewidmet "Lehren – Sammeln – Publizieren"
  •     The book of Miriam Gebhardt "Crimes Unspoken: The Rape of German Women at the End of the Second World War"
  •     Русский вестник "Искажение истории: «Изнасилованная Германия»"
  •     凯迪 "推荐《柏林女人》与《五月四日》影片"
  •     Vix "Estupro de guerra: o que acontece com mulheres em zonas de conflito, como Aleppo?"
  •     Universidad del Bío-Bío "CRÍMENES DE GUERRA RUSOS EN LA SEGUNDA GUERRA MUNDIAL (1940-1945)"
  •     "المنصة  "العنف ضد المرأة.. المسكوت عنه في الحرب العالمية الثانية
  •     Книга. Олег Шеин "От Астраханского кремля до Рейхсканцелярии. Боевой путь 248-й стрелковой дивизии"
  •     Sodaz Ot "Освободительная миссия Красной Армии и кривое зеркало вражеской пропаганды"
  •     Sodaz Ot "Советский воин — освободитель Европы: психология и поведение на завершающем этапе войны (II)"
  •     企业头 条 "柏林战役后的女人"
  •     Sántha István "A front emlékezete"
  •     腾讯公 司   "二战时期欧洲, 战胜国对战败国的十万妇女是怎么处理的!"
  •     El Nuevo Accion "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     Periodismo Libre "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     DE Y.OBIDIN "Какими видели европейских женщин советские солдаты и офицеры (1944-1945 годы)?"
  •     Magyar Tudományos Akadémia "Váltóállítás: Diktatúrák a vidéki Magyarországon 1945-ben"
  •     歷史錄 "近1萬女性被強姦致死,女孩撩開裙子說:不下20個男人戳我這兒"
  •     Cyberpedia "Проблема возмездия и «границы ненависти» у советского солдата-освободителя"
  •     NewConcepts Society "Можно ли ставить знак равенства между зверствами гитлеровцев и зверствами советских солдат?"
  •     搜狐 "二战时期欧洲,战胜国对战败国的妇女是怎么处理的"
  •     Ranker "14 Shocking Atrocities Committed By 20th Century Communist Dictatorships"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Начало войны. Личные источники"
  •     Журнал "Огонёк" "Эго прошедшей войны"
  •     이창남 외 공저 "폭력과 소통 :트랜스내셔널한 정의를 위하여"
  •     Уроки истории. XX век "Книжный дайджест «Уроков истории»: советский антисемитизм"
  •     Свободная Пресса "Кто кого насиловал в Германии"
  •     EPrints "Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.)"
  •     Pikabu "Обратная сторона медали"
  •     Озёрск.Ru "Война и немцы"
  •     Імекс-ЛТД "Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти"
  •     יד ושם - רשות הזיכרון לשואה ולגבורה "Vladimir Gelfand"
  •     Atchuup! "Soviet soldiers openly sexually harass German woman in Leipzig after WWII victory, 1945"
  •     Книга Мириам Гебхардт "Когда пришли солдаты. Изнасилование немецких женщин в конце Второй мировой войны"
  •     Coffe Time "Женщины освобождённой"
  •     Дилетант "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Feldgrau.Info - Bоенная история "Подборка"
  •     Геннадий Красухин "Круглый год с литературой. Квартал четвёртый"
  •     Вечерний Брест "В поисках утраченного времени. Солдат Победы Аркадий Бляхер. Часть 9. Нелюбовь"
  •     Аргументы недели "Всю правду знает только народ. Почему фронтовые дневники совсем не похожи на кино о войне"
  •     Fanfics.me "Вспомним подвиги ветеранов!"
  •     VietInfo "Hồng quân, Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     Книга: Виталий Дымарский, Владимир Рыжков "Лица войны"
  •     Dozor "Про День Перемоги в Кіровограді, фейкових ветеранів і "липове" примирення"
  •     East European Jewish Affairs "Review of Dnevnik 1941-1946, by Vladimir Gel’fand
  •     The book of Harriet Murav, Gennady Estraikh "Soviet Jews in World War II: Fighting, Witnessing, Remembering"
  •     TARINGA! "Las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     ВолиньPost "Еротика та війна: спогади про Любомль 1944 року"
  •     Anews "Молодые воспринимают войну в конфетном обличии"
  •     RTVi "«Война эта будет дикая». Что писали 22 июня 1941 года в дневниках"
  •     Tribun Manado "Nasib Kelam Perempuan Jerman Usai Nazi Kalah, Gadis Muda, Wanita Tua dan Hamil Diperkosa Bergantian"
  •     The book of Elisabeth Krimmer "German Women's Life Writing and the Holocaust: Complicity and Gender in the Second World War"
  •     ViewsBros  "WARTIME VIOLENCE AGAINST WOMEN"
  •     Xosé Manuel Núñez Seixas "El frente del Este : historia y memoria de la guerra germano-soviética, 1941-1945"
  •     اخبار المقطم و الخليفه " إغتصاب برلين الكبير"
  •     Русская семерка "В чьем плену хуже всего содержались женщины-военные на Второй мировой"
  •     Mail Online "Mass grave containing 1,800 German soldiers who perished at the Battle of Stalingrad is uncovered in Russia - 75 years after WWII's largest confrontation claimed 2 mln lives"
  •     PT. Kompas Cyber Media "Kuburan Massal 1.800 Tentara Jerman Ditemukan di Kota Volgograd"
  •     Công ty Cổ phần Quảng cáo Trực tuyến 24H "Nga: Sửa ống nước, phát hiện 1.800 hài cốt của trận đánh đẫm máu nhất lịch sử"
  •     LGMI News "Pasang Pipa Air, Tukang Temukan Kuburan Masal 1.837 Tentara Jerman"
  •     Quora "¿Cuál es un hecho sobre la Segunda Guerra Mundial que la mayoría de las personas no saben y probablemente no quieren saber?"
  •     "مجله مهاجرت  "آنچه روس‌ها در برلین انجام دادند!
  •     Музейний простiр  "Музей на Дніпрі отримав новорічні подарунки під ялинку"
  •     Бэла Гельфанд. Как в Берлине убивали жену красноармейца Владимира Гельфанда  .. ..
  •     The book of Paul Roland "Life After the Third Reich: The Struggle to Rise from the Nazi Ruins"
  •     O Sentinela "Dois Milhões de Alemãs: O Maior Estupro em Massa da História foi um Crime Aliado-Soviético"
  •     Stratejik Güvenlik "SAVAŞ DOSYASI : TARİHTEN BİR KARE – 2. DÜNYA SAVAŞI BİTİMİNDE ALMANYA’DA KADINLARA TOPLU TECAVÜZLER"
  •     Агентство новостей «Хакасия-Информ» "Кто остановит шоу Коновалова?"
  •     Isralike.org "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Robert Dale “For what and for whom were we fighting?”: Red Army Soldiers, Combat Motivation and Survival Strategies on the Eastern Front in the Second World War
  •     "طرفداری "پایان رویای نازیسم / سقوط امپراطوری آدولف هیتلر
  •     Das Buch von Kerstin Bischl "Frontbeziehungen: Geschlechterverhältnisse und Gewaltdynamiken in der Roten Armee 1941-1945"
  •     Русская семерка "Красноармейцы или солдаты союзников: кто вызывал у немок больший страх"
  •     Kibalchish "Фрагменты дневников поэта-фронтовика В. Н. Гельфанда"
  •     History Magazine "Sõjapäevik leitnant Vladimir Gelfand"
  •     Magazine online "Vojnový denník poručíka Vladimíra Gelfanda"
  •     theБабель "Український лейтенант Володимир Гельфанд пройшов Другу світову війну від Сталінграда до Берліна"
  •     Znaj.UA "Жорстокі знущання та масові вбивства: злочини Другої світової показали в моторошних кадрах"
  •     Gazeta.ua "Масові вбивства і зґвалтування: жорстокі злочини Другої світової війни у фотографіях"
  •     PikTag "Знали вы о том, что советские солдаты ИЗНАСИЛОВАЛИ бессчетное число женщин по пути к Берлину?"
  •     Kerstin Bischl  "Sammelrezension: Alltagserfahrungen von Rotarmisten und ihr Verhältnis zum Staat"
  •     Конт "Несколько слов о фронтовом дневнике"
  •     Sherstinka "Német megszállók és nők. Trófeák Németországból - mi volt és hogyan"
  •     Олег Сдвижков "Красная Армия в Европе. По страницам дневника Захара Аграненко"
  •     X-True.Info "«Русские варвары» и «цивилизованные англосаксы»: кто был более гуманным с немками в 1945 году"
  •     Veröffentlichungen zur brandenburgischen Landesarchäologie "Zwischen Krieg und und Frieden: Waldlager der Roten Armee 1945"
  •     Sherstinka "Szovjet lányok megerőszakolása a németek által a megszállás alatt. Német fogságba esett nők"
  •     Dünya Haqqinda "Berlin zorlanmasi: İkinci Dünya Müharibəsi"
  •     Dioxland "NEMŠKIM VOJAKOM JE BILO ŽAL RUSKIH ŽENSK. VSE KNJIGE SO O: "VOJAŠKIH SPOMINIH NEMŠKEGA..."
  •     Actionvideo "Gewalt gegen deutsche Frauen durch Soldaten der Roten Armee. Entsetzliche Folter und Hinrichtungen durch japanische Faschisten während des Zweiten Weltkriegs!"
  •     Maktime "Was machten die Nazis mit den gefangenen sowjetischen Mädchen? Wer hat deutsche Frauen vergewaltigt und wie sie im besetzten Deutschland gelebt haben"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» отримав у дар унікальні експонати
  •     Sherstinka "Что творили с пленными женщинами фашисты. Жестокие пытки женщин фашистами"
  •     Bidinvest "Brutalitäten der Sowjetarmee - Über die Gräueltaten der sowjetischen "Befreier" in Europa. Was haben deutsche Soldaten mit russischen Frauen gemacht?"
  •     Русский сборник XXVII "Советские потребительские практики в «маленьком СССР», 1945-1949"
  •     Academic Studies Press. Oleg Budnitskii: "Jews at War: Diaries from the Front"
  •     Gazeta Chojeńska "Wojna to straszna trauma, a nie fajna przygoda"
  •     Historiadel.net "Crímenes de violación de la Segunda Guerra Mundial y el Ejército de EE. UU."
  •     화요지 식살롱     "2차세계대전 말, 소련에게 베를린을 점령당한 '독일 여자들'이 당한 치욕의 역사"
  •     The Global Domain News "As the soldiers did to captured German women"
  •     Quora "Você sabe de algum fato da Segunda Guerra Mundial que a maioria das pessoas não conhece e que, provavelmente, não querem saber?"
  •     MOZ.de "Als der Krieg an die Oder kam – Flucht aus der Festung Frankfurt"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні". "1 березня 1923 р. – народився Володимир Гельфанд"
  •     Wyborcza.pl "Ryk gwałconych kobiet idzie przez pokolenia. Mało kto się nim przejmuje"
  •     Cноб "Женщина — военный трофей. Польский историк о изнасилованиях в Европе во время Второй мировой"
  •     Refugo "O estupro da Alemanha"
  •     Historia National Geographic "la batalla de berlín durante la segunda guerra mundial"
  •     Politeka "Росіянам напередодні 9 травня нагадали про злочини в Німеччині: «Заплямували себе...»"
  •     Акценты "Советский офицер раскрыл тайны Второй мировой: рассказал без прикрас"
  •     БелПресса "Цена Победы. Какой была военная экономика"
  •     Lucidez "75 años de la rendición nazi: Los matices del “heroísmo” soviético"
  •     UM CANCERIANO SEM LAR "8 de Maio de 1945"
  •     Lasteles.com "La Caída de la Alemania Nazi: aniversario de la rendición de Berlin"
  •     Cloud Mind "Violence Against Women: The Rape Of Berlin WW2"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні" "8 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ"
  •     Lunaturaoficial "LIBROS QUE NO HICIERON HISTORIA: EL DIARIO DE LOS HORRORES"
  •     CUERVOPRESS "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     EU Today "The Rape of Berlin: Red Army atrocities in 1945"
  •     Издательство Яндекс + История будущего "Настоящий 1945"
  •     Вне строк "Похищение Берлина: зверства Красной армии в 1945 году"
  •     Frankfurter Allgemeine Zeitung "Erlebt Russland eine neue Archivrevolution?"
  •     The book of Beata Halicka "The Polish Wild West: Forced Migration and Cultural Appropriation in the Polish-german Borderlands, 1945-1948"
  •     Twentieth-Century Literature “A World of Tomorrow”: Trauma, Urbicide, and Documentation in A Woman in Berlin: Eight Weeks in the Conquered City
  •     Märkische Onlinezeitung "Sowjetische Spuren in Brandenburgs Wäldern"
  •     Revue Belge de Philologie et d’Histoire "Soviet Diaries of the Great Patriotic War"
  •     Der Spiegel "Rotarmisten und deutsche Frauen: "Ich gehe nur mit anständigen Russen"
  •     ReadSector "Mass grave of WWII Nazi paratroopers found in Poland contains 18 skeletons and tools with swastikas"
  •     ИноСМИ "Der Spiegel (Германия): «Я гуляю только с порядочными русскими»"
  •     Actionvideo "Jak naziści szydzili z rosyjskich kobiet. Gwałt w Berlinie: nieznana historia wojny"
  •     Graf Orlov 33 "ДНЕВНИК В. ГЕЛЬФАНДА советского офицера РККА"
  •     Deutsche Welle  "Послевоенная Германия в дневниках и фотографиях"
  •     Deutsche Welle  "За что немки любили в 1945 году лейтенанта Красной армии?"
  •     Elke Scherstjanoi "Sieger leben in Deutschland: Fragmente einer ungeübten Rückschau. Zum Alltag sowjetischer Besatzer in Ostdeutschland 1945-1949"
  •     SHR32 "Rus əsgərləri alman qadınlarına necə istehza etdilər. Alman qadınlarını kim zorlayıb və onlar işğal olunmuş Almaniyada necə yaşayıblar"
  •     Детектор медіа "«Гра тіней»: є сенс продовжувати далі"
  •     Historia provinciae "Повседневная жизнь победителей в советской зоне оккупации Германии в воспоминаниях участников событий"
  •     Portal de Prefeitura "Artigo: “FRAU, KOMM!” O maior estupro coletivo da história"
  •     Pikabu "Извращение или традиция, потерявшая смысл?"
  •     Русская Семерка "Владимир Гельфанд: от каких слов отказался «отец» мифа об изнасиловании немок советскими солдатами"
  •     Институт российской истории РАН "Вторая мировая и Великая Отечественная: к 75-летию окончания"
  •     Kozak UA "Як "діди" німкень паплюжили в 1945 році"
  •     Dandm "Cómo los nazis se burlaron de las mujeres rusas. Mujeres rusas violadas y asesinadas por los alemanes"
  •     Permnew.Ru "«Диван» Федора Вострикова. Литобъединение"
  •     Neurologystatus "Violence women in the Second World War. Shoot vagas: why soldiers rape women"
  •     Brunilda Ternova "Mass rapes by Soviet troops in Germany at the end of World War II"
  •     The book Stewart Binns "Barbarossa: And the Bloodiest War in History"
  •     Новое литературное обозрение: Будницкий Олег "Люди на войне"
  •     Леонід Мацієвський "9 травня – День перемоги над здоровим глуздом. Про згвалтовану Європу та Берлін"
  •     Полит.Ру "Люди на войне"
  •     #CОЦИАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ #ПАМЯТЬ "Владимир Гельфанд: месяц в послевоенном Берлине"
  •     Новое литературное обозрение "Ирина Прохорова, Олег Будницкий, Иван Толстой: Люди на войне"
  •     Georgetown University "Explorations in Russian and Eurasian History": "Emotions and Psychological Survival in the Red Army, 1941–42"
  •     Forum24 "Co se dělo se zajatými rudoarmějkami? Jaký byl osud zajatých žen z Wehrmachtu?"
  •     Радио Свобода "Война и народная память"
  •     Лехаим "Двадцать второго июня…"
  •     Русская семёрка "Как изменилось отношение немок к красноармейцам в 1945 году"
  •     Исторический курьер "Героизм, герои и награды: «героическая сторона» Великой Отечественной войны в воспоминаниях современников"
  •     Коммерсантъ "Фронт и афронты"
  •     Русская семёрка "Владимир Гельфанд: что не так в дневниках автора мифа об «изнасилованной» Германии"
  •     Medium "The Brutal Rapes of Every German Female from Eight to Eighty"
  •     One News Box "How German women suffered largest mass rape in history by foreign solders"
  •     "نیمرخ "نقش زنان در جنگها - قسمت اول: زنان به مثابه قربانی جنگ
  •     Bolcheknig "Що німці робили з жінками. Уривок з щоденника дівчини, яку німці використовували як безкоштовну робочу силу. Життя в таборі"
  •     Nrgaudit "Рассказы немецких солдат о войне с русскими. Мнения немцев о русских солдатах во время Второй мировой войны"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні "На звороті знайомого фото"
  •     Новое литературное обозрение. Книга: Козлов, Козлова "«Маленький СССР» и его обитатели. Очерки социальной истории советского оккупационного сообщества"
  •     Sattarov "Mga babaeng sundalo sa pagkabihag ng Aleman. Kabanata limang mula sa librong "Pagkabihag. Ito ang ginawa ng mga Nazi sa mga nahuling kababaihan ng Soviet"
  •     Política Obrera "Sobre “José Pablo Feinmann y la violación en manada"
  •     Эхо Москвы "Цена победы. Люди на войне"
  •     SHR32 "How Russian soldiers mocked German women. Trophies from Germany - what it was and how. Who raped German women and how they lived in occupied Germany"
  •     Олег Сдвижков: "«Советских порядков не вводить!»  Красная армия в Европе 1944—1945 гг."
  •     Livejournal "Чья бы мычала"
  •     Newton Compton Editori. Stewart Binns "Operazione Barbarossa. Come Hitler ha perso la Seconda guerra mondiale"
  •     Kingvape "Rosa Kuleshovs Belichtung. Rosa Kuleshov ist die mysteriöseste Hellseherin der Sowjetzeit. Zwischen rot und grün"
  •     Kfdvgtu الجوائز من ألمانيا - ما كان عليه وكيف. الذين اغتصبوا الألمانية وكيف عاش في ألمانيا المحتلة
  •     nc1 "Αναμνήσεις στρατιωτών πρώτης γραμμής για Γερμανίδες. Οι απόψεις των Γερμανών για τους Ρώσους στρατιώτες κατά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο"
  •     ik-ptz "Was haben deutsche Soldaten mit russischen Mädchen gemacht? Das haben die Nazis mit gefangenen sowjetischen Frauen gemacht"
  •     مراجعة عسكرية  نساء أوروبا المحررات من خلال عيون الجنود والضباط السوفيت (1944-1945)
  •     nc1 "Scrisori de soldați ruși despre germani. Cum au șocat femeile sovietice pe ocupanții germani"
  •     中 新健康娱乐网 "柏林战役德国女人 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     "پورتال برای دانش آموز. خودآموزی،  "نازی ها با زنان اسیر چه کردند؟ نحوه آزار نازی ها از کودکان در اردوگاه کار اجباری سالاسپیلس
  •     Русская Семерка "Каких штрафников в Красной Армии называли «эсэсовцами»"
  •     Голос Народу "Саша Корпанюк: Кто и кого изнасиловал в Германии?"
  •     Gorskie "Новые источники по истории Второй мировой войны: дневники"
  •     TransQafqaz.com Fedai.az Araşdırma Qrupu
  •     Ik-ptz "What did the Nazis do with the captured women. How the Nazis abused children in the Salaspils concentration camp"
  •     Евгений Матонин "22 июня 1941 года. День, когда обрушился мир"
  •     Ulisse Online "Per non dimenticare: orrori contro i bambini"
  •     Наука. Общество. Оборона "«Изнасилованная Германия»: из истории современных ментальных войн"
  •     Quora "Por que muitos soldados estupram mulheres durante guerras?"
  •     Das Buch von Stefan Creuzberger "Das deutsch-russische Jahrhundert: Geschichte einer besonderen Beziehung"
  •     პორტალი სტუდენტისთვის "როგორ დასცინოდნენ რუსი ჯარისკაცები გერმანელებს"
  •     Зеркало "Где и когда русское воинство ЧЕСТЬ потеряло?"
  •     WordPress.com Historywithatwist  "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Mai Khôi Info "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     EU Political Report "Russia is a Country of Marauders and Murderers"
  •     "بالاترین  "روایت ستوان روس «ولادیمیر گلفاند» از «تجاوز جنسی» وحشیانه‌ی ارتش سرخ شوروی به «زنان آلمانی»/عکس
  •     TCH "Можемо повторити": як радянські солдати по-звірячому і безкарно ґвалтували німецьких жінок
  •     인사이 트 "2차 세계 대전 때에도 독일 점령한 뒤 여성 200만명 성폭행했던 러시아군"
  •     Pravda.Ru "Fake news about fake rapes in Ukraine to ruin Russian solder's image"
  •     Alexey Tikhomirov "The Stalin Cult in East Germany and the Making of the Postwar Soviet Empire, 1945-1961"
  •     Дилетант "Олег Будницкий / Человек на фоне эпох / Книжное казино. Истории"
  •     The Sault Star "OPINION: Suffering of children an especially ugly element of war"
  •     El Español "Por qué la Brutalidad del Ejército Ruso se Parece más a una Novela de Stephen King que de Orwell"
  •     Ratnik.tv "Одесса. Еврейский вопрос. Дорогами смерти"
  •     Алексей Митрофанов "Коммунальная квартира"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Evakuierungs‑ und Kriegsschauplatz Mark Brandenburg"
  •     Raovatmaytinh "Phim cấp 3 tội ác tra tấn tình dục và hiếp dâm của phát xít đức phần 1
  •     Apollo.lv "Kā Otrais pasaules karš noslēdzās ar PSRS armijas veiktu masveida izvarošanas kampaņu Vācijā"
  •     Как ў Беларусі "Who raped whom in Germany" / "Кто кого насиловал в Германии"
  •     Konkretyka "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-освободітєлєй»"
  •     LinkedIn "Grandfathers-rapists, or the myth of "warriors-liberators"​. Typical Russian imperial character"
  •     Danielleranucci "Lit in the Time of War: Gelfand, Márquez, and Ung"
  •     Смоленская газета "Истинная правда и её фальшивые интерпретации"
  •     Дзен "Я влюбился в портрет Богоматери..." Из фронтовых дневников лейтенанта Владимира Гельфанда
  •     Дзен "Праздник Победы отчасти горек для меня..." Зарубежные впечатления офицера Красной армии Гельфанда
  •     UkrLineInfo "Жiноча смикалка: способи самозахисту від сексуального насилля в роки Другої світової війни"
  •     Memo Club. Владимир Червинский: "Одесские истории без хэппи энда"
  •     Thomas Kersting, Christoph Meißner, Elke Scherstjanoi "Die Waldlager der Roten Armee 1945/46: Archäologie und Geschichte"
  •     Goldenfront "Самосуд над полицаями в Одессе в 1944 году: что это было"
  •     Gedenkstätten Buchenwald "Nach dem Krieg. Spuren der sowjetischen Besatzungszeit in Weimar 1945-50: Ein Stadtrundgang"
  •     Historia National Geographic "la segunda guerra mundial al completo, historia del conflicto que cambió el mundo"
  •     સ્વર્ગારોહણ  "કેવી રીતે રશિયન સૈનિકોએ જર્મન લોકોની મજાક ઉડાવી"
  •     Absorbwell "Causas Y Consecuencias De La Segunda Guerra Mundial Resumen"
  •     לחימה יהודית  א. יהודים בצבא האדום
  •     Український світ "«Можем повторіть» — про звірства російських солдат під час Другої світової війни"
  •     Andrii Portnov "Dnipro: An Entangled History of a European City"
  •     Татьяна Шишкова "Внеждановщина. Советская послевоенная политика в области культуры как диалог с воображаемым Западом"
  •     Oleg Budnitskii, David Engel, Gennady Estraikh, Anna Shternshis: "Jews in the Soviet Union: A History: War, Conquest, and Catastrophe, 1939–1945"
  •     The Chilean "Roto". "VIOLADA"
  •     Дзен "Немок сажайте на мохнатые мотороллеры". Что сделали с пленными немками в Советском Союзе"
  •     ProNews "Σιλεσία 1945: Με εθνοκάθαρση η πρώτη τιμωρία των Γερμανών για τα εγκλήματα τους στο Β΄ ΠΠ"
  •     Livejournal "Одесситы - единственные в СССР - устроили самосуд в 1944 году"
  •     Scribd "Estupro em Massa de Alemãs"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» ЦЬОГО ДНЯ – 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ГЕЛЬФАНДА
  •     Davidzon Radio "Владимир Гельфанд. Шокирующий дневник войны". Валерия Коренная в программе "Крылья с чердака"
  •     Quora "Open to the weather, lacking even primitive sanitary facilities, underfed, the prisoners soon began dying of starvation and disease"
  •     Infobae "El calvario de las mujeres tras la caída de Berlín: violaciones masivas del Ejército Rojo y ola de suicidios"
  •     Научная электронная библиотека "Военные и блокадные дневники в издательском репертуаре современной России (1941–1945)"
  •     Historywithatwist "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Periodista Digital "Las terribles violaciones ocultas tras la caída de Berlín"
  •     Tạp chí Nước Đức "Hồng quân Liên Xô, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     "زیتون | سایت خبری‌ تحلیلی زیتون "بدن زن؛ سرزمینی که باید فتح شود!
  •     Enciclopedia Kiddle Español "Evacuación de Prusia Oriental para niños"
  •     Ukraine History "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-визволителів». Типовий російський імперський характер"
  •     Локальна  Історiя "Жаске дежавю: досвід зустрічі з "визволителями"
  •     Tamás Kende "Class War or Race War The Inner Fronts of Soviet Society during and after the Second World War"
  •     museum-digital berlin "Vladimir Natanovič Gel'fand"
  •     知乎 "苏联红军在二战中的邪恶暴行"
  •