Днями Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» отримав унікальні експонати – особисті речі непересічної особистості, відомого письменника-мемуариста, червоноармійця Володимира Гельфанда. У 1933 р., у 10-річному віці, він із родиною переїхав до Дніпропетровська, де й навчався до початку нападу Німеччини на Радянський Союз. Під час Другої світової війни Володимир потрапив на фронт 19-річним рядовим, дослужився до лейтенанта та командував мінометним взводом. Воював під Харковом, брав участь в обороні Сталінграда та визволенні України й Польщі. Він дійшов до Берліна і закінчив війну в Німеччині, де залишався з окупаційним корпусом до вересня 1946 року. Усе, що побачив й пережив, Володимир записував у щоденнику, який вів з квітня 1941 до грудня 1946-го – і на фронті, і у військовому госпіталі, і у школі молодих офіцерів.

Після смерті Гельфанда в 1983 році його син Віталій розшифрував та оцифрував архіви свого батька. Частина щоденника вперше була видана в Німеччині та Швеції ще у 2000-х роках.

Ми мали честь вітати у Дніпрі невістку Володимира Гельфанда пані Ольгу – дружину його сина Віталія, який і передав нашому Музею особисті речі свого батька. Серед них, зокрема – унікальні альбоми з фотографіями Німеччини 1945-1946-х рр. та післявоєнного Дніпропетровська, родинні фото, свідоцтва про одруження Володимира та його рідних, дипломи і трудові книжки, евакуаційна довідка його майбутньої дружини, Белли Гельфанд (у дівоцтві Шульман) про евакуацію разом із матір’ю у серпні 1941 р. з Білорусі до Казахської РСР, підшивка ілюстрованого журналу «Ніва» за 1905 р., а також бінокль Володимира, експонометр «Ленінград», портсигар, радіоприймач «Нева» та багато іншого.

Щиро дякуємо родині Гельфанд за ці надзвичайні експонати! Вже найближчим часом вони займуть гідне місце у постійній експозиції нашого Музею. 

Kürzlich erhielt das Museum „Erinnerung an das jüdische Volk und den Holocaust in der Ukraine“ eine außergewöhnliche Schenkung: persönliche Gegenstände einer bemerkenswerten Persönlichkeit – des Rotarmisten und bekannten Tagebuchautors Wolodymyr Gelfand.

Im Jahr 1933 zog Gelfand im Alter von zehn Jahren gemeinsam mit seiner Familie nach Dnipropetrowsk, wo er bis zum deutschen Überfall auf die Sowjetunion zur Schule ging. Während des Zweiten Weltkriegs wurde er mit 19 Jahren eingezogen, diente als Leutnant und kommandierte einen Mörserzug. Er kämpfte in der Nähe von Charkiw, nahm an der Verteidigung Stalingrads sowie an der Befreiung der Ukraine und Polens teil. Den Krieg beendete er in Berlin und blieb bis September 1946 im Rahmen des sowjetischen Besatzungskorps in Deutschland stationiert.

In seinem Tagebuch, das er von April 1941 bis Dezember 1946 führte, hielt Wolodymyr Gelfand detailliert fest, was er sah und erlebte – an der Front, im Lazarett, in der Offiziersschule und im Nachkriegseuropa.

Nach seinem Tod im Jahr 1983 begann sein Sohn Vitali mit der Transkription und Digitalisierung der umfangreichen Aufzeichnungen. Teile des Tagebuchs wurden erstmals in den 2000er Jahren in Deutschland und Schweden veröffentlicht und fanden dort große Beachtung.

Wir hatten die Ehre, Frau Olga Gelfand – die Schwiegertochter von Wolodymyr Gelfand und Ehefrau seines Sohnes Vitali – in Dnipro willkommen zu heißen. Sie übergab unserem Museum eine bedeutende Sammlung persönlicher Erinnerungsstücke.

Zu den überreichten Exponaten zählen unter anderem einzigartige Fotoalben mit Aufnahmen aus Deutschland (1945–1946) und Dnipropetrowsk in der Nachkriegszeit, Familienfotos, Heiratsurkunden von Wolodymyr Gelfand und seiner Familie, Diplome und Arbeitsnachweise sowie die Evakuierungsbescheinigung seiner späteren Ehefrau Bella Gelfand (geb. Shulman), die im August 1941 gemeinsam mit ihrer Mutter aus Belarus in die Kasachische SSR evakuiert wurde.

Darüber hinaus übergab die Familie auch persönliche Gegenstände wie eine Mappe mit Jahrgangsausgaben der illustrierten Zeitschrift Niva von 1905, ein Fernglas, einen Belichtungsmesser des Modells „Leningrad“, ein Zigarettenetui, ein Radio des Typs „Neva“ und vieles mehr.

Wir danken der Familie Gelfand aufrichtig für diese einzigartige Schenkung. Die Objekte werden in naher Zukunft einen würdigen Platz in der Dauerausstellung unseres Museums finden.