Gelfand, Wladimir. Tagebuch 1941-1946/Presse

Я "Масові зґвалтування радянськими військовими німецьких жінок в Берліні під час Другої світової війни"


	Масові зґвалтування радянськими військовими німецьких жінок в Берліні під час Другої світової війни

	ByAndriy Borodiy 10.08.2023



	Російський більшовизм чи комунізм – це явище в світовій історії, яке принесло чимало горя народам Європи. Можливо навіть більше, ніж німецький нацизм. Однією з тем, яка тривалий час замовчувалася, але яка вимагає, щоб про неї дізналося якомога більше людей, є зґвалтування радянськими військовими німецьких жінок під час окупації Німеччини, зокрема, Берліна. Детальніше про цю похмуру сторінку історії міста розповість видання iberlin.eu.

	Історія та статистика згвалтуваннь Історична полеміка Габріела «Габі» Кьопп «Жінка в Берліні» Злочини в Берліні
	Історія та статистика згвалтуваннь Як зазначає видання ВВС, масові зґвалтування під час воєнних дій – це непоодиноке явище і воно спостерігалося і до ХХ ст. Але найбільший феномен масових зґвалтувань в історії стався саме в Німеччині в 1944-1945 рр. І основну вину за цей злочин несуть переважно радянські військові, хоча такі випадки були й серед американських, британських та частково французьких військових. Перед приходом радянської армії німецькі жінки жартували, що “краще росіянин на мені, ніж янкі наді мною”. Тобто, вони вважали, що краще бути зґвалтованою, ніж американці й далі будуть їх бомбардувати. Але коли прийшли радянські солдати, то реальність виявилась більш похмурою.


	Кількість зґвалтованих оцінюють від десятків тисяч до 2 млн (можливо, ця цифра неточна, адже 1,4 мільйона жінок зґвалтували лише у Східній Пруссії, Померанії і Сілезії та понад 100 тис. в Берліні). Насильству піддалися німецькі жінки віком від 8 до 80 років. Приблизно вирахувати кількість зґвалтованих можливо за кількістю абортів, які були зроблені в цей час. Лише в Берліні їх було зроблено понад 100 тис. Майже 10 тис. жінок загинуло в результаті абортів. Інформацію про кількість випадків насилля над жінками вдалося отримати від німецьких лікарів, які вели записи про кількість зґвалтованих. Дані двох німецьких госпіталів Берліна свідчать, що кількість жертв у німецькій столиці становила від 95 до 130 тисяч. Лікарі також звертають увагу, що кожна 10-та жінка померла, бо не змогла винести наруги над собою. Серед інших записів про насильство трапляються зроблені дитячими руками.Одна з дівчаток пише, що її зґвалтували вдома, у вітальні, на очах у батьків. В місті Троєнбрітцені під час святкування «дня пабєди» радянські солдати зґвалтували сотні місцевих дівчат. Коли ж було вбито радянського офіцера, то 88 осіб чоловічої статі (за іншими даними, близько 1000 осіб) були заарештовані та розстріляні лише через підозру у вбивстві. В Угорщині, де також були радянські військові, командування дало наказ стримувати сексуальні злочини серед солдатів та офіцерів. Але на цей час тисячі угорок були зґвалтовані військовослужбовцями армії робітників та селян. Саме в цій країні міста та села піддавали на 3 дні грабунку та сексуальному насильству за бажання опиратися. Зокрема, в Будапешті було зґвалтовано понад 50 тис. жінок. Насилля чинилося не лише над німкенями, а й над українськими, білоруськими, польськими жінками, яких влада Рейху вивезла в Німеччину на роботу. Так, завдяки рапорту начальника політичного відділу Першого Українського фронту є інформація про ґвалтування цих жінок своїми ж солдатами. Вони молилися про визволення, а червоноармійці їх ґвалтували й знущалися з них. Англійський історик Ентоні Бівер знайшов звіти радянських нкведистів, які надсилалися Лаврентію Берії, про епідемію сексуального насильства на території Німеччини. Ця інформація передавалася Сталіну. Жінки намагалися вбивати себе та своїх дітей, щоб уникнути долі бути зґвалтованими.



	Історична полеміка Безумовно, в срср питання насильства над німецькими та угорськими жінками (не лише над ними було здійснено акти наруги) замовчувалося. Навіть більше, в країнах, які контролювалися радянською владою, істориків та журналістів переслідували за бажання кинути тінь на велику та могутню Червону армію, яка захистила світ від нацизму. Після розвалу союзу в пострадянських країнах питання зґвалтування жінок поволі піднімається на поверхню. Деякі російські історики припускають, що такі факти могли мати місце, але не в такій кількості, як подають європейські та американські історики. А тому вони критикують джерела, які використали їх колеги з Заходу, а також методику підрахунку. Англійський історик Річард Овері вважає, що така позиція російських істориків пов’язана з бажанням росіян продовжувати писати історію, як переможці, а також через те, що вони вважають, що радянські солдати справедливо помстилися німцям за злочини, які останні вчиняли на території срср. В Німеччині питання зґвалтування жінок та виселення німців з Східної Пруссії і перетворення її на радянський анклав Калінінград було важливою темою для обговорень в суспільстві. Німців в цій дискусії зображували як жертв. Після 60-х років німецькі ліві спробували зсунути дискурс з питання німців-жертв, до засудження нацистського минулого та зображення себе злочинцями. Габріела «Габі» Кьопп Розповідаючи про наругу над німецькими жінками під час Другої світової війни, можна використати, як приклад, історію Габріели «Габі» Кьопп – німецького фізика та авторки автобіографії. Дівчинка народилася на кордоні між провінцією Позен і Західною Пруссією. 26 січня 1945 року Габріела разом з сестрою переїхала вглиб Німеччини, щоб врятуватися від наступаючих радянських військ, бо «слава» про їх злочини випереджала їх просування. Потяг, в якому вони їхали, був атакований та зупинений. Сестра зникла, а Габріела 14 днів провела в руках радянських «захисників», де її неодноразово ґвалтували. Далі вона змогла втекти і в Гамбурзі знайшла свою матір, яка заборонила їй розповідати про ці злочини. Лише в 1992 р. вона написала про зґвалтування та втечу.



	«Жінка в Берліні» Іншим прикладом наруги над німецькими жінками є автобіографія Марти Гіллерс, яка з 20 квітня до 22 червня 1945 року перебувала в Берліні та була неодноразово ґвалтована. Жінка описує перебування в бомбосховищі, звичайних німців, нестачу їжі, повітряні нальоти, ґвалтування жінок та дівчат і її саму. Вона говорить про межу між зґвалтуванням та проституцією, яка в цей час стирається. Гіллерс говорить про це, як про «спання на їжі». Військові борються між собою за право мати постійну жінку. Платять за це за допомогою алкоголю, цигарок, їжі. Жінки намагаються знайти одного солдата, який би їх захищав і не віддавав усім. В книзі показуються різні солдати та офіцери: від добрих до розпусників та п’яниць.



	Злочини в Берліні Цікавими є свідчення радянського офіцера, лейтенанта-єврея Володимира Гельфанда з України. В його щоденнику розповідається про відсутність дисципліни в радянській армії, воші, антисемітизм, злодійство, нестачу їжі. Під час підготовки до наступу на Берлін його підрозділ взяв в полон німецький жіночий батальйон. Очевидець пише, що жінки хотіли помститися за своїх чоловіків і тому їх варто було б стратити за це. Перебуваючи в Берліні, Володимир Гельфанд побачив групу жінок, яка намагалася кудись переїхати. Вони розповіли йому про випадки зґвалтування в першу ніч приходу Червоної армії. Ґвалтували і молоді, і старші. Одна з дівчат запропонувала офіцерові залишитися з ними і захищати їх. Зґвалтування в Німеччині тривали і після літа 1945 р., хоча в цей час деяких військових почали карати за цей злочин. Насильство припинилося лише після 1947-1948 рр., коли командування вивело солдатів з міст та зосередило на охороні таборів та постів.
	berlinfuture.eu berlinka.info berlinname.eu berlintrend.eu berlinski.net berlin1.one berlinyes.eu iberlin.eu

DeepL Translate: The world's most accurate translator

ukrainisch

	Massenvergewaltigungen von deutschen Frauen durch das sowjetische Militär in Berlin während des Zweiten Weltkriegs

	ByAndriy Borodiy 10.08.2023



	Der russische Bolschewismus oder Kommunismus ist ein Phänomen der Weltgeschichte, das den Völkern Europas viel Leid gebracht hat. Vielleicht sogar mehr als der deutsche Nationalsozialismus. Eines der Themen, das lange Zeit totgeschwiegen wurde, über das aber möglichst viele Menschen Bescheid wissen sollten, sind die Vergewaltigungen deutscher Frauen durch das sowjetische Militär während der Besetzung Deutschlands, insbesondere Berlins. Mehr über dieses dunkle Kapitel in der Geschichte der Stadt wird in der Publikation iberlin.eu.

	Geschichte und Statistik der Vergewaltigung Historische Kontroverse Gabriela „Gaby“ Köpp "Eine Frau in Berlin" Straftaten in Berlin
	Geschichte und Statistik der Vergewaltigung In der Veröffentlichung ВВС, Massenvergewaltigungen in Kriegszeiten sind kein isoliertes Phänomen und wurden schon vor dem zwanzigsten Jahrhundert beobachtet. Das größte Phänomen der Massenvergewaltigung in der Geschichte ereignete sich jedoch in Deutschland in den Jahren 1944-1945. Die Hauptschuld an diesem Verbrechen trägt das sowjetische Militär, obwohl es auch Fälle unter dem amerikanischen, britischen und teilweise französischen Militär gab. Vor der Ankunft der sowjetischen Armee pflegten deutsche Frauen zu scherzen: „Lieber einen Russen auf mir als einen Yankee auf mir“. Mit anderen Worten: Sie glaubten, dass es besser sei, vergewaltigt zu werden, als dass die Amerikaner sie weiter bombardierten. Doch als die sowjetischen Soldaten kamen, war die Realität noch düsterer.


	Die Zahl der vergewaltigten Frauen wird auf Zehntausende bis 2 Millionen geschätzt (diese Zahl ist möglicherweise ungenau, da allein in Ostpreußen, Pommern und Schlesien 1,4 Millionen Frauen vergewaltigt wurden und in Berlin mehr als 100.000). Deutsche Frauen im Alter zwischen 8 und 80 Jahren wurden Opfer von Gewalt. Die Zahl der vergewaltigten Frauen lässt sich anhand der Zahl der damals vorgenommenen Abtreibungen schätzen. Allein in Berlin wurden mehr als 100.000 Abtreibungen vorgenommen, fast 10.000 Frauen starben an den Folgen der Abtreibung. Informationen über die Zahl der Fälle von Gewalt gegen Frauen wurden von deutschen Ärzten eingeholt, die über die Zahl der vergewaltigten Frauen Buch führten. Aus den Daten zweier deutscher Krankenhäuser in Berlin geht hervor, dass sich die Zahl der Opfer in der deutschen Hauptstadt zwischen 95.000 und 130.000 bewegte. Die Ärzte stellen auch fest, dass jede 10. Frau starb, weil sie die Misshandlungen nicht ertragen konnte. Unter den Berichten über Gewalttaten gibt es auch solche von Kindern: Ein Mädchen schreibt, dass sie zu Hause im Wohnzimmer vor den Augen ihrer Eltern vergewaltigt wurde. In der Stadt Troenbritsen vergewaltigten sowjetische Soldaten während der Feierlichkeiten zum „Tag des Sieges“ Hunderte von einheimischen Mädchen. Als ein sowjetischer Offizier getötet wurde, wurden 88 Männer (anderen Quellen zufolge etwa 1.000 Personen) verhaftet und erschossen, nur weil sie des Mordes verdächtigt wurden. In Ungarn, wo ebenfalls sowjetische Soldaten stationiert waren, gaben die Befehlshaber Anweisungen zur Eindämmung von Sexualverbrechen unter Soldaten und Offizieren. Zu diesem Zeitpunkt waren jedoch bereits Tausende von Ungarinnen von Angehörigen der Arbeiter- und Bauernarmee vergewaltigt worden. In diesem Land wurden Städte und Dörfer drei Tage lang geplündert und mit sexueller Gewalt überzogen, weil sie Widerstand leisteten. Insbesondere in Budapest wurden mehr als 50.000 Frauen vergewaltigt. Die Gewalt richtete sich nicht nur gegen Deutsche, sondern auch gegen ukrainische, weißrussische und polnische Frauen, die von den Reichsbehörden zum Arbeitseinsatz nach Deutschland gebracht worden waren. So gibt es dank eines Berichts des Leiters der politischen Abteilung der Ersten Ukrainischen Front Informationen über die Vergewaltigung dieser Frauen durch ihre eigenen Soldaten. Sie beteten um Befreiung, und die Rote Armee vergewaltigte und missbrauchte sie. .Der englische Historiker Anthony Beaver fand Berichte von sowjetischen NKWDlern, die an Lavrenty Beria über die Epidemie der sexuellen Gewalt in Deutschland geschickt wurden. Diese Informationen wurden an Stalin weitergeleitet. Frauen versuchten, sich und ihre Kinder zu töten, um nicht vergewaltigt zu werden.



	Historische Kontroverse Natürlich wurde in der UdSSR das Thema der Gewalt gegen deutsche und ungarische Frauen (die nicht nur misshandelt wurden) totgeschwiegen. Außerdem wurden in den von den sowjetischen Behörden kontrollierten Ländern Historiker und Journalisten verfolgt, weil sie einen Schatten auf die große und mächtige Rote Armee werfen wollten, die die Welt gegen den Nazismus verteidigte. Seit dem Zusammenbruch der Sowjetunion kommt das Thema Vergewaltigung in den postsowjetischen Ländern langsam wieder an die Oberfläche. Einige russische Historiker sind der Meinung, dass es solche Tatsachen zwar gegeben haben mag, aber nicht in der von europäischen und amerikanischen Historikern dargestellten Zahl. Deshalb kritisieren sie die von ihren Kollegen aus dem Westen verwendeten Quellen und die Berechnungsmethodik. Der englische Historiker Richard Overy glaubt, dass diese Haltung der russischen Historiker auf den Wunsch der Russen zurückzuführen ist, die Geschichte weiterhin als Sieger zu schreiben, und auch darauf, dass sie glauben, dass die sowjetischen Soldaten sich zu Recht an den Deutschen für die Verbrechen gerächt haben, die diese auf dem Gebiet der UdSSR begangen haben. In Deutschland waren die Vergewaltigung von Frauen und die Vertreibung der Deutschen aus Ostpreußen und dessen Umwandlung in die sowjetische Enklave Kaliningrad wichtige Themen der öffentlichen Debatte. Die Deutschen wurden in dieser Diskussion als Opfer dargestellt. Nach den 1960er Jahren versuchte die deutsche Linke, den Diskurs von der Frage der deutschen Opfer auf die Verurteilung der nationalsozialistischen Vergangenheit und die Darstellung der eigenen Person als Verbrecher zu verlagern. Gabriela „Gaby“ Köpp Wenn wir über den Missbrauch deutscher Frauen während des Zweiten Weltkriegs sprechen, können wir die Geschichte von Gabriele „Gaby“ Köpp, einer deutschen Physikerin und Autorin einer Autobiografie, als Beispiel heranziehen. Das Mädchen wurde an der Grenze zwischen der Provinz Posen und Westpreußen geboren. Am 26. Januar 1945 zogen Gabriela und ihre Schwester nach Deutschland, um den vorrückenden sowjetischen Truppen zu entkommen, da der „Ruhm“ ihrer Verbrechen größer war als ihr Vormarsch. Der Zug, in dem sie reisten, wurde angegriffen und angehalten. Ihre Schwester verschwand, und Gabriela verbrachte 14 Tage in den Händen der sowjetischen „Verteidiger“, wo sie wiederholt vergewaltigt wurde. Sie konnte fliehen und fand ihre Mutter in Hamburg, die ihr verbot, über diese Verbrechen zu sprechen. Erst 1992 schrieb sie über ihre Vergewaltigung und Flucht.



	«Eine Frau in Berlin» Ein weiteres Beispiel für den Missbrauch deutscher Frauen ist die Autobiografie von Martha Hillers, die vom 20. April bis zum 22. Juni 1945 in Berlin festgehalten und wiederholt vergewaltigt wurde. Die Frau beschreibt ihren Aufenthalt in einem Luftschutzkeller, einfache Deutsche, Lebensmittelknappheit, Luftangriffe, die Vergewaltigung von Frauen und Mädchen und sich selbst. Sie spricht über die Grenze zwischen Vergewaltigung und Prostitution, die zu dieser Zeit fließend war. Gillers nennt es „auf dem Essen schlafen“. Die Soldaten kämpfen untereinander um das Recht, eine feste Frau zu haben. Sie bezahlen dafür mit Alkohol, Zigaretten und Essen. Die Frauen versuchen, einen Soldaten zu finden, der sie beschützt und ihnen nicht alles gibt. Das Buch zeigt verschiedene Soldaten und Offiziere: von den guten bis zu den lüsternen und betrunkenen.



	Straftaten in Berlin Das Zeugnis eines sowjetischen Offiziers, des jüdischen Leutnants Wolodymyr Gelfand aus der Ukraine, ist interessant. In seinem Tagebuch beschreibt er die mangelnde Disziplin in der sowjetischen Armee, Läuse, Antisemitismus, Diebstahl und Nahrungsmangel. Bei den Vorbereitungen zur Berlin-Offensive nahm seine Einheit ein deutsches Frauenbataillon gefangen. Ein Augenzeuge schreibt, dass die Frauen ihre Männer rächen wollten und dafür hätten hingerichtet werden sollen. Während seines Aufenthalts in Berlin sah Wladimir Gelfand eine Gruppe von Frauen, die versuchten, irgendwohin zu gelangen. Sie erzählten ihm von Vergewaltigungen in der ersten Nacht nach der Ankunft der Roten Armee. Sowohl junge als auch alte Frauen wurden vergewaltigt. Eines der Mädchen bot dem Offizier an, bei ihnen zu bleiben und sie zu beschützen. Die Vergewaltigungen in Deutschland gingen auch nach dem Sommer 1945 weiter, obwohl damals einige Soldaten für dieses Verbrechen bestraft wurden. Die Gewalt hörte erst 1947-1948 auf, als das Kommando die Soldaten aus den Städten abzog und sie auf die Bewachung von Lagern und Posten konzentrierte.