09.05.2019
Після перемоги багато з цих злочинів були розслідувані, а їх винуватці покарані
 Друга світова війна Друга Світова війна є найбільш кровопролитною в історії людства. 9 травня Радянський Союз вшановував пам'ять загиблих та вітав ветеранів зі святом перемоги. В Україні відзначають День пам'яті та примирення, 8 травня, як і в усій Європі. Проте обидва ці дні вважаються, як дні пам'яті всіх жертв страшної війни.  Зрозуміло, конфлікт таких масштабів не міг не супроводжуватися масовими порушеннями законів і звичаїв ведення війни, до того моменту вже прийнятих на міждержавному рівні. Після перемоги союзників багато з цих злочинів були розслідувані, а їх винуватці покарані. Однак багато чого так і залишилось таємницею, схованою у папках під грифом "цілком таємно". В мережі опублікували знімки, які доводять, що ця війна була не просто кровопролитною, мало хто розумів, які ще звірства відбувались, - пише "gazeta.ua".
Ставлення німців до полонених солдатів та офіцерів Червоної Армії спочатку було іншим, ніж до бійців інших противників. Німеччина пояснювала це тим, що СРСР, на відміну від інших країн, що воювали, не підписав Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими від 1929 року. Тому військові не могли розраховувати на гарантії, прописані в документі.  Лейтенант Володимир Гельфанд
Лейтенант Володимир Гельфанд, молодий єврей родом з України, з 1941 року і до кінця війни вів свої записи з незвичайною щирістю. Хоча й і знав, що Радянська влада у той час заборонила ведення будь-яких записів та зйомок. Гельфанд описував у своїх щоденниках відсутність порядку і дисципліни в регулярних військах: мізерний раціон, воші, рутинний антисемітизм і нескінченне злодійство. Солдати постійно крали речі у своїх же, це мі бути і одяг чи взуття, та інші особисті речі.
Одне з найбільш показових оповідань Гельфанда відноситься до 25 квітня 1945 року коли він був уже в Берліні. Там лейтенант вперше в житті сів на велосипед. Він розповів, що коїли військові, які набігали на місто. "Я запитав німкень, де вони живуть, ламаною німецькою, і поцікавився, навіщо вони пішли зі свого будинку, і вони з жахом розповіли про те горе, яке заподіяли їм передовики фронту в першу ніч приходу сюди Червоної Армії. "Вони тікали сюди, - пояснювала красива німкеня, задирали спідницю, - всю ніч, і їх було так багато. Я була дівчиною, - зітхнула вона і заплакала. - Вони мені зіпсували молодість. Серед них були старі, прищаві, і всі лізли на мене. Їх було не менше двадцяти, так, так, - і залилася сльозами ", - переповідав Володимир.  "Вони гвалтували при мені мою дочку, - вставила бідна мати, - вони можуть ще прийти і знову ґвалтувати мою дівчинку. Іноді німецькі жінки вважали, що потрібно знайти одного "вовка", щоб захиститися від нових групових згвалтувань "звірами чоловічої статі".
29 квітня 1945 року в самому кінці війни, американські війська увійшли до Німеччини та почали звільняти концтабори. Одни із таких був концтабір у Дахау неподалік Мюнхена.  Американці поряд з тілами загиблих полонених
Перед закінченням війни нацисти масово вбивали полонених, а трупи просто залишали всюди.     Згодом, захоплених у полон німців стратили. У цьому взяли участь і звільнені в'язні.  Точна кількість убитих досі невідома, але ті цифри, що наводять офіційні документи, просто жахають.  Американський лейтенант Говард Бюхнер, яки був очевидцем тих подій, пізніше вказав в своїй книзі, що кількість страчених було не менше 560.  |
© znaj.ua
| После победы многие из этих преступлений были расследованы, а их виновники наказаны
Вторая Мировая война Вторая Мировая война является самой кровопролитной в истории человечества. 9 мая Советский Союз чествовал память погибших и поздравлял ветеранов с праздником победы. В Украине отмечают День памяти и примирения, 8 мая, как и во всей Европе. Однако оба эти дня считаются как дни памяти всех жертв страшной войны. Разумеется, конфликт таких масштабов не мог не сопровождаться массовыми нарушениями законов и обычаев ведения войны, к тому моменту уже принятых на межгосударственном уровне. После победы союзников многие из этих преступлений были расследованы, а их виновники наказаны. Однако многое так и осталось тайной, спрятанной в папках под грифом "совершенно секретно". В сети опубликовали снимки, которые доказывают, что эта война была не просто кровопролитной, мало кто понимал, какие еще зверства происходили, - пишет " gazeta.ua ".
Отношение немцев к пленным солдатам и офицерам Красной Армии изначально было иным, чем к бойцам других противников. Германия объясняла это тем, что СССР, в отличие от других стран, что воевали, не подписал Женевскую конвенцию об обращении с военнопленными от 1929 года. Поэтому военные не могли рассчитывать на гарантии, прописанные в документе. Лейтенант Владимир Гельфанд
Лейтенант Владимир Гельфанд, молодой еврей родом из Украины, с 1941 года и до конца войны вел свои записи с необыкновенной искренностью. Хотя и знал, что Советская власть в то время запретила ведение каких-либо записей и съемок. Гельфанд описывал в своих дневниках отсутствие порядка и дисциплины в регулярных войсках: скудный рацион, вши, рутинный антисемитизм и бесконечное воровство. Солдаты постоянно воровали вещи у своих же, это могли быть и одежда или обувь, и другие личные вещи.
Один из самых показательных рассказов Гельфанда относится к 25 апреля 1945 года, когда он был уже в Берлине. Там лейтенант впервые в жизни сел на велосипед. Он рассказал, что творили военные, которые набегали на город. "Я спросил немок, где они живут, на ломаном немецком, и поинтересовался, зачем они ушли из своего дома, и они с ужасом рассказали о том горе, которое причинили им передовики фронта в первую ночь прихода сюда Красной Армии. "Они бежали сюда, - объясняла красивая немка, задирали юбку, - всю ночь, и их было так много. Я была девушкой, - вздохнула она и заплакала. - Они мне испортили молодость. Среди них были старые, прыщавые, и все лезли на меня. Их было не меньше двадцати, да, да, - и залилась слезами ", - рассказывал Владимир. "Они насиловали при мне мою дочь, - вставила бедная мать, - они могут еще прийти и снова насиловать мою девочку. Иногда немецкие женщины считали, что нужно найти одного "волка", чтобы защититься от новых групповых изнасилований "зверьем мужского пола".
29
апреля 1945 года в самом конце войны, американские войска вошли в
Германию и начали освобождать концлагеря. Один из таких был
концлагерь в Дахау неподалеку от Мюнхена.
Американцы рядом с телами погибших пленных
Перед окончанием войны нацисты массово убивали пленных, и просто оставляли трупы повсюду. Впоследствии, захваченных в плен немцев казнили. В этом приняли участие и освобождены заключенные. Точное количество убитых до сих пор неизвестно, но те цифры, которые приводят официальные документы, просто ужасают. Американский лейтенант Говард Бюхнер, который был очевидцем тех событий, позже указал в своей книге, что количество казненных было не меньше 560. |
© znaj.ua
| Nach dem Sieg wurden viele dieser Verbrechen untersucht und ihre Täter bestraft
Zweiter Weltkrieg Der Zweite Weltkrieg ist der blutrünstigste in der Geschichte der Menschheit. Am 9. Mai ehrte die Sowjetunion die Opfer und gratulierte den Veteranen zum Sieg. Die Ukraine feiert am 8. Mai wie in ganz Europa den Tag des Gedenkens und der Versöhnung.Beide Tage gelten jedoch als Erinnerungstage aller Opfer eines schrecklichen Krieges. Natürlich konnte der Konflikt dieser Größenordnung nicht von massiven Verstößen gegen die Gesetze und Gewohnheiten des Krieges begleitet werden, die auf zwischenstaatlicher Ebene bereits verabschiedet wurden. Nach dem Sieg der Alliierten wurden viele dieser Verbrechen untersucht und ihre Täter bestraft.Vieles bleibt jedoch ein Rätsel, das in den Ordnern unter dem Stempel "völlig geheim" verborgen ist. Das Netzwerk hat Bilder veröffentlicht, die beweisen, dass dieser Krieg nicht nur blutig war, sondern nur wenige Menschen realisierten, welche anderen Gräueltaten stattfanden, - schreibt gazeta.ua.
Die Haltung der Deutschen zu gefangenen Soldaten und Offizieren der Roten Armee unterschied sich zunächst von der anderer Gegner. Deutschland erklärte dies, weil die UdSSR im Gegensatz zu anderen kämpfenden Ländern die Genfer Konvention zur Behandlung von Kriegsgefangenen von 1929 nicht unterzeichnet hatte. Daher konnte sich das Militär nicht auf die in dem Dokument enthaltenen Garantien verlassen. Leutnant Vladimir Gelfand
Der aus der Ukraine stammende junge Jude Leutnant Vladimir Gelfand führte seine Aufnahmen von 1941 bis Kriegsende mit außerordentlicher Aufrichtigkeit. Obwohl er wusste, dass die sowjetischen Behörden damals die Aufzeichnung von Aufzeichnungen verboten hatten. Gelfand beschrieb in seinen Tagebüchern den Mangel an Ordnung und Disziplin bei regulären Truppen: eine spärliche Ernährung, Läuse, routinemäßiger Antisemitismus und unendlicher Diebstahl.Soldaten stehlen ständig Dinge auf eigene Faust, dies sollen sowohl Kleidung oder Schuhe als auch andere persönliche Gegenstände sein.
Eine der aufschlussreichsten Geschichten von Gelfand handelt vom 25. April 1945, als er bereits in Berlin war. Dort saß der Leutnant zum ersten Mal in meinem Leben auf einem Fahrrad. Er erzählte uns, dass das Militär die Stadt töten würde. "Ich fragte die Deutschen, wo sie leben, gebrochene Deutsche und fragte, warum sie ihre Heimat verlassen hätten, und sie waren entsetzt, als sie von der Trauer erzählten, die sie in der ersten Nacht der Ankunft der Roten Armee hierher zu Frontmännern geführt hatte." erklärte der schöne Deutsche, riss den Rock auf - die ganze Nacht, und da waren so viele. Ich war ein Mädchen ", seufzte sie und weinte. - Sie haben meine Jugend verwöhnt. Unter ihnen waren alte, fromme und alle klammerten sich an mich. Es waren mindestens zwanzig, ja, ja - und voller Tränen ", erwiderte Vladimir.
"Sie haben meine Tochter mit mir vergewaltigt", betonte die arme Mutter, "sie können immer noch kommen und mein Mädchen wieder vergewaltigen." Manchmal dachten deutsche Frauen, sie müssten einen "Wolf" finden, um sich vor neuen Gruppenvergewaltigungen "männlicher Bestien" zu schützen.
Am
29. April 1945, am Ende des Krieges, marschierten amerikanische Truppen
in Deutschland ein und begannen Konzentrationslager zu feuern. Einige von ihnen waren Konzentrationslager in Dachau bei München.
Amerikaner zusammen mit den Körpern der toten Gefangenen
Vor Kriegsende haben die Nazis Gefangene massakriert und die Leichen einfach überall gelassen. Anschließend wurden gefangene Deutsche hingerichtet. In diesem Fall freigelassen und freigelassene Gefangene. Die genaue Anzahl der Todesfälle ist noch nicht bekannt, aber die Zahlen, die zu offiziellen Dokumenten führen, sind einfach schrecklich. Der amerikanische Leutnant Howard Buchner, der Augenzeuge dieser Ereignisse war, wies später in seinem Buch darauf hin, dass die Zahl der Hinrichtungen mindestens 560 betrug. |
Ukrainische Sprache