Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-освободітєлєй» |
||
| 5 июня 2022 Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-освободітєлєй» |
||
| |
||
|
Одна з особливостей пропаганди - створення ідеального образу без жодних чорних плям. Саме такою зображають радянську армію в культі «9 травня» - з них ліплять бездоганних лицарів, хоча, на відміну від західних армій, вони не принесли свободу до Європи. Чому не «освободітєлі»? Бо фальсифікація виборів у Польщі 1947 року та становлення за рахунок репресій комуністичних режимів у Східній Європі показують, що СРСР не цікавила воля народу, а значить армія була окупантами, а не «освободітєлямі». Фактично Червона армія принесла за собою просто більш лайтовий режим у порівнянні з Третім Рейхом. Я, звісно, не стану замовчувати, що понад 7 млн українців воювали у лавах Червоної армії, більше того, мій прадід був червоноармійцем. Але ключова різниця українського спадку від російського - ми можемо відверто говорити про нього. Тому сьогодні я покажу лик червоноармійців, який запам'ятали німецькі жінки (раніше, я вже писав про це). Діди-ґвалтівники. Почнемо з відомого щоденника Володимира Гельфанда - до слова, він не емігрант, прожив усе життя в СРСР. Саме тому його мемуари найцікавіші та об'єктивні. Цитати наведу оригінальною мовою, запис за 25.04.1945 (В. Гельфанд. Дневники 1941-1946 годов): - Они тыкали сюда, - объясняла немка, показывая под юбку, - всю ночь, и их было так много. Я была "медхен" (девушка), - вздохнула она и заплакала. - Они мне испортили жизнь. Среди них были старые, прыщавые и вонючие, и все лезли на меня, все тыкали. Их было не меньше двадцати, да, да, - и залилась слезами. - Они при мне насиловали мою дочь, - вставила несчастная мать, - они могут ещё прийти и насиловать мою девочку. - Оставайся здесь, - вдруг бросилась ко мне девушка, - будешь со мной спать. Ты можешь со мной делать все, что захочешь, только ты один! Я готова с тобой "фик-фик", я согласна на всё, что ты захочешь, только не они опять! Примітка: Автор щоденника народився та жив в УРСР, до слова, пізніше допоміг захистити цих жінок. Михайло Коряков, офіцер, який не повернувся в СРСР після завершення другої світової війни, але залишив цікаву автобіографічну повість. Нижче наведено її фрагменти (книга: М. Коряков. Освобожденные души): Про мародерство: В одной танковой дивизии была произведена проверка машин: танки оказались настолько забиты награбленным барахлом, что в них не повернуться, — в случае внезапности экипажи не смогли бы вести боевые действия. Про «звитягу»: В Красной армии весной 1945 года ходил анекдот: первому эшелону — часы, второму — девушки, третьему — барахло. - Наверху, над потолком, раздались женские крики, плач детишек. В волнении стал я одеваться. Девушка и старики Вюнш умоляли меня не ходить туда: убьют! Минувшей ночью убили офицера городской комендатуры, пытавшегося помешать насилию. Всю ночь мы слушали в страхе крики несчастных женщин, плач детей и топот, топот тяжелых солдатских сапог над головой. (...) я узнал страшную вещь: за три недели ее изнасиловали — общим счетом — не менее 250 человек! Насиловали и фрау Вюнш, даже на глазах мужа. Два солдата изнасиловали полуслепую и высохшую фрау Симон. Важлива примітка: Масові ґвалтування не були покарані, кількість вироків була мінімальною. І це лише квіточки - на основі щоденників німкень Берліну був знятий окремий фільм (Viasat History, Берлін 1945), де таких історій сотні, а за іншими підрахунками - сотні тисяч. Сьогодні СБУ перехоплює багато розмов окупантів, з яких ми можемо зрозуміти, що історії повторюються, я наведу посилання на декілька: Ґвалтування 14-літньої дівчини: https://www.youtube.com/watch?v=QNfsp6qA-MI&feature=youtu.be Ґвалтування 16-літньої дівчини: https://t.me/uniannet/42753 Армія «РФ», як і Червона Армія, є армією ґвалтівників та мародерів. І мені дуже прикро, що мої предки були вимушені служити в імперських збройних силах, які, поміж маленьких променів доблесті, все-таки не знали, що таке честь. May 31, 2021 Колективна відповідальність. Як же солодко та просто звучить її сенс, та як легко її можна інтерпретувати: влада держави вчинила злочини проти іншої держави, а отже всі громадяни автоматично повинні за це відповідати. Однак де межа цієї відповідальності? В певному сенсі Нюрнберзький трибунал та репарації, які виплатила Німеччина, є єдиним правильним трактуванням поняття колективної відповідальності за дії уряду. Проте й тут є багато особливостей, бо диктаторські чи авторитарні режими апріорі не дають народу обирати альтернативу, а отже і в цьому випадку все не так однозначно. Облишимо диспут навколо цивілізованого поняття і перейдемо до дикунського: «їхня армія коїла злочини, отже й нам можна». Помста має легке пояснення та зрозумілу мотивацію. Проте коли вона застосовується проти людей просто через те, що вони тої ж національності що й агресор, це втрачає будь-який зв'язок з цивілізованим світом. Подібна думка, що з німцями можна робити все, що завгодно, була особливо популярна в лавах Червоної армії та армій Союзників. В книзі історика Роберта Ліллі “Taken by Force: Rape and American GIs in Europe during World War II” вказані понад 11 тис. випадків зґвалтувань з боку солдатів США і з них значна частина злочинців не понесла відповідальності. Щодо радянських злочинів, то їх ще більше, точні цифри навіть не можливо встановити (понад 100 тис.). Я не стану їх цитувати, але всі ці джерела є в гуглі, тому для тих, хто хоче ознайомитись: 🎯Щоденник Володимира Гельфанда — уривок за 25.04.1945; 🎯Книга Михайла Корякова «Освобожденные души» — стор. 235; 🎯Щоденники/листи німкень та солдатів, на основі якого знято документальний фільм від Viasat History (Берлін 1945). Усюди мотивація злочинців була проста: «вони доньки Есесівців, а отже повинні відповідати за злочини своїх татусів». Однак хто ж зі злочинців визнає, що злочини проти неповнолітніх дівчат все одно є злочинами? Ні, вони скажуть, що це колективна відповідальність, мовляв, мають причетність до Третього Рейху — значить «по-ділом». І таке дикунське пояснення іноді використовують навіть у XXI столітті. Злочин є злочином, а правду про нього викриє час. Радянська пропаганда, як і пропаганда країн Союзників, завжди виставляла наперед злочини Третього Рейху, які були безумовно не менш дикунськими, але це часто робили, щоб прикрити власні. Звісно, у Червоній армії та арміях Союзників карали злочинців, але навіть за різними дослідженнями встановити процент розкритих злочинів дуже складно, і він радше не на боці закону. Сьогодні, як і в часи Другої світової, ярлики вішають на цілі нації, ворогів шукають навіть за мовним принципом й найстрашніше — ті, хто це робить, стоять за крок до того, щоб закрити очі на реальні злочини. Найстрашніше, що злочин оцінюють не за фактом його скоєння, а за формою чи нацією солдата… Хочу вірити, що Україна, на якій безумовно теж лежить відповідальність за Берлін 1945 (7 млн червоноармійців були українцями), як і на Німеччині за війну та злочини 1939-1945, завжди відстоюватиме принцип “закон для всіх один”. Не даремно богиня Феміда усюди зображена з зав'язаними очима. Не варто вірити в ідеальність історичних героїв чи епоху маєстату, бо чим красивіший ідол, тим жахливіша його реальна історія. |
||
Großväter-Vergewaltiger oder der Mythos der „befreienden Krieger“ |
||
| 5. Juni 2022 Großväter-Vergewaltiger oder der Mythos der „befreienden Krieger“» |
||
| |
||
|
Großväter-Vergewaltiger oder der Mythos der „befreienden Krieger“ . Eines der Merkmale von Propaganda ist die Schaffung eines idealen Bildes ohne schwarze Flecken. So wird die sowjetische Armee im Kult des „9. Mai“ dargestellt – sie wird zu makellosen Rittern geformt, obwohl sie im Gegensatz zu westlichen Armeen Europa keine Freiheit gebracht hat. Warum nicht „Befreier“? Denn die Fälschung der Wahlen in Polen im Jahr 1947 und die Bildung aufgrund der Unterdrückung kommunistischer Regime in Osteuropa zeigen, dass die UdSSR nicht am Willen des Volkes interessiert war, was bedeutet, dass die Armee die Besatzer war, nicht die „Befreier“. ". Tatsächlich brachte die Rote Armee im Vergleich zum Dritten Reich einfach ein leichteres Regime mit sich. Natürlich werde ich nicht verschweigen, dass mehr als 7 Millionen Ukrainer in den Reihen der Roten Armee gekämpft haben, außerdem war mein Urgroßvater Mitglied der Roten Armee. Aber der Hauptunterschied zwischen dem ukrainischen Erbe und dem russischen Erbe besteht darin, dass wir offen darüber sprechen können. Deshalb werde ich heute das Gesicht der Soldaten der Roten Armee zeigen, an die sich deutsche Frauen erinnerten (vorher habe ich bereits darüber geschrieben). Vergewaltiger Großväter. Beginnen wir mit dem berühmten Tagebuch von Volodymyr Gelfand - übrigens ist er kein Emigrant, er hat sein ganzes Leben in der UdSSR verbracht. Deshalb sind seine Memoiren am interessantesten und objektivsten. Ich zitiere die Zitate in der Originalsprache, den Eintrag vom 25.04.1945 (V. Gelfand. Tagebücher 1941-1946 Jahre) : - Sie haben hier gestöbert, - erklärte die Deutsche und deutete unter ihren Rock, - die ganze Nacht, und es waren so viele von ihnen. Ich war ein „Medhen“ (Mädchen), sie seufzte und weinte. - Sie haben mein Leben ruiniert. Darunter waren alt, picklig und stinkend, und sie kletterten immer wieder auf mich und stießen mich an. Es waren nicht weniger als zwanzig, ja, ja – und ich brach in Tränen aus. - Sie haben meine Tochter vor meinen Augen vergewaltigt, - die unglückliche Mutter hineingesteckt, - sie können immer noch kommen und mein Mädchen vergewaltigen. - Bleib hier, - das Mädchen eilte plötzlich zu mir, - du wirst mit mir schlafen. Du kannst mit mir machen was du willst, nur du allein! Ich bin bereit, mit dir zu "fic-fic", ich stimme allem zu, was du willst, nur nicht ihnen wieder! Hinweis: Der Autor des Tagebuchs wurde übrigens in der ukrainischen SSR geboren und lebte später beim Schutz dieser Frauen. Mykhailo Koryakov, ein Offizier, der nach dem Ende des Zweiten Weltkriegs nicht in die UdSSR zurückkehrte, aber eine interessante autobiografische Geschichte hinterließ. Unten sind seine Fragmente (Buch: M. Koryakov. Liberated Souls) : Über Plünderungen: In einer Panzerdivision wurde eine Inspektion der Fahrzeuge durchgeführt: Es stellte sich heraus, dass die Panzer mit geplündertem Müll so verstopft waren, dass sie nicht zu ihnen zurückkehren konnten - Im Falle einer Überraschung könnten die Besatzungen keine Kampfhandlungen durchführen Über die "Eroberung": In der Roten Armee gab es im Frühjahr 1945 einen Witz: Die erste Staffel hatte Uhren, die zweite hatte Mädchen und die dritte hatte Ramsch. - Oben, über der Decke, waren Frauenschreie und Kinderschreie zu hören. Aufgeregt begann ich mich anzuziehen. Das Mädchen und die alten Männer baten mich, nicht dorthin zu gehen: Sie werden mich töten! Letzte Nacht wurde ein Beamter der Stadtkommandantur getötet, der versuchte, die Gewalt zu stoppen. Die ganze Nacht lauschten wir voller Angst den Schreien unglücklicher Frauen, den Schreien von Kindern und dem Stampfen, Stampfen schwerer Soldatenstiefel über uns. (...) Ich habe etwas Schreckliches herausgefunden: In drei Wochen wurde sie von mindestens 250 Menschen vergewaltigt! Auch Frau Wünsch wurde vergewaltigt, sogar vor ihrem Mann. Zwei Soldaten vergewaltigten die halbblinde und verkümmerte Frau Simone. Wichtiger Hinweis: Massenvergewaltigungen wurden nicht bestraft, die Zahl der Strafen war minimal. Und das sind nur Blumen - basierend auf den Tagebüchern deutscher Frauen in Berlin (Viasat History, Berlin 1945) wurde ein separater Film gedreht, in dem es Hunderte solcher Geschichten gibt, und nach anderen Schätzungen Hunderttausende. Heute fängt der SBU viele Gespräche der Besatzer ab, woraus wir entnehmen können, dass sich Geschichten wiederholen, ich verlinke auf einige: Vergewaltigung eines 14-jährigen Mädchens: https://www.youtube.com/watch ?v=QNfsp6qA-MI&feature=youtu.be Vergewaltigung eines 16-jährigen Mädchens: https://t.me/uniannet/42753 Die russische Armee ist wie die Rote Armee eine Armee von Vergewaltigern und Plünderern. Und es tut mir sehr leid, dass meine Vorfahren gezwungen wurden, in den kaiserlichen Streitkräften zu dienen, die unter den kleinen Strahlen der Tapferkeit noch nicht wussten, was Ehre ist. 31. Mai 2021 |
||
Leichtes Offtop, während ich einen Artikel über Direktionsplanung fertigstelle. Die Heroisierung historischer Persönlichkeiten und die Propaganda werden immer mit der "Notwendigkeit gerechtfertigt, Werte für die Nation aufzubauen". Ein Ansatz, bei dem je blinder man ist, desto besser für die Puppenspieler. Heute betrachten wir das Problem der "kollektiven Verantwortung" am Beispiel Berlins 1945. Ich möchte im Voraus anmerken, dass ich den Sieg über den Nazismus am 8. und 9. Mai nicht herabsetzen oder irgendwie diskreditieren werde. Ich meine nur, dass der Krieg keine perfekt hellen Bilder hat. Gemeinsame Verantwortung.Wie süß und einfach seine Bedeutung klingt und wie leicht sie zu interpretieren ist: Die Regierung eines Staates hat Verbrechen gegen einen anderen Staat begangen, und deshalb müssen automatisch alle Bürger dafür verantwortlich sein. Doch wo ist die Grenze dieser Verantwortung? Das Nürnberger Tribunal und die von Deutschland gezahlten Reparationen sind in gewisser Weise die einzig richtige Interpretation des Konzepts der kollektiven Verantwortung für das Handeln der Regierung. Allerdings gibt es auch hier viele Besonderheiten, weil diktatorische oder autoritäre Regime a priori den Menschen keine Alternative lassen und daher auch hier nicht alles so eindeutig ist. Verlassen wir den Streit um das zivilisierte Konzept und gehen wir zum barbarischen über: "Ihre Armee hat Verbrechen begangen, also können wir es auch." Rache hat eine einfache Erklärung und eine verständliche Motivation. Wenn es jedoch gegen Menschen eingesetzt wird, nur weil sie dieselbe Nationalität wie der Angreifer haben, verliert es jegliche Verbindung mit der zivilisierten Welt. Eine ähnliche Meinung, dass man mit den Deutschen alles machen kann, war besonders in den Reihen der Roten Armee und der alliierten Armeen weit verbreitet. Das Buch „Taken by Force: Rape and American GIs in Europe during World War II“ des Historikers Robert Lilly listet mehr als 11.000 Fälle von Vergewaltigungen durch US-Soldaten auf, von denen ein Großteil nicht zur Rechenschaft gezogen wurde. Was die sowjetischen Verbrechen betrifft, so gibt es noch mehr davon, genaue Zahlen können nicht einmal ermittelt werden(über 100 Tausend) . Ich werde sie nicht zitieren, aber alle diese Quellen sind in Google, also für diejenigen, die lesen möchten: 🎯Tagebuch von Wladimir Gelfand - Auszug vom 25. April 1945; 🎯Mykhailo Koryakovs Buch "Freed Souls" - p. 235; 🎯Tagebücher/Briefe deutscher Frauen und Soldaten, basierend auf einer Dokumentation von Viasat History (Berlin 1945). Die Motivation der Täter sei überall einfach: "Sie sind die Töchter der SS und müssen sich deshalb für die Verbrechen ihrer Väter verantworten." Doch wer von den Kriminellen gibt zu, dass Verbrechen an minderjährigen Mädchen immer noch Verbrechen sind? Nein, sie werden sagen, dass es eine kollektive Verantwortung ist, sie werden sagen, dass sie im Dritten Reich tätig sind - also "im Geschäft". Und solch eine wilde Erklärung wird manchmal sogar im 21. Jahrhundert verwendet. Ein Verbrechen ist ein Verbrechen, und die Zeit wird die Wahrheit darüber ans Licht bringen. Die sowjetische Propaganda hat wie die Propaganda der alliierten Länder immer die sicherlich nicht minder barbarischen Verbrechen des Dritten Reiches ins Feld geführt, oft aber auch, um ihre eigenen zu vertuschen. Natürlich wurden Verbrecher in der Roten Armee und den Armeen der Alliierten bestraft, aber selbst nach verschiedenen Studien ist es sehr schwierig, den Prozentsatz der aufgeklärten Verbrechen festzustellen, und es ist eher nicht auf der Seite des Gesetzes. Heute wie zu Zeiten des Zweiten Weltkriegs werden ganze Nationen mit Etiketten versehen, Feinde werden sogar anhand der Sprache gesucht, und das Schlimmste ist, dass diejenigen, die dies tun, nur einen Schritt davon entfernt sind, die Augen vor der Realität zu verschließen Verbrechen. Das Schrecklichste ist, dass ein Verbrechen nicht nach der Tatsache seiner Begehung beurteilt wird, sondern nach der Form oder Nationalität des Soldaten ... Ich möchte glauben, dass die Ukraine, die definitiv auch für Berlin 1945 (7 Millionen Rote Armee Soldaten waren Ukrainer), wie in Deutschland während des Krieges und der Verbrechen von 1939-1945, wird immer das Prinzip "ein Gesetz für alle" hochhalten. Nicht umsonst wird die Göttin Themis überall mit verbundenen Augen dargestellt. Sie sollten nicht an die Idealität historischer Helden oder der Ära des Adels glauben, denn je schöner das Idol ist, desto schrecklicher ist seine wahre Geschichte. |
||
ukrainisch 